8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1059/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Слобожанське, вулиця Героїв України, 27; ідент. код 31911363)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (61072, м. Харків, проспект Науки, 54; ідент. код 42831345)
про стягнення 982592,94 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "КПД" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 982592,94 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості товару, поставленого на підставі договору поставки № АД22112024 від 22.11.2024 та отриманого відповідачем без зауважень за видатковою накладною № 1КДУД000243 від 04.12.2024. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "КПД", відкрито провадження у справі № 922/1059/25, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
Приписами статті 252 ГПК України унормовано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З аналізу ст. 80, 81, 91 ГПК України вбачається, що клопотання про витребування судом доказів повинно бути подано суду разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України або продовження процесуальних строків.
Сторони про факт відкриття провадження у справі № 922/1059/25 та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права були повідомлені в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 31.03.2025 в електронній формі до Електронного кабінету позивача та відповідача із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку позивач та відповідач отримали ухвалу суду 01.04.2025.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. 2 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов до 16.04.2025 не надав.
У подальшому, представником відповідача в системі "Електронний суд" 15.05.2025 року сформовано заяву, (вх. 11724) в якій заявник повідомляє, що у нього відсутні договір поставки №АД22112024 від 22.11.2024 та видаткова накладна №1КДУД000243 від 04.12.2024, якими позивач обгартовує свої вимоги, а от же відповідач у відповідності до ч.2 п. 6 ст. 91 ГПК України ставить під сумнів відповідність копій поданих позивачем ТОВ "КПД" оригіналам договору поставки №АД22112024 від 22.11.2024 та видаткової накладної №1КДУД000243 від 04.12.2024 та просить витребувати у позивача ТОВ "КПД" та зобов'язати приєднати ТОВ "КПД" до матеріалів справи № 922/1059/25 на час розгляду цієї справи у господарських судах для огляду судів, відповідача, у тому числі для призначення в подальшому за клопотання відповідача судово-технічних експертиз, договору поставки №АД22112024 від 22.11.2024 та видаткової накладної №1КДУД000243 від 04.12.2024.
В свою чергу, позивачем 20.05.2025 до суду подано пояснення та додаткові пояснення (вх. № 12117,12182), в яких представник позивача адвокат Кулієв М.К. наголошує, що у позивача дійсно наявні оригінальні примірники договору поставки № АД22112024 від 22.11.2024 та видаткової накладної № 1КДУД000243 від 04.12.2024, копії яких наявні у матеріалах справи № 922/1059/25, та керуючись приписами п. 9 ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" надав до суду додатково посвідчені адвокатом копії договору поставки № АД22112024 від 22.11.2024 та видаткової накладної №1КДУД000243 від 04.12.2024, аналогічні тим їх копіям, які наявні у матеріалах справи № 922/1059/25. При цьому позивач наголошує на недобросовісності дій відповідача в розумінні ст. 43 ГПК України, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи. Зокрема за твердженнями позивача, подана відповідачем 15.05.2025 р. заява ґрунтується лише на безпідставних припущеннях відповідача, які не відповідають дійсності, оскільки не містить доказів наявності обставин, які б дійсно свідчили про фактичну відсутність у позивача оригіналів доказів, а також взагалі не містить обґрунтування, для з'ясування якої саме обставини (наявність чи відсутність якої має значення для правильного вирішення спору) відповідач ініціює витребування у позивача оригіналів доказів, так само як не містить і обґрунтування необхідності призначення судово-технічних експертиз, про які заявляє відповідач у п. 4 прохальної частини поданої відповідачем заяви. Таким чином, на думку позивача, вочевидь, що відповідач, вчасно не скориставшись своїм правом на подання відзиву або зустрічного позову у даній справі № 922/1059/25, таким чином, звернувшись аж 15.05.2025 до Господарського суду Харківської області з дивною, на думку позивача, заявою, при цьому не вказавши попередньо, у визначені процесуальні строки, на свою незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зараз намагається викликати у суду безпідставні сумніви, метою чого, на думку позивача, є ніщо інше, як введення суду в оману, затягування чи перешкоджання розгляду справи та створення перешкод позивачу для ухилення відповідачем від належного виконання взятих на себе договірних грошових зобов'язань й уникнення відповідачем відповідальності за їх невиконання.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя. Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).
Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.
При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
При цьому суд констатує, що матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Зокрема суд враховує, що ч. 3 ст. 252 ГПК України унормовано, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Частиною 1. ст. 81 ГПК України унормовано, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
В свою чергу ч. 3 ст. 81 ГПК України унормовано, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. А відповідно з урахуванням приписів ч1. ст. 81 ГПК України у цей строк відповідач мав право звернутись із клопотання про витребування доказів судом.
Ані у строки визначені вищевказаними нормами процесуального права, ані у строк визначений ч. 3 ст. 252 ГПК України, для вчинення процесуальних дії, тобто в тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі ( до30.04.2025) відповідачем не були реалізовані свої процесуальні права. Також відповідач не скористався правом на звернення до суду із заявами про поновлення та/або продовження процесуальних строків.
Таким чином, суд констатує, що оскільки відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 16.03.2025 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 та останнім не були реалізовані надані йому законом процесуальні права у строки встановлені законом, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПД" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № АД22112024, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити й передати у власність покупця виготовлене позивачем неткане полотно (далі по тексту «Товар»), а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.
У розділі 1 договору сторони досягли згоди щодо матеріального об'єкта договірного зобов'язання, його найменування (асортименту), ціни, кількості, а також ціни Договору та визначили, що: найменування, ціна, кількість, асортимент товару, що постачається позивачем відповідачу за договором, обумовлюються у специфікації (п.1.2 розділу 1 Договору).
Умови поставки узгоджено сторонами у розділі 3 договору.
Зокрема, згідно з умовами п. 3.6, 3.7 договору, постачальник зобов'язаний виконати поставку замовленого покупцем товару на склад (торговельний об'єкт) покупця, розташований за адресою: м. Харків, проспект Перемоги 55Е. Поставка Товару виконується Постачальником на умовах DDP відповідно до правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р. Товар поставляється транспортом і за рахунок постачальника на склад (торговельний об'єкт) покупця. Навантаження товару на складі постачальника виконується силами й за рахунок постачальника, розвантаження товару на складі (торговельному об'єкті) покупця виконується силами й за рахунок покупця.
Відповідно до п. 2.1. договору, ціна товару включає всі витрати постачальника на його виробництво, пакування і маркування, а також доставку до складу покупця за адресою, визначеною у п.3.6 даного договору, та залежить від поточного рівня цін на сировину та курсу НБУ євро до гривні, який станом на дату даного договору визначений на рівні 45,00 грн за 1,00 евро, тому кожен місяць постачальник переглядає ціну товару, з урахуванням обсягів закупівлі покупцем товару згідно з п.1.3 даного Договору та з урахуванням зміни курсу євро до гривні та/або зміни ціни на сировину, і підтверджує покупцю актуальну ціну товару при погодженні в порядку, визначеному в п.п. 3.9.1, 3.9.2. даного договору, кожної заявки покупця на поставку товару, у результаті чого остаточна ціна товару обумовлюється у Специфікаціях до даного Договору. Сторони щомісячно, перед виконанням постачальником виготовлення замовленого покупцем товару, погоджують змінену ціну товару у новій Специфікації до даного договору, проект якої постачальник відправляє на електронну адресу покупця, визначену в п.3.2 даного Договору.
У п. 2.3. договору покупець зобов'язаний оплачувати постачальнику повну ціну кожної заявленої покупцем до поставки за даним договором окремої партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки товару (від дати підписання уповноваженими особами Сторін видаткової накладної). Під «окремою партією Товару» згідно з цим договором сторони розуміють весь обсяг (кількість) товару, замовленого покупцем та у подальшому переданого постачальником покупцеві за однією окремою видатковою накладною.
Згідно пункту 9.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до його розірвання сторонами в порядку, передбаченому даним договором та/або чинним законодавством України. Якщо сторона не виконає належним чином будь-яке зобов'язання за даним договором, цей договір не припиняє дії до моменту належного виконання зобов'язаною стороною такого зобов'язання.
Доказів припинення дії договору до матеріалів справи не надано.
На виконання умов Договору поставки № АД22112024, позивач поставив відповідачу товар (неткане полотно 500мм/45gsm 50VIS/50PES Mesh) на загальну суму 1222592,94 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 1КДУД000243 від 04.12.2024, товарно-транспортною накладною № 1КДУД000243 від 04.12.2024. Вказані накладні містять підпис директора Борисової М.А. та скріплені печаткою товариства покупця. Товар на суму 1 222 592,94 грн відповідачем, як покупцем прийнято без зауважень.
Одночасно позивач наголошує, що відповідач скористався правом на податковий кредит, що підтверджується податковою накладною і квитанцією про її реєстрацію (а.с. 33- 34).
Проте, як вказує позивач, відповідач розрахунок за отриманий від позивача за спірним договором товар здійснив лише частково, перерахувавши позивачу 31.01.2025 року грошові кошти за неткане полотно у сумі 240 000,00 грн.
Таким чином за твердженнями позивача у відповідача наявний перед позивачем борг за поставлений за договором поставки № АД22112024 від 22.11.2024 товар у розмірі 982 592,94 грн, що не спростовано відповідачем.
Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № АД22112024 від 22.11.2024 у розмірі 982 592,94 грн й стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки № АД22112024 від 22 листопада 2024 року, який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором поставки, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю "КПД", як постачальник зобов'язався виготовити та поставній товари Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС", як покупцю.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки № АД22112024 ТОВ "КПД" поставлено ТОВ "Імекс Макс" за видатковою накладною № 1КДУД000243 від 04.12.2024 та на підставі відповідної товарно-транспортної накладної товар на загальну суму 1222592,94 грн (з ПДВ), який покупцем прийнято без зауважень.
Отже, ТОВ "КПД" свій обов'язок із поставки товару виконало своєчасно і в повному обсязі, однак ТОВ "Імекс Макс" свого грошового зобов'язання відповідно до п. 2.3 Договору поставки № АД22112024 з оплати товару в повному обсязі не виконало, перерахувавши позивачу тільки суму у 240 000,00 грн, що підтверджується випискою із рахунку позивача, виданою АТ "КредоБанк" станом на 18.03.2025, яка містить перелік усіх платежів відповідача на користь позивача за період з 01.12.2024 по 18.03.2025 (арк. справи 36).
Тоді як, згідно з вищевказаними положеннями договору, граничним строком оплати за поставлену партію товару було 03 січня 2025 року, відтак після цієї дати відповідач має заборгованість зі сплати вартості поставленого та несплаченого товару.
Окрім того, суд відзначає, що на підтвердження факту поставки товару, відповідно й здійснення господарських операцій, позивач посилається на Акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2024, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 35).
В той же час, відповідач не спростовуючи фактів отримання від позивача товарів вказує на наявності сумнівів щодо оригіналу договору.
Однак позивачем надані належним чином оформлені та завірені копії договору та первинних бухгалтерських документів щодо здійснення фактичної поставки товару за договором поставки.
Крім того факт виконання зобов'язань ТОВ "КПД" доведено й іншими доказами, зокрема податковою накладною № 44 від 04.12.2024.
Одночасно, суд вважає за необхідне відзначити , що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, що в даному випадку знайшло підтвердження матеріалами справи.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами, свідчить про визнання боржником такого боргу.
Зазначена правова позиція у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Отже, зважаючи на наведене в площині існування первинних документів, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи, підписаного акту звірки розрахунків директором товариства відповідача та факту часткової оплати товару за договором поставки, суд вважає, що матеріали справи у сукупності свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати товару у розмірі 982 592,94 грн.
Більше того, у матеріалах справи, відсутні будь-які дані про те, що печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", відтиск якої присутній на всіх первинних документах, була втрачена, викрадена або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б скористатися інша особа. Отже, наявність відтиску печатки та підпису уповноважених осіб відповідача на договорі, специфікації, видатковій накладній та акті є доказом участі відповідача у здійсненні господарських операцій з отримання товару.
Отже, суд констатує, що станом на дату розгляду цієї справи сума боргу відповідача перед позивачем становить 982592,94 грн.
При цьому, доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань шляхом проведення остаточного розрахунку за отриманий товар на суму 982592,94 грн на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи немає.
В силу вимог ст. 11, 16, 509 ЦК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про поставку товару за договором поставки № АД22112024, його отримання відповідачем, беручи до уваги відсутність доказів проведення остаточного розрахунку за товар, суд доходить висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов ТОВ "КПД" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (61072, м. Харків, проспект Науки, 54; ідент. код 42831345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Слобожанське, вулиця Героїв України, 27; ідент. код 31911363) 982 592,94 грн основного боргу за договором поставки № АД2211202 від 22.11.2024 та 14 738,89 грн судового збору сплаченого при подачі позову.
3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "25" серпня 2025 р.
Суддя М.І. Шатерніков