25.08.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1113/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Рябова Г.В. (не під'єдналась; акт);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст якого підписаний 05.10.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.10.2023 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст якого підписаний 30.10.2023) у справі № 908/1113/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тепла енергетична компанія», м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА», м. Запоріжжя
про стягнення 397 119,56 грн.
У квітні 2023 року до Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Тепла енергетична компанія» з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» 397119,56 грн., з яких: 312876,40 грн. - основний борг, 71399,20 грн. - пеня, 4283,95 грн. - 3% річних, 8560,01 грн. - втрати від інфляції.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №ЗП 14/12/21 від 14.12.2021 щодо оплати заборгованості за спожиту електричну енергію, яка утворилася станом на 11.11.2022 в розмірі 312876,40 грн. За порушення строків розрахунків позивач нарахував пеню за період з 01.10.2022 по 31.03.2023 в сумі 32144,84 грн., 3% річних за період з 01.10.2022 по 31.03.2023 в сумі 4283,95 грн. та інфляційні втрати за жовтень 2022 року та лютий 2023 року в загальній сумі 8560,01 грн.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі № 908/1113/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тепла енергетична компанія» м. Київ 312 876,40 грн. основного боргу, 70 895,25 грн. пені, 4 253,71 грн.- 3% річних, 8560,01 грн. втрат від інфляції та 5 948,78 грн. витрат на оплату судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.10.2023 у справі № 908/1113/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Тепла енергетична компанія» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/1113/23 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тепла енергетична компанія» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.
В іншій частині в задоволенні заяви позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням в частині стягнення пені, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА», в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 70 895,25 грн. пені.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неналежним чином перевірений розрахунок пені, наведений позивачем у позові. Так, у позовній заяві Позивач проводить розрахунок пені починаючи з 01.10.2022, що суперечить вимогам чинного законодавства в частині застосування до окремої суми заборгованості штрафних санкцій щодо їх нарахування протягом 6 місяців з моменту виникнення обов'язку щодо виконання.
Вказує, що оскільки розмір заборгованості був не стабільним протягом усього періоду, то розрахунок пені має проводитися для кожного місяця окремо та тривалістю не перевищувати 6 місяців; це випливає з того, що зобов'язання щодо сплати за електроенергію має бути виконано кожного місяця до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Апелянтом проведений свій контррозрахунок пені та він вважає, що загальний розмір пені, яка могла бути нарахована за цей період складає 36 692,62 грн. Натомість, у позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення 71 399,20 грн. пені, а Господарський суд Запорізької області у своєму рішенні від 25.09.2023 частково задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача 70 895,25 грн. пені.
3 огляду на наведене вважає, що вимога позивача про стягнення 71 399,20 грн. пені за період з 01.10.202 по 31.01.2023 є неправомірною та не підлягає задоволенню. Відтак, вимоги Позивача є необґрунтованими та незаконними, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі №908/1113/23 в цій частині підлягає скасуванню.
Також, не погодившись із вище зазначеним додатковим рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство “Завод “Запоріжавтоматика», в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що додатком до Договору №01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01 липня 2022 року визначено, що вартість надання правової допомоги Адвокатом становить 50 000,00 грн. без ПДВ; жодної деталізації вартості вказаних послуг окремо одна від одної ані у Договорі, ані у Додатку не зазначено, відтак, апелянт доходить висновку, що 50 000,00 грн. - це сума, яка підлягає сплаті за надання усіх послуг, що вказані у Додатку до договору (яких там перелічено 14 видів).
Відповідно до Акту надання послуг №7 від 20 квітня 2023 року адвокатом були виконані наступні роботи (надані такі послуги): підготовка позовної заяви до суду для стягнення дебіторської заборгованості з ПрАТ “Завод “Запоріжавтоматика». З аналізу інформації, викладеної у вище зазначеному Акті, апелянт робить висновок, що адвокат позивача надав йому лише одну послугу із чотирнадцяти, заявлених у Додатку №1. Проте, вартість наданих послуг в Акті вказана така сама, як у Додатку№1 за повний пакет послуг.
Оскільки в жодному з документів не було деталізовано вартість кожної окремої послуги, то розрахунок вартості однієї послуги можна зробити простим діленням загальної суми на кількість заявлених послуг: 50000,00 : 14 = 3571,43 грн. Відтак, розмір гонорару за правничу допомогу має складати не більше ніж 3571 грн. (три тисячі п'ятсот сімдесят одна гривня) 43 коп.
До того ж, розгляд справи відбувався у спрощеному порядку без виклику сторін. Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначається для малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Отже, вважає, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем та визначений судом, не відповідає положенням ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності з обсягом наданих послуг та є недоведеним.
У відзиві на апеляційні скарги позивач вважає рішення і додаткове рішення Господарського суду Запорізької області законними та обґрунтованими, винесеними при дослідженні та з'ясуванні всіх обставин справи, зазначає, що договір про постачання електричної енергії споживачу № ЗП 14/12/21 був укладений 14.12.2021, а постачання електричної енергії здійснювалося в період з січня по грудень 2022 року; протягом всього цього періоду Відповідач здійснював несвоєчасні платежі, що обумовило виникнення заборгованості, починаючи з лютого 2022 року по січень 2023 року. При цьому зазначає, що укладення договору, постачання електричної енергії та утворення заборгованості відбувалося в період запровадження в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тому Позивачем зроблено розрахунок штрафних санкцій за шестимісячний період до дати подання позову на власний розсуд. Наголошує, що Відповідач помилково вважає, що Позивачем перевищено шестимісячний строк для нарахування пені за періоди з лютого по жовтень 2022 року, з урахуванням продовження строків, в тому числі визначених ст.232 ГК України, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020, які набули чинності 02.04.2020. Вважає, що наведені норми законодавства підтверджують правомірність нарахування пені за строк, який перевищує шестимісячний (визначений ч. 6 ст. 232 ГК України).
Щодо додаткового рішення, зазначає, що доводи Відповідача стосовно дрібнення суми гонорару на кількість строк в переліку дій Адвоката є лише його особистим сприйняттям умов Договору про надання правової допомоги.
Зауважує, що сторонами у договорі встановлений фіксований розмір гонорару (50 000грн), який становить 12,6% від суми позовних вимог. Натомість, вважає поведінку Відповідача в процесі розгляду справи не добросовісною, в той час, як з боку Позивача були дотримані всі критерії добросовісної поведінки сторони при розгляді справи та заявлений розмір витрат на правничу допомогу є справедливим та співмірним.
24.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Тепла енергетична компанія» надало апеляційному суду додаткові пояснення у справі.
25.08.2025 Приватне акціонерне товариство “Завод “Запоріжавтоматика» надало апеляційному суду додаткові пояснення у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 для розгляду справи (скарги на рішення суду) визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 01.11.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/1113/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
14.11.2023 матеріали справи №908/1113/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2023 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, незазначення у скарзі про наявність/відсутність у відповідач, адвоката електронного кабінету. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.11.2023 для розгляду справи (скарги на додаткове рішення) визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження у цій справі за скаргою відповідача на додаткове рішення, розгляд справи призначено у засіданні на 20.02.2024; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
04.12.2023 від скаржника, на виконання вимог ухвали від 14.11.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №1360 від 24.11.2023, докази наявності у адвоката відповідача електронного кабінету та реєстрації у відповідача електронного кабінету.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду; судове засідання призначено на 20.02.2024; приєднано апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Завод “Запоріжавтоматика» на рішення господарського суду від 25.09.2023 до скарги цієї ж особи на додаткове рішення суду для розгляду в одному апеляційному провадженні; сторонам наданий час на подання відзивів, заяв, клопотань.
19.01.2024 від представника позивача - адвоката Рябової Г.В. надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 20.02.2024 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Іванова О.Г. у відпустці.
Ухвалою суду від 26.02.2024 визначена нова дата судового засідання - 09.04.2024.
При розгляді справи судом встановлено, що 06.12.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу, якою передав справу № 911/952/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, зокрема зазначив про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України у постанові від 22.11.2010 у справі № 3/063-09.
Так, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду виснувала, що за змістом зазначеної постанови від 22.11.2010 у справі № 3/063-09, Верховний Суд України погодився із здійсненим судами попередніх інстанцій правозастосуванням положень частини шостої статті 232 ГК України, фактично, сформувавши правову позицію про те, що зазначення в договорі умови щодо нарахування штрафної санкції за кожен день прострочення є достатньою підставою, у розумінні статті 232 ГК України, для нарахування такої санкції строком більше ніж 6 місяців.
У справі №911/952/22 предметом спору є, зокрема, стягнення з відповідача пені за період з 14.07.2021 по 31.03.2022, тобто більше ніж шість місяців, на підставі пункту 4.3 договорів № №1, 2, 3, умовами яких визначено, що у разі прострочення виконання покупцем умов пункту 3.4 та / або пункту 3.5 покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості цінних паперів, зазначеної в пункті 3.2 договорів, за кожний день прострочення.
Колегія суддів зазначає, що у досліджуваній справі (908/1113/23) предметом оскарження основного рішення є нарахована пеня.
За пунктом 5.8 договору, укладеного між сторонами, передбачено, що в разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.
За умовами комерційної пропозиції у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені - в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Відтак, за порушення строків розрахунків позивач нарахував пеню за період з 01.10.2022 по 31.03.2023 в сумі 71 399,20 грн.
В той же час, хоча позивачем і взятий період 6 місяців, що за його поясненнями, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, передував зверненню із позовом, втім, до цього розрахунку увійшла заборгованість за актами приймання-передачі здійсненими за період, більший, ніж шість місяців, про що також зауважував позивач у відзиві з посиланням на норму Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020, яким продовжені строки, в тому числі визначені ст.232 ГК України.
При цьому, у контррозрахунку пені, наведеному відповідачем у скарзі, також містяться помилки, оскільки розрахунок ним проведений не на всю фактичну суму заборгованості.
Отже, правомірність нарахування пені за період більший, ніж шість місяців (з урахуванням умов укладеного між сторонами договору) входить до кола доказування по справі.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 справу №911/952/22 прийнято та призначено до розгляду на 06.03.2024.
Результати розгляду справи №911/952/22 на день судового засідання - 09.04.2024 були відсутні, в зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 провадження у справі №908/1113/23 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суд справи № 911/952/22 та опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови по справі.
16.10.2024 Великою Палатою Верховного Суд 16.10.2024 у справі №911/952/22 прийнято постанову.
Повний текст постанови Великої Палати Верховного Суд від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.10.2024.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.10.2023 у справі № 908/1113/23; призначено судове засідання у справі №908/1113/23 на 25.08.2025 на 15:45 год.
В судовому засіданні 25.08.2025 секретар судового засідання намагалась вийти на зв'язок з представником позивача Рябовою Г.В. для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Втім, представник на зв'язок не вийшла, що зафіксовано актом суду.
В судовому засіданні 25.08.2025 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
14.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю “Тепла енергетична компанія» (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» (споживач, відповідач) укладено договір №ЗП 14/12/21 від 14.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Інформація про об'єкти споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього договору, та точки комерційного білку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в заяві-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договору споживача про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
У п. 3.1 договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком №1 до цього договору. Споживач разом із заявою до договору та не пізніше 01 грудня кожного поточного року надає постачальнику на погодження відомості про розмір очікуваного щомісячного споживання електричної енергії на відповідні розрахункові періоди наступного року (додаток 3).
Згідно з п. 5.9 договору обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.
Пунктом 13.1 до договору встановлено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу.
В заяві-приєднанні до договору, що є додатком 1 до договору, сторони погодили початок постачання з 26.12.2021 та об'єкт постачання: виробничо-адміністративна нерухомість за адресою: Адм. Нахімова буд. 3, м. Запоріжжя, ЕІС-код 62Z7915671584645.
В додатку 3 до договору сторони погодили прогнозований розмір очікуваного щомісячного споживання електричної енергії на розрахункові періоду 2022 року: на січень - 30000 кВт.год., на лютий - 20000 кВт.год., березень - 10000 кВт.год., на квітень - 12000 кВт.год., на травень - 10000 кВт.год., на червень - 10000 кВт.год., на липень - 13000 кВт.год., на серпень 15000 кВт.год., на вересень - 11000 кВт.год., на жовтень - 18000 кВт.год., на листопад 15000 кВт.год., на грудень - 15000 кВт.год., разом - 179000,00 грн.
Додатковою угодою №1 від 18.10.2022 сторони погодили розмір очікуваного щомісячного споживання електричної енергії на періоди 2022 року: на жовтень - 18000 кВт.год, на листопад - 15000 кВт.год., на грудень - 15000 кВт.год., разом - 48000 кВт.год.
В комерційній пропозиції, що є додатком 2 до договору, сторони погодили термін дії цієї комерційної пропозиції: початок - липень 2021 року, кінець - 31.12.2021.
Також сторонами було погоджені комерційні пропозиції на період з 01.11.2022 по 31.12.2022 та на період з 01.01.2022 по 31.12.2022.
Договір та додатки до договору були підписані уповноваженими представниками обох сторін за допомогою елеронного цифрового підпису та електронної печатки у сервісі Вчасно.
За період з січня по грудень 2022 року відповідачем спожито електричної енергії на загальну суму 600601,49 грн., що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії:
№ТЕК00000163 від 31.01.2022 на суму 119186,63 грн.;
№ТЕК00000204 від 28.02.2022 на суму 59979,72 грн.;
№ТЕК00000455 від 31.03.2022 на суму 34029,17 грн.;
№ТЕК00000631 від 30.04.2022 на суму 52668,35 грн.;
№ТЕК00000744 від 31.05.2022 на суму 31819,98 грн.;
№ТЕК00000945 від 30.06.2022 на суму 31260,85 грн.;
№ТЕК00001136 від 31.07.2022 на суму 48464,24 грн.;
№ТЕК00001279 від 31.08.2022 на суму 62346,66 грн.;
№ТЕК00001499 від 30.09.2022 на суму 55064,86 грн.;
№ТЕК00001707 від 31.10.2022 на суму 49859,28 грн.;
№ТЕК00001847 від 30.11.2022 на суму 47369,52 грн.;
№ТЕК00002143 від 31.12.2022 на суму 8552,23 грн.
Усі вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою елеронного цифрового підпису та електронної печатки у сервісі Вчасно, тому зазначені в цих актах обсяги та вартість спожитої електричної енергії суд вважає погодженими сторонами.
За умовами комерційної пропозиції після закінчення розрахункового періоду постачальник надає споживачу рахунок на оплату вартості спожитої електроенергії у розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, безготівковими грошовими коштами на рахунок постачальника, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Відповідачем оплачено за спожиту електричну енергію частково - в сумі 287725,09 грн. платіжними дорученнями:
№4018 від 23.03.2022 на суму 25000,00 грн. (за січень 2022 року, по рахунку №1 від 31.12.2021);
№4124 від 16.05.2022 на суму 10000,00 грн.;
№4156 від 07.06.2022 на суму 15000,00 грн. (за січень 2022 року);
№4221 від 31.06.2022 на суму 20000,00 грн. (згідно рахунка №3 від 01.03.2022);
№811 від 30.06.2022 на суму 20000,00 грн. (за березень);
№4294 від 12.07.2022 на суму 20000,00 грн.;
№4334 від 21.07.2022 на суму 10000,00 грн.;
№4360 від 29.07.2022 на суму 21260,85 грн. (за червень 2022 року);
№4439 від 19.08.2022 на суму 10000,00 грн. (за липень 2022 року);
№34485 від 31.08.2022 на суму 10000,00 грн.;
№4484 від 31.08.2022 на суму 38464,24 грн. (за липень 2022 року);
№4547 від 29.09.2022 на суму 33000,00 грн. (за серпень 2022 року);
№4581 від 12.10.2022 на суму 7300,00 грн. (за серпень 2022 року);
№4605 від 20.10.2022 на суму 12700,00 грн. (за серпень 2022 року);
№4621 від 27.10.2022 на суму 10000,00 грн. (за серпень 2022 року);
№831 від 24.11.2022 на суму 25000,00 грн. (за серпень 2022 року);
Залишок неоплаченої вартості електроенергії складає 312876,40 грн.
Відповідач звернувся до позивача з листом вих. №16/2-1 від 04.05.2022, в якому пропонував розстрочити наявну станом на 31.03.2022 суму заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 188195,52 грн. протягом травня - грудня, при цьому зазначив, що оплата за поточне споживання електроенергії робитиметься щомісячно.
Враховуючи наявність у відповідача заборгованості за фактично спожиту електричну енергію за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 в розмірі 207683,85 грн. позивач звернуся до відповідача з листом вих. №1/0507 від 05.07.2022, в якому повідомив, що в разі несплати заборгованості протягом 10-ти робочих днів з дня отримання даного попередження та/або реєстрації вхідної кореспонденції або протягом трьох календарних днів від дати отримання цього повідомлення поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується відповідач, електропостачання буде припинено.
Відповідач, у свою чергу, звернувся до позивача з листом вих. №007\64-3790 від 04.08.2022, в якому просив не проводити 15.08.2022 з 08-00 год. відключення електроустановки заводу від поставки електроенергії.
Також відповідач звернувся до позивача з листом вих. без номеру від 27.09.2022, в якому зазначив, що станом на 27.09.2022 відповідач має заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 240030,51 грн. Повідомив, що суму 62346,66 грн. буде сплачено до 30.09.2022. Суму заборгованості 177683,83 грн. запропоновано сплатити відповідно до запропонованого графіку протягом жовтня - березня. Поточні платежі зобов'язався проводити своєчасно.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №11/11-1 від 11.11.2022 протягом одного робочого дня від дати отримання цієї вимоги сплатити заборгованість у розмірі 376295,77 грн., яка утворилася станом на 11.11.2022.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до відповідача з повідомленням вих. №14/11-1 від 14.11.2022 про дострокове розірвання договору з 05.12.2022.
Оскільки відповідач не сплатив заборгованість, позивач звернуся до відповідача з позовом у даній справі про стягнення основного боргу за спожиту електричну енергію в сумі 312876,40 грн., а також нарахованої за прострочення оплати пені в сумі 71399,20 грн., 3% річних у сумі 4283,95 грн. та втрат від інфляції в сумі 8560,01 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив законності, обґрунтованості та доведеності вимог позивача.
Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, наданий позивачем, суд у стягненні пені в сумі 503,95 грн. та 3% річних у сумі 30,24 грн. відмовив, оскільки вони нараховані необґрунтовано.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Скаржником рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 312 876,40 грн. основного боргу, 4 253,71 грн.- 3% річних, 8560,01 грн. втрат від інфляції не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.
В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Завод «Запоріжавтоматика» оскаржує рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі № 908/1113/23 лише в частин задоволення позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» 70895,25 грн. пені.
З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення пені в сумі 70895,25 з наступних мотивів.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 71399,20 грн. за період з 01.10.2022 по 31.03.2023.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що в разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник маж право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.
За умовами комерційної пропозиції у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені - в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування.
Встановивши факт порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором, здійснивши перерахунок пені, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 70895,25грн.
Колегія суддів звертає увагу, що порядок застосування штрафних санкцій закріплено в нормах статті 232 ГК України, частина шоста якої визначає правило щодо періоду (строку) та порядку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).
За загальним правилом, визначеним частиною шостою статі 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором" допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми.
Тож, положення частини шостої статті 232 ГК України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).
За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте, його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18).
При цьому сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (див. постанову Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16 (провадження № 3-432гс17) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22).
Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Тож, хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.
Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.
Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України. Формулювання, яке містить частина третя статті 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої статті 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій статті 549 ЦК України.
Подібний висновок до застосування частини шостої статті 232 ГК України та неможливості розцінювати формулювання в договорі (умови договору) про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/15492/17, від 01 липня 2019 року у справі № 910/4377/18, від 08 липня 2019 року у справі № 910/4375/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 914/508/17, від 15 листопада 2019 року у справі № 904/1148/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 911/634/19, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/12765/19, постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2021 року № 910/17317/17, від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20.
Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що в разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник маж право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.
За умовами комерційної пропозиції у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені - в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування.
Тобто, умови договору містять додаткове застереження ("за весь час прострочення"), яке свідчить про визначення іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України.
Таким чином, сторонами у договорі визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, з урахуванням чого відповідні заперечення відповідача щодо періоду нарахування штрафних санкції, до уваги судом не приймаються.
Додатково апеляційний суд зазначає, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» №211 від 11.03.2020 року (зі змінами та доповненнями), а також постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.
За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Щодо додаткового рішення.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно з матеріалами справи, позивач у позові зазначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн. і зробив заяву, що конкретний розмір і докази понесених витрат будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України після ухвалення рішення.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
10.10.2023 до Господарського суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №908/1113/23, відповідно до якої позивач просить прийняти уточнений розмір судових витрат в частині оплати на правничу допомогу в розмірі 49935,00 грн. (пропорційно до задоволених судом вимог) та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 49935,00 грн.
Враховуючи те, що судове рішення було ухвалено без участі представників сторін, а докази понесення витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем протягом п'яти днів з моменту складення судового рішення в повному обсязі, позивачем дотримано вимог ст.124 ГПК України.
Як встановлено судом, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги №01/07/2022-Юр від 01.07.2022, укладений ним із адвокатом Пасічник О.В.
Згідно з п. 1 цього договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, у тому числі здійснювати захист інтересів клієнта у якості його представника.
За умовами п. 4.1 договору про надання правової допомоги за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у строки та розмірі, визначених цим договором. Вартість послуг, що надаються адвокатом, залежить від обсягу та складності правової допомоги та визначається сторонами в додатках до договору.
Відповідно до п. п. 4.2, 4.3 цього договору оплата за даним договором здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг. За результатами надання правової допомоги складається акт наданих послуг, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її вартість.
У п. п. 1, 2 додатку №1 від 03.04.2023 до договору про надання правової допомоги погоджено, що адвокат надає клієнту правову допомогу щодо стягнення в судовому порядку дебіторської заборгованості за спожиту електричну енергію з Приватного акціонерного товариства “Завод “Запоріжавтоматика» за договором про постачання електричної енергії споживачу №ЗП14/12/21 від 14.12.2021.
Обсяг правової допомоги:
- правовий аналіз первинних документів та іншої документації клієнта, визначення стратегії захисту інтересів клієнта в судовій справі за результатами вивчення документів клієнта;
- надання консультацій/рекомендацій щодо підбору та підготовки пакета документів для підготовки позовної заяви та надання пояснень у ході розгляду справи судами;
- підготовка розрахунку штрафних санкцій;
- збирання доказів, у тому числі шляхом подання адвокатських запитів та подання заяв про забезпечення доказів;
- підготовка та подання процесуальних документів, документів по суті справи, листів повідомлень, вимог/претензій з питань, поставлених судом;
- ознайомлення з матеріалами справи, отримання копій ухвал/рішень/виконавчих документів та інших матеріалів судової справи шляхом подання відповідних заяв;
- вчинення забезпечення позову шляхом подання відповідних заяв та вчинення дій;
- правовий аналіз ухвал/рішення суду першої інстанції, надання рекомендацій щодо перспектив оскарження;
- правовий аналіз постанови суду апеляційної інстанції, надання рекомендацій щодо перспектив оскарження;
- підготовка та подання в інтересах клієнта до органів виконавчої служби та приватним виконавцям документів, заяв та інших документів, спрямованих на виконання судових рішень у справі;
- надання консультацій (усних, письмових), висновків, довідок з правових питань, що виникають у клієнта в ході розгляду справ судами України та виконання судових рішень/наказів.
Вартість надання правової допомоги адвокатом за даним додатком становить 50000,00 грн. без ПДВ та сплачується клієнтом після прийняття господарським судом ухвали про порушення провадження у справі.
Повноваження Пасічник О.В. як адвоката підтверджуються свідоцтвом серії КР №000382 від 14.08.2019 про право на заняття адвокатською діяльністю.
Платіжною інструкцією №550 від 26.04.2023 позивач оплатив на користь ФОП Пасічник О.В. за підготовку позовної заяви до суду №01/07/2022-Юр від 01.07.2022 суму 38000,00 грн. Платіжною інструкцією №734 від 21.06.2023 позивачем сплачено за юридичні послуги згідно договору №01/07/2022-Юр від 01.07.2022 суму 70000,00 грн.
Всього надано доказів оплати адвокату коштів у сумі 108000,00 грн.
Пропорційно до задоволених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 49935,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов зауважив, що заявлений позивачем орієнтовний розрахунок очікуваних витрат на правничу допомогу в сумі 50000,00 грн. є неспівмірним складності справи та не відповідає критерію реальності цих витрат.
19.10.2023 від відповідача надійшло до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, яке мотивоване тим, що жодної деталізації вартості вказаних послуг окремо одна від одної ні в договорі, ні в додатку до договору не зазначено, тобто 50000,00 грн. - це сума вартості всіх послуг за договором.
При цьому, колегія суддів зауважує, що сторонами у договорі встановлений фіксований розмір гонорару (50 000грн).
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги №01/07/2022-Юр від 01.07.2022 відповідно до п. 4.3 цього договору.
У заяві про стягнення витрат на правову допомогу позивач посилається на акт наданих послуг №7 від 07.04.2023 на суму 50000,00 грн., але акт до заяви не додано, як і не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Платіжною інструкцією №550 від 26.04.2023 позивач оплатив на користь ФОП Пасічник О.В. за підготовку позовної заяви до суду №01/07/2022-Юр від 01.07.2022 суму 38000,00 грн.
За умовами п. п. 1, 2 додатку №1 від 03.04.2023 до договору про надання правової допомоги гонорар у розмірі 50000,00 грн. погоджений сторонами за весь перелік наведених у цьому додатку послуг, який складається з 11 пунктів. Окремо вартість кожної з цих послуг сторонами не погоджена.
Господарський суд врахував, що сплативши за підготовку позовної заяви до суду суму 38000,00 грн., позивач тим самим погодив таку вартість послуг з підготовки позовної заяви. Апеляційний суд з цим погоджується.
Суд першої інстанції не врахував оплату в розмірі 70 000, 00 грн. при розрахунку витрат на правову допомогу, оскільки платіжною інструкцією №734 від 21.06.2023 позивачем сплачено суму 70000,00 грн. за юридичні послуги згідно договору №01/07/2022-Юр від 01.07.2022 в цілому, а не конкретно за надані адвокатом послуги в даній справі згідно з додатком №1 від 03.04.2023 до цього договору; акт наданих послуг на вказану суму не надано; сума перевищує погоджений сторонами в додатку №1 від 03.04.2023 до цього договору розмір оплати за правову допомогу в даній справі (50000,00 грн.).
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позовні вимоги були задоволені частково, то Господарський суд підставно правничу допомогу поклав на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог: з відповідача на користь позивача - 37948,88 грн.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, врахував подані відповідачем заперечення проти заявленого позивачем розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги, та дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп.
Таким чином, колегія зазначає, що відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 19.10.2023 у справі №908/1113/23.
Жодного порушення норм процесуального права при розподілі витрат на правничу допомогу, про які зазначено апелянтом (відповідачем) у скарзі, не відбулось, і суд першої інстанції, з урахуванням обставин справи, поданих доказів, з огляду на інтереси обох сторін, дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законні та обґрунтовані рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарг слід відмовити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скаргах і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.10.2023 у справі № 908/1113/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі №908/1113/23 - залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.10.2023 у справі №908/1113/23 - залишити без змін.
Судові витрати Приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» за подання апеляційної скарги на рішення і додаткове рішення суду покласти на заявника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 28.08.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков