вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
28.08.2025м. ДніпроСправа № 904/4817/25
за заявою керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, м. Дніпро
про забезпечення позову до пред'явлення позову у справі
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Променергетика", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 830 123 грн 69 коп.
Суддя Рудь І.А.
Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) із заявою про забезпечення позову (до його пред'явлення до суду) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Променергетика" безпідставно збережених коштів у сумі 830 123 грн 69 коп.
При цьому заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Променергетика» (код ЄДРПОУ 23944198) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об'єднання на адміністративно-побутовий корпус літ.В-4 на ІV-му поверсі, в тому числі сходова клітина В1-5, загальною площею 1086,1 кв.м., за адресою: вул. Дніпросталівська, 1, м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2140812912101).
В обґрунтування поданої заяви прокурор посилається на те, що ТОВ НВП «Променергетика», зареєструвавши за собою 04.08.2020 право приватної власності на об'єкт адміністративно-побутового корпусу, розташований на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1 з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, використовувало земельну ділянку без укладеного договору оренди, за відсутності державної реєстрації речового права на вказану земельну ділянку, відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, тим самим протиправно позбавляє територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати, грубо порушують права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом.
Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міські раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок (далі -Комісія) розглянуто матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме власник майна ТОВ НВП «Променергетика» щодо земельної ділянки за адресою вул. Дніпросталівська, 1 м. Дніпро (кадастровий номер 1210100000:04:018:0227).
Зокрема на засіданні Комісії 20.03.2025 затверджено розрахунок коштів, які зберіг у себе землекористувач запитуваної земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави (протокол Комісії №3 від 20.03.2025).
Відповідно до протоколу Комісії №3 від 20.03.2025 та розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави збитки завдані Дніпровській міській раді за період користування землею з 27.09.2022 по 20.03.2025 згідно частки 89/100 складають 830 123,69 грн.
З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що ТОВ НВП «Променергетика» маючи зареєстроване право власності не обмежене в розпорядженні вищевказаним нерухомим майном та відсутність заборони на здійснення реєстраційних дій щодо адміністративно-побутового корпусу, який розташований за адресою: вул. Дніпросталівська, м. Дніпро, може призвести до відчуження/поділу майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст. ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора.
Отже, беручи до уваги, що прокурор має намір звернутися до суду з майновою вимогою, судове рішення у разі задоволення якого вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Так, прокурор вказує на те, що державна реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем, у разі відсутності забезпечення позову, дає право товариству здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна та вчиняти інші дії, а саме вільно відчужувати його третім особам (як фізичним так і юридичним).
Таким чином, враховуючи правомочності власника, які визначені ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження товариством спірного майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, доводи та обґрунтування, вбачається, що не вжиття заявленого заходу забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а саме - стягнення грошових коштів до місцевого бюджету.
Зокрема, навіть формальна зміна власника спірної автозаправної станції, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору, що не відповідатиме принципу процесуальної економії.
Правовою підставою заяви про забезпечення позову прокурор зазначає статті 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України, а також численну практику Верховного Суду.
За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №913/257/18).
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).
За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви.
За змістом частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Оцінюючи наведені заявником обставини в обґрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд доходить висновку про наявність правових підстав для її задоволення.
За приписами статей 3, 509 Цивільного кодексу України добросовісність є основою господарських взаємовідносин сторін.
Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Отже, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зважаючи на викладені прокурором обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу.
Враховуючи загальний обсяг право- та дієздатності юридичної особи-відповідача, а відтак і можливість вільного розпорядження ним майном чи майновими правами, що не потребує доведенню, неприйняття заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити/унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист права в межах предмета позову.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23 (право відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), згідно з якою Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Відтак суд не може покладатися на ймовірність добросовісної поведінки учасників справи за наявності між ними спору.
За умови неможливості встановити достатність майна та грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на його банківських рахунках, заборона Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Променергетика» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об'єднання на адміністративно-побутовий корпус літ.В-4 на ІV-му поверсі, в тому числі сходова клітина В1-5, загальною площею 1086,1 кв.м., за адресою: вул. Дніпросталівська, 1, м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2140812912101), є допустимим.
Забезпечення позову визначеним шляхом, не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра - задовольнити повністю.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Променергетика» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об'єднання на адміністративно-побутовий корпус літ.В-4 на ІV-му поверсі, в тому числі сходова клітина В1-5, загальною площею 1086,1 кв.м., за адресою: вул. Дніпросталівська, 1, м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2140812912101)
Стягувач: Дніпровська міська рада (код ЄДРПОУ 26510514; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 75).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Променергетика» (код ЄДРПОУ 23944198; місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 14).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 28.08.2025.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 29.08.2028 включно.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.А. Рудь