23 липня 2025 року Справа № 915/1306/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966)
електронна пошта: kanc_nach@ntec.mk.ua
до відповідача Підприємства комунальної власності області "Фармація", вул. Миколаївська, 16, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 25380558)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Громадська організація "Українська асоціація інвалідів АТО", вул. Круглоуніверситетська, буд. 14, м. Київ, 01024 (код ЄДРПОУ 39892905)
в особі Миколаївської філії Громадської організації "Українська асоціація інвалідів АТО", вул. Очаківська, буд. 177, м. Миколаїв, 54036 (код ЄДРПОУ 39928412)
про стягнення коштів в сумі 70 088, 89 грн.
за участю представників сторін :
від позивача: Вірченко І. П. (представник не був присутній на оголошенні скороченого рішення)
від відповідача: Ришков П. В.
від третьої особи: не з'явились
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Підприємства комунальної власності області "Фармація" основний борг за теплову енергію в сумі 70 088, 89 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 028, 00 грн. судового збору.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.10.2024 присвоєно судовій справі єдиний унікальний номер № 915/1306/24 та призначено головуючим суддею ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1306/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 20.11.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 здійснено перехід до розгляду справи № 915/1306/24 за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи № 915/1306/24 зі стадії відкриття провадження у справі (підготовчого провадження), призначено підготовче засідання у справі на 28.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 25.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 25.03.2025. Залучено Громадську організацію "Українська асоціація інвалідів АТО" в особі Миколаївської філії Громадської організації "Українська асоціація інвалідів АТО" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.03.2025 судом повідомлено третю особу про те, що розгляд по суті відбудеться 23.04.2025.
Рішенням Вищої ради правосуддя №708/0/15-25 від 03.04.2025 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2025 № 31, у зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді Смородінової О.Г., здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1306/24.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 справу № 915/1306/24 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2025 прийнято справу № 915/1306/24 до провадження судді Олейняш Е. М. Розгляд справи почато спочатку. Призначено підготовче засідання на 23.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2025 повідомлено третю особу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.07.2025.
Третя особа в жодне підготовче / судове засідання явку повноважного представника не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.
Ухвали суду від 25.02.2025, від 25.03.2025, від 05.05.2025, від 23.05.2025 направлені судом на адресу третьої особи Громадська організація "Українська асоціація інвалідів АТО", вул. Круглоуніверситетська, буд. 14, м. Київ, 01024 та на адресу Миколаївської філії Громадської організації "Українська асоціація інвалідів АТО", вул. Очаківська, буд. 177, м. Миколаїв, 54036, повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи; інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон та/або адреса електронної пошти (п. 10, 18 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
В рішеннях від 28.10.1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)
В рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття всіх належних та достатніх заходів з метою повідомлення третьої особи про розгляд справи та можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Крім того, судом також враховано, що третьою особою в порушення ст. 6 ГПК України не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
В судовому засіданні 23.07.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 3630 від 01.11.2021, а саме зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленої теплової енергії до належних на праві власності відповідачу нежитлових приміщень за адресою вул. Фалеєвська, 3, м. Миколаїв, в періоди з листопада 2021 по серпень 2024, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 70 088, 89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, Законом України "Про комерційний облік", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання" та умовами договору.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 14459/24 від 19.11.2024) зазначив наступне:
- що стосується колишнього орендаря ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» , то дійсно з ними був заключений договір про постачання теплової енергії № 3486 від 25.01.2018. Починаючи з 01.11.2021 договір про постачання теплової енергії № 3486 від 25.01.2018 є автоматично розірваний, оскільки діють публічні договори приєднання;
- орендар ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» не звертався до ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» щодо заключення нового договору на послугу з постачання теплової енергії.
- щодо звернення до Господарського суду Миколаївської області про стягнення боргу з ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» (справа № 915/1895/23), то позивач зазначає, що представником ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» було прийнято рішення відмовитись від позову;
- що стосується претензії, яка була направлена відповідачу разом з рахунком та актом № 3630, то позивач вказує, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку;
- позивач зазначає, що у відповідача є право регресної вимоги.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 14285/24 від 15.07.2024) та запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 14524/24 від 20.11.2024) зазначив, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, відповідач визнає частково з огляду на наступне.
На початку 2016 року приміщення, яке перебуває на балансі ПКВО «Фармація», за адресою вул. Олексія Вадатурського (Фалєєвська), 3, в зв'язку з закриттям аптеки та не використанням приміщення в господарській діяльності, було відключено від теплопостачання та припинено договірні відносини з ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» щодо цього об'єкту.
01.09.2016 відповідно до договору оренди приміщення передано ГО "Українська асоціація інвалідів АТО", який припинено 30.06.2023 та приміщення повернуто відповідачу.
Відповідач зазначає, що за період з 01.11.2021 року по 25.09.2024 року відповідач не отримував від позивача жодного рахунку, або будь-якого іншого документу про надання послуг за спожиту теплову енергію, оскільки фактично і не отримував ці послуги, оскільки в період з 01.09.2016 по 30.06.2023 в приміщенні за адресою вул. Олексія Вадатурського (Фалєєвська), 3, відповідно до договору оренди знаходилась ГО «Українська асоціація інвалідів АТО», таким чином вони і укладали з позивачем договір на отримання послуг з постачання теплової енергії, та отримували ці послуги, що і підтвердив позивач, коли звернувся до Господарського суду Миколаївської області 26.12.2023 з позовом до ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» про сплату заборгованості у сумі 60 626, 90 грн. за теплову енергію, яка утворилась в період з листопада 2021 по жовтень 2023 включно.
Крім того, відповідач, посилаючись на п. 4 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який визначає дії споживача, які свідчать про його бажання укласти договір, зазначає, що жодної дії, зазначеної в п. 4 договору, відповідачем вчинено не було.
Таким чином, відповідач визнає заборгованість частково, а саме з 01.07.2023 по серпень 2024 включно.
2.3. Правова позиція третьої особи.
Третя особа не скористалась наданим ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 1.1 Статуту Підприємства комунальної власності області "Фармація", затвердженого рішенням Миколаївської міської ради № 16 від 14.12.2023, підприємство є комунальним, унітарним комерційним підприємством, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, інтереси яких у межах повноважень, визначених законодавством України, представляє Миколаївська обласна рада.
Відповідно до п. 1.3 Статуту підприємство є правонаступником, зокрема, аптек-закладів охорони здоров'я, підприємств, заснованих на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, майно яких передане підприємству в процесі реорганізації шляхом приєднання за переліком, зокрема, аптека № 6 за адресою м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 3.
Відповідно до п. 5.1 Статуту майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Підприємство користується закріпленим за ним майном на праві господарського відання.
Відповідно до інформації, зазначеної в листі Миколаївської обласної ради № 978-14-05-24 від 20.08.2024, наданої на лист позивача № 520-ю від 09.08.2024, нерухоме майно площею 56,30 кв.м, розташоване за адресою: вул. Олексія Вадатурського (Фалєєвська), 3, м. Миколаїв, Миколаївська область, належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області та обліковується на балансі Підприємства комунальної власності області «Фармація». Вирішення питань з укладення договорів на утримання нерухомого майна, в тому числі з надання послуг з постачання теплової енергії належить, до компетенції балансоутримувача.
01.09.2016 між Департаментом економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації (орендодавець) та Громадською організацією «Українська асоціація інвалідів АТО» в особі Миколаївської філії Громадська організація «Українська асоціація інвалідів АТО» (орендар) був укладений договір оренди № 10 нерухомого майна, що належить до спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: нежитлові приміщення розташоване на 1-му поверсі 4-х поверхового житлового будинку, площею 56,3 м 3, що розміщені за адресою: м. Миколаїв, Центральний р-н, вул. Фалєєвська буд 3 та перебувають на балансі Підприємства комунальної власності області "Фармація"(балансоутримувач) (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення Миколаївської філії Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО».
Відповідно до п. 5.12 договору орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем розрахунки та щомісяця до 25 числа компенсувати балансоутримувачу витрати з податку на землю, на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю згідно з розрахунками та виставленими рахунками.
Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації (орендодавець) передав, а ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» в особі Миколаївської філії Громадська організація «Українська асоціація інвалідів АТО» (орендар) прийняв нерухоме майно: нежитлові приміщення розташовані на 1-му поверсі 4-х поверхового житлового будинку, площею 56,3 м 3, що розміщені за адресою: м. Миколаїв, Центральний р-н, вул. Фалєєвська буд 3 та перебувають на балансі Підприємства комунальної власності області "Фармація", про що складено та підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.09.2016.
25.01.2018 між ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» (енергопостачальна організація) та ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» в особі Миколаївської філії Громадська організація «Українська асоціація інвалідів АТО» (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3486 від 25.01.2018, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.01.2019. Відповідно до вимог частини 3 статті 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли до укладання договору, а саме з 01.10.2017 p., але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 9.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Відповідно до додатку № 1 до договору об'єкт теплоспоживання знаходиться за адресою вул. Фалєєвська, 3.
30.06.2023 між Миколаївською обласною радою (орендодавець) та ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» в особі Миколаївської філії Громадська організація «Українська асоціація інвалідів АТО» (орендар) було укладено договір про припинення дії договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 01.09.2016 № 10.
Відповідно до п. 1 договору сторони домовились з 30.06.2023 припинити дію договору оренди нерухомого майна.
Відповідно до п. 2 договору орендар зобов'язаний, зокрема, у разі наявності заборгованості з:
- орендної плати до обласного бюджету або балансоутримувачу, сплатити таку заборгованість у повному обсязі з урахуванням пені та неустойки до дати, що передує даті повернення майна з оренди;
- податку на землю, електропостачання, водопостачання, каналізацію, вивіз сміття тощо, сплатити таку заборгованість балансоутримувачу у повному обсязі до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
На підставі Акту повернення з оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 30.06.2023 орендар ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» передав, а балансоутримувач ПКВО «Фармація» з відома орендодавця Миколаївської обласної ради приймає із строкового платного користування майно: нежитлові приміщення розташовані на 1-му поверсі 4-х поверхового житлового будинку, площею 56,3 м 3, що розміщені за адресою: м. Миколаїв, Центральний р-н, вул. Фалєєвська буд 3.
Відповідно до п. 5 акту за станом на дату складання цього акта майно перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Миколаївської обласної ради.
01.10.2021 на офіційному сайті позивача була опублікована інформація щодо затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 типового публічіного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1106 від 29.10.2021 "Про початок опалювального періоду 2021-2022 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 01.11.2021. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 263 від 28.03.2022 "Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 рр." вирішено закінчити опалювальний сезон з 29.03.2022 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022 "Про початок опалювального періоду 2022-2023 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 09.11.2022.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 176 від 24.03.2023 "Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 рр." вирішено закінчити опалювальний період з 24.03.2023 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1189 від 08.11.2023 "Про початок опалювального періоду 2023-2024 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 14.11.2023.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 513 від 27.03.2024 "Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 рр." вирішено закінчити опалювальний період з 28.03.2024 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
З початку опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 984 від 13.10.2021 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1265 від 08.12.2021 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуг з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуг з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною.
Наказом ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" № 473 від 22.09.2021 затверджено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами.
Наказами ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" № 647 від 30.12.2021, № 103 від 21.02.2022, № 434 від 13.12.2023, № 32 від 18.01.2024, № 65 від 15.02.2024, № 104 від 21.03.2024 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії "інші споживачі" шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту перерахунку.
Судом встановлено, що ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023 та 2023-2024 надавались послуги з теплозабезпечення приміщень за адресою: м. Миколаїв по вул. Фалєєвська, 3 (ТОВ ЖЕК "Забота"), що підтверджується нарядами на підключення від 06.11.2021, від 15.11.2022, від 24.11.2023.
Факт постачання та споживання теплової енергії у спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про добові параметри теплоспоживання за 05.11.2021-26.11.2021, 27.11.2021-22.12.2021, 23.12.2021-26.01.2022, 27.01.2022-22.02.2022, 23.02.2022-01.04.2022, 14.11.2022-26.11.2022, 27.11.2022-21.12.2022, 22.12.2022-24.01.2023, 25.01.2023-22.02.2023, 23.02.2023-27.03.2023 та відомостями споживання теплової енергії за 29.11.2023-30.11.2023, 25.12.2023-26.12.2023, 26.01.2024, 23.02.2024, 28.03.2024.
Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 по серпень 2024 на загальну суму 70 088, 89 грн., про що сформовано відповідний акт надання послуг № 3630.
Судом встановлено, що поданий акт надання послуг не підписано зі сторони споживача.
Підставою складення акту надання послуг зазначено договір № 3630.
Для проведення оплати за вищевказаний період позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 3630 за послугу з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення по вул. Олексія Вадатурського (Фалєєвська), 3, м. Миколаїв, надану з листопада 2021 по серпень 2024 на суму 70 088, 89 грн. (теплова енергія, умовно-постійна частина, абонплата).
04.10.2024 відповідачем направлено на адресу позивача лист № 318/01 від 04.10.2024, в якому відповідач зазначив, що ПКВО «Фармація» за адресою вул. Фалєєвська, 3 до 30.06.2023 не отримувала жодних послуг від Миколаївської ТЕЦ та просив провести звірку та здійснити перерахунок боргу починаючи з 01.07.2023 по 01.10.2024.
На підтвердження факту реєстрації 12.09.2024 ПКВО «Фармація» в особистому кабінеті ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" позивачем долучено до матеріалів справи скріни екрану сторінки відомостей зареєстрованих юридичних осіб в особистому кабінеті.
Відповідно до поданих відповідачем скрінів з особистого кабінету ПрАТ "Миколаївська ТЕ" міститься інформація: ПКВО "Фармація", договір № 3630, дата початку дії 01.11.2021; приміщення вул. Олексія Вадатурського (Фалєєвська), 3; опалювальна площа 56, 3 кв. м.; відповідно до графи "Звіт про оплату" заборгованість станом на серпень 2024 становила 68 778, 78 грн.
25.09.2024 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 650-ю від 25.09.2024, в якій позивач просив сплатити заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії, яка станом на 25.09.2024 становила 70 088, 89 грн. До претензії додано: розрахунок боргу, рахунок та акт надання послуг.
Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у лист 0504059502962 з відміткою Укрпошти та списком згрупованих відправлень.
16.12.2024 у відповідь на претензію відповідачем направлено на адресу позивача лист № 380/01 від 16.12.2024, в якому відповідач зазначив, що не підписував договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 3630 від 01.11.2021, не уявляв про його існування, тому жодним чином не порушував та навіть не мав наміру порушувати умови будь-якого договору.
Факт направлення листа підтверджується поштовою квитанцією.
Судом також встановлено, що позивач ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" зверталось Громадської організації "Українська асоціація інвалідів АТО" в особі Миколаївської філії ""Громадська організація "Українська асоціація інвалідів АТО" з позовом про стягнення заборгованості в сумі 60 626, 90 грн. за теплову енергію, яка утворилась в період з листопада 2021 по жовтень 2023 включно (справа № 915/1895/23).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2024 по справі № 915/1895/23 прийнято відмову позивача від позову та закрито провадження у справі.
Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів за надані послуги з постачання теплової енергії, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання надання послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до абз. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 2, 3 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" основні терміни вживаються в такому значенні:
балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до абз. ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
10.12.2017 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який введено в дію 01.05.2019 та який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2, 6, 11, 13 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
- плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);
- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 2, 7 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належать:
- встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону;
- прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до п. 1, 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема:
- укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;
- оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
- у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.
Відповідно до п. 2, 10 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний:
- готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;
- у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Відповідно до абз. 9-11 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до абз. 1-3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Відповідно до п. 1 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції від 23.11.2021) (далі - Правила № 830) регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до п. 8 Правил № 830 постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.
Відповідно до абз. 1-4 п. 13 Правил № 830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Відповідно до абз. 6 п. 13 Правил № 830 фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до абз. 1 п. 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 31 Правил № 830 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 32 Правил № 830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Відповідно до п. 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 36 Правил № 830 споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до п. 37 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 40 Правил № 830 у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Відповідно до п.п. 5 п. 45 Правил № 830 індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Умовами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (типовий договір), який затверджено Правилами № 830, передбачено наступне.
Відповідно до п. 1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.
Відповідно до п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:
обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до п. 7 договору виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем обсягу, температури та величини тиску.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити).
Відповідно до п. 9 договору контроль якісних та кількісних характеристик послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Відповідно до п. 12 договору у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.
Відповідно до п. 17 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Відповідно до п. 22 договору розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.
Відповідно до п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р, № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 35 договору за бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Відповідно до п.п. 3, 6 п. 41 договору споживач зобов'язаний, зокрема:
- оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором;
- у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором.
Відповідно до п.п. 4, 5 п. 42 виконавець має право, зокрема:
- обмежити/припинити надання послуги в разі її несплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та цим договором, крім випадків, коли якість та/або кількість послуги не відповідає умовам цього договору;
- звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.
Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Відповідно до п. 51 договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до п. 52 договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.
Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.
Законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) та від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини (постанови КГС ВС від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та від 21.05.2019 року у справі № 922/4239/16).
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє Відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 р. у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 7128916/17-ц.
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини (п. 36-38 постанови КГС ВС від 05.10.2021 у справі № 908/3159/19).
4.2 Правове регулювання відносин власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.
Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.
Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
На особу, у господарському віданні якої перебуває майно, покладені права та обов'язки власника такого майна, але обмежена можливість його розпоряджання. Суть спору у справі № 910/5841/21 полягала в тому, чи повинна особа, якій передані у господарське відання квартири, сплачувати внески на утримання будинку (постанова КГС ВС від 03.10.2022 у справі № 910/5841/21).
Саме факт закріплення за Керуючою компанією на праві господарського відання нежитлових приміщень, а не перебування їх на балансі, покладає на суб'єкта обов'язок належним чином утримувати вказані приміщення (постанова КГС ВС від 14.07.2023 у справі № 910/21848/23).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Відповідач Підприємство комунальної власності області «Фармація» є балансоутримувачем нежитлового приміщення, розташованого на 1-му поверсі 4-х поверхового житлового будинку, площею 56,3 м 3, що розміщене за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний р-н, вул. Олексія Вадатурського (Фалєєвська) буд 3.
Підприємство користується закріпленим за ним майном на праві господарського відання.
Судом встановлено, що в період з 01.09.2016 по 30.06.2023 вищевказані нежитлові приміщення на підставі договору оренди № 10 від 30.06.2023 перебували в орендному користуванні третьої особи Громадської організації "Українська асоціація інвалідів АТО" в особі Миколаївської філії Громадської організації "Українська асоціація інвалідів АТО".
Як вказано судом вище, 25.01.2018 між ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» (енергопостачальна організація) та ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» в особі Миколаївської філії Громадська організація «Українська асоціація інвалідів АТО» (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3486 від 25.01.2018 до об'єкта теплоспоживання за адресою вул. Фалєєвська, 3.
01.10.2021 на офіційному сайті позивача була опублікована інформація щодо затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 типового публічіного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.
Отже, в силу абз. 1, 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" оскільки співвласники багатоквартирного будинку по вул. Олексія Вадатурського (вул. Фалєєвська), 3, м. Миколаїв, в складі якого знаходяться вищевказані нежитлові приміщення, не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, то в силу п. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.11.2021 між ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ та ПКВО "Фармація" укладено індивідуальний договір про надання послуги постачання теплової енергії № 3630 від 01.11.2021, який є публічним договором приєднання, в силу факту постачання теплової енергії до об'єкта теплоспоживання (факт отримання послуги). Як наслідок з вказаної дати 01.11.2021 припинив свою дію договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3486 від 25.01.2018, укладений ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" з Громадською організацією «Українська асоціація інвалідів АТО» в особі Миколаївської філії Громадська організація «Українська асоціація інвалідів АТО».
При цьому, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів звернення та укладення третьою особою Громадською організацією «Українська асоціація інвалідів АТО» в особі Миколаївської філії Громадська організація «Українська асоціація інвалідів АТО» з ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" договору про надання послуги постачання теплової енергії після 01.11.2021, а умовами п. 5.12 договору оренди № 10 передбачено обов'язок відшкодування балансоутримувачу ПКВО "Фармація" третьою особою Громадською організацією «Українська асоціація інвалідів АТО» в особі Миколаївської філії Громадська організація «Українська асоціація інвалідів АТО» (орендар) витрат на комунальні послуги, суд дійшов висновку, що ПКВО "Фармація" є належним відповідачем у справі та зобов'язаною особою перед ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" щодо оплати послуг з теплозабезпечення нежитлових приміщень, в т.ч. й в періоді, коли нежитлові приміщення перебували в орендному користуванні третьої особи. При цьому, судом враховано, що судове рішення по суті спору за результатами розгляду справи № 915/1895/23 не прийнято, у зв'язку з відмовою позивача від позову, тобто питання стягнення коштів з Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» в особі Миколаївської філії Громадська організація «Українська асоціація інвалідів АТО» судом не розглядалось.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 по серпень 2024.
Судом встановлено, що позивачем ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" в опалювальний період 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 надавались послуги з теплозабезпечення нежитлових приміщень, які знаходяться в житловому будинку за адресою: м. Миколаїв по вул. Олексія Вадатурського (Фалєєвська) буд 3, до складу якого входить належне відповідачу на праві господарського відання нежитлове приміщення розташоване на 1-му поверсі 4-х поверхового житлового будинку, площею 56,3 м 3, за адресою: м. Миколаїв, Центральний р-н, вул. Олексія Вадатурського (Фалєєвська) буд 3, що підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами на підключення, звітами про добові параметри теплоспоживання, відомостями споживання теплової енергії.
Матеріали справи не містять доказів спростування факту надання послуг з постачання теплової енергії до житлового будинку в м. Миколаєві по вул. Олексія Вадатурського (Фалєєвська), 3, до складу якого входять належні відповідачу на праві господарського відання нежитлові приміщення, які знаходяться в системі централізованого опалення.
Як вказано вище, позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 по серпень 2024 на загальну суму 70 088, 89 грн. (теплова енергія, умовно-постійна частина, абонплата), про що сформовано відповідний акт надання послуг № 3630 та виставлено рахунок на оплату № 3630. Отже, в силу приписів ст. 530, 610, 612 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 32, 35, 36, 45 Правил № 830 та умов п. 30, 32, 34, 41 договору у споживача виник обов'язок здійснити оплату за надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надсилались акти та рахунки щомісячно, то суд зазначає, що невиконання обов'язку щодо щомісячного надсилання актів та рахунків може свідчити про прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), проте, не є підставою для звільнення боржника від обов'язку виконати грошове зобов'язання щодо оплати за фактично надану послугу з постачання теплової енергії до об'єкта (основний борг).
Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в загальній сумі 70 088, 89 грн. за надані послуги, як і не спростовано позовних вимог. Отже, позовна вимога про стягнення 70 088, 89 грн. - основного боргу за теплову енергію є обґрунтованою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Підприємства комунальної власності області "Фармація", вул. Миколаївська, 16, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 25380558) на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_1 в ПАТ "АБ "Укргазбанк", МФО 320478:
- 70 088, 89 грн. (сімдесят тисяч вісімдесят вісім грн. 89 коп.) - основного боргу.
3. Стягнути з відповідача Підприємства комунальної власності області "Фармація", вул. Миколаївська, 16, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 25380558) на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_2 в ПАТ "АБ "Укргазбанк", МФО 320478:
- 3 028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 28.08.2025
Суддя Е.М. Олейняш