Справа №635/6020/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/997/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
26 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
-захисника ОСОБА_6 ,
-прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції, провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2025 року,-
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , 1988 року народження, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 вересня 2025 року, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що прокурором не обґрунтовано та не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, вважає можливим застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки підозрюваний має міцні соціальні зв'язки.
Наголосила, що підозрюваний не був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, а прибув до слідчого самостійно, не перешкоджав проведенню досудового розслідування, а навпаки - сприяв йому.
Зазначила, що ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення є необґрунтованим, оскільки останній виявляє бажання продовжувати службу у військовій частині, однак на даний час ОСОБА_8 є обмежено придатним до військової служби, а всі військові частини, де він може нести службу, вже укомплектовані.
Вказала, що можливе покарання, за інкримінований підозрюваному злочин, може бути не пов'язаним з позбавленням волі, оскільки підозрюваний свою вину визнає, відновлює стан здоров'я після поранення та бажає повернення до військової частини.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні захисник підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Підозрюваний, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надав.
Тому апеляційний розгляд проведено за його відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, за яке може бути призначено покарання до 3 років позбавлення волі, та тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, на що обґрунтовано послався слідчий суддя у своєму рішенні.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин провадження, а саме того, що ОСОБА_8 підозрюється у самовільному залишенні місця служби, вчиненому під час дії в Україні воєнного стану, та у невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у відверненні негативного впливу на обороноздатності держави в умовах воєнного стану.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання захисника на недоведеність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вказаного кримінального правопорушення, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Зокрема, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний, враховуючи суворість можливого покарання, може вдатись до таких дій.
Посилання захисника про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в даному випадку це не може достатньо свідчити про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні збоку підозрюваного ОСОБА_8 колегія суддів вважає обґрунтованим, з огляду на те, що доказами у кримінальному провадженні є показання свідків. Наразі, збір доказів у даному кримінальному провадженні ще триває, а отже підозрюваний, знаходячись на волі, може впливати на свідків з метою примусу їх до дачі показань, що зменшували б ступінь його винуватості.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний, будучи військовослужбовцем, протягом тривалого часу (більше року) самовільно залишив військову частину, а також систематично керував транспортним засобом, будучи позбавленим такого права, - все це свідчить про можливість продовження підозрюваним своєї злочинної діяльності, в тому числі, пов'язаної з ухиленням від виконання службових обов'язків, а також про небажання останнього проходження військову службу.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, в даному кримінальному провадженні.
Окрім того, як було вірно зазначено судом першої інстанції, за приписами ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: