07.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4330/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Зубкова Дмитра Анатолійовича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 року у справі №904/4330/24 (суддя Золотарьова Я.С.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Зубкова Дмитра Анатолійовича, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором,-
Фізична особа - підприємець Зубков Дмитро Анатолійович звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" та просив:
- стягнути заборгованість за договором перевезення, яка складається з суми основного боргу - 882 527, 52 грн, інфляційних втрат - 24 617, 70 грн, 3% річних - 9 082, 53 грн, пені - 79 199, 90 грн;
- розірвати договір перевезення вантажу №23/1873 від 05.12.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором перевезення вантажу № 23/1873 від 05.12.2023 року в частині повної та своєчасної оплати за перевезений товар.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою за надані послуги позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 79 199,90 грн, 3 % річних у розмірі 9 082,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 24 617,70 грн.
В подальшому позивач від частини заявлених вимог відмовився.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 року у цій справі заяву Фізичної особи - підприємця Зубкова Дмитра Анатолійовича про відмову від позову в частині позовних вимог про розірвання договору перевезення вантажу № 23/1873 від 05.12.2023 року - задоволено; закрито провадження у справі № 904/4330/24 в частині позовних вимог про розірвання договору перевезення вантажу №23/1873 від 05.12.2023 року; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь Фізичної особи - підприємця Зубкова Дмитра Анатолійовича основний борг у розмірі 882 527,52 грн, пеню у розмірі 20 061,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 237,90 грн, 3% річних у розмірі 2 314,82 грн та судовий збір у розмірі 13 440,10 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Зубков Дмитро Анатолійович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у прохальній частині позову від 30.09.2024 року викладено вимогу про стягнення з ТОВ "Інтерпайп Україна" не лише грошової заборгованості за договором перевезення вантажу №23/1873 від 05.12.2023 року, а й про стягнення інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, пені на підставі пункту 6.7 договору перевезення вантажу №23/1873 від 05.12.2023 року. Розрахунок проведено за кожен день прострочення - до повного виконання відповідачем зобов'язань.
07 січня 2025 року ТОВ "Інтерпайп Україна" здійснено два платежі на користь ФОП Зубков Д.А. на виконання рішення суду від 23.12.2024 року, що на думку скаржника, вказує на дату погашення відповідачем основної суми заборгованості у повному обсязі та встановлених рішенням від 23.12.2024 року пені у розмірі 20 061,82 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 237,90 грн, 3% річних у розмірі 2 314,82 грн та судового збору у розмірі 13 440,10 грн.
У зв'язку з наведеним скаржник вважає, що є законні й обґрунтовані підстави для стягнення з ТОВ "Інтерпайп Україна" на користь ФОП Зубков Д.А. інфляційних втрат у розмірі 32 653,52 грн; 3% річних у розмірі 7 090,35 грн; пені у розмірі 61 449,65 грн за період з 01.10.2024 року до 06.01.2025 року включно (за 98 календарних днів невиконання відповідачем грошового зобов'язання у зв'язку з порушенням умов договору від 05.12.2023 року - простроченням платежу за сумою основного боргу).
Скаржник звертає увагу, що цей розрахунок сум інфляційних втрат, 3% річних та пені складено за методикою, яка викладена у Постанові Верховного Суду України у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19.
Відповідач згідно відзиву просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач додатково через суд апеляційної інстанції намагається стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 32 653,52 грн; 3% річних у розмірі 7 090,35 грн; пеню у розмірі 61 449,65 грн за період з 01.10.2024 року до 06.01.2025 року включно.
За доводами відповідача даний період (з 01.10.2024 року до 06.01.2025 року) та додаткові штрафні санкції у розмірі 101 193,00 грн - це по суті нові вимоги до стягнення, вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не корелюються зі ст. 277 ГПК України, а тому, на думку відповідача, законні й обґрунтовані підстави для ухвалення нового рішення в суді апеляційної інстанції щодо стягнення такої суми відсутні.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.08.2025 року на 10:00 год.
Судовому засіданні 04.08.2025 року оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що вступну та резолютивну частини постанови по справі буде оголошено в судовому засіданні, яке відбудеться 07.08.2025 року о 15:50 год.
Учасники справи участь своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 07.08.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом розгляду даної справи є наявність або відсутність підстав стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу № 23/1873 від 05.12.2023 року.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості та закриття провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору перевезення вантажу №23/1873 від 05.12.2023 року, не оскаржується, а тому не переглядається в апеляційному порядку.
Скаржник оскаржує рішення в частині нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Так, між Фізичною особою-підприємцем Зубковим Дмитром Анатолійовичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (клієнт) було укладено договір перевезення вантажу № 23/1873 від 05.12.2023 року (арк.с.33).
Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському/приміському/міжміському та/або міжнародному сполученні відповідно до узгоджених сторонами додатків до договору та/або заявок. Перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому клієнтом вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а клієнт зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату.
На виконання умов договору позивач здійснив перевезення вантажу на загальну суму 882 527, 52 грн, що підтверджуються товарно-транспортними накладними та підписаними в односторонньому порядку з боку позивача актами надання послуг.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному розмірі від представників сторін не надійшло, у зв'язку з чим судом першої інстанції було задоволено заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 882 527, 52 грн.
Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 02.05.2024 року по 30.09.2024 року у розмірі 9 082, 53 грн, інфляційних втрат за період з 02.05.2024 року по 30.09.2024 року у розмірі 24 617,70 грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи з положень зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що він невірний, оскільки строк оплати наданих транспортних послуг є таким, що настав 29.08.2024 року, відповідно прострочення починається з 30.08.2024 року.
Здійснивши перерахунок, судом першої інстанції встановлено, що сума 3% річних за період з 30.08.2024 року по 30.09.2024 року, яка підлягає задоволенню становить 2 314,82 грн та сума інфляційних втрат за вересень 2024 року, яка підлягає задоволенню становить 13 237,91 грн.
Також у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо наданих транспортних послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 79 199,90 грн за період з 02.05.2024 року по 30.09.2024 року.
Відповідно до положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6.7 договору у разі прострочення оплати, клієнт виплачує перевізнику пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми, за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки Національного банку України, що діє за період прострочення.
Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що він невірний, оскільки строк оплати наданих транспортних послуг є таким, що настав 29.08.2024 року, відповідно прострочення починається з 30.08.2024 року.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума пені за період з 30.08.2024 року по 30.09.2024 року, яка підлягає задоволенню, становить 20 061,82 грн.
Скаржник не погоджується з таким розрахунком першої інстанції та посилаючись на п. 6.7 договору перевезення вантажу №23/1873 від 05.12.2023 року вказує, що нарахування штрафних санкцій повинно відбуватись за кожен день прострочення - до повного виконання зобов'язань відповідачем.
У зв'язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку, що скаржником визначено новий період нарахування 3% річних та інфляційних втрат та пені, а саме за період з 01.10.2024 року до 06.01.2025 року включно.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати наданих транспортних послуг.
Пунктом 5.6 договору встановлено строк оплати послуг, наданих перевізником, - 45 календарних днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг та отримання клієнтом всіх оригіналів документів, зазначених у п. 5.7 даного договору.
Для проведення розрахунків за надані послуги перевізник зобов'язаний надати клієнту наступні документи: оригінал Акту приймання-передачі наданих послуг; оригінал рахунку; оригінал ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача; оригінал заявки на відповідні послуги з підписом та печаткою перевізника; у разі наднормативного простою транспортних засобів, документи, що підтверджують простій (акти, чеки, карти простою, скрин GPS -навігатора). Всі первинні документи повинні бути підписані уповноваженою на те особою з розшифруванням її підпису та завірені печаткою перевізника. У разі ненадання зазначених документів у повному обсязі та/або якщо надані документи оформлені неналежним чином, строк приймання та оплати послуг автоматично продовжується до моменту надання перевізником зазначених у цьому пункті документів (пункт 5.7 договору).
Як встановлено матеріалами справи, ФОП Зубков Дмитро Анатолійович направив Акти надання послуг на адресу Товариства з обмеженою відповідальність "Інтерпайп Україна" м. Дніпро, вул. Каштанова 34, каб. 107, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 6900500018863 (арк.с.26). З опису вкладення вбачається, що позивачем були направлені на адресу відповідача Акти за період березень - травень 2024 року.
Вищезазначені акти відповідач отримав 15.07.2024 року, що підтверджується витягом з офіційного сайту "Укрпошта".
Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено, що строк оплати наданих транспортних послуг є таким, що настав 29.08.2024 року, відповідно прострочення починається з 30.08.2024 року.
Що стосується нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що 3% річних та інфляційні втрати мають бути стягнуті за період з 01.10.2024 року до 06.01.2025 року включно.
Тобто, фактично позивачем у суді апеляційної інстанції було заявлено нові позовні вимоги до відповідача.
Разом з тим, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що здійснення нарахувань після прийняття судом рішення не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із позовної заяви вбачається, що 3% річних та інфляційні втрати були розраховані станом на 30.09.2024 року.
А отже, суд вірно визначив період нарахування 3% річних та інфляційних втрат саме з 30.08.2024 року по 30.09.2024 року.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду України у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19, оскільки обставини вказаної справи не є тотожними обставинам справи № 904/4330/24. В згаданій постанові досліджувалася методологія розрахунку інфляційних втрат при частковому погашенні боргу.
З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 року у справі №904/4330/24 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі 28.08.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков