27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/885/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Зорі Дергачівщини"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 (головуючий - Слободін М. М., судді: Тихий П. В., Шутенко І. А.) і рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 (суддя Рильова В. В.) у справі
за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації
до: (1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, (2) Дергачівської міської ради, (3) Фермерського господарства "Зорі Дергачівщини"
про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки.
(представники сторін у судове засідання не з'явились)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі - "Позивач", Харківська ОДА) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - "Відповідач-1", ГУ Держгеокадастру у Харківської області), Дергачівської міської ради (далі - "Відповідач-2", Дергачівська міськрада) і Фермерського господарства "Зорі Дергачівщини" (далі - "Відповідач-3", ФГ "Зорі Дергачівщини") про:
(1) усунення перешкод власнику - державі в особі Позивача у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:
- визнання недійсним договору оренди землі від 31.05.2016, укладеного між Відповідачем-1 і Відповідачем-3;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1383, загальною площею 6,3631 га та 6322081500:05:000:1384, загальною площею 93,6706 га, розташованих за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області (далі - "спірні земельні ділянки") з припиненням усіх речових прав на них;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Відповідачем-2 та права оренди Відповідача-3 на спірні земельні ділянки з припиненням вказаних речових прав і з закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
(2) зобов'язання Відповідача-2 та Відповідача-3 повернути державі в особі Позивача спірні земельні ділянки.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор стверджував про те, що у спірних правовідносинах мало місце незаконне вибуття спірних земельних ділянок з державної до комунальної власності, а також неправомірне розпорядження цими ділянками на користь приватної особи, адже таке вибуття і розпорядження відбулось в порушення вимог статті 19 Конституції України, статей 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України, з підстав того, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах прикордонної смуги, тобто відносяться до земель оборони, а відтак можуть перебувати виключно у державній власності і їх використання можливо лише з дозволу прикордонного загону.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3. Розглядаючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2024 за № 367415039 за державою в особі Держземагентства України зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322081500:05:000:0880, площею 100,0337 га, з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення.
4. Розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 06.08.2013 № 272 "Про надання дозволу на інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної форми власності" розроблено технічну документацію, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 6322081500:05:000:0880 внесена до державного земельного кадастру 31.10.2013.
5. На підставі вищезазначеного розпорядження, 31.05.2016 між ГУ Держгеокадастру у Харківській області (як орендодавцем) та ОСОБА_1 (як орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 100,0337 га (далі - "Договір оренди"), згідно з умовами п. 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Проходівської сільської ради на території Дергачівського району Харківської області. Відповідно до умов п. 2 Договору оренди в оренду передано земельну ділянку загальною площею 100,0337 га (рілля). Пунктом 8 Договору оренди сторони погодили, що цей договір укладено на 49 років. Відповідно ж до п. 14 Договору оренди земельну ділянку передано в оренду для ведення фермерського господарства.
6. Актом встановлення та погодження меж земельної ділянки від 03.04.2015 було встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та погоджено складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ОСОБА_1 .
7. Додатковою угодою від 14.06.2016 про внесення змін до Договору оренди, укладеною між ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 - як попереднім орендарем, та ФГ "Зорі Дергачівщини" - як новим орендарем, змінено преамбулу вказаного договору та викладено її в наступній редакції: Орендодавець - ГУ Держгеокадастру, орендар - ФГ "Зорі Дергачівщини".
8. Згодом ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийняло наказ № 21453-СГ від 14.12.2016 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки ФГ "Зорі Дергачівщини", яким надало орендареві дозвіл на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:0880 площею 100,0337 га.
9. Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 353976962 від 10.11.2023 та № 353978597 від 10.11.2023 на підставі вказаного вище наказу, ФГ "Зорі Дергачівщини" здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:0880 на дві окремі земельні ділянки: земельна ділянка з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383, площею 6,3631 га та земельна ділянка з кадастровим номером 6322081500:05:000:1384, площею 93,6706 га.
10. В подальшому, на підставі приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383, площею 6,3631 га та з кадастровим номером 6322081500:05:000:1384, площею 93,6706 га, перейшло до Дергачівської міськради, яка провела державну реєстрацію зазначеного права 01.12.2021, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
11. Відомості про право комунальної власності Дергачівської міськради на спірні земельні ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.12.2021 за № 2526316763120 і за № 2526369763120.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
12. Виходячи з встановлених обставин та заявлених підстав позову, Господарський суд Харківської області рішенням від 09.09.2024 позовні вимоги задовольнив повністю.
13. В обґрунтування рішення вказав, що:
- з положень частини четвертої статті 84, частин другої, третьої статті 115 Земельного кодексу України, частини першої статті 2, статей 3, 4 Закону України "Про використання земель оборони", статей 22, 23 Закону України "Про державний кордон України" слідує, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання; встановлення факту розташування спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги свідчить про їх належність до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги;
- враховуючи розпорядження Харківської ОДА від 14.09.2018 № 522 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області", від 01.11.2021 № 539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області", від 29.11.2021 № 582 "Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 01.11.2021 № 539", земельна ділянка з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383, площею 6,3631 га та земельна ділянка з кадастровим номером 6322081500:05:000:1384, площею 93,6706 га в повному обсязі знаходяться в межах прикордонної смуги, а тому належать до земель оборони та є державною власністю;
- знаходження спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги підтверджується: схемою розташування земельних ділянок в прикордонній смузі; додатком 1 до Договору між Україною і російською федерацією про українсько-російський державний кордон, Описом проходження державного кордону між Україною та російською федерацією; викопіюванням з Публічної кадастрової карти України;
- таким чином, оскільки Прокурор у цій справі належним чином довів, що спірні земельні ділянки розташовані в межах прикордонної смуги Державного кордону України з російською федерацією, є землями оборони і відповідно до вимог законодавства мають використовуватися для цілей, пов'язаних із захистом держави, підставними є його доводи про те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не мало права розпоряджатися ними, шляхом передачі у комунальну власність Дергачівської міськради чи оренду для ведення фермерського господарства.
14. Переглянувши рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, Східний апеляційний господарський суд постановою від 16.01.2025 залишив його без змін.
Касаційна скарга
15. Не погодившись із судовими рішеннями, ФГ "Зорі Дергачівщини" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням і порушенням ряду норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
17. Обґрунтовуючи наведене пояснює, що суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосовували приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру", порушили положення статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування вказаних норм, викладених у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.05.2021 у справі № 912/2385/18, від 16.08.2021 у справі № 910/21377/17 (щодо процедури доведення прокурором підстав для представництва інтересів держави; щодо безпідставності розцінювання прокурора як альтернативного суб'єкта звернення до суду);
- порушили положення статей 73, 74, 76, 77, 79 ГПК України та не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного дотримання вказаних норм, викладених у постановах від 06.12.2022 у справі № 904/738/22, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (щодо заборони вибіркової оцінки доказів та важливості дотримання принципу змагальності; щодо необхідності дотримання стандарту доказування "вірогідність доказів").
18. Доводи касаційної скарги узагальнено зводяться до того, що Прокурор у цій справі (1) не довів підстав пред'явлення позову в інтересах держави замість компетентного державного органу та не дотримався процедури представництва, передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а також (2) не підтвердив обставин знаходження спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги, оскільки не надав доказів такого знаходження, які б відповідали статтям 79-1, 186 Земельного кодексу України, статтям 1, 25 Закону України "Про землеустрій", в той час як подані ним докази є неналежними та недопустимими.
Узагальнені доводи інших учасників справи
19. ГУ Держгеокадастру У Харківській області у своєму відзиві погоджується із доводами скаржника. Наводить й власні аргументи, що правомірності своїх дій у спірних правовідносинах. Просить задовольнити касаційну скаргу ФГ "Зорі Дергачівщини".
20. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу з доводами скаржника не погоджується, скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною. Повторює власну позицію щодо суті спору, підтримує висновки судів попередніх інстанцій, відтак просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані рішення залишити без змін.
21. Харківська ОВА у своєму відзиві також заперечує проти задоволення касаційної скарги, стверджує про її необґрунтованість. Просить залишити без змін рішення і постанову судів попередніх інстанцій.
22. Дергачівська міськрада у відзиві на касаційну скаргу підтримує аргументи скаржника. Наголошує на тому, що спірні земельні ділянки належать до комунальної власності. Просить задовольнити подану касаційну скаргу в повному обсязі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
23. Верховний Суд ухвалою від 03.04.2025 відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 17.04.2025 зупинив касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 902/122/24.
24. 05.08.2025 Верховний Суд постановив ухвалу про поновлення касаційного провадження у даній справі та призначив розгляд касаційної скарги ФГ "Зорі Дергачівщини" у судовому засіданні на 27.08.2025.
25. Згідно із частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
27. Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
28. Частинами третьою, п'ятою статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
29. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
30. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
31. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
32. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
33. Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
34. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
35. Як слідує із установлених обставин цієї справи, звертаючись до суду з позовом у ній Прокурор стверджував про порушення інтересів держави, яке сталося внаслідок неправомірного передання прикордонних земель оборони в користуванні приватній особі з подальшою перереєстрацію цих земель з державної власності у комунальну, незважаючи на те, що спірна земля у комунальній власності перебувати не може, є виключною власністю держави і має використовуватись для захисту державного кордону. При цьому, Прокурор звернувся із позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської ОВА, оскільки саме вона наділена повноваженнями з розпорядження землями оборони.
36. Так, частиною п'ятою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
37. Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено, зокрема, Харківську ОВА, у зв'язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.
38. Тобто, як правильно визначили Прокурор і суди попередніх інстанцій, саме Харківська ОДА згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності і держава як власник земель оборони делегувала Харківській ОВА повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.
39. Як слідує з встановлених обставин цієї справи, Прокурор листом від 11.12.2023 № 57-109-4706вих-23 звернувся до Харківської ОВА та повідомив про встановлені порушення інтересів держави та про наявність підстав для представництва цих інтересів у земельній сфері при користуванні земельними ділянками на території Харківської області.
40. У відповідь на лист Прокурора Департамент агропромислового розвитку Харківської ОВА листом від 21.12.2023 №08- 30/04/2503 повідомив, що він не є розпорядником запитуваної інформації та не опікується питаннями, порушеними у листі Харківської обласної прокуратури. Водночас Юридичний департамент не володіє запитуваними даними. Згідно з інформацією керівника апарату обласної військової адміністрації в апараті ОВА інформація про спірні земельні ділянки відсутня.
41. Аналогічні за змістом відповіді були надані Юридичним департаментом Харківської ОВА у листі від 18.01.2024 №05-54/51.
42. Таким чином, Харківською ОВА та її структурними підрозділами проігноровано звернення Прокурора та заявлені в ньому факти порушень інтересів держави, що свідчить про бездіяльність уповноваженого державного органу у спірних правовідносинах.
43. На виконання положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор повідомив Харківську ОВА про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в її особі про повернення ряду земельних ділянок, зокрема і земельних ділянок з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1383 та 6322081500:05:000:1384.
44. Отже, як встановили суди попередніх інстанцій, у позовній заяві Прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави, чітко вказав у чому полягають ці інтереси та їх порушення, дотримався процедури представництва, передбаченої у Законі України "Про прокуратуру", а тому висновки судів про те, що звернення Прокурора з позовною заявою у даній справі узгоджується з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України є цілковито правомірними та обґрунтованими, в той час як доводи касаційної скарги ФГ "Зорі Дергачівщини" про зворотнє судом касаційної інстанції визнаються формальними і декларативними.
45. Неузгодженості із цитованими у касаційній скарзі правовими висновками щодо правильності застосовування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеними у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.090.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.05.2021 у справі № 912/2385/18, від 16.08.2021 у справі № 910/21377/17 у даному випадку немає.
46. Щодо ж аргументів скаржника про те, що обставини знаходження спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги суди установили на підставі неналежних та недопустимих доказів, суд касаційної інстанції зазначає таке.
47. Згідно із частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
48. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).
49. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
50. Допустимість доказів означає, що в окремих випадках, передбачених нормами права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.
51. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
52. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
53. Однак відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми права, що містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.
54. У той же час ФГ "Зорі Дергачівщини" у касаційній скарзі взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством правових підстав, які б зумовлювали визнання оцінених судами (1) схеми розташування земельних ділянок в прикордонній смузі, (2) додатку 1 до Договору між Україною і російською федерацією про українсько-російський державний кордон, (3) Опису проходження державного кордону між Україною та російською федерацією, (4) викопіювання з Публічної кадастрової карти України недопустимими доказами, тобто такими, що не можуть підтверджувати відповідні обставини. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 902/122/24, до якої зупинялося касаційне провадження у цій справі, не надавала висновків про можливість підтверджувати згадані обставини, якимись винятковими доказами. В свою чергу незгода скаржника з оцінкою поданих Прокурором доказів не свідчить про їх недопустимість.
55. Колегія суддів нагадує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
56. Твердження ж скаржника про неврахування судами при прийнятті оскаржуваних рішень висновків суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 06.12.2022 у справі № 904/738/22, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц є безпідставними, позаяк надані касаційним судом у згаданих постановах висновки стосуються загальних підходів до оцінки доказів при з'ясуванні обставин будь-якої господарської справи, а тому вони не можуть бути покладені у заперечення висновків судів попередніх інстанцій у даній справі, які ґрунтуються на оцінці судами іншої сукупності доказів та за іншого предмета доказування.
57. За наведеного, заявлені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України в межах касаційного провадження у цій справі свого підтвердження не знайшли. Неправильного застосування чи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права скаржником суду касаційної інстанції не доведено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
59. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
60. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування чи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Оскаржені рішення і постанова ухвалені за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду не вбачає.
Судові витрати
61. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Зорі Дергачівщини" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 і рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі № 922/885/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.