вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" серпня 2025 р. Справа№ 911/1202/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024, повний текст рішення складено 06.02.2025
у справі № 911/1202/24 (суддя Мальована Л.Я.)
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»
про стягнення 54 895 грн 49 коп.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
До Господарського суду Київської області звернулось Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про стягнення заборгованості в розмірі 54 895 грн. 49 коп., із яких: 36 131 грн. 12 коп. основного боргу, 15 270 грн. 60 коп. пені, 1 142 грн. 14 коп. 3% річних, 2 351 грн. 63 коп. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та сплати комунальних послуг по договору № 02.5-14/1-332 від 28.11.2018 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі № 910/1202/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 36 131 грн 12 коп основного боргу, 8 000 грн 00 коп пені, 1 142 грн 14 коп 3% річних, 2 351 грн 63 коп інфляційних втрат та 2 422 грн 40 коп судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, відхиливши заперечення відповідача та зменшивши розмір пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі № 911/1202/24 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 7270,60 грн пені. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 7 270,60 грн пені. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 3 633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подачу цієї апеляційної скарги.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Позивач вважає рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі №911/1202/24 в частині незадоволення до стягнення пені у розмірі 7270,60 грн, ухвалене судом із порушенням норм процесуального права та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що на умовах п.4.2 Договору між позивачем і відповідачем було погоджено розмір та період нарахування пені за порушення відповідачем строку оплати отриманих послуг, на підставі чого було здійснено відповідний розрахунок.
За доводами позивача, при зменшенні розміру пені, судом не було враховано наступні фактичні обставини:
- свідоме і довготривале прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання щодо здійснення розрахунків за Договором (у період з лютого 2022 року по грудень 2022, з січня 2023 - грудень 2023, січень 2024 року включно);
- за період з лютого 2022 по грудень 2022, з січня 2023 - грудень 2023, січень 2024 року відповідачем не було вжито жодних заходів для належного виконання встановленого п.п.2.2.2 п.2.2 Договору зобов'язання, негайного добровільного усунення порушення та його наслідків;
- відповідачем не було наданого жодного належного, допустимого і достовірного доказу на підтвердження існування виняткових обставин, наявність яких спричинила порушення відповідачем взятого на себе на умовах п.п.2.2.2 п.2.2 Договору зобов'язання.
З наведених підстав позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі №911/1202/24 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 7 270,60 грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити вказану позовну вимогу.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Отже, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/1202/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі № 911/1202/24, розгляд якої призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1202/24.
09.04.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, враховуючи тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/1202/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 20.09.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (орендар) було укладено договір № 2157 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - приміщення № 20 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. 47578), площею 16,5 кв.м., що розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 травня 2018 року і становить за незалежною оцінкою 1 269 330 грн. без урахування ПДВ.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2018 року 19 039,95 грн.
Згідно з п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношення 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Як вбачається із акту приймання-передачі орендованого майна від 20.09.2018, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення № 20 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв.47578), площею 16,5 кв.м, що розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7.
28.11.2018 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» був укладений договір № 02.5-14/1-332 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до п. 1.1. умов якого у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування приміщення № 20, площею 16,5 кв.м., на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D», для проведення інструктажів з оформлення документації з продажу товарів на борту ПС та здійснення відповідних готівкових операцій, баласоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує наступні послуги: теплова енергія; забезпечення санітарно-гігієничних умов праці одного працівника; вода, використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно; прибирання та вивезення твердих побутових відходів.
Щомісяця, з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, орендар зобов'язався самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок-фактуру за надані послуги за звітний місяць, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору.
Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунків та актів. Датою отримання рахунків та актів вважається 10-е число кожного місяця незалежно від дати їх фактичного отримання.
Сплата рахунків здійснюється орендарем до 20-го числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати їх отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від їх підписання.
Якщо протягом 5-ти робочих днів акти не будуть повернуті балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від їх підписання, вони вважається підписаним сторонами.
Підписання актів орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг (п.п.2.2.2 п.2.2. договору).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та сплати комунальних послуг по договору № 02.5-14/1-332 від 28.11.2018 року.
При цьому, відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що з 24.02.2022 року він не має можливості використовувати приміщення за цільовим призначенням, а тому не споживає послуги, передбачені договором.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак задовольнив частково позов, зменшивши розмір пені.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачу у період лютий 2022 - грудень 2022 року, січень 2023 - грудень 2023, січень 2024 були надані зазначені послуги, по яким орендарю було виставлено рахунки-фактури на загальну суму 36 624 грн. 14 коп. і складено відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) разом із коригувальними актами.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач дані послуги не оплатив та надіслав на адресу позивача лист № 01-12/184 від 22.08.2022 щодо зауважень до рахунків-фактур та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договорами про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, в якому повідомив позивача про те, що починаючи із 24.02.2022 товариство із незалежних від нього причин, не могло здійснювати свою господарську діяльність, не використовувало орендовані на території аеропорту приміщення, а тому і не могло отримувати послуги, передбачені договором про відшкодування витрат.
24.02.2022 ТОВ «Аерохелдінг» видало наказ № 01-07-8 про зупинення господарської діяльності товариства до припинення воєнного стану та відновлення авіаційної діяльності ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Також в даному листі відповідач просив позивача відкоригувати суми послуг в рахунках-фактурах та складених до них актах здачі-приймання (виконаних робіт) наданих послуг за договорами про відшкодування витрат за період з 24.02.2022.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Заперечення відповідача судом визнаються необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 1.6. договору в разі припинення надання в строкове платне користування майна, нарахування оплати за послуги відбувається до дати фактичного повернення майна, що фіксується сторонами у акті приймання-передачі орендованого майна.
У разі припинення договору оренди № 2157 від 20.09.2018 р. орендар зобов'язаний повернути приміщення балансоутрумувачу у строки та у порядку, передбачених умовами договору.
Оскільки на день розгляду справи відповідач використовує орендоване майно, договір продовжує діяти, тому заперечення відповідача судом відхиляються.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 36 131 грн 12 коп. судом першої інстанції визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 142 грн 14 коп. 3 % річних та 2 351 грн 63 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на те, що відповідач вчасно не відшкодував позивачу вартість наданих послуг, з нього підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 1 142 грн 14 коп. 3% річних та 2 351 грн 63 коп. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору, з чим погоджується судова колегія.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у наведеній вище частині сторонами оскаржуване рішення на стадії апеляційного розгляду справи не оспорюється.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 270 грн 60 коп. пені.
Відповідно до п. 4.2. договору орендар зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати баласоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Суд першої інстанції визнав за доцільне зменшити розмір пені до 8 000 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду щодо зменшення пені.
Відтак, перевіривши доводи позивача в оскаржуваній частині, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України також передбачено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Поряд з цим, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Колегія суддів враховує ту обставину, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, та обставину зупинення господарської діяльності відповідача до припинення воєнного стану та відновлення авіаційної діяльності ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, у даному випадку є доцільним застосування судом його дискреційних повноважень, визначених ст. 231 ГК України та ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені до 8 000,00 грн із заявлених позивачем 15 270, 60 грн, що забезпечить баланс інтересів сторін.
Обставини, якими позивач обґрунтовує апеляційну скаргу, зокрема тривале прострочення відповідачем свого зобов'язання та невжиття заходів щодо добровільного виконання - на переконання суду є такими, що не враховують інтереси обох сторін.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення в його оскаржуваній частині, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Судова колегія апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі № 911/1202/24 в оскаржуваній частині прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі № 911/1202/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі № 911/1202/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі № 911/1202/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі № 911/1202/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 911/1202/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко