20 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5715/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (самопредставництво)
відповідача 1 - Черкасова О.О. (адвокат)
відповідача 2 - Рєпкін Н.І.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 (у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г. (головуючий), Шапран В.В., Буравльов С.І.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом ОСОБА_1
до: 1. Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк",
2. Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора від 06.08.2014 № 14965353,
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (надалі - ПАТ "МТБ Банк", Відповідач 1) та Міністерства юстиції України (надалі - МЮУ, Відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича від 06.08.2014 № 14965353 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (надалі - рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353 про реєстрацію за ПАТ "КБ "Центр" квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вчинено реєстратором з порушенням вимог законодавства України, у зв'язку з чим останнє підлягає визнанню незаконним і скасуванню.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025, відмовлено в задоволенні позову.
2.2. Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що прийняття оспорюваного рішення реєстратором здійснено з дотримання чинного на час проведення такої реєстрації законодавства України. Зокрема суди виходили з того, що Позивачем не спростовано, що наявні в матеріалах реєстраційної справи № 121838580000 рекомендовані повідомлення є підтвердженням направлення на його адресу банком відповідної вимоги.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 910/5715/24, постановити нове рішення, яким задовольнити позов. Одночасно Скаржник просить передати справу № 910/5715/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини четвертої, п'ятої статті 302 та статті 303 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. В обґрунтуванні касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами частини 2 статті 9, частин першої та четвертої статті 15, частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на 01.01.2014, частини першої пункту 6, підпункту 5, частини першої пункту 15, частини восьмої пункту 16, частини першої пункту 28, підпункту 16, частини першої пункту 37, частини першої пункту 39, частин першої та другої пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 23.01.2019 у справі № 306/1224/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, від 24.04.2019 у справі № 638/2000/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц, від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, від 26.07.2023 у справі № 759/5454/19, від 13.03.2024 у справі № 201/15228/17-ц, від 20.03.2020 у справі № 306/2053/16, у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 490/3505/17, від 16.09.2020 у справі № 208/5301/15-ц, від 15.09.2021 у справі № 638/5770/17, від 19 .11.2021 у справі № 715/2012/19, від 18.05.2022 у справі № 487/5843/17, від 08.06.2022 у справі № 757/39546/20-ц, від 07.12.2022 у справі № 522/18222/19; від 06.07.2023 у справі № 462/4050/19, від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21, від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, 13.01.2020 у справі № 910/28408/15, від 29.08.2023 у справі № 910/3867/19, від 18.05.2022 у справі № 487/5843/17; від 07.12.2022 у справі № 522/18222/19, при оцінці достатності поданих іпотекодержателем документів для проведення реєстраційної дії.
Одночасно Скаржник вказує про неповне дослідження матеріалів справи та помилкове визнання як належного, достовірного та допустимого доказу надсилання та отримання іпотекодавцем ОСОБА_1 вимог іпотекодержателя на підставі рекомендованих повідомлень № 0214704083637; № 0214704083629.
3.3. Ухвалою Суду від 08.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі № 910/5715/24 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.4. 21.07.2025 МЮУ надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін.
3.5. 28.07.2025 ПАТ "МТБ Банк" надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому перший відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін.
3.6. 19.08.2025 ОСОБА_1 надано додаткові пояснення щодо касаційної скарги, які фактично містять доповнення до касаційної скарги (наведення практики Верховного Суду на підтвердження неправильності застосування судами попередніх інстанцій вимог законодавства), які не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із такого.
Відповідно до приписів частини першої статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Згідно з положеннями статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги та документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку, який у цьому випадку є вже пропущеним.
За вказаних обставин такі доповнення до касаційної скарги судом касаційної інстанції залишаються без розгляду.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 23.02.2011 між ПАТ "КБ "Центр" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 230211/6-КЮ, з лімітом 2 000 000,00 грн (надалі - кредитний договір), до якого вносилися зміни договорами про внесення змін та доповнень від 22.02.2012 № 1, від 12.03.2012 № 2 та від 31.07.2013 № 3, щодо умов, прав та обов'язків сторін.
4.2. У пункті 1.1 кредитного договору про внесення змін та доповнень від 31.07.2013 № 3 сторони підтвердили строк повернення кредитних коштів - до 28.08.2014, а в додатку № 1 до нього затвердили графік зменшення ліміту кредитної лінії, а саме: до 01.09.2013 - 5 000,00 грн; до 01.10.2013 - 10 000,00 грн; до 01.11.2013 - 10 000,00 грн; до 01.12.2013 - 20 000,00 грн; до 01.01.2014 - 20 000,00 грн; до 01.05.2014 - 15 000,00 грн; до 01.06.2014 -15 000,00 грн; до 01.07.2014 - 20 000,00 грн; до 01.08.2014 - 25 000,00 грн; до 28.08.2014 - 1 860 000,00 грн.
4.3. З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ "КБ "Центр", як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки від 23.02.2011 № 98 (надалі - договір іпотеки), відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 (далі - предмет іпотеки, квартира АДРЕСА_3 ), яка належала іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.2009, серія НОМЕР_1 .
4.4. Як зазначає Позивач, у зв'язку з подіями у грудні 2013 року ПАТ "КБ "Центр" та позивач прийняли спільне рішення закрити торгівельні бази у селі Проців та селі Вороньків Бориспільського району в цілях безпеки, що призвело до порушення графіку платежів станом на 01.04.2014 в сумі 40 000,00 грн. З 08.04.2014 до 10.04.2014, за рахунок відчуження об'єкта нерухомості в місті Житомир та продажу товарів, він сплатив банку понад 1 500 000,00 грн, які були скеровані на виконання графіку платежів та сплату процентів до кінця травня 2014 року включно.
Водночас, за твердженнями Позивача, він позбавлений можливості документально підтвердити ці обставини у зв'язку з тим, що докази знищені озброєними посадовими та довіреними особами ПАТ "КБ "Центр" під час рейдерського захоплення складських та офісних приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , яке здійснене 20.07.2016, що розслідується у кримінальному провадженні від 29.07.2016 № 12016110100001543.
4.5. Також, Позивач вказує, що попри відсутність законних підстав (відсутність "іпотечного випадку"), на засіданні правління ПАТ "КБ "Центр", протокол від 19.05.2014 № 27, затверджено рішення кредитного комітету, протокол від 19.05.2014 № 53/190514, про прийняття у власність банка нерухомого майна, а саме: чотирикімнатної квартири АДРЕСА_5 , у позасудовому порядку.
4.6. 30.05.2014 ПАТ "КБ "Центр" звернулось до органу державної реєстрації з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 6820190.
4.7. 16.06.2014 державним реєстратором Сидорчуком А.В. прийнято рішення № 13797365 про зупинення розгляду заяви № 6820190 за відсутності необхідних документів. Зобов'язано заявника надати документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем ОСОБА_1 письмової вимоги іпотекодержателя, як того вимагає пункт 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (надалі - Порядок № 868).
4.8. Позивач вказує, що протягом двох місяців заявник не усунув обставин, що стали підставою для зупинення розгляду заяви, а саме не надав документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, чим порушив вимоги частини 4 пункту 16 Порядку № 868.
На переконання ОСОБА_1 , за відсутності законних підстав та необхідних документів для здійснення державної реєстрації, державний реєстратор Сидорчук А.В., у порушення вимог законодавства щодо порядку державної реєстрації нерухомого майна, прийняв протиправне рішення від 06.08.2014 № 14965353 про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_3 на користь іпотекодержателя ПАТ "КБ "Центр", чим порушив вимоги частини другої статті 9, частин першої та четвертої статті 15, частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на 01.01.2014, частини першої пункту 6, підпункту 5, частини першої пункту 15, частини восьмої пункту 16, частини першої пункту 28, підпункту 16, частини першої пункту 37, частини першої пункту 39, частин першої, другої пункту 46 Порядку № 868.
Крім того, ПАТ "КБ "Центр", за твердженнями Позивача, не повідомив іпотекодавця ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі Договору іпотеки, не надіслав письмову вимогу про виселення, як того вимагає частина друга статті 40 Закону № 898-ІV та стаття 109 Житлового кодексу України, не надав можливості забрати меблі та особисті речі, про що стало відомо лише 16.09.2014.
Також, іпотекодержатель не повідомив, за якою вартістю задоволено вимоги іпотекодержателя. На письмовий запит не надано інформацію, який залишок кредиту було погашено за рахунок предмета іпотеки, не відшкодовано іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, як того вимагає абзац 2 частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку".
4.9. 12.12.2014 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353, зобов'язати Міністерство виключити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 30.05.2014 № 6684545 (справа № 826/19487/14).
4.10. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 826/19487/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015, у задоволенні позову відмовлено.
4.11. 15.03.2016 ухвалою Вищого адміністративного суду України рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу № 826/19487/14 направлено на новий розгляд.
4.12. 15.02.2017 Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив позовну заяву ОСОБА_1 .
4.13. 13.07.2017 Київський апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції у вказаній справі залишив в силі.
4.14. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 28.07.2017 ПАТ "КБ "Центр" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017.
4.15. 06.09.2017 ОСОБА_1 , з метою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2017, звернувся до органу державної реєстрації з заявою про виключення запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 30.05.2014 № 6684545 про право власності ПАТ "КБ "Центр" на квартиру АДРЕСА_3 .
4.16. Позивач зазначає, що 19.09.2017 ПАТ "КБ "Центр" звернулося до органу реєстрації з листом від 14.09.2017 № 20-148-1/Ю щодо виключення з державного реєстру прав записи про іпотеку та обтяження на квартиру АДРЕСА_3 , внесені 23.02.2011 на підставі Договору іпотеки.
4.17. 20.09.2017 право власності на квартиру АДРЕСА_2 передано від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20.09.2017 № 3186.
4.18. 12.12.2017 право власності на квартиру АДРЕСА_3 перейшло до ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, про що до реєстру внесено запис про право власності 23884671 за ОСОБА_2 .
4.19. 12.12.2017, на підставі Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майна від 29.11.2017, на засіданні правління ПАТ "КБ "Центр", протокол № 50, прийнято рішення про списання з балансу банка квартири АДРЕСА_3 , яке було виконано, що підтверджується відповідним меморіальним ордером від 15.12.2017 № 7387.
4.20. Позивач вказує, що у період з 23.02.2011 до 17.12.2023, ні ПАТ "КБ "Центр", ні ПАТ "МТБ Банк" не зверталися до суду з позовом до позичальника ФОП ОСОБА_1. щодо неналежного виконання умов Кредитного договору та не зверталися до суду з позовом до іпотекодавця ОСОБА_1 щодо неналежного виконання умов Договору іпотеки, з огляду на те, що заборгованість за Кредитним договором була погашена.
4.21. 29.05.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі № 826/19487/14 скасувала рішення судів попередніх інстанцій, закрила провадження в адміністративній справі та роз'яснила позивачу ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
4.22. Позивач вказує, що у зв'язку з тим, що станом на 29.05.2018 він вже не був власником квартири АДРЕСА_3 , оскільки 20.09.2017 продав її третій особі, у нього було відсутнє порушене право, а відповідно були відсутні підстави для звернення до суду за захистом порушених прав, як то передбачено статями 15, 16 Цивільного кодексу України та статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України.
4.23. У травні 2020 року ПАТ "МТБ Банк", як правонаступник ПАТ "КБ "Центр", звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про витребування з його незаконного володіння квартири АДРЕСА_3 , на підставі якої відкрито провадження у справі № 753/8006/20.
4.24. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 753/8006/20 ОСОБА_1 залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про що ОСОБА_1 , за його твердженнями, достеменно стало відомо лише після отримання вказаної ухвали у лютому 2021 року.
4.25. 14.04.2021 до суду від Департаменту з питань реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Київської міської ради, листом від 09.04.2021 № 074/07/1-1035 надійшли матеріали реєстраційної справи № 1218385580000 щодо об'єкта: АДРЕСА_1 , але під час розгляду справи та прийняття рішення суддя Лужецька О.Р. не взяла ці матеріали до уваги.
4.26. 30.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну статусу у даній справі на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, разом з якою подано зустрічний позов. Обґрунтовуючи це тим, що встановлення у даній страві протиправності набуття права власності на квартиру АДРЕСА_3 іпотекодержателем ПАТ "КБ "Центр" 06.08.2014 виключить можливість задоволення позову ПАТ "МТБ Банк" щодо витребування квартири АДРЕСА_3 від добросовісного набувача ОСОБА_2 .
4.27. 18.11.2021 суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 заявнику та відмовив у зміні статусу.
4.28. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.07.2022 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на наведене вище судове рішення, а також роз'яснено про право на звернення до суду з окремим позовом.
4.29. Постановою Верховного Суду від 07.12.2022 у задоволенні касаційної скарги щодо розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 в межах справи № 753/8006/20 відмовлено.
4.30. 23.02.2023 Дарницький районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 753/8006/20, яким задовольнив позовні вимоги щодо витребування квартири АДРЕСА_3 з незаконного володіння ОСОБА_2 .
4.31. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою у справі № 753/8006/20.
4.32. Постановою Київського апеляційного суду від 18.07.2023 рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 753/8006/20 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "МТБ Банк" відмовлено.
4.33. 02.08.2023 ПАТ "МТБ Банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 18.07.2023, яка обґрунтована тим, що встановлені апеляційним судом обставини щодо протиправності набуття права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ПАТ "КБ "Центр", відповідно до рішення державного реєстратора від 06.08.2014 № 14965353, не є предметом доказування у справі № 753/8006/20, оскільки не стосуються вимог позивача, а стосуються дій з іпотечним майном між ПАТ "КБ "Центр" та іпотекодавцем ОСОБА_1 , а, відповідно, мають окремий спосіб захисту порушених або невизнаних прав ОСОБА_1 . Також, ПАТ "МТБ Банк" вказав, що на сьогодні не існує спору чи рішення, яке б набрало законної сили, яким би було скасовано реєстраційну дію щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 .
4.34. Постановою Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 753/8006/20 касаційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 18.07.2023 залишено без змін.
4.35. За поясненнями ОСОБА_1 , зі змісту касаційної скарги у справі № 753/8006/20, йому стало відомо, що ПАТ "МТБ Банк" не визнає протиправність набуття права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ПАТ "КБ "Центр" у 2014 році та, як наслідок, не визнає право ОСОБА_1 відчужувати квартиру АДРЕСА_3 третій особі 20.09.2017, тобто стало відомо про невизнане право, яке підлягає судовому захисту.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Предметом даного позову визначено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353 на тій підставі, що зазначене рішення було ухвалене з порушенням вимог законодавства України, а відтак підлягає скасуванню як таке, що прийняте без дотримання положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку № 868.
Необхідність задоволення заявленої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що, після відчуження ним квартири АДРЕСА_3 , яка наразі перебуває у власності ОСОБА_2 , зі змісту матеріалів справи № 753/8006/20 йому стало відомо про заперечення ПАТ "МТБ Банк" щодо наявності у ОСОБА_1 повноважень відчужувати спірний об'єкт нерухомого майна третій особі 20.09.2017. Свою позицію Банк мотивує тим, що вважає себе законним власником зазначеної квартири на підставі рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353, правомірність якого оспорюється у межах цього спору.
5.4. Суди попередніх інстанцій розглянули заявлені позовні вимоги в межах визначених Позивачем підстав і предмета позову, надавши їм правову оцінку в контексті дотримання державним реєстратором вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку № 868.
5.5. Звертаючись з касаційною скаргою Позивач вказує на неправильне застосування судами частини другої статті 9, частин першої та четвертої статті 15, частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на 01.01.2014, частини першої пункту 6, підпункту 5, частини першої пункту 15, частини восьмої пункту 16, частини першої пункту 28, підпункту 16, частини першої пункту 37, частини першої пункту 39, частин першої, другої пункту 46 Порядку № 868, без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 23.01.2019 у справі № 306/1224/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, від 24.04.2019 у справі № 638/2000/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц, від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, від 26.07.2023 у справі № 759/5454/19, від 13.03.2024 у справі № 201/15228/17-ц, від 20.03.2020 у справі № 306/2053/16, у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 490/3505/17, від 16.09.2020 у справі № 208/5301/15-ц, від 15.09.2021 у справі № 638/5770/17, від 19 .11.2021 у справі № 715/2012/19, від 18.05.2022 у справі № 487/5843/17, від 08.06.2022 у справі № 757/39546/20-ц, від 07.12.2022 у справі № 522/18222/19; від 06.07.2023 у справі № 462/4050/19; від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21, від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, 13.01.2020 у справі № 910/28408/15, від 29.08.2023 у справі № 910/3867/19, від 18.05.2022 у справі № 487/5843/17; від 07.12.2022 у справі № 522/18222/19, при оцінці достатності поданих іпотекодержателем документів для проведення реєстраційної дії.
Одночасно Скаржник наголошує на неповному дослідженні судами матеріалів справи та помилковому визнанні як належного, допустимого й достовірного доказу факту направлення та отримання іпотекодавцем ОСОБА_1 вимог іпотекодержателя рекомендованих поштових повідомлень № 0214704083637 та № 0214704083629. При цьому, з метою формування чітких висновків щодо застосування наведених норм права в контексті даного спору, Скаржник просить передати справу № 910/5715/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 302 та статті 303 Господарського процесуального кодексу України.
5.6. З приводу наведеного Суд зазначає таке.
5.7. Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.8. У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України наведено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
5.9. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
5.10. Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
5.11. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
5.12. Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Зазначені вище позиції є сталими та знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 та від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19 тощо.
5.13. Оскільки судовий захист надається лише за умови встановлення в особи суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу та факту його порушення, невизнання або оспорювання першочерговому з'ясуванню підлягає:
1) чи існує у позивача таке право (інтерес) і в чому конкретно полягає втручання та порушення його прав;
2) чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту природі спірного правовідношення та є належним і ефективним для відновлення порушеного стану або припинення порушення.
5.14. Отже, першочерговим при вирішення спору судом підлягає дослідженню наявність порушеного права особи та дотримання ним способу захисту. При цьому таке порушення повинно мати реальний, безпосередній і доведений характер, а не ґрунтуватися на припущеннях чи ймовірних ризиках.
5.15. Як установлено судами у цій справі та не заперечується сторонами, 12.12.2017 право власності на квартиру № 102 набув ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що підтверджується внесеним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записом № 23884671.
5.16. Отже, на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом він уже не мав статусу власника квартири, яка є предметом оскаржуваного рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353. Вказане передбачає відсутність у Позивача належного суб'єктивного права, яке могло б бути предметом судового захисту. У такому випадку звернення до суду фактично не спрямоване на відновлення порушеного права, пов'язаного саме з оскаржуваним рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353.
5.17. При зверненні з позовною заявою у цій справі ОСОБА_1 зазначає, що оскільки станом на 29.05.2018 він вже не був власником квартири АДРЕСА_3 , оскільки 20.09.2017 продав її третій особі, у нього було відсутнє порушене право, а відтак і підстави для звернення до суду за захистом порушених прав після прийняття остаточного рішення у справі № 826/19487/14.
За поясненнями Позивача, ініціювання даного спору наразі обумовлене прагненням остаточно вирішити питання щодо законності рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353 з огляду на існування судового провадження у справі № 753/8006/20.
Так, у межах справи № 753/8006/20 ПАТ "МТБ Банк" звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просило витребувати з його незаконного володіння спірну квартиру та зобов'язати МЮУ та органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, державних реєстраторів прав на нерухоме майно, в тому числі осіб, які виконують функції реєстраторів, зареєструвати право власності на цю квартиру за ПАТ "МТБ Банк" у зв'язку з її витребуванням із незаконного володіння.
Позивач звертає увагу, що у рамках зазначеної справи ПАТ "МТБ Банк" вказувало, що станом на день звернення до суду відсутнє судове рішення, яке б набрало законної сили та скасувало реєстраційну дію щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 . Саме цим, на думку Позивача, зумовлена потреба у поданні окремого позову для усунення такої правової невизначеності та підтвердження факту незаконності рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353.
5.18. Таким чином, звертаючись із цим позовом, Позивач фактично не обґрунтовує його наявністю порушення, невизнання чи оспорювання його прав, свобод або інтересів безпосередньо з боку Відповідачів. Його аргументація зводиться до потреби усунення правової невизначеності та формального підтвердження незаконності рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353. При цьому кінцевою метою Позивач убачає підтвердження правомірності здійсненого ним відчуження квартири на користь третьої особи, що перебуває поза межами безпосереднього предмета цього спору.
5.19. Суди не врахували, що у межах даної справи заявлена позовна вимога не спрямована на відновлення чи захист порушеного права ОСОБА_1 і не має на меті забезпечення виконання зобов'язаною стороною юридичного обов'язку. Фактично вона спрямована на підтвердження факту незаконності рішення реєстратора для його застосування в іншому судовому провадженні (справа № 753/8006/20), а також для аргументації правомірності відчуження спірного майна у разі виникнення потреби в майбутньому. Така спрямованість позову виключає його відповідність завданню судового захисту, який має забезпечувати реальне відновлення порушеного права, а не виконання декларативної чи допоміжної функції.
5.20. При цьому Суд звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 753/8006/20 залишено без змін постанову Київського апеляційного суду, якою було скасовано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23.02.2023 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У зазначеній постанові Верховний Суд здійснив правовий аналіз підставності рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353, надавши оцінку доказам щодо належності письмової вимоги іпотекодержателя, яка підтверджує сплив 30-денного строку з моменту її отримання іпотекодавцем, як умови для державної реєстрації. Суд установив, що документи, які подано заявником на підтвердження відповідної обставини не містить відмітки про вручення і не містить підпису іпотекодавця. За наслідками розгляду спору Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для витребування спірного майна ПАТ "МТБ Банк" від ОСОБА_2 , з посиланням на існування відповідного рішення державного реєстратора.
5.21. Наведене свідчить про те, що Позивач не довів наявності у нього порушеного чи оспорюваного права, а також не підтвердив факту його порушення з боку Відповідачів, що відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 5 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим елементом для надання судового захисту. Відсутність такого елемента виключає можливість задоволення позовних вимог та становить самостійну підставу для ухвалення рішення про відмову у позові, незалежно від інших фактичних обставин, установлених судом у процесі розгляду справи.
5.22. Також Суд зазначає, що спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 911/614/20).
5.23. У постанові від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19 Верховний Суд визначив, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
5.24. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
5.25. Втім, з огляду на викладене, Позивач не довів, що обраний ним спосіб захисту є належним та ефективним у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України й дійсно призведе до відновлення чи захисту його інтересу без необхідності повторного звернення до суду. У такий спосіб, саме по собі формальне підтвердження факту незаконності рішення реєстратора від 06.08.2014 № 14965353, за відсутності встановленого порушення права чи інтересу Позивача, не забезпечує реального поновлення його правового становища та не усуває ризик подальших спорів.
Зазначене також є самостійною підставою для відмови в позові.
5.26. Викладені обставини не були належним чином враховані судами, які, не дослідивши питання наявності у Позивача порушеного чи оспорюваного права та ефективності обраного ним способу захисту, перейшли до вирішення спору по суті з наданням правової кваліфікації спірним правовідносинам та застосуванням норм матеріального права.
З огляду на це, надання судами правової кваліфікації таким правовідносинам є передчасним і недоцільним, оскільки належною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову є саме відсутність (недоведеність) Позивачем порушеного чи оспорюваного права та недоведення ефективності обраного ним способу захисту.
5.27. З огляду на наведене, Суд не вбачає підстав для надання правової оцінки аргументам Скаржника щодо неправильного застосування судами положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку № 868, оскільки встановлені обставини справи свідчать про відсутність у Позивача належного матеріально-правового інтересу, який підлягає судовому захисту, та недоведеність ефективності обраного ним способу захисту.
Відповідно, не підлягає задоволенню й клопотання Позивача про передачу справи № 910/5715/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з приписами частин четвертої, п'ятої статті 302 та статті 303 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його доводи стосуються належності застосування Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку № 868, які в умовах відсутності доведеного порушення права чи інтересу Позивача не мають визначального значення для вирішення спору.
5.28. При цьому, хоча суди попередніх інстанцій й припуститися помилки, передчасно перейшовши до розгляду спору по суті заявлених вимог без належного дослідження питання наявності чи доведеності порушеного або оспорюваного права Позивача та без з'ясування ефективності обраного ним способу захисту, проте така процесуальна неточність не вплинула на правильність висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову. Відтак, зазначене не може розцінюватися як підстава для скасування відповідних рішень.
5.29. Відповідно до частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті та законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.30. У зв'язку з цим аргументи Скаржника, заявлені на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі, з мотивів, викладених у цій постанові.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі № 910/5715/24 залишити в силі з мотивів, викладених у цій постанові.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко