27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2468/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025
у справі № 914/2468/20
за заявою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області
про банкрутство Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області"
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 у справі №914/2468/20 у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області з грошовими вимогами до Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" у розмірі 4 579 424,66 грн відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, кредитор звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 у справі №914/2468/20 та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Львівської області в повному обсязі в сумі 4 573 368, 66 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 постановлену за результатами розгляду заяви ГУ ДПС у Львівській області, про грошові вимоги до Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" на суму 4 579 424,66 грн у справі №914/2468/20 - залишено без змін.
До Верховного Суду від ГУ ДПС у Львівській області повторно надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №914/2468/20 та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Львівської області в повному обсязі в сумі 4 573 368,66 грн. Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2468/20 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М. Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2025.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.08.2025 № 32.2-01/1868, у зв'язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/2468/20.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №914/2468/20 між суддями від 14.08.2025 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Картере В.І., Огороднік К.М.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмо-тивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
ГУ ДПС у Львівській області посилається на пункт 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження та зазначає про необхідність відступлення від правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справах №915/208/20, №915/127/20, від 03.06.2022 у справі №915/104/21.
Також скаржник вказує, що Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, зроблено висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відтак, Головне управління ДПС у Львівській області, вважає за необхідне відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Проте, Верховний Суд зауважує, що пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає відступ від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Водночас, як вбачається з постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025, судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було застосовано правові висновки, викладені у вказаних скаржником постановах та не було зазначено ці постанови у тексті оскаржуваного судового рішення.
З огляду на викладене, пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не може бути у цьому випадку підставою для касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №914/2468/20.
Крім того, скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, проте не вказує чітко норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, не наводить сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
З огляду на викладене, у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу, а тому підлягає зали-шенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 4 статті 293 цього Кодексу.
Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 09.04.2025, повний текст постанови складено 21.04.2025, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 12.05.2025. Проте, касаційна скарга подана скаржником 11.08.2025, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі ГУ ДПС у Львівській області просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №914/2468/20 посилаючись на те, що скаржником вже подавалась касаційна скарга на зазначені судові рішення до Верховного Суду 25.04.2025, водночас Верховним Судом 19.05.2025 №914/2468/20 залишено без руху касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області. 28.05.2025 ГУ ДПС у Львівській області подано заяву про виконання даної ухвали суду, однак 16.06.2025 ухвалою Верховного Суду повернуто касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області. Скаржник вказує, що судова справа має великий суспільний інтерес та носить резонансний характер, оскільки несплата та ненадходження коштів до бюджету України узгодженої великої суми податкового боргу призведе до дефіциту бюджету України.
Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповід-ного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, не залежали від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку по-винна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Ухвала Верховного Суду від 16.06.2025 про повернення касаційної скарги ГУ ДПС у Львівській області була доставлена до електронного кабінету Електронного Суду скаржника 18.06.2025.
Проте, повторно касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області на зазначені судові рішення у справі №914/2468/20 було подано до Верховного Суду лише 11.08.2025, тобто більш ніж через півтора місяця після повернення касаційної скарги. Будь - яких обґрунтувань причин пропуску такого строку під час подання повторної касаційної скарги ГУ ДПС у Львівській області наведено не було.
При цьому, при повторному зверненні скаржником не було усунуто обставини, які стали підставою для залишення без руху, а потім повернення касаційної скарги при зверненні з нею до Верховного Суду вперше 25.04.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №914/2468/20 залишено без руху на підставі пункту 2 статті 292 ГПК України, у зв'язку з тим, що скаржником не обґрунтовано підставу касаційного оскарження, викладену у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, у спосіб, перебачений процесуальним законом.
Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2025 касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №914/2468/20 повернуто скаржнику разом з доданими до неї матеріалами на підставі статті 174 та частини 5 статті 292 ГПК України, оскільки вимоги процесуального закону щодо змісту касаційної скарги, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 та частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржником виконані не були, а отже відсутні підстави вважати, що недоліки касаційної скарги були усунуті ГУ ДПС у Львівській області.
При повторному зверненні з цією касаційною скаргою скаржник також не обґрунтовує підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 цього Кодексу, у спосіб, визначений процесуальним законом.
Отже, оскільки скаржник вже звертався з касаційною скаргою на вказані судові рішення, проте касаційна скарга була подана з порушенням вимог на її подання, встановлених процесуальним законодавством, то вказані обставини свідчать про невжиття скаржником всіх необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства, встановлених для звернення з касаційною скаргою в межах передбаченого законом строку.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, а також не зазначено об'єктивних та непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв'язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 292 ГПК України:
- Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
- Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
- Розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №914/2468/20 підлягає залишенню без руху також на підставі частини 3 статті 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та подання суду належних доказів поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
-- обґрунтувати належним чином підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга;
- надати суду клопотання/заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з підстав, які відмінні від тих що зазначені у раніше поданому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -
1. Визнати неповажними аргументи клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №914/2468/20.
2. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №914/2468/20 залишити без руху.
3. Надати Головному управлінню ДПС у Львівській області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Головному управлінню ДПС у Львівській області усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:
-- обґрунтувати належним чином підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга;
- надати суду клопотання/заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з підстав, які відмінні від тих що зазначені у раніше поданому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.
5. Роз'яснити Головному управлінню ДПС у Львівській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік