20 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/1144/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
позивача - Доніна Н.О.
відповідача - Руденко Л.В., Виноградов В.В.
третьої особи на стороні позивача - не з'явився
третьої особи на стороні відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий), Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.)
за позовом Запорізької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмет-2007"
про стягнення коштів
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. 07.04.2023 Запорізька міська рада (далі також Позивач, Скаржник) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмет 2007" (далі ТОВ "Будмет-2007") про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 11.11.2008 у сумі 1 464 500,84 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці загальною площею 13,3511 га, кадастровий номер 2310100000:02:010:0063 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15 розміщуються матеріальні активи та споруди, які раніше належали ТОВ "Будмет-2007", а на даний час - Товариству з обмеженою відповідальністю "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент". Таким чином з 16.10.2020 обов'язок зі сплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою покладено на ТОВ "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент". За доводами Позивача, відчуження об'єкту нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не припиняє дії договору оренди в цілому, а має наслідком автоматичну заміну сторони у такому зобов'язанні на підставі частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі". Тому Запорізька міська рада просить суд стягнути з Відповідача заборгованість із сплати орендної плати за землю за період з вересня 2021 року по грудень 2022 року в сумі 1 464 500,84 грн.
1.3. Ухвалою суду 11.07.2023 задоволено заяву Позивача та замінено первісного відповідача по справі (ТОВ "Будмет-2007") на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент" (далі - ТОВ "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент", Відповідач). Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 ТОВ "Будмет-2007" залучено до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, водночас відмовлено у залученні його до справи у якості співвідповідача.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент" на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 1 438 939,90 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
2.2. Рішення суду обґрунтовано тим, що Відповідачем не спростовано користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:010:0063 та відсутність обов'язку щодо сплати орендної плати за користування нею. Усі спірні питання щодо невідповідності площі земельної ділянки фактичному розміру користування новим орендарем повинні бути вирішені між сторонами договору від 11.11.2008 шляхом внесення відповідних змін, а за їх відсутності обов'язок зі спати орендної плати за користування земельною ділянкою покладається на нового орендаря, а спори щодо користування іншими власниками нерухомого майна однією і тією ж земельною ділянкою мають вирішуватися в судовому порядку шляхом подання окремих позовів.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 задоволено апеляційну скаргу Відповідача, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено у повному обсязі.
2.4. Постанова обґрунтована тим, що Позивачем не доведено та не обґрунтовано належними, допустимими і достатніми доказами, що Відповідач використовує всю земельну ділянку № 2310100000:02:010:0063, а отже, не доведено тієї обставини, що останній за відсутності правових підстав зберіг у себе за рахунок Позивача майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою саме загальною площею у розмірі 13,3511 га.
Тобто Відповідач з огляду на наявне у нього право власності на об'єкти нерухомості фактично використовує меншу площу земельної ділянки ніж та, що заявлена у позові та визначена як сформована. Водночас у матеріалах справи відсутня технічна документація з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яку фактично використовує Відповідач та яка необхідна для нарахування заявленої до стягнення суми.
2.5. Запорізька міська рада не погодилася з постановою суду апеляційної інстанції та скористалася правом на її касаційне оскарження.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 03.07.2025 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. У своїй касаційній скарзі Запорізька міська рада просить Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023.
3.3. Доводами касаційної скарги Позивача є:
- безпідставне застосування до спірних правовідносин норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України з огляду на чинність та неоспорюваність укладеного між сторонами договору оренди землі;
- ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 та від 09.02.2022 у справі № 914/3250/20 про застосування статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникають у спорах про стягнення заборгованості з орендної плати.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент" просить залишити її без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 - без змін з огляду на недоведеність Позивачем факту користування Відповідачем всією спірною земельною ділянкою, на несформованість спірної земельної ділянки та відсутність її нормативної грошової оцінки .
3.5. Від Запорізької міської ради надійшли додаткові пояснення стосовно відзива Відповідача на касаційну скаргу.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 11.11.2008 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Будмет-2007" (орендар) укладено договір оренди землі, державна реєстрація якого проведена 22.12.2008 (далі - договір).
Згідно з пунктом 1 договору орендодавець відповідно до рішення Запорізької міської ради від 25.06.2008 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 13,3511 га для розташування виробничої бази за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15.
Власником земельної ділянки є територіальна громада міста Запоріжжя.
Відповідно до пункту 8 договору його укладено на 19 років (до 11.11.2027).
Відповідно до пунктів 9, 11 договору (в редакції додаткової угоди від 28.01.2010) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 234 185,63 грн на протязі строку будівництва об'єкту та у розмірі 562 045,53 грн з дня введення об'єкта в експлуатацію (3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2010 року). Орендна плата вноситься щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступними за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 30 договору оренди землі орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
4.2. На виконання умов договору 22.12.2008 Запорізька міська рада передала орендарю земельну ділянку площею 13,3511 га, а орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду, про що складено відповідний акт прийому-передачі.
4.3. Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15.03.2023 ТОВ "Будмет-2007" подані податкові декларації за 2019-2021 роки щодо плати за землю (орендна плата) у розмірі 987 303,93 грн. Відповідно до вказаних податкових декларацій ТОВ "Будмет-2007" нарахована та (згідно з інформаційно-комунікаційної системи) внесена плата за землю за період з 01.01.2019 по 31.12.2022.
4.4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі № 280/516/21 задоволено позов Головного управління ДПС у Запорізькій області до ТОВ "Будмет-2007" про стягнення податкового боргу та стягнуто його за період з січня по серпень 2020 року.
4.5. У подальшому рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі № 280/12512/21 також задоволено позов Головного управління ДПС у Запорізькій області до ТОВ "Будмет-2007" про стягнення податкового боргу за січень-серпень 2021 року включно. Зазначеним рішенням встановлено, що заборгованість з орендної плати з юридичних осіб виникла на підставі подання податкових декларацій № 9030431721 від 20.02.2020 та № 9034569516 від 24.02.2021.
4.6. Тобто з огляду на неодноразове стягнення заборгованості саме з ТОВ "Будмет-2007" Позивач саме його і визначив відповідачем при пред'явленні позову у цій справі № 908/1144/23. При цьому Запорізька міськрада просить суд стягнути заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий № 2310100000:02:010:0063 за період вересень - грудень 2022 року включно а надає розрахунок розміру місячної орендної плати за землю за 2021 рік на підставі листа від 15.03.2023 № 2494/5/08-01-01-07 Головного управління ДПС у Запорізькій області. Також Позивач зазначив, що оскільки, відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15.03.2023, ТОВ "Будмет-2007" податкової декларації за 2022 рік не подавало, заборгованість за 2022 рік визначена ним шляхом множення орендної плати за 2021 рік на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок, який у 2022 році становить 1,15. В результаті такого обрахунку Запорізька міськрада просить суд стягнути з ТОВ "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент" (належного відповідача) заборгованість з орендної плати за вересень 2021 року - грудень 2022 року включно у сумі 1 464 500,84 грн.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Земля в Україні є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до Конституції України земля, її надра, водні ресурси та інші природні ресурси на території України є власністю українського народу.
5.3. За приписами статей 2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
5.4. Питання переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, врегульовано, зокрема, статтею 120 Земельного кодексу України, згідно з частинами першою та другою якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
5.5. Згідно з положеннями статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
5.6. За приписами частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
5.7. У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні.
5.8. Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція є усталеною та викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.
5.9. Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17 від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.
5.10. Враховуючи викладене, після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19.
5.11. Тобто у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.
5.12. З урахуванням наведених вище норм законодавства України та обставин справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що до ТОВ "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент" перейшло право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:010:0063 адреса: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15, яке раніше належало ТОВ "Будмет-2007", на підставі договору оренди від 11.11.2008 та з урахуванням набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, які розміщені на спірній земельній ділянці. Набуття такого права підтверджується, за доводами суду, наявними у справі витягами з відповідних реєстрів із зазначенням інвентарних номерів об'єктів нерухомості.
5.13. Водночас поза увагою місцевого господарського суду залишились обставини набуття права на об'єкти нерухомості, розміщені на спірній земельній ділянці, іншими господарюючими суб'єктами та фізичними особами, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками.
5.14. Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
5.15. В такий спосіб колегія суддів зазначає, що всі власники об'єктів нерухомого майна, що знаходяться на спірній земельній ділянці, водночас з набуттям права власності на такі об'єкти набули і правомочностей (сукупності прав та обов'язків) землекористувачів земельної ділянки. Як наслідок, обов'язок зі сплати орендної плати за таке користування належить їм усім пропорційно до частини земельної ділянки, яка використовується кожним з них для експлуатації власної будівлі/споруди.
5.16. Зазначене мало бути враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні питання стягнення орендної плати.
За таких обставин стягнення нарахованого розміру заборгованості по орендній платі лише з ТОВ "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент" не відповідає вищезазначеним нормам земельного законодавства, тому рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у цій частині є необґрунтованим та підлягало скасуванню.
5.17. В свою чергу колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову про стягнення коштів, безпідставно дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України зважаючи на існуючі між сторонами договірні орендні відносини (права та обв'язки), у тому числі ті, що перейшли до набувачів об'єктів нерухомості в силу імперативних вимог статті 120 Земельного кодексу України.
5.18. Суд звертає увагу, що стягнення компенсації недоотриманої суми коштів за фактичне користування земельною ділянкою на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України можливе виключно за відсутності будь-яких договірних відносин між учасниками справи.
Крім того, дійшовши висновку, що Відповідач користується не всією спірною земельною ділянкою, суди не позбавлені були права стягнути орендну плату пропорційно до такої площі.
5.19. В такий спосіб постанова суду апеляційної інстанції також підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.
5.20. У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
5.21. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
5.22. Верховний Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 73, частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.23. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
5.24. В такий спосіб ТОВ "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент" не позбавлений був права спростувати надані Запорізькою міськрадою докази іншими належними доказами, зокрема шляхом подання власного контррозрахунку заявленої до стягнення суми. У свою чергу суди повинні були оцінити надані сторонами докази у їх сукупності та встановити фактичну площу земельних ділянок, якими користуються Відповідач, Третя особа та інші землекористувачі.
5.25. З наведеного вбачається, що судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень у справі не були повною мірою дотримані зазначені норми господарського процесуального законодавства в контексті доводів Позивача про стягнення заборгованості з ТОВ "Алюмінієвий завод тринадцятий елемент".
5.26. За таких обставин Верховний Суд доходить висновку про те, що доводи касаційної скарги Запорізької міськради знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного перегляду справи та, як наслідок, про наявність підстав для скасування прийнятих у справі рішень судів попередніх інстанцій.
5.27. Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений процесуальної можливості з'ясовувати та встановлювати вищевказані обставини, що мають значення для справи, а їх відсутність перешкоджає прийняттю законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
5.28. Всі зазначені Судом обставини підлягають повному та об'єктивному з'ясуванню під час нового розгляду справи, оскільки мають значення для прийняття законного рішення по суті спору.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством прийняти відповідне рішення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Запорізької міської ради задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 скасувати, а справу № 908/1144/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко