адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
27.08.2025 Справа № 917/935/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з відпустки, розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Чопенко Ольги Юріївни, АДРЕСА_1
до відповідача Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1", вул. Капітана Володимира Кісельова, 29, оф. 313, м. Полтава, Полтавська область, 36014
про стягнення 919 213,38 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Фізична особа-підприємець Чопенко Ольга Юріївна просить суд стягнути з Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" 919 213,38 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 24.12.2024 року між сторонами Договору поставки № 18/08, з яких : 828 000,00 грн основний борг, 65 264,55 грн пеня, 6 805,47 грн три проценти річних та 19 143,36 грн інфляційні втрати.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснив розрахунки за переданий йому у власність товар.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Договору поставки №18/08 від 24.12.2024; копія Рахунку - фактури №7 від 24.01.2025; копія Видаткової накладної №7 від 24.01.2025; копія опису вкладення, накладна від 17.03.2025; копія Претензії від 13.03.2025; копія Акту звіряння від 13.03.2025.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
09.05.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшов позов Фізичної особи-підприємця Чопенко Ольги Юріївни до відповідача Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" про стягнення з відповідача 919 213,38 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 24.12.2024 року між сторонами Договору поставки № 18/08, з яких : 828 000,00 грн основний борг, 65 264,55 грн пеня, 6 805,47 грн три проценти річних та 19 143,36 грн інфляційні втрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025 справу № 917/935/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 28.05.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Чопенко Ольги Юріївни залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
05.06.2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 7516), недоліки усунено в строк та спосіб, встановлений судом.
Суд ухвалою від 17.06.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов'язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, а.с. 35). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/935/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
01 квітня 2015 року між Фізичною особою-підприємцем Чопенко Ольгою Юріївною (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "Українська сервісна бурова компанія-1" (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 18/08 (далі - Договір, а.с. 6-10)
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар за кількістю, цінами та асортименті погодженому Сторонами, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його вартість відповідно до умов, вказаних у цьому Договорі (п. 1.1 Договору);
- кількість, строки поставки, асортимент Товару що постачається, визначається у цьому Договорі на підставі заявок Покупця, що містять відомості про Товар (найменування, асортимент, кількість), рахунках та накладних Постачальника, що є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.3 Договору);
- Постачальник зобов'язується : передати у власність Покупця Товар в межах наявного у нього асортименту на умовах даного Договору; забезпечувати Покупця Товару належної якості, яка відповідає вимогам ДСТУ на умовах франко-склад Постачальника (п. 2.1.1 та п. 2.1.2 Договору);
- Постачальник має право : знайомитись з документацією та отримувати від Покупця інформацію необхідну для виконання умов даного Договору; вимагати від Покупця своєчасної оплати за ціною, згідно виставлених рахунків шляхом 100 % передоплати; вимагати від Покупця належного виконання умов даного Договору; відмовитись від поставки Товару у випадку недотримання Покупцем умов даного Договору щодо своєчасної оплати Товару (п. 2.2 Договору);
- Покупець зобов'язаний оплатити вартість Товару відповідно до умов розділу 4 цього Договору (п. 2.3.1 Договору);
- Сторони зобов'язуються : здійснити перевірку при прийомі Товару по кількості, асортименту та якості, підписати товаротранспортні накладні та (або) акти прийому-передачі Товару; в разі невідповідності партії Товару по кількості та/або якості, Сторонами складається акт про невідповідність Товару. Присутність уповноважених представників Сторін під час складання такого акту обов'язкова. Неякісний Товар має бути замінений Постачальником після підписання Сторонами такого акту; Претензія по кількості та/або якості Товару може пред'являтися Покупцем не пізніше дати (дня) поставки Товару; у випадку неможливості виконання однією із Сторін взятих на себе зобов'язань негайно попередити про це іншу Сторону (п. 2.5.3 - 2.5.4 Договору);
- датою поставки Товару є дата, яка зазначена у накладній про відпуск Товару (п. 3.8 Договору);
- підписанням представником Покупця видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом (у разі наявності) підпису представника Покупця на видатковій накладній засвідчує належне виконання Постачальником умов даного Договору щодо поставки Товару та засвідчує узгодження з Покупцем асортименту, кількості, якості та вартості (ціни) Товару зазначеної в видатковій накладній (п. 3.9 Договору);
- загальна вартість цього Договору складається з суми всіх замовлень Покупця (п. 4.1 Договору);
- Покупець здійснює оплату Товару Постачальнику за ціною згідно виставлених рахунків-фактур (п. 4.2 Договору);
- розрахунок проводиться Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100% передоплати, протягом 5 (п'яти) банківських днів, з дня отримання рахунку (п. 4.3 Договору);
- датою оплати за цим Договором вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у рахунках на оплату (п. 4.6 Договору);
- за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених у розділі 4 цього Договору, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення (п. 5.2 Договору);
- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2025 року, або до повного виконання зобов'язань Сторонами цього Договору. Жодна із Сторін не вправі відмовитися в односторонньому порядку від виконання умов цього Договору або в односторонньому порядку змінити умови цього Договору, за винятком випадків, передбачених законодавством України (п. 8.1 та п. 8.2 Договору).
Позивач зазначає, що 24.01.2025 під час отримання нарочним рахунку №7 від 24.01.2025 та підписання видаткової накладної Відповідач в особі директора Горшкова Андрія Володимировича надав гарантії обов'язкової 100% оплати товару та попрохав відвантажити товар. Дана обставина відповідачем не спростована.
Позивач зазначає, що розуміючи складність ведення господарської діяльності в умовах воєнного стану, намагаючись йти на зустріч проханням ділового партнера, керуючись п. 4.5 Договору Позивач відвантажив Відповідачу товар (труби НКТ 73x02x5.51 №-80, 27,6 тон) належної кількості та якості, на суму 828 000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № 7 від 24.01.2025, яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою відповідача (а.с. 12).
В порушення умов Договору Відповідачем не було оплачено отриманий від Позивача товар. Докази у спростування викладеного в матеріалах справи відсутні.
17.03.2025 Позивачем було направлено Відповідачу претензію (а.с. 15) з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 828 000,00 грн. Направлення Позивачем Відповідачу означеної претензії підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису до цінного листа та накладної АТ "Укрпошта" від 17.03.2025 (а.с. 13-14).
Позивач зазначає, що на дату звернення з цим позовом до суду відповіді Відповідачем не надано, заборгованість у розмірі 828 000,00 грн не сплачено.
Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 919 213,38 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 24.12.2024 року між сторонами Договору поставки № 18/08, з яких : 828 000,00 грн основний борг, 65 264,55 грн пеня, 6 805,47 грн три проценти річних та 19 143,36 грн інфляційні втрати.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором не оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 828 000,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт виконання своїх зобов'язань з оплати отриманого Товару, пред'явлення претензій щодо його якості та кількості, неотримання Товару за вказаною накладною.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 828 000,00 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 6 805,47 грн трьох процентів річних за період з 01.02.2025 по 15.04.2025 та 19 143,36 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2025 по 15.04.2025, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України). Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 5.2 Договору сторони визначили, що за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених у розділі 4 цього Договору, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 65 264,55 грн пені за період з 01.02.2025 по 06.05.2025.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 828 000,00 грн основного боргу, 65 264,55 грн пені, 6 805,47 грн трьох процентів річних та 19 143,36 грн інфляційних втрат, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи приписи ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ціну позову у даній справі, Позивач при зверненні до суду повинен був сплатити 13 788,20 грн.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 198 від 07.05.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 13 790,00 грн. Зарахування судового збору у розмірі 13 790,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 24).
Отже при зверненні з даним позовом до суду Позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено Законом на суму 1,80 грн.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищевикладене позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 1,80 грн судового збору як зайво сплаченого. Витрати зі сплати решти судового збору у розмірі 13 788,20 грн покладаються на відповідача.
Роз'яснити позивачу, що з 07.01.2025 повернення судового збору здійснюється органами Казначейства виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судом чи територіальним управлінням Державної судової адміністрації України.
Таким чином, для формування Господарським судом Полтавської області електронного подання на повернення судового збору, позивачу необхідно надати суду вичерпну інформацію згідно з абзацом сьомими пункту 5 розділу I "Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 606 від 26.11.2024 р.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" (вул. Капітана Володимира Кісельова, 29, оф. 313, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 36514677), р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "ГЛОБУС", ІПН 373492213096) на користь фізичної особи - підприємця Чопенко О.Ю. ( АДРЕСА_1 , р/р НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк" м. Полтава, ІПН 405071716018) суму боргу 828 000,00 грн, інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 19 143,36 грн, три процента річних від простроченої суми у розмірі 6805,47 грн, 65 264,55грн пені та 13 788,20 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 27.08.2025 року (після виходу судді з відпустки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик