просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
27 серпня 2025 року м.Харків Справа № 913/190/25
Провадження №16/913/190/25
За позовом фізичної особи-підприємця Нікітенка Романа Васильовича, м. Дніпро
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гведеон», м. Сіверськодонецьк Луганської області
про стягнення 106 798,73 грн
Суддя Шеліхіна Р.М.
без виклику (повідомлення) учасників справи,
Суть спору: фізична особа-підприємець Нікітенко Роман Васильович (далі - ФОП Нікітенко Р. В.) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гведеон» (далі - ТОВ «Гведеон») про стягнення заборгованості за договором поставки № 1203-21 від 12.03.2021 у розмірі 106 798,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 1203-21 від 12.03.2021 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Шеліхіній Р.М.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Нікітенка Романа Васильовича про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідно до інформації з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача є: пр. Гвардійський, буд. 44/1, м. Сєвєродонецьк (наразі - м. Сіверськодонецьк), Луганська обл., 93400 (відповідь на запит суду № 1540342 від 02.07.2025).
За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua) відділення в м. Сіверськодонецьк Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до вказаного населеного пункту наразі є неможливим.
Згідно абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
На підставі викладеного, відповідач зобов'язаний мати «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або в підсистемі «Електронний суд».
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гведеон» зареєстрованого «Електронного кабінету» в підсистемі Електронний суд ЄСІТС не має (відповідь на запит суду № 12406296 від 02.07.2025).
З метою дотримання процесуальних прав відповідача та через неможливість відправлення вихідної кореспонденції засобами поштового зв'язку за його адресою, була спроба повідомити відповідача про розгляд справи в суді телефонограмою. Крім цього, інформація по справі розміщувалася відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на офіційному вебсайті судової влади України за посиланням: https://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/.
Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи у суді.
Відповідач правом на захист своїх інтересів у суді не скористався, відзив до матеріалів справи не надав.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між фізичною особою-підприємцем Нікітенком Романом Васильовичем (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гведеон» (далі - покупець) укладено договір поставки №1203-21 від 12.03.2021 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник поставляє і передає, а покупець приймає і оплачує товари згідно із заявками покупця на умовах цього договору.
Кількість, ціна, вартість та асортимент товару, що постачається зазначаються у видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок на поставку товару покупця (п.1.2. договору).
Згідно з п. 1.3. договору загальна вартість цього договору визначається на підставі всього обсягу видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку всього обсягу заявленого до поставки товару протягом 7 (семи) календарних днів з дати прийняття постачальником заявки на постачання товару до виконання, якщо інший строк постачання не вказано у самій заявці.
Відповідно до п. 2.3.1. договору узгодження поставки здійснюється в наступному порядку. Покупець направляє постачальнику заявку на поставку товару, в якій вказується назва постачальника, дата формування заявки, адреса місця доставки, дата поставки товару, найменування, кількість товару, що поставляється. Направлення заявки може проводитися з використанням факсимільного зв'язку, електронної пошти (адреси зазначеної даному договорі), або шляхом передачі уповноваженій особі постачальника.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцеві шляхом підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної (п. 2.4. договору).
Згідно з п. 5.4. договору покупець має право відмовитися від приймання товару, поставленого постачальником:
- у разі поставки товару не зазначеного в заявці, поставленого постачальником з порушенням умов договору, у тому числі поставленого раніше дати поставки передбаченої в заявці або прострочення поставки товару (п. 5.4.1. договору);
- у разі поставки з товаросупроводжувальними документами, які не відповідають законодавству України, або в разі відсутності таких документів (п. 5.4.2. договору);
- у разі поставки товару, промаркованого штрих-кодом. який не відповідає ДСТУ, або без штрих-коду, а також поставки товару, промаркованого штрихованим кодом, який не зчитується відповідним спеціальним пристроєм (сканером) покупця (п. 5.4.3. договору);
- у разі поставки товару в кількості більшій або меншій за зазначену у відповідній заявці (п. 5.4.4.договору).
Відповідно до п. 6.1. договору ціна товару визначається на підставі погодженої сторонами специфікації (додаток № 1). У випадку зміни ціни на товар, постачальник повинен повідомити покупця про причини такої зміни, а також надати специфікацію з зазначенням нових цін не пізніше ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати постачання товару за новими цінами. Покупець зобов'язаний повідомити постачальника про згоду (або обґрунтувати відмову) на прийняття нових цін, не пізніше ніж за 3 (три) банківських дні до дати постачання товару за новими цінами.
У випадку постачання товару за цінами, що відрізняються від цін зазначених у погодженій сторонами специфікації, постачальник зобов'язаний здійснити заміну відповідної видаткової накладної не пізніше ніж 24 години з моменту постачання товару за новими цінами.
У п. 6.1.1. договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються виключно на підставі цін, зазначених в специфікації, чинної на дату постачання. У разі, якщо супровідні документи на товар, видаткова накладна або рахунок постачальника містять вказівки на іншу ціну товару, ніж ціна, зазначена в узгодженій сторонами специфікації, то товар підлягає оплаті за ціною, зазначеною в такій специфікації.
Згідно з п. 6.2. договору, покупець зобов'язаний сплачувати товар не пізніше 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту його отримання, але, в будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником всіх необхідних документів. Покупець має право не проводити оплату за товари, якщо видаткові накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством, даним договором, до моменту поки недоліки вищевказаних документів не будуть усунені. Покупець повинен своєчасно повідомляти про недоліки отриманих документів.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 (п. 10.1. договору).
У разі якщо за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить про бажання його розірвати, то дія цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 10.2. договору).
У п. 11.3. договору сторони домовились засвідчувати всі документи, які стосуються операцій за даним договором печаткою та підписом повноважної особи. Будь-які зміни та доповнення до даного договору вступають в силу тільки після їх підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 117 564,57 грн, що підтверджується видатковими накладними:
- № 527 від 01.02.2022 на суму 1 648,00 грн;
- № 528 від 01.02.2022 на суму 4 236,01 грн;
- № 529 від 01.02.2022 на суму 2 217,58 грн;
- № 530 від 01.02.2022 на суму 3 282,40 грн;
- № 531 від 01.02.2022 на суму 3 282,40 грн;
- № 532 від 01.02.2022 на суму 3 282,40 грн;
- № 645 від 08.02.2022 на суму 11 622,49 грн;
- № 766 від 14.02.2022 на суму 87 993,29 грн.
Як зазначає позивач, усі видаткові накладні з боку ФОП Нікітенко Р. В. були підписані та передані разом із товаром ТОВ «Гведеон» на підставі договору поставки №1203-21 від 12 березня 2021, однак незважаючи на фактичну передачу товару та супровідних документів, ТОВ «Гведеон» не повернуло належним чином підписані примірники оригіналів документів.
Також у довідці про проведення оплат та врахування передоплати № 1/07-1 від 01.07.2025 позивач зазначає, що станом на 01.02.2025 за ТОВ «Гведеон» обліковувалась передоплата в розмірі 578,27 грн, яка врахована та списана при розрахунках за товар, поставлений згідно з видатковою накладною № 527 від 01.02.2022.
23.02.2022 ТОВ «Гведеон» здійснило оплату в розмірі 10 187,57 грн на користь ФОП Нікітенка Р. В. в рахунок оплати вартості поставленого товару, а саме:
- часткової оплати в розмірі 1 069,73 грн за видатковою накладною № 527 від 01.02.2022;
- повної оплати вартості товару за видатковими накладними № 528, 529 від 01.02.2022;
- часткової оплати в розмірі 2 664,25 грн за видатковою накладною № 530 від 01.02.2022.
Таким чином, відповідач частково розрахувався за товар на суму 10 765,84 грн, у зв'язку з чим сума заборгованості за договором поставки № 1203-21 від 12.03.2021 складає 106 798,73 грн.
Відповідач у порушення умов договору поставки вчасно та в повному обсязі не сплатив вартість отриманого товару, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідач правом на захист своїх інтересів у суді не скористався, відзив до матеріалів справи не надав, вимог по суті не оспорив.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити повністю.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір поставки №1203-21 від 12.03.2021, що укладений сторонами в даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Виниклий між сторонами спір регулюється положеннями ст. 265 ГК України та статтями 655, 692 і 712 ЦК України та підпадають під викладену правову кваліфікацію.
На підтвердження факту поставки товару позивач має надати суду докази, якими достовірно та однозначно підтверджується факт поставки товару, зокрема, виходячи з вищевикладених положень чинного законодавства, узгоджених сторонами умов договору та з огляду на зміст виниклих між сторонами правовідносин, факт поставки конкретного товару на виконання умов договору має засвідчуватися: заявками покупця; специфікацією, підписаною обома сторонами, яка б підтверджувала погодження переліку товару, його кількості, ціни на момент постачання; видатковими накладними, які містили б підписи представників обох сторін та були б скріплені їх печатками, що свідчило б про доведеність факту прийняття товару; підписаним сторонами двостороннім актом звірки.
Однак, виходячи з принципу змагальності на виконання обов'язку доказування позивачем не було надано достатніх та належних доказів на підтвердження факту поставки товару.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник поставляє і передає, а покупець приймає і оплачує товари згідно із заявками покупця на умовах цього договору.
Кількість, ціна, вартість та асортимент товару, що постачається зазначаються у видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок на поставку товару покупця (п. 1.2. договору).
З аналізу даних умов договору вбачається, що сторони погодили, що поставка товару здійснюється у наступному порядку, а саме, першочергово покупець подає заявку на поставку товару і тільки в подальшому продавець складає видаткові накладні, у яких зазначає кількість, ціну, вартість та асортимент товару згідно поданої покупцем заявки. У матеріалах справи міститься одна заявка, однак, визначений нею товар не узгоджується за ціною з товаром згідно податкової накладної, що беззаперечно не дозволяє стверджувати, що мала місце поставка саме погодженого товару з огляду на запитуваний в заявці перелік товару. Проте, видаткова накладна не містить підпису другої сторони договору, покупця, що не дозволяє суду встановити, що саме цей товар було погоджено до поставки сторонами, як і не дозволяє свідчити про його дійсну поставку через відсутність підпису сторони покупця (відповідача по справі) на ній.
Відповідно до п. 6.1 договору ціна товару визначається лише на підставі погодженої сторонами специфікації (додаток №1).
У п. 6.1.1. договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються виключно на підставі цін, зазначених в специфікації, чинної на дату постачання. У разі, якщо супровідні документи на товар, видаткова накладна або рахунок постачальника містять вказівки на іншу ціну товару, ніж ціна, зазначена в узгодженій сторонами специфікації, то товар підлягає оплаті за ціною, зазначеною в такій специфікації.
Однак, позивачем не надано суду жодної специфікації, підписаної обома сторонами, яка б підтверджувала погодження сторонами переліку товару, його назву, вид та ціну на момент постачання.
Внаслідок відсутності всіх заявок покупця та специфікації до договору суд позбавлений можливості встановити дійсний факт замовлення покупцем товару визначеного і погодженого виду, обсягу та вартості, що є обов'язковою умовою договору поставки.
Належних доказів, які б підтверджували факти узгодження сторонами поставки товару за конкретною узгодженою ними вартістю та його фактичне передання позивачем відповідачу, не надано.
Крім того, суд враховує, що часткова оплата згідно платіжного доручення № 51 від 23.02.2022 на суму 10 187,57 грн, на яке посилається позивач, не містить конкретизації, за який товар здійснена оплата, оскільки в його призначенні зазначено лише: «за товари згідно з договору в сумі 8 489,64 грн, ПДВ (20%) 1 697,93 грн» без уточнення номера договору або конкретних накладних.
За відсутності такої конкретизації, суд не може однозначно встановити, що зазначена оплата стосується саме поставки за договором №1203-21 від 12.03.2021, що унеможливлює її врахування як підтвердження часткового виконання договору № 1203-21 від 12.03.2021.
Також за умовами п. 2.4 та п. 11.3 договору право власності на товар переходить покупцеві лише з моменту підписання видаткової накладної уповноваженим представником покупця, а всі документи мають бути підписані сторонами та скріплені печатками (за наявності).
Проте, надані позивачем видаткові накладні не містять підпису представника відповідача та не скріплені печаткою, що може свідчити про відсутність факту прийняття товару.
Більш того, пункт 5.4 договору надає право покупцю відмовитися від приймання товару, поставленого постачальником.
Відсутність підпису на видаткових накладних цілком може бути наслідком реалізації відповідачем свого договірного права відмовитись від товару, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що поставка здійснювалась у відповідності до заявки (обсяги, строки, асортимент), із належними супровідними документами, без порушення умов маркування або кількості товару.
Також суд зазначає, що наданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.02.2022 - 15.02.2022 між ФОП Нікітенко Р. В. і ТОВ «Гведеон» за договором поставки № 1203-21 від 12.03.2021 містить лише електронний відбиток про його засвідчення електронним підписом відповідача, в той час як жодних доказів на підтвердження факту накладення відповідачем, його уповноваженою особою електронного підпису на акт звіряння суду не надано.
Таким чином, акт звіряння не має доказової сили, оскільки цей акт не містить підписів уповноважених осіб, зокрема, перших керівників та головних бухгалтерів, та не містить відбитків печаток сторін.
Крім цього суд зазначає, що складання позивачем податкових накладних не може слугувати єдиною підставою на підтвердження факту здійснення господарських операцій з поставки товару без доведення фактів її реального здійснення іншими доказами, які оцінюються судом у їх сукупності та взаємозв'язку.
Суд звертає увагу позивача на приписи ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка вимагає наступне: «Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг».
Доказів на підтвердження виконання вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в матеріалах справи немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів
Відповідно до положень ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.
Дослідивши умови договору, суд дійшов висновку, що не можна дізнатися про асортимент, назву, вид, кількість та ціну товару, який має бути поставлений за цим договором. В матеріалах справи відсутня специфікація, яка має бути невід'ємною частиною договору та дозволяє ідентифікувати асортимент, кількість, призначення та ціну товару. Відсутність специфікації унеможливлює висновок про те, які ж товари частково оплачував відповідач та за яким саме договором.
Також відсутність специфікації у договорі не дозволяє дійти об'єктивного висновку про те, що часткова оплата відбувалася за товар, поставлений саме за договором №1203-21 від 12.03.2021.
З урахуванням принципу змагальності сторін (ст. 13 ГПК України) та обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України), суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту поставки товару за договором поставки №1203-21 від 12.03.2021 та, відповідно, відсутність підстав для стягнення його вартості. Позивачем не доведено дійсного та реального факту поставки товару за договором №1203-21 від 12.03.2021, внаслідок чого на підставі наданих суду доказів не можна констатувати і факт виникнення у відповідача обов'язку з його оплати.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи належних, вірогідних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
З урахуванням викладеного в позові слід відмовити повністю.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Разом з цим, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тому, звертаючись до суду з даним позовом за допомогою підсистеми «Електронний суд», позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні із позовом до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивачем був сплачений судовий збір у сумі 3 048,00 грн згідно квитанції про сплату № MQRR-5681-Y6ZE від 01.07.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки звертаючись до суду із позовною заявою за допомогою підсистеми «Електронний суд» фізичною особою-підприємцем Нікітенком Романом Васильовичем було сплачено суму судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір, сплачений позивачем у сумі 625,60 грн підлягає поверненню після звернення до суду із відповідним клопотанням.
Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано - 27.08.2025.
Суддя Ріта ШЕЛІХІНА