Справа № 204/7160/25
Провадження № 1-кс/204/1998/25
20 серпня 2025 року слідчий суддя Чечелівський районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12024040000001480 від 05.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 4,5 ст. 190 КК України,-
встановив:
До суду надійшло клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12024040000001480 від 05.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 4,5 ст. 190 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що групою слідчих СВ ВП № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області та Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024040000001480 від 05.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 4, 5 ст. 190 КК України. Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Дніпропетровської обласної прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, організатор протиправної схеми, мешканець Дніпропетровської області, усвідомлюючи, що вказана діяльність є протиправною, маючи намір здійснювати такі діяння протягом тривалого періоду часу, залучив до своєї діяльності близько 40 невстановлених мешканців регіону, які у складі організованої групи, вчиняють шахрайські дії у відношенні громадян України. В ході своєї діяльності співробітники офісу здійснюють телефонні дзвінки громадянам України, які цікавились або замовляли біологічно-активні добавки (далі - БАД). За сталою схемою, розробленою учасниками, громадянам здійснюється відправки БАДів поштою. Відправлені посилки в жодному разі не не забираються учасниками групи. В подальшому громадянам України телефонують співробітники офісу під виглядом співробітників Пенсійного фонду, судових розпорядників, поліцейських, тощо. В розмові із громадянами учасники групи під різними приводами спонукають громадян здійснювати платежі, що обумовлено витратами на утилізацією або зберігання препарату, можливістю закриття кримінального/виконавчого провадження, судовими зборами, комісіями, тощо. В результаті, грошові кошти які отримані внаслідок здійснення злочинної діяльності розподіляються між учасниками групи в залежності від виконання покладених обов'язків. Так учасники групи під час дії в Україні воєнного стану цинічно дозволяють собі вчиняти шахрайські дії у відношенні осіб похилого віку, які являються громадянами України. Проаналізувавши інформацію, отриману в ході проведення слідчих та негласних (розшукових) дій, встановлено, що до скоєння вказаного кримінального правопорушення можуть бути причетні наступні фізичні особи, причетність яких у ході досудового розслідування належить підтвердити або спростувати: ОСОБА_5 , 19.11.2006, РНОКПП: НОМЕР_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_8 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_9 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_10 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_11 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_12 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_13 ; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_14 ; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП: НОМЕР_15 ; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП: НОМЕР_16 ; ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП: НОМЕР_17 ; ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП: НОМЕР_18 ; ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , РНОКПП: НОМЕР_19 ; ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , РНОКПП: НОМЕР_20 ; ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , РНОКПП: НОМЕР_21 ; ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , РНОКПП: НОМЕР_22 ; ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , РНОКПП: НОМЕР_23 ; ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , РНОКПП: НОМЕР_24 ; ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , РНОКПП: НОМЕР_25 , НОМЕР_26 ; ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , РНОКПП: НОМЕР_27 ; ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , РНОКПП: НОМЕР_28 ; ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , РНОКПП: НОМЕР_29 ; ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , РНОКПП: НОМЕР_30 ; ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , РНОКПП: НОМЕР_31 ; ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_30 , РНОКПП: НОМЕР_32 ; ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_31 , РНОКПП: НОМЕР_33 ; ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_32 , РНОКПП: НОМЕР_34 ; ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_33 , РНОКПП: НОМЕР_35 та інших невстановлених мешканців м. Дніпро, які у складі організованої групи, вчиняють шахрайські дії у відношенні громадян України. Проведенні в рамках кримінального провадження слідчі та негласні (розшукові) дії, а також отримані покази свідків, дають підстави вважати, що ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , який може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, користується транспортним засобом BMW X5», VIN-код: НОМЕР_36 , з державними знаками: НОМЕР_37 , право власності належить його матері ОСОБА_39 ІНФОРМАЦІЯ_34 . На даний час органом досудового розслідування, будо здобуто достатніх даних, які свідчать про те, що ОСОБА_40 у транспортному засобі який перебуває у його користуванні зберігав речі, предмети, документи, які члени організованої групи використовували під час шахрайських дії у відношенні громадян України, тобто речі, предмети та документи, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, грошові кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення та які в подальшому можуть бути використані у встановленні обставин, які відповідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що наддасть можливість використати їх як докази у суді. Також сам транспортний засіб міг бути придбаний за кошти здобуті шахрайським шляхом. 17.04.2025 повідомлено про підозру ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_22 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_12 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, а також ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_35 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_14 за ч. 4 ст. 190 КК України. Строк досудового розслідування продовжено постановою прокурора до трьох місяців, а саме до 17.07.2025. Також відповідно до відомостей УСБУ у Дніпропетровській області до вчинення кримінальних правопорушень має відношення гр. ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , який використовував вказаний транспортний засіб для вчинення кримінальних правопорушень. Відповідно до свідчень підозрюваного ОСОБА_42 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_21 встановлено що автомобіль «BMW X5», д.р.н. НОМЕР_38 використовувався гр. ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень та був набутий за кошти отриманні від вчинення правопорушень. Відповідно до свідчень підозрюваного ОСОБА_42 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_21 та інших доказів за сукупністю наявні ознаки, що автомобіль «BMW X5», д.р.н. НОМЕР_38 є речовими доказом, так як він є матеріальним об'єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, який можє бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. 17.04.2025 слідчим проведено обшук автомобіля «BMW X5», д.р.н. НОМЕР_38 , в ході якого виявлено та вилучено: автомобіль «BMW X5», д.р.н. НОМЕР_38 . Враховуючи викладене, 17.04.2025 слідчим винесено постанову про визнання транспортного засобу марки «BMW X5», д.р.н. НОМЕР_38 речовим доказом по кримінальному провадженню на підставі ст. 98 КПК України. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, автомобіль «BMW X5», д.р.н. НОМЕР_38 , належить ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_34 . Орган досудового розслідування, виходячи з фактичних обставин кримінальних правопорушень, вважає що перелічений вище транспортний засіб є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, відповідає критеріям речового доказу, а захід забезпечення у вигляді арешту тимчасово вилученого майна надасть змогу детально дослідити їх на предмет наявності інформації, що становить інтерес для досудового розслідування, в тому числі шляхом оглядів, встановити чи мають вони значення речових доказів у інших кримінальних провадженнях, уникнути їх знищення та псування у випадку повернення даного майна, особі у якої воно було вилучено. У сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на вказані вище речі та документи з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. В ході досудового розслідування 24.04.2025 ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська накладено арешт на автомобіль «BMW X5», д.р.н. НОМЕР_38 . Після чого Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.06.2025 ухвалу суду першої інстанції скасовано, а клопотання про накладення арешту на майно повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 год. До прокуратури Дніпропетровської області станом на 04.07.2025 року ухвала Дніпропетровського апеляційного суду від 12.06.2025 та повернуте клопотання для усунення недоліків не надходило. Прокурору групи прокурорів в кримінальному провадженні не брали участь у розгляді апеляційної скарги та не були обізнані про винесення відповідного рішення. Прокурору групи прокурорів в кримінальному провадженні прибувши до Чечелівського районного суду міста Дніпра за викликом суду 02.07.2025 дізнався про винесення Дніпровським апеляційним судом ухвали про повернення клопотання, та ознайомився з ним, під час вивчення скарги сторони захисту. Враховуючи викладене прокурор об'єктивно дізнався про необхідність виконання процесуальних дій лише 02.07.2025 року о 09:30 год. Враховуючи викладене прокурорами групи прокурорів з поважних причин пропущено строк подання клопотання про накладення арешту на майно. На вказані вище речі та документи необхідно накласти арешт на підставі п.1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна, як виду покарання. На підставі викладеного, прокурор звертається до суду з даним клопотанням про арешт майна.
В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання про арешт майна та просив його задовольнити.
В судовому засіданні захисник заперечував щодо клопотання прокурора про арешт майна та просив у задоволені клопотання відмовити. Надав письмову заперечення, в яких вказав, що 14.04.2025 року ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу «BMW X5», номерний знак НОМЕР_39 який на праві власності належить ОСОБА_44 , з метою відшукування та вилучення: документів, рахунків, чеків, платіжних доручень, печаток, штампів, факсиміле, документів тіньової бухгалтерії, заяв на відкриття рахунків у банківських установах, банківських пластикових карток, мобільний телефонів, сім-карток, комп'ютерної техніки, засобів ІР- телефонії; паперових та магнітних носіїв інформації, змінних носіїв інформації, особистих мобільних телефонів осіб, чорнових записів, інших предметів та документів, що свідчать про здійснення протиправних дій та мають значення для кримінального провадження. 17.04.2025 року відповідно до протоколу обшуку проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 14.04.2025 було проведено обшук транспортного засобу «BMW X5», номерний знак НОМЕР_39 , під час якого жодних речей та документів зазначених в ухвалі суду не було відшукано, однак вилучено сам автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію, з дозволом на вилучення якого прокурор у своєму клопотанні не звертався та ухвалою слідчого судді дозвіл не надавався. 21.04.2025 року прокурор звернувся до слідчого судді з клопотання про накладення арешту на транспортний засіб «BMW X5», номерний знак НОМЕР_39 , який було вилучено під час обшуку 14.04.2025, в обґрунтування якого зазначав, що у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту з «метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання». 24.04.2025 року ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська клопотання прокурора про накладення арешту задоволено, і як вбачається з мотивувальної частини ухвали, підставою для цього було «забезпечення збереження речових доказів». 12.06.2025 року Дніпровським апеляційним судом по справі постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу представника власника майна задоволено частково, а ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2025 про накладення арешту на транспортний засіб марки «BMW X5», номерний знак НОМЕР_39 , VIN-код: НОМЕР_36 - скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024040000001480 від 05 грудня 2024 року - повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин. Так, відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 12.06.2025 - прокурор в судове засідання не з'явився, про час та дату апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання до суду не подавав, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проведений без його участі у відповідності до ч.1 ст. 172, ч.4 ст. 405 КПК України. На підтвердження належного повідомлення прокурора про дату та час судового засідання, матеріали справи містять довідку Дніпровського апеляційного суду про доставку повістки сформованої ще 03.06.2025 по справі № 204/4312/25 про дату та час судового засідання яке було призначено 12.06.2025 на адресу електронну адресу Західної окружної прокуратури міста Дніпра (zakh-dn@prokuratura.dp.ua). Враховуючи вищевикладене, посилання прокурора про те, що він не був обізнаний про судове засідання та взагалі про існування апеляційної скарги, є безпідставними та такими що не відповідають дійсності. 17 червня 2025 року представником власника майна до Західної окружної прокуратури м. Дніпра було направлено копію вищевказаної ухвали Дніпровського апеляційного суду на електронну адресу Західної окружної прокуратури міста Дніпра (zakh-dn@prokuratura.dp.ua) з особистої електронної адреси представника ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_36 ) і було доставлено 17.06.2025 о 14-29 годині. Крім того, матеріали справи також містять супровідний лист Дніпровського апеляційного суду від 17.06.2025 за вих.. № 50256/11-сс/803/1196/25/204/4312/25/19, яким на адресу Західної окружної прокуратури міста Дніпра (вул. Робоча, 24-А, м. Дніпро, 49 006). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказаний супровідний лист з ухвалою суду було отримано 23.06.2025. Враховуючи вищевикладене, посилання прокурора про те, що він не отримував копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 12.06.2025, є безпідставними та такими що не відповідають дійсності. Також є незрозумілим посилання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра - ОСОБА_3 , про те, що до прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури станом на 04.07.2025 року копія ухвала Дніпровського апеляційного суду від 12.06.2025 не надходила, і до чого тут взагалі Дніпропетровська обласна прокуратура, і чому Дніпровський апеляційний суд повинен був надсилати будь-які процесуальні документи у даному кримінальному провадженні на її адресу. Сторона захисту зазначає, що відповідно до штатного розпису органів прокуратури, прокурор, який ініціював відповідне клопотання про накладення арешту на майно, перебуває на посаді в організаційній структурі окружної прокуратури. Формальне направлення його до виконання обов'язків в іншому підрозділі (в т.ч. обласній прокуратурі) у формі тимчасового командирування, не змінює ані його процесуального статусу, ані організаційної приналежності, ані порядку офіційного листування з судом у межах розгляду відповідного провадження. На момент розгляду апеляційної скарги на ухвалу про накладення арешту, суд обґрунтовано здійснив надсилання процесуальних документів на адресу Західної окружної прокуратури міста Дніпра, в якій прокурор ОСОБА_3 обіймає посаду відповідно до штатного розпису. З огляду на це, відсутність у прокурора інформації про ухвалу, є виключно його питанням, і не є наслідком будь-яких порушень з боку суду чи інших учасників провадження, і не може бути використана для обґрунтування ані поновлення строків, ані повторного звернення з клопотанням. Сторона захисту наголошує, що організаційні переміщення в межах прокуратури - це внутрішні кадрові рішення, які не покладають на суд жодного обов'язку відстежувати переміщення прокурора або ініціювати додаткові заходи щодо встановлення його поточного місця роботи. Така позиція відповідає принципам правової визначеності, процесуальної рівності та ефективного судового контролю за обмеженням прав особи. Про те що прокурор вводить суд в оману, навіть якщо і взяти безпідставно його доводи, то наданим ним же разом з клопотанням про накладення арешту - наказ про прикомандирування його до Дніпровської обласної прокуратури від 05.06.2025, то його було направлено починаючи з 09.06.2025 по 08.07.2025, що підтверджує те, що коли Дніпровський апеляційний суд повідомляв його про дату та час судового розгляду апеляційної скарги, яке було доставлено ще 03.06.2025, останній ще не був прикомандирований до Дніпропетровської обласної прокуратури. Так само як і долучений ним виклик Чечелівського районного суду міста Дніпра про його ж виклик у судове засідання на розгляд моєї скарги про його бездіяльність від 26.06.2025 із повідомленням про дату судового засідання яке було призначено на 02.07.2025, який було надіслано судом на електронну адресу Західної окружної прокуратури міста Дніпра (zakh-dn@prokuratura.dp.ua) він отримав, не зважаючи, що відповідно до його доводів, останній прикомандирований до Дніпропетровської обласної прокуратури і не утримує будь-які повідомлення які надходять до Західної окружної прокуратури. Підсумовуючи вищевикладене, сторона захисту ще раз зазначає, що зазначений автомобіль марки «BMW X5», номерний знак НОМЕР_39 , було вилучено 17 квітня 2025 року в ході обшуку, а ще починаючи з попереднього клопотання прокурора, то воно подано до суду лише 21 квітня 2025 року, що підтверджується звітом авто розподілу від 21.04.2025 та вхідним номером про реєстрацію клопотання від 21.04.2025 № 12872, виходячи з положень ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено, однак цього не було зроблено. Не зважаючи на це, 24.04.2025 ухвалою слідчого судді попри це клопотання було задоволено та накладено арешт, який в подальшому 12.06.2025 ухвалою Дніпровського апеляційного суду було скасовано та повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин. І тут прокурором знову, не зважаючи на всі вищезазначені мною обставини, без поважних на те причин, лише 04.07.2026 звернувся з повторним клопотанням про накладення арешту з пропуском строку, а саме, відповідно до рекомендованого повідомлення ухвалу Дніпровського апеляційного суду було отримано 23.06.2025 року, тобто граничний строк для звернення з клопотанням 26.06.2025 року. Виходячиіз системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами кримінальний процесуальний закон розуміє лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у строк, визначений законом, а не з тих підстав, що прокурор був прикомендорований до іншої прокуратури, був на лікарняному чи у відпустці, тощо. Тобто, клопотання прокурора подано з порушенням процесуального строку та прокурором не подано обґрунтованого клопотання про поновлення процесуального з поважних причин, відтак тимчасово вилучене майно повинно бути негайно повернуто його власнику. Сторона захисту в котре звертає увагу на те, що частиною 5 статті 171 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Так, сторона захисту звертає увагу на те, що стороною обвинувачення не було дотримано строки на подачу клопотання про арешт майна, адже попереднє клопотання про арешт майна 12.06.2025 колегією суддів Дніпровського апеляційного суду було повернуто прокурору, і направлено копію ухвали, яку він отримав 23.06.2025 року, а тому строк на подачу клопотання сплинув ще 26.06.2025 року. При цьому, прокурором вказане клопотання про арешт майна подано до суду засобом лише 04.07.2025 року. Прокурор жодним чином не обґрунтував причини пропуску строку на звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, а тому прокурором такий строк пропущено без поважних причин, що є грубим порушенням вимог КПК України. Прокурор у клопотанні визначив метою накладення арешту на вилучене майно, його збереження як 1- речовий доказ, 2- з метою спеціальної конфіскації, 3- конфіскації майна, як виду покарання, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положення ст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна, про що також було зазначено в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 12.06.2025. Так, стороні захисту не зрозуміло з яких підстав прокурор прийшов до висновку, що вилучене під час обшуку майно може містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження та які саме відомості воно може містити, відповідно до чого неможливо встановити мету накладення арешту на майно. Прокурором у клопотанні не доведено відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучене майно, зокрема, не було доведено його відношення до розслідуваного кримінального провадження 12024040000001480 від 05.12.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч., 5 4 ст. 190 КК України та яким чином зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України для речових доказів. Прокурор у клопотанні зазначає про те, що вилучене майно є речовими доказами та відноситься до речей, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема підтвердження або спростування факту вчинення кримінальних правопорушень. Однак, до клопотання про арешт майна жодного доказу на обґрунтування відповідності тимчасово вилученого майна категорії речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації як виду покарання та підстав для накладення арешту на вилучене майно не додано. Постанова слідчого про визнання вилученого під час обшуку транспортного засобу є формальною, оскільки у мотивувальній частині постанови слідчий зазначає про те, що він є речовим доказом, при цьому не конкретизовано за якою ознакою речового доказу, передбаченої в ст. 98 КПК України, вказаний транспортний засіб є, що також було підставою для повернення клопотання прокурора у відповідності до ухвали Дніпровського апеляційного суду. Прокурор у клопотанні зазначає, що в ході досудового розслідування встановлені факти, які можуть свідчити про імовірну причетність ОСОБА_45 та ще близько 40 осіб до кримінального правопорушення. Проте, відповідно до вимог ст. 171 КПК України, прокурор не долучив до клопотання матеріали, які достеменно підтверджують вказані обставини, що також було підставою для повернення клопотання прокурора у відповідності до ухвали Дніпровського апеляційного суду. Прокурором не зазначено який зв'язок є між кримінальними правопорушеннями, які розслідуються в рамках кримінального провадження та майном, яке належить третій особі ОСОБА_44 . Про підозру власнику майна ОСОБА_44 у вказаному кримінальному провадженні з моменту проведення обшуку, а саме з 17.04.2025 року - не повідомлено, остання не має жодного статусу в рамках даного провадження. Стороні захисту також є незрозуміло, з яких підстав майно особи, яка не має жодного статусу в рамках кримінального провадження, може мати відношення до кримінального провадження. Прокурором не доведено на даний час, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна. Прокурором не зазначено та необґрунтовано, що вилучене в ході проведення обшуку майно відповідає хоча б одному із критеріїв речових доказів в рамках кримінального провадження, відсутнє також обґрунтування необхідності накладення арешту на зазначене майно, що позбавляє можливості встановити відповідність вилученого майна категорії речових доказів. Прокурор лише формально посилається на норми кримінального процесуального законодавства. З доданих до клопотання документів не вбачається, які слідчі дії було проведено з метою встановлення значення вилученого під час обшуку майна для кримінального провадження та яке відношення власник майна має до вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження. Крім того, з моменту вилучення майно пройшло вже більше трьох місяців, протягом цього часу власник майна незаконно позбавлений можливості використовувати та розпоряджатися належним йому майном, адже розгляд клопотання про арешт майна затягувався з вини сторони обвинувачення та утримання майна без рішення слідчого судді є безпідставним. Також, клопотання прокурора першої редакції до повернення для усунення недоліків та в новій редакції, ідентичне між собою, різницею та відмінністю є лише посилання та надання до клопотання покази свідків та підозрюваного в даному кримінальному провадженні які жодним чином не мають відношення до власника майна, які є лише їх суб'єктивною думкою, не підтвердженою доказами, й не є достатньою підставою для арешту майна третьої особи. Сторона захисту звертає увагу, що чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує підстава і підозра вважати, що таке майно є доказом злочину. Клопотання прокурора містить лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, без наведення обґрунтувань, які б давали розумні підстави вважати, що належний ОСОБА_46 автомобіль, зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, є об'єктом кримінально протиправних дій, набуте кримінально протиправним шляхом або є предметом чи знаряддям кримінального правопорушення. Таким чином, на теперішній час арешт майна не буде відповідати засадам розумності та співмірності, а відповідно, й що такий захід забезпечення обґрунтовано обмежувати право власності власника майна. Сторона захисту, просить суд, в цілях не порушення гарантованого права власності ОСОБА_46 , враховуючи необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, оскільки в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а також стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про який йдеться в клопотанні, повернути тимчасово вилучене майно особі у якої його було вилучено.
Вислухавши доводи прокурора якими він обґрунтовує клопотання про арешт майна, заперечення захисника, вивчивши подане клопотання та надані заперечення захисника, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, групою слідчих СВ ВП № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області та Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024040000001480 від 05.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 4, 5 ст. 190 КК України. В рамках даного кримінального провадження, прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, виявленого та вилученого в ході проведення обшуку автомобіля «BMW X5», д.р.н. НОМЕР_38 , а саме про накладення арешту на автомобіль «BMW X5», д.р.н. НОМЕР_38 . В обґрунтування накладення арешту на вказане майно, прокурор зазначає, що 17.04.2025 року було проведено обшук автомобіля «BMW X5», номерний знак НОМЕР_39 , яким користується громадянин ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , який на думку слідства, причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 190 КК України. Також прокурор зазначає, що вказане вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а тому арешт на вказане у клопотанні майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації майна, як виду покарання. При цьому, прокурор у клопотання про арешт майна не зазначає належного обґрунтування, що вказаний транспортний засіб містить ознаки речового доказу, враховуючи фактичні обставини, фабулу кримінального правопорушення та попередню правову кваліфікацію, також не має обґрунтування твердженням, що не застосування арешту на зазначений транспортний засіб призведе до знищення або перетворення майна. Також, судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, автомобіль «BMW X5», номерний знак НОМЕР_39 , належить на праві власності ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_37 . При цьому, матеріали справи не містять копій повідомлень про підозру ані громадянину ОСОБА_47 , ані власнику майна ОСОБА_44 .
Слід зазначити, що відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положення ч. 4, 5 ст, 170 КПК, відповідно до яких, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Всупереч п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України, матеріали провадження не містять відомостей, якими обґрунтовуються правові підстави арешту майна.
Відсутність належного мотивування у клопотанні прокурора обставин, підстав, мети, мотиву накладення арешту на майно та наявності відповідних ризиків перешкоджає суду перевірити доводи та вимоги клопотання та зробити висновок про відповідність зазначеного у клопотанні майна ознакам, передбаченим ст. 98 КК України та висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна, як було заявлено у клопотанні, оскільки слідчий суддя, суд здійснює судовий розгляд в межах клопотання, не наділений процесуальними повноваженнями самостійно встановлювати, визначати обставини, які підлягають з'ясуванню відповідно до ч.2, 4 ст. 170 КПК, а має здійснювати перевірку викладених у клопотанні доводів, до змісту якого визначені конкретні вимоги, передбачені ст. 171 КПК України та робити висновки щодо доведеності особою, яка подала клопотання, необхідність такого арешту та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України. Невідповідність клопотання прокурора вимогам ст.171 КПК перешкоджає перевірити можливість використання транспортного засобу як доказу у кримінальному провадженні, в якому подане клопотання, перевірити чи відповідає це майно ознакам, передбаченим ст.98 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора не містить належних правових підстав і є необґрунтованим та недоведеним, а тому в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити, а виявлене та вилучене під час проведення обшуку майно, а саме: автомобіль «BMW X5», д.р.н. НОМЕР_38 , слід повернути законному власнику.
Керуючись ст. ст. 110, 234, 235, 309, 369-372 КПК України, суд,-
постановив:
В задоволенні клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12024040000001480 від 05.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 4,5 ст. 190 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1