адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
27.08.2025 Справа № 917/1191/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу судді з відпустки, розглянувши матеріали
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новтранс", вул. Музейна, 16, кв. 2, м. Пирятин, Полтавська область, 37000
про стягнення 18 115,57 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новтранс" 18 115,57 грн суми страхового відшкодування.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Полісу АТ/5301615 від 16.01.2024; копія Полісу СА/2854580 від 09.12.2024; копія відповіді від НПУ №3025030601823116 з бази даних МСТБУ; копія Довідки №3025030601823116 про ДТП від 27.02.2025 від Управління ПП в місті Києві НПУ; копія схеми місця ДТП; паперова копія витягу з сайту "Судова влада" по справі №760/3906/25 (провадження 3/760/2277/25); паперова копія постанови Солом 'ямського районного суду міста Києва від 20.03.2025 по справі №760/3906/25 (провадження 3/760/2277/25) з Єдиного державного реєстру судових рішень; копія повідомлення проДТТ від ОСОБА_1 від 04.02.2025; копія пояснення Житнікова В.А. як водія; копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ, що належить Житнікову В.А.; копія посвідчення водія Житнікова В.А.; копія заяви про страхову виплату від 04.02.2025; копія Протоколу технічного огляду КТЗ від 06.02.2025 та фото до нього; копія ремонтної калькуляції №5301615_А від 11.02.2025; копія розрахунку коефіцієнта фізичного зносу; копія угоди про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування від 12.02.2025; копія страхового акту від 14.02.2022; копія платіжної інструкції від 14.02.2025 на суму 18 115,57 грн; копія претензії ПрАТ "УПСК" на адресу ТОВ "НОВТРАНС" від 13.03.2025 №029953/03; копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення; копія Договору № 1/07-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 15 липня 2024; копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1345; копія Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1589165 від 11.06.2025; копія платіжної інструкції № 162230051 від 11.06.2025 про сплату ПрАТ "УПСК" АО "Ентропія права" 5 000 грн за надання правничої допомоги; копія Акту про надання правової (правничої) допомоги №245 від 11.06.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №1/07-2024 від 15.07.2024.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
17.06.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новтранс" про стягнення 18 115,57 грн страхового відшкодування в порядку регресу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 справу № 917/1191/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 23.06.2025 у справі № 917/1191/25 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов'язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (повідомлення про вручення поштового відправлення наявне у матеріалах справи, а.с. 52). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1191/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
16.01.2024 між ПрАТ "УПСК" (далі - Страховик) та ТОВ "Новтранс" (далі -Страхувальник) було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений Полісом АТ/5301615, відповідно до умов якого згідно з нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV) була застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ "Новтранс", як власника (у розумінні Закону №1961-IV) вантажного автомобіля RENAULT MAGNUM 460, р.н. НОМЕР_1 (забезпечений транспортний засіб).
Страхова сума на одного потерпілого - 160 000,00 грн за шкоду, заподіяну майну; 320 000,00 грн. за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Франшиза - 0 грн.
Строк страхування - 12 місяців.
09.12.2024 між ПрАТ "УПСК" (Страховик) та ТОВ "Новтранс" (Страхувальник) було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений Полісом СА/2854580, відповідно до умов якого згідно з нормами Закону №1961-IV була застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ "Новтранс", як власника (у розумінні Закону №1961-IV) причепу до вантажного автомобіля SCHMITZ SKO 24, р.н. НОМЕР_2 (забезпечений транспортний засіб).
Страхова сума на одного потерпілого - 160 000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну; 320 000,00 грн. за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Франшиза - 3200 грн.
Строк страхування - 12 місяців.
28.01.2025 у м. Києві, по вул. Антонова, 17 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів RENAULT MAGNUM 460, р.н. НОМЕР_1 з причіпом SCHMITZ SKO 24, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ТОВ "Новтранс" ОСОБА_2 та FORD FUSION, р.н. НОМЕР_3 , під керуванням власника ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.
Причиною ДТП стало недотримання безпечного бокового інтервалу водієм RENAULT MAGNUM 460, р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_2 (п. 13.1. ПДР). Дана обставина зафіксована у довідці про дорожньо-транспортну пригоду № 3025030601823116 (а.с. 11).
Позивач зазначає, що не дочекавшись прибуття працівників поліції, водій ОСОБА_2 місце ДТП залишив.
Зазначені обставини підтверджуються відповіддю від НПУ №3025030601823116 (а.с. 8-10), отриманої через базу даних Моторного (транспортного) страхового бюро України та у довідці Управління патрульної поліції в місті Києві під цим же номером, виданою на запит ПрАТ "УПСК", в яких, зокрема, зазначено, що зазначена ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 пунктів 2.10. а та п. 13.1. ПДР, за що на водія складено адміністративний протокол ЕПР1234332 за ст. 124 КУпАП, який направлено до Солом'янського районного суду м. Києва. У відповіді від НПУ зазначено також, що водій ОСОБА_2 був розшуканий у термін від 1 до 3 діб.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2025 у справі №760/3906/25 (а.с. 14-15) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено на останнього штраф у розмірі 3 400,00 грн.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень вказана постанова набрала законної сили 31.03.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127375718).
Оскільки, відповідальність ТОВ "Новтранс", як власника вантажного автомобіля RENAULT MAGNUM 460, р.н. НОМЕР_5 та причіпу SCHMITZ SKO 24, р.н. НОМЕР_2 була застрахована у позивача, останній мав відшкодувати потерпілому завдану шкоду внаслідок ДТП в межах страхової суми (ліміту страхування), визначеного полісом страхування АТ/5301615.
04.02.2025 ОСОБА_1 подає до ПрАТ «УПСК» повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування, в якій просить виплату страхового відшкодування здійснити безпосередньо на його рахунок у ПриватБанку (а.с. 20).
06.02.2025 представником ПрАТ «УПСК» було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу FORD FUSION, р.н. НОМЕР_3 , про що складено Протокол технічного огляду КТЗ. Крім того, наявні пошкодження були зафіксовані за допомогою фотофіксації (а.с. 21-22).
11.02.2025 спеціалістами ПрАТ "УПСК" на підставі комп'ютерної програми Audatex, протоколу огляду від 06.02.2025 та фотографій пошкодженого транспортного засобу складено ремонтну калькуляцію №5301615_А, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу FORD FUSION, р.н. НОМЕР_3 склала 35 130,10 грн (без ПДВ), з яких : 26 176,20 грн - вартість складових, що підлягають заміні (Сс), 4890,00 грн - вартість робіт (Ср), 4063,90 грн - вартість матеріалів (См).
Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с х (1- Е 3), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е 3 - коефіцієнт фізичного зносу.
Відповідно до попереднього розрахунку ПрАТ "УПСК" коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу FORD FUSION, р.н. НОМЕР_3 склав 0,6500.
Таким чином, Сврз = 4890,00 + 4063,90 + 26 176,20 х (1 - 0,6500) = 18 115,57 грн.
За фактичним розрахунком коефіцієнта фізичного зносу він склав 0,6391.
Позивач зазначає, що якщо застосовувати коефіцієнт зносу 0,6391, то вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу мала б скласти Сврз = 4890,00 + 4063,90 + 26 176,20 х (1 - 0,6391) = 18 400,89 грн.
Тобто, ПрАТ «УПСК» мала б сплатити ОСОБА_1 18 400,89 грн.
У той же час, 12.02.2025 між ПрАТ "УПСК" та ОСОБА_1 було підписано Угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування (а.с. 27), в якій сторони погодили розмір страхового відшкодування (18 115,57 грн) та дату його сплати (до 27.03.2025).
14.02.2025 було затверджено страховий акт (а.с. 28) і цього ж дня страхове відшкодування у розмірі 18 115,57 грн було сплачено на рахунок ОСОБА_1 . Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції № 162228889 від 14.02.2025 (а.с. 29).
13.03.2025 за вих. №029953/03 ПрАТ "УПСК" звернулася до ТОВ "Новтранс" з претензією у порядку регресу на суму 18 115,57 грн (суму виплаченого страхового відшкодування). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зазначена претензія була отримана ТОВ "Новтранс" 20.03.2025 р.
За даними позивача вказані збитки відповідач не відшкодував.
Позивач у позові зазначає, що має право регресної вимоги до відповідача в межах відшкодованої ним суми.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 18 115,57 грн страхового відшкодування.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 979 ЦК України (в редакції, що діяла на дату укладення договору страхування) Договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Згідно зі статтею 980 ЦК України (в редакції на дату подачі позову) предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути:
життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;
майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати;
відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" (в редакції станом на 14.02.2025 на дату виплати страхового відшкодування) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ст. 993 ЦК України (в редакції на дату подачі позову) до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У ст. 108 Закону України "Про страхування" вказано :
1. Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
2. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором) набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Зміст вказаних норм Закону України "Про страхування" та ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика у вказаному порядку є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи (страхувальника) страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-IV (в редакції на 28.01.2025 року - на дату ДТП) забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до ст. 28 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху (підп. г п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до довідки Національної поліції України на момент дорожньо-транспортної пригоди ТЗ RENAULT MAGNUM 460, р.н. НОМЕР_5 та причіп SCHMITZ SKO 24, р.н. НОМЕР_2 належав відповідачу, особа яка керувала означеним транспортним засобом ( ОСОБА_2 ) працювала на момент ДТП у відповідача на посаді водія.
Відповідно до постанови суду, суд, дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №234332 від 30.01.2025 р. та серії ЕПР1 №234339 від 30.01.2025, схему місця ДТП від 28.01.2025, письмові пояснення інших учасників ДТП, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 та 124 КУпАП, а саме : порушення п. 13.1 ПДР, за яким водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу та п. 2.10.a ПДР, за яким у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Суд зауважує, що згідно п. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі № 760/3906/25 від 20.03.2025, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.
За таких обставин позивач має право подати регресний позов до відповідача, як власника ТЗ, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
За приписами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Визначаючи межі відповідальності винної особи в такому випадку, суд звертається до положень статті 27 Закону України "Про страхування" (в редакції на дату виплати страхового відшкодування), положень ст. 993 ЦК України (в редакції на дату подачі позову) і ст. 108 Закону України "Про страхування" від 18.11.2021 (в редакції на дату подачі позову), які передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування.
При цьому, вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Згідно з ч. 1 ст. 6 та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" (в редакції на дату ДТП і дату виплати страхового відшкодування) добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Таким чином, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти у загальній сумі 18 115,57 грн (копія платіжної інструкції наявна у матеріалах справи, а.с. 29).
Отже, позивач обґрунтовано заявив вимоги до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 18 115,57 грн.
Відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, згідно із статтями 1172, 1187, ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачу здійснену ним страхову виплату.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого страховиком на користь потерпілої особи страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що у відповідача у зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в заявленому позивачем розмірі 18 115,57 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань зі сплати страхового відшкодування позивачу, відповідач факт наявності заборгованості не спростував, доказів сплати коштів матеріали справи не містять, тому позов про стягнення 18 115,57 грн визнається судом правомірним, а відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 1622300033 від 09.06.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 47).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.
У позові позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2024 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Ентропія права" (Адвокатське об'єднання) було укладено договір № 1/07-2024 про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором та за домовленістю Сторін.
Як свідчать матеріали справи, Адвокатським об'єднанням та Позивачем 11.06.2025 підписано акт про надання правової (правничої) допомоги № 245 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/07-2024 від 15.07.2024, за яким вартість послуг склала 5 000,00 грн. У акті Сторони підтвердили, що претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг клієнт до адвокатського об'єднання не має. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін.
Позивач, 11.06.2025 оплатив вартість юридичних послуг відповідно до договору №1/07-2024 від 15.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №162230051 від 11.06.2025.
Судом встановлено, що Овчаренко Р.В. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1345 від 02.04.2002.
Оскільки Адвокатське бюро вчинило дії щодо надання вищезазначених доказів у встановленому законом порядку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача, виходячи з наступного.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена додатковій у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.
Крім того, у даній постанові суд дійшов висновку, що поряд з вищевикладеним чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід / Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не надав суду ні заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача, ні клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на надані докази, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 5 000,00 грн є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об'єму адвокатських послуг, тому витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням приписів п. 4 ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новтранс" (вулиця Музейна (Пушкіна), 16, кв. 2, м. Пирятин, Лубенський район Полтавська область, 37000, код ЄДРПОУ 34131672) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська будинок 40, ЄДРПОУ 20602681) страхове відшкодування у порядку регресу у розмірі 18 115,57 грн, 3 028,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 27.08.2025 року (після виходу судді з відпустки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик