Справа №694/2281/25
провадження № 1-кп/694/154/25
25.08.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши в підготовчому судовому засiданнi кримінальне провадження № 12025250360000682 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ватутіне Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, не працюючого, що здійснює догляд за бабусею ОСОБА_4 , 1937 р.н., має батька ОСОБА_5 , 1971 р.н., який є особою з інвалідністю ІІ групи,раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_3 ,
В провадженні Звенигородського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовозобов'язаним, у зв'язку з оголошенням загальної мобілізації на військову службу за мобілізацією відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 08.11.2023 № 3430-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 23.07.2024 № 3892-IX, пройшов 26.06.2024 року медичний огляд, за результатами якого військово-лікарською комісією його визнано придатним до військової служби.
В подальшому 25.05.2025 року ОСОБА_3 під час оповіщення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 відмовився від отримання повістки про його виклик на 09 год. 00 хв. 26.05.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину, яку йому було запропоновано отримати уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_2 під особистий підпис.
ОСОБА_3 , всупереч вимог ст. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до положень якої під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 08.11.2023 № 3430-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 23.07.2024 № 3892-IX, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 16.04.2025 №4357-ІХ, діючи умисно, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних на те причин (з особистих міркувань), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання, будучи придатним до військової служби, та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, передбачену ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відмовився від подальшого призову за мобілізацією та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. 26.05.2025 року для відправки до військової частини.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 порушив порядок комплектування Збройних Сил України, а також вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», відповідно до яких громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибути за викликом районного військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.
До початку підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_7 через канцелярію суду подав клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження. Клопотання мотивує тим, що на момент вручення повістки, а саме 25.05.2025 року, ОСОБА_3 не мав належним чином оформленої відстрочки від призову під час мобілізації, однак мав такі підстави, про що повідомляв під час свого перебування в ТЦК. У визначений в повістці час та дату ОСОБА_3 не прибув до ТЦК, однак таке рішення ним було прийняте у зв'язку тим, що він здійснює догляд за своєю бабусею ОСОБА_4 , з якою проживає за однією адресою. Йому було необхідно продовжувати здійснювати догляд за нею, оскільки окрім нього ніхто не може за нею доглядати з таких підстав: батько обвинуваченого (син ОСОБА_4 ) ОСОБА_5 є особою з інвалідністю ІІ групи; батькова сестра (дочка ОСОБА_4 ) ОСОБА_8 є пенсіонером за віком та має значні проблеми зі здоров'ям; брат обвинуваченого (онук ОСОБА_4 ) - ОСОБА_9 є учасником бойових дій та на даний час проходить психо-соціальну реабілітацію закритого типу в ГО "Центр Здорової Молоді "Черкаси". Тобто фактично, на момент вручення повістки ОСОБА_3 , він мав дві підстави для відстрочки від призову - догляд за бабусею та наявність одного зі своїх батьків з інвалідністю I чи II групи. Згодом, а саме 23.06.2025 року, ОСОБА_3 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 13 (наявність одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи) ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Через декілька днів, а саме 26.06.2025 року, в мобільному додатку Резерв+ почала відображатись відстрочка, яка наразі не скасована та діє до 04.11.2025 року. Тобто, на момент повідомлення про підозру та на час розгляду справи в суді змінилась обстановка в розумінні ст. 48 КК України та ОСОБА_3 перестав бути суспільно-небезпечною особою.
В підготовчому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання та просив його задовольнити. Вказав на те, що ОСОБА_3 внаслідок зміни обстановки, а саме оформлення ним відстрочки, право на яку він мав і на час повідомлення про підозру, перестав бути суспільно-небезпечною особою та є всі підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності. При цьому зауважив, що ОСОБА_3 визнає свою вину у вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаюється, допомагає волонтерським організаціям та має позитивну характеристику за місцем проживання.
Обвинувачений ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання захисника та не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України. Вказав, що повністю визнає свою вину та щиро розкаюється. Своєчасно не оформив право на відстрочку, оскільки вважав, що має на неї право і без офіційного оформлення в зв'язку з наявністю батька з інвалідністю ІІ групи та здійсненням догляду за бабусею.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Вказав на те, що оскільки в Україні введено воєнний стан, кримінальні правопорушення, що пов'язані з ухиленням від мобілізації, не можуть визнаватись такими, що втратили суспільну небезпечність.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
В цьому контексті суд приймає до уваги роз'яснення, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, згідно яких в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
При цьому, слід розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові ККС ВС від 13.04.2023року у справі №157/1091/22 (провадження №51-3787 км 22), відповідно до якого особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації.
На підтвердження наявності підстав для застосування положень ст. 48 КК України та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 336 КК України у зв'язку із зміною обстановки, захисник додав витяг із додатку Резерв+, відповідно до якою ОСОБА_3 з 28.06.2025 року має відстрочку відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в зв'язку з наявністю батька з інвалідністю ІІ групи), яка була продовжена та діє до 04.11.2025 року. Крім того, з 01.03.2025 року ОСОБА_3 здійснює догляд за бабусею ОСОБА_4 , 1937 р.н. та отримує компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, що підтверджено довідкою УПСЗН Багачевської міської ради №293 від 01.07.2025 року.
При розгляді клопотання судом встановлено, що ОСОБА_3 вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, яке відповідно до ст. 12 ККУ, є не тяжким злочином, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні ОСОБА_3 повністю визнає та щиро розкаюється. Водночас ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання, є членом громадської організації, надає допомогу волонтерській організації, має стійкі соціальні зв'язки, Своєю поведінкою ОСОБА_3 демонструє наявність стійкого наміру, направленого на виправлення без застосування до нього заходів кримінально-караного характеру. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 на момент вчинення злочину мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, однак не оформив її документально. В подальшому ОСОБА_3 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримав відстрочку на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка діє до 04.11.2025 року.
Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що внаслідок зміни обстановки, а саме отримання відстрочки від мобілізації, ОСОБА_3 перестав бути суспільно небезпечною особою. Суд вважає, що обстановка, яка існувала на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 , змінилася таким чином, що вона позитивно впливає на нього і робить маловірогідним вчинення ним нового аналогічного чи однорідного кримінального правопорушення. В результаті таких змін в житті обвинуваченого ОСОБА_3 істотно змінилась морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим, на думку суду, втрачається доцільність застосування до нього заходів кримінально-правового впливу.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ухилення від мобілізації не може втратити суспільну небезпечність під час дії воєнного стану, однак вважає, що в даному випадку у зв'язку зі зміною обстановки саме особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною, а не злочин, який вона вчинила.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частинами 1, 4 ст. 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Виходячи з наведеного, суд вважає обґрунтованим клопотання сторони захисту і приходить до висновку про те, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України на підставі ст.48 КК України, а відтак кримінальне провадження відносно останнього слід закрити.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Запобіжний захід не обирався.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. 48 КК України, ст.ст. 284, 286, 288, 369, 372 КПК України, суд,
Клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 на підставі ст. 48 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки.
Закрити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Речові докази:
- копії документів особової справи ОСОБА_3 , а саме: витяг із наказу «Про призначення уповноважених осіб на території Звенигородського району», який діяв на час вручення повістки ОСОБА_3 , витяги із наказів про продовження строку проведення загальної мобілізації на території відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_4 , які діяли на час вручення повістки ОСОБА_3 , листа про роз'яснення вимог Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», корінець повістки про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_3 , акт про відмову отримання повістки ОСОБА_3 , довідки військово-лікарської комісії про придатність до військової служби ОСОБА_3 , картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_3 - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження;
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Запобіжний захід не обирався.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1