вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" серпня 2025 р. Справа№ 910/6293/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025
у справі № 910/6293/24 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІІТ Ультра"
до Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича
про стягнення 185 008,14 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІІТ Ультра" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича про стягнення 185 008,14 грн гарантійного платежу за договором суборенди №ФК-04.2019 від 14.05.2019.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що сплачений в забезпечення виконання його зобов'язань за Договором, в тому числі щодо сплати орендних платежів та комунальних послуг, гарантійний платіж розмірі 185 008,14 грн, не було зараховано відповідачем у погашення заборгованості по орендній платі, яка була предметом розгляду в справі Господарського суду міста Києва № 910/13965/22, та фактично утримується відповідачем після припинення Договору без достатніх правових підстав.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІІТ Ультра" 185 008 грн 14 коп. гарантійного платежу та 3 028 грн 00 коп судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено, що між сторонами існували договірні правовідносини, на підставі яких позивачем було сплачено Гарантійний платіж. Водночас після припинення Договору в позивача виникло право вимагати від відповідача повернення цього Гарантійного платежу як безпідставно набутого майна на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, у разі незарахування його в погашення належних за Договором платежів. Оскільки матеріали справи не містять таких повідомлень відповідача про зарахування Гарантійного платежу, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для утримання спірних коштів після припинення Договору. При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що питання щодо наявності підстав для повернення Гарантійного платежу було вирішено судом при розгляді справи № 910/13965/22, оскільки таке питання не поставало під час вирішення вказаного спору по суті, а в ухвалі від 13.05.2024 суд зазначив, що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІІТ Ультра" обставини в заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, є підставою для звернення до суду з окремим позовом до Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Фізична особа-підприємець Матвеєв Ігор Вікторович звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі № 910/6293/24; призначити апеляційну скаргу до розгляду; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/6393/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІІТ Ультра" на користь Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Скаржник вважає, що рішення не відповідає чинному законодавству України, порушує законні права та інтереси відповідача та підлягає скасуванню в повному обсязі з причин неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Скаржник зазначає, що він має право утримувати гарантійний платіж, який сплачений позивачем, до повного виконання позивачем своїх грошових зобов'язань за договором суборенди, в тому числі, але не обмежуючись сплатити позивачем відповідачу всіх санкцій. Позовна вимога у справі № 910/6293/24 про стягнення гарантійного платежу за договором суборенди у розмірі 185 008,14 грн є передчасною, оскільки на час звернення відповідача до суду з вимогою про стягнення гарантійного платежу - права ТОВ «ХІІТ Ультра» відповідачем не порушено, бо ТОВ «ХІТТ Ультра» не виконало свої фінансові зобов'язання за договором суборенди, як наслідок, не маж права вимагати від відповідача повернення гарантійного платежу.
Також скаржник зазначає, що станом на сьогодні у відповідача відсутній гарантійний платіж, оскільки останній використаний відповідачем для задоволення вимог щодо штрафних санкцій за невиконання позивачем фінансових зобов'язань за договором суборенди.
Скаржник вважає, що розмір та порядок сплати Гарантійного платежу був визначений позивачем та відповідачем умовами договору суборенди, відповідно, підстав стверджувати про безпідставність набуття (отримання) ФОП Матвеєвим І.В. гарантійного платежу немає.
Скаржник вказує на те, що у разі виникнення спору про набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України (постанова КЦС ВС від 29.07.2019 у справі № 756/3966/17).
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
14.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІІТ Ультра" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача із проханням апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, судові витрати покласти на відповідача, у якому зазначено, що після припинення строку дії договору (останній день квітня місяця 2022 року) позивач втратив право на користування приміщенням та не здійснював будь-якої діяльності в приміщені. Враховуючи наявну згідно рішення суду заборгованість перед відповідачем у сумі 237 624,84 грн, позивач через свого представника адвоката Кіян А.В. 05.04.2024 звернувся до відповідача із листом про припинення грошового зобов'язання його виконання в частині, проведеного шляхом зарахування гарантійного платежу, сплаченого ТОВ «ХІІТ Ультра». У вказаному листі позивача вказував про необхідність зарахування сплаченого ним гарантійного платежу в сумі 185 008,14 грн в рахунок погашення наявної заборгованості. 13.05.2025 на адресу представника позивача від відповідача надійшло заперечення від 07.05.2024 № 07-05/2 щодо зарахування гарантійного платежу у сумі 185 008,14 грн в рахунок погашення заборгованості, яка встановлена судом рішення у справі № 910/13965/22.
Позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на перекручених фактах і обставинах, їх переоцінці, такі доводи є додуманими та зробленими внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Представник позивача вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що після припинення дії договору суборенди № ФК - 04.2019, відповідач, за наявності перед ним заборгованості за вказаним договором, зобов'язаний був здійснити зарахування наявного у нього гарантійного платежу в рахунку цього боргу.
Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу
03.04.2025 від ФОП Матвеєва І.В. надійшла відповідь на відзив у якій зазначає, що із запереченнями позивача викладеними у розділі 4 відзиву на апеляційну скаргу не погоджується із наступних підстав.
У рішенні Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/5813/24 визнано, що суд відхиляє доводи представника про те, що заява про припинення грошового зобов'язання від 05.04.2024 не є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог,я к безпідставні та необґрунтовані, непідтверджені належними та допустимими доказами в силу положень чинного законодавства.
Відповідач зазначає, що відповідно до умов п.8.4 договору суборенди, відповідач має право утримувати гарантійний платіж у розмірі 185 008,04 грн до повного виконання позивачем своїх фінансових зобов'язань за договором, а позовна вимога позивача у справі № 910/6293/24 про стягнення гарантійного платежу за договором у розмірі 185 008,04 грн є передчасною, оскільки на час звернення відповідача до суду з вимогою про стягнення гарантійного платежу - права ТОВ «ХІІТ Ультра» відповідачем не було порушено, тому що позивач не виконав свої фінансові зобов'язання за договором суборенди, а тому не має права вимагати від відповідача повернення гарантійного платежу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/6293/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/6293/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/6293/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, враховуючи тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/6293/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 14.05.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір суборенди № ФК-04.2019 (далі - Договір), за умовами п. 2.1. якого відповідач, за договором орендар, передав, а позивач, за договором суборендар, зобов'язався прийняти у строкове платне користування приміщення, характеристики якого наведені в Додатку 1 та Додатку 2 до цього Договору (площею 242,57 квадратних метрів, що розташоване в торгово-розважальному центрі за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 1, літера А) та сплачувати Плату за суборенду приміщення, а також інші платежі, передбачені Договором.
Відповідно до п. 3.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку суборенди Приміщення, вказаного в Додатку 1, а в частині зобов'язань фінансового характеру (щодо здійснення Платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання.
Відповідно до Додатку 1 до Договору строк суборенди встановлюється з дати підписання Акту приймання-передачі по 31.04.2022 включно.
Акт приймання-передачі приміщення підписано сторонами 24.05.2019.
Відповідно до п. 4.1. Договору плата за суборенду приміщення складається з:
- орендна плата, порядок нарахування якої визначено в п. 5 даного Договору;
- плата за експлуатаційні послуги, порядок нарахування якої визначено в п. 6 даного Договору.
Згідно з п. 4.2. Договору рахунки для оплати виставляються відповідачем на електронну пошту позивача dmvlasov@bigmir.net, позивач зобов'язаний здійснювати платежі не пізніше дат, вказаних у цьому Договорі, незалежно від факту отримання позивачем таких рахунків у паперовому вигляді. Усі платежі здійснюються позивачем шляхом перерахування грошових коштів (у національні валюті) на банківський рахунок відповідача. Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Кожна сторона цього Договору оплачує власні банківські витрати.
Відповідно до п. 5.1. Договору позивач зобов'язаний належним чином сплачувати орендну плату. Орендна плата починає нараховуватися з дати початку суборенди. Розмір орендної плати визначається у Додатку 1.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що орендна плата сплачується позивачем щомісяця з 1 по 6 число кожного відповідного поточного місяця, за який має здійснюватися оплата. Рахунки виставляються відповідачем з 1-го по 3-тє число місяця, за який має здійснюватися оплата. Дострокова сплата орендної плати (за майбутні періоди) може здійснюватися виключно за взаємною згодою сторін, викладеною у формі додаткової угоди до цього Договору або шляхом виставлення окремого рахунку на таку оплату.
Відповідно до п. 5.4. Договору на день здійснення оплати орендна ставка (за умови її застосування до порядку обчислення орендної плати) або орендна плата (в разі незастосування орендної ставки) може коригуватись відповідачем прямо пропорційно до зміни офіційного курсу на день оплати, у порівнянні з офіційним курсом на день підписання цього Договору, способом, зазначеним у Додатку 1. У випадку несплати позивачем орендної плати протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після складання рахунку відповідачем, відповідач може скласти новий рахунок більш пізньою датою або скласти додатковий рахунок, в якому відобразити зміну Коефіцієнту К (за умови його застосування до порядку обчислення орендної плати) з дати першого рахунку на дату фактичного рахунку.
Згідно з п. 5.5. Договору розмір орендної плати підвищується (індексується) в порядку, передбаченому в Додатку 1, незалежно від направлення відповідного повідомлення позивачу.
Згідно п. 6.1. Договору позивач зобов'язаний щомісяця сплачувати відповідачу плату за експлуатаційні послуги задля забезпечення функціонування майнового комплексу загалом і Приміщення зокрема. Порядок обчислення та розмір плати за експлуатаційні послуги визначені в Додатку 1.
У пункті 11 Додатком 1 до Договору зазначено, що плата за експлуатаційні послуги включена до орендної ставки.
За умовами п. 7.1. Договору крім сплати орендної плати та експлуатаційних платежів позивач зобов'язався сплачувати відповідачу плату за споживання комунальних послуг у приміщенні.
Згідно з п. 7.2. Договору позивач здійснює на користь відповідача плату за використання, профілактичний огляд утримування, водопостачання/водовідведення і поточний ремонт мереж електропостачання, та теплопостачання майнового комплексу за такою формулою: вартість комунальних послуг, що споживаються у приміщенні помножена на коефіцієнт 0,3.
На виконання умов Договору відповідач виставляв позивачу рахунки на оплату, однак з серпня 2021 року проведення розрахунків по орендній платі та компенсації комунальних послуг належним чином позивачем не виконувалось.
12.09.2022 відповідач направив на адресу позивача претензію № 12-09 про сплату коштів, яка залишилась без відповіді та задоволення.
У зв'язку із чим, відповідач (у справі № 910/6293/24) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до позивача (у справі № 910/6293/24) про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та компенсації/відшкодування комунальних платежів за період з серпня 2021 року по вересень 2022 року в розмірі 1 249 465,60 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/13965/22 позов Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІІТ УЛЬТРА" на користь Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 207 634,64 грн, заборгованість з компенсації сплати комунальних послуг у розмірі 26 479,49 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 511,71 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
При розгляді справи № 910/13965/22 судом встановлено, що:
- на виконання умов договору суборенди № ФК-04.2019, починаючи з 24 травня 2019 року орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове володіння та користування нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 1, літера А, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 24 травня 2019 року.
- договір припинився 31.04.2022 у зв'язку з закінченням строку його дії.
- орендар порушив умови договору суборенди в частині проведення розрахунків, у зв'язку з чим утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за період з серпня 2021 по квітень 2022 у розмірі 207 634,64 грн та компенсації комунальних послуг за період з серпня 2021 по квітень 2022 включно у розмірі 26 479,49 грн.
Наведені обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/13965/22 та не підлягають доказуванню при вирішенні даної справи в силу положень частини 4 статті 74 ГПК України.
Предметом спору у справі Господарського суду міста Києва №910/6293/24 є вимога суборендаря (позивача у даній справі) про стягнення з орендаря (відповідача у даній справі) сплаченого за договором гарантійного платежу в розмірі 185 008,14 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що сплачений в забезпечення виконання його зобов'язань за договором, в тому числі щодо сплати орендних платежів та комунальних послуг, гарантійний платіж розмірі 185 008,14 грн, не було зараховано відповідачем у погашення заборгованості по орендній платі, яка була предметом розгляду в справі Господарського суду міста Києва № 910/13965/22, та фактично утримується відповідачем після припинення договору без достатніх правових підстав.
Відповідач проти таких вимог і доводів заперечує та зазначає про відсутність підстав для застосування положень ст. 1212 ЦК України до даних правовідносин, оскільки вони виникли на підставі укладеного сторонами правочину. При цьому положення укладеного Договору не передбачають можливості повернення гарантійного платежу, а його використання для покриття платежів та збитків є правом, а не обов'язком відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Зобов'язанням, відповідно до ст. 509 ЦК кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі ст. 628 ЦК кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 8.1. договору, сторони погодили, що з метою забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договором (у тому числі щодо сплати будь-яких санкцій), позивач перераховує відповідачу Гарантійний платіж. Порядок розрахунку, розмір та строки внесення Гарантійного платежу вказані в Додатку 1. У випадку будь-якої затримки у наданні відповідачем рахунку на оплату Гарантійного платежу, така затримка не може бути підставою для його несплати позивачем (у такому разі підставою для сплати Гарантійного платежу є цей договір).
Згідно з п. 8.2. договору в разі несвоєчасної сплати позивачем Гарантійного платежу, договір може бути розірвано відповідачем в односторонньому порядку без права на застосування до нього позивачем будь-яких санкцій і вимог. У такому випадку Договір вважатиметься розірваним наступного дня після настання граничного терміну сплати позивачем Гарантійного платежу.
Відсотки, проценти або інші вигоди за внесений позивачем Гарантійний Платіж відповідачем не нараховуються або іншим чином не застосовуються на користь позивача (п. 8.3. договору).
Пунктом 8.4. договору сторони передбачили, що сума Гарантійного Платежу будь-яким чином не обмежує відповідальності позивача у випадку неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим договором, відповідач може використати Гарантійний Платіж для покриття будь-яких платежів, витрат та/або збитків, понесених відповідачем через неналежне виконання або невиконання позивачем своїх обов'язків за цим договором, включаючи, але не обмежуючись, несплату позивачем орендної плати та/або плати за експлуатаційні послуги та/або плати з обороту або будь-яких інших платежів, обумовлених цим договором, у тому числі будь-які санкції.
За умовами п. 8.5. договору відповідач після надання позивачу письмового повідомлення може використати Гарантійний платіж або його частину для задоволення вимог відповідача до позивача, у тому числі обумовлених невиконанням або неналежним виконанням позивачем своїх обов'язків за договором, включаючи, але не обмежуючись, через несплату позивачем плати за суборенду приміщення або інших платежів чи штрафних санкцій.
Після задоволення відповідачем своїх вимог до позивача за рахунок Гарантійного платежу або його частини, позивач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів здійснити на користь відповідача платіж для відновлення Гарантійного платежу у розмірі, встановленому у Додатку 1 (п. 8.6. договору).
Відповідно до п. 8.7. договору позивач також зобов'язаний поповнювати розмір Гарантійного платежу у зв'язку з підвищенням розміру орендної плати та/або плати за експлуатаційні послуги, передбаченим в Додатку 1 до договору, протягом останнього місяця дії договору.
Пунктом 8.8. договору встановлено, що у випадку дострокового розірвання відповідачем договору у зв'язку з порушенням його умов позивачем або у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи позивача, сума Гарантійного платежу (або його фактично наявний залишок після використання відповідачем частини Гарантійного платежу) не підлягає поверненню позивачу і зараховується відповідачем у якості штрафу за дострокове розірвання договору.
Так, сторонами у пункті 1.1. договору сторони визначили, що Гарантійний платіж - це грошова сума, визначена у додатку 1 до договору, яка до початку фактичної суборенди сплачується відповідачу позивачем для забезпечення виконання зобов'язань останнього, передбачених договором.
Види, умови та порядок забезпечення виконання зобов'язання передбачені Главою 49 ЦК України.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Зі змісту розділу 8 Договору слідує, що Гарантійний платіж за своєю правовою природою є завдатком, який перераховується з метою забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договором (у тому числі щодо сплати будь-яких санкцій).
Положеннями статті 571 ЦК України встановлено правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком. Так, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Відповідно до умов договору відповідач після надання позивачу письмового повідомлення може використати Гарантійний платіж або його частину для задоволення вимог відповідача до позивача, у тому числі обумовлених невиконанням або неналежним виконанням позивачем своїх обов'язків за договором, включаючи, але не обмежуючись, через несплату позивачем плати за суборенду приміщення або інших платежів чи штрафних санкцій. Після задоволення відповідачем своїх вимог до позивача за рахунок Гарантійного платежу або його частини, позивач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів здійснити на користь відповідача платіж для відновлення Гарантійного платежу у розмірі, встановленому у Додатку 1 (п. п. 8.5., 8.6. договору).
Однак, із матеріалів справи вбачається відсутність будь-яких повідомлень відповідача про задоволення своїх вимог до позивача за рахунок Гарантійного платежу або його частини, у тому числі вимог про сплату орендних, комунальних платежів, збитків чи штрафних санкцій.
Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/13965/22 встановлено, що договір припинився 31.04.2022 у зв'язку з закінченням строку його дії, а не внаслідок порушення умов цього правочину однією із сторін.
Отже, сума Гарантійного платежу мала бути зарахована у виконання умов договору за відповідним повідомленням відповідача, у тому числі в рахунок сплати неустойки чи інших платежів, під час його дії.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Подібна правова позиція виловлена в постановах КГС ВС від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами існували договірні правовідносини, на підставі яких позивачем сплачено Гарантійний платіж. Водночас після припинення договору в позивача виникло право вимагати від відповідача повернення цього Гарантійного платежу як безпідставно набутого майна на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, у разі незарахування його в погашення належних за договором платежів.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки матеріали справи не містять таких повідомлень відповідача про зарахування Гарантійного платежу, правові підстави для утримання відповідачем спірних коштів після припинення договору, відсутні.
При цьому, матеріали справи не містять доказів використання відповідачем гарантованого платежу в рахунок плати за суборенду, інших платежів чи штрафних санкцій.
Також колегія суддів погоджується із відхиленням судом першої інстанції доводів відповідача про те, що питання щодо наявності підстав для повернення Гарантійного платежу було вирішено судом при розгляді справи № 910/13965/22, оскільки таке питання досліджувалось під час вирішення вказаного спору по суті, а в ухвалі від 13.05.2024 суд зазначив, що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІІТ Ультра" обставини в заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, є підставою для звернення до суду з окремим позовом до Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича.
Колегія суддів апеляційної інстанції також врахувала листування між сторонами - зокрема, лист від ТОВ «ХІІТ Ультра» від 05.04.2024 із вимогою зарахування платежу, та відповідь-заперечення від 07.05.2024 - як такі, що підтверджують відмову відповідача зараховувати гарантійний платіж на покриття заборгованості.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/6392/24 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/6293/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/6293/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення скарги не вбачається. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/6293/24 є законним та обґрунтованим, таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду, зроблених на підставі належних та допустимих доказів, а також з урахуванням чинного законодавства України та усталеної судової практики.
Таким чином, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/6293/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/6293/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/6293/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич