Справа №: 343/2994/23
Провадження №: 2/343/169/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/2994/23 за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинарембудсервіс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання протиправним і скасування рішення Долинської міської ради від 18.07.2023 № 2335-33/2023 "Про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 ", а також про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:012:0018 за адресою Івано-Франківська область, Калуський район, с. Мала Тур'я, вул. Тур'янська, 1-Д,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Парфана Т.Д.,
представників відповідача Долинської міської ради - Григорського З.М., Креховецького З.М.,
представників відповідача ТОВ "Долинарембудсервіс" - Сабадаш С.В., адвоката Малетина А.Я.,
відповідачки - ОСОБА_3 ,
представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Малетина А.Я.,
Стислий виклад позицій сторін:
позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення Долинської міської ради № 2335-33/2023 "Про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 " від 18.07.2023, а також скасувати рішення державного реєстратора - відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.08.2023 про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:012:0018. Судові витрати стягнути з відповідачів.
Свої вимоги мотивує тим, що 25 січня 2006 року Господарський суд Івано-Франківської області постановив рішення, яким визнав право власності за ОСОБА_1 на приміщення загальною площею 150 кв.м по АДРЕСА_2 . Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 травня 2006 року та постановою Вищого господарського суду від 25 липня 2006 року рішення місцевого суду залишено в силі.
Згідно з наказом № 58 від 25 вересня 2019 року, нежитловим приміщенням 4, 5, 15-18, 19а по АДРЕСА_2 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .
Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 49151093 від 15.10.2019, державний реєстратор вніс до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення А, приміщення 4, 5, 15-18, 19а, загальною площею 150 кв.м за адресою АДРЕСА_2 . Об'єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 1936189526220.
26 квітня 2023 року позивач звернувся до Долинської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування приміщення та виробничої діяльності за адресою АДРЕСА_1 .
18 липня 2023 року Долинська міська рада прийняла рішення № 2334-33/2023 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 с. Мала Тур'я", яким вирішила дати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для обслуговування виробничого приміщення по АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу в оренду.
На замовлення позивача ФОП ОСОБА_4 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування виробничого приміщення по АДРЕСА_1 .
Однак 18 жовтня 2023 року державний кадастровий реєстратор Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняв рішення, яким відмовив у державній реєстрації земельної ділянки у зв'язку з тим, що площа земельної ділянки, відведеної гр. ОСОБА_1 для обслуговування виробничого приміщення, на 99,6721 співпадає з ділянкою кадастровий номер 2622010100:01:012:0018.
З метою з'ясування обставин щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:012:0018 зроблено запит до Держгеокадастру і отримано Витяг, із якого слідує, що 03.08.2023 Відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.07.2023, розробленого ФОП ОСОБА_5 , здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,8994 га за адресою АДРЕСА_1 .
Також з відповіді на адвокатський запит, наданої Долинською міською радою, позивачу стало відомо, що 18.07.2023 Долинською міською радою прийнято рішення № 2335-33/2023 "Про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 ". Вказаним рішенням міська рада дала дозвіл ТОВ "Долинарембудсервіс", громадянину ОСОБА_2 та громадянці ОСОБА_3 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,9000 га для обслуговування майнового комплексу по АДРЕСА_1 за рахунок земель міської ради в оренду.
Тобто Долинська міська рада рішенням № 2335-33/2023 від 18.07.2023 дала дозвіл ТОВ "Долинарембудсервіс", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розроблення проєкту землеустрою без врахування того, що попередньо рішенням від 18.07.2023 № 2334-33/2023 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 с. Мала Тур'я", дала дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 та для обслуговування виробничого приміщення по АДРЕСА_3 , внаслідок чого вказані земельні ділянки накладаються.
Оскаржуваним рішенням Долинська міська рада порушила право ОСОБА_1 на отримання в користування земельної ділянки площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2 для обслуговування виробничого приміщення, яке належить йому на праві власності. Вказане рішення міської ради також стало підставою для державної реєстрації земельної ділянки з кадастровиим номером 2622010100:01:012:0018, що унеможливило реалізацію цивільного інтересу позивача на оформлення права на земельну ділянку під об'єктом нерухомості на підставі рішення Долинської міської ради № 2334-33/2023.
Позивач уважає ефективним способом захисту порушеного права визнання протиправним і скасування рішення Долинської міської ради № 2335-33/2023 від 18.07.2023 та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:012:0018.
Представник відповідача Долинської міської ради подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підставою прийняття Долинською міською радою (як органом місцевого самоврядування) оскаржуваного позивачем рішення (№ 2335-33/2023 від 18.07.2023) були заяви про надання в оренду земельної ділянки із земель, що перебувають в комунальній власності ОСОБА_3 (заява від 24.04.2023, реєстраційний номер 229272); ТОВ "Долинарембусервіс" (заява від 25.04.2023, реєстраційний номер 229298); ОСОБА_2 (заява від 25.04.2023, реєстраційний номер 229300). Останні подали необхідні документи для надання відповідної адміністративної послуги, зокрема документи, що посвідчують право власності на об'єкти нерухомого майна, а відтак були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою Долинською міською радою як органом місцевого самоврядування.
Надання дозволу на розробку проєкту відведення не свідчить, що проєкт радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проєкту, рада може відмовити в його затвердженні. Тобто надання дозволу на розробку проєкту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта.
Як рішення № 2334-33/2023 від 18.07.2023, так і рішення № 2335-33/2023 від 18.07.2023 були прийняті тридцять третьою сесією восьмого скликання Долинської міської ради, а тому твердження про те, що оскаржуване рішення прийняте без урахування попереднього є передчасним та хибним.
Крім того, як слідує із документів, що посвідчують право власності на об'єкти нерухомого майна позивача та відповідачів, належні їм об'єкти нерухомого майна знаходяться за різними адресами, зокрема об'єкт нерухомого майна позивача знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а об'єкт нерухомого майна відповідачів за адресою - АДРЕСА_1 .
Що стосується порушеного права позивача, то державна реєстрація земельної ділянки спрямована на визначення земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав у розумінні ст. 79-1 ЗК України, і є завершальним етапом розроблення проєкту землеустрою та складовою частиною процесу надання земельної ділянки у користування і, як зазначено вище, не гарантує надання такої земельної ділянки в користування позивачу.
Для застосування такого способу захисту цивільного права як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України) та вирішення спірних правовідносин у порядку цивільного судочинства значення має момент виникнення цивільних прав.
Беручи до уваги те, що дозвіл на розроблення проєкту землеустрою має на меті тільки формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, відповідно з моменту надання документів на розроблення проєкту землеустрою в позивача не виникають цивільні права в розумінні ст. 11 ЦК України.
Враховуючи, що оспорюється питання не про право на земельну ділянку, а лише про надання дозволу для розробки проєкту із землеустрою, із затвердженням якого це право може виникнути, дії відповідача - Долинської міської ради, які оскаржуються, пов'язані із делегованими йому законом повноваженнями для перевірки правильності необхідних даних для прийняття рішення цим органом, що є публічно-правовими відносинами, які в порядку цивільного судочинства розгляду не підлягають.
На підставі зазначеного, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що, відповідно до ч. 1 ст. Закону України "Про державний земельний кадастр" (далі Закон), державна реєстрація земельнної ділянки - це
внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюється Державними кадастровими реєстраторами відповідно до норм, встановлених ст. 9, 24 згаданого Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, зокрема за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
Згідно із ч. 5 ст. 24 Закону, Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону, підставою для відмови у здійсненні державної
реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених ч. 4 цієї статті, не в повному обсязі, невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав не передбачених цією
частиною, заборонена.
Підстав для відмови в реєстрації спірної земельної ділянки, зокрема, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, Державним кадастровим реєстратором не виявлено.
На підставі наведеного та враховуючи відсутність визначених законом підстав для відмови у реєстрації, 03.08.2023 Державний кадастровий реєстратор Відділу № 4
Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у
Волинській області здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:131:012:0018.
Разом з тим, згідно із ч. 4 ст. 25 Закону України "Про землеустрій", відповідність документації із землеустрою в електронному вигляді положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а в паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.
Відповідно до п. а ч. 2, 3 ст. 28 Закону України "Про землеустрій", розробники документації із землеустрою зобов'язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
Отже, Державний кадастровий реєстратор Відділу № 4 Управління адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, правомірно здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:012:0018.
Крім того, чинне законодавство містить вичерпний перелік підстав скасування державної реєстрації земельної ділянки. Так, частиною 10 статті 24 Закону встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює реєстрацію земельної ділянки у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав та обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав).
Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення
таких прав (за їх наявності).
Зі змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 також посилається на норми
вказаної вище статті, однак у прохальній частині позову просить суд скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію земельної ділянки, що суперечить цій же статті.
Крім того, в ч. 2 ст. 39 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до територіального органу центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин на території повноважень відповідного Державного кадастрового реєстратора, та до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, встановленому Кабінетом Міністрів України; до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, якщо позивач хоче скасувати рішення державного реєстратора, йому слід звернутися до суду у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку. Однак, якщо позивач все ж таки має на меті скасувати державну реєстрацію ділянки в Державному земельному кадастрі, йому слід уточнити позовні вимоги та зазначити належним відповідачем у даній справі Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, оскільки, відповідно до п. 3 положення про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Волинської області.
Зважаючи на викладене, позовна вимога щодо скасування рішення державного
реєстратора є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Представник відповідача ТОВ "Долинарембудсервіс" - адвокат Малетин А.Я. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у своєму позові позивач просить скасувати рішення Долинської міської ради від № 2335-33/2023, а також скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:012:0018 за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що ніби-то оскаржуване рішення та державна реєстрація земельної ділянки створює перешкоди йому у вільному володінні нерухомим майном.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилається на рішення від 26 січня 2006 року Господарського суду Івано-Франківської області, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 травня 2006 року та постанову Вищого господарського суду від 25 липня 2006 року. В той же час він замовчує про такі рішення судів як: ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2006 у справі № 3/321, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.2007 у справі №А-3/73-2/120, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 19.08.2008 у справі №А-6/324, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2006 у справі №3/321.
Також свій позов ОСОБА_1 обгрунтовує присвоєнням адреси наказом відділу містобудування та архітекури виконавчого комітету Долиської міської ради № 58 від 25 вересня 2019 року. Однак він замовчує про рішення реєстраторів нерухомого майна Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 01.08.2005, від 19.10.2006, від 30.07.2007, з яких чітко прослідковується, що жодного ідентифікованого майна в ОСОБА_1 не має.
ОСОБА_1 не згадує і про результати ініційованого ним кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 05.01.2015 за ознаками ч. 1 ст. 382 КК України, та яке на підставі ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2020 року закрито.
Враховуючи зазначене підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.
Також із позову ОСОБА_1 стало відомо, що він за допомогою реєстрації, здійсненої за допомогою "чорного реєстратора", намагається отримати земельну ділянку, яка призначена для обслуговування майнового комплексу ТОВ "Долинарембудсервіс", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що прийнято відповідне рішення Долинської міської ради від 18.07.2023 № 2335-33/2023. Підставою прийняття вказаного рішення були не тільки заяви реальних власників нерухомого майна, а й необхідні правовстановлюючі документи на нерухоме майно за відповідною адресою.
Представник позивача - адвокат Парфан Т.Д. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що приміщення ОСОБА_1 було частиною адміністративного приміщення, яке входило до майнового комплексу. Він користувався ним на підставі договору оренди з правом викупу. Виконавши умови договору оренди, він вирішив викупити приміщення, однак інші сторони відмовилися передати його, тому він звернувся до суду. Згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2006, за ним визнано право власності на об'єкт нерухомості по АДРЕСА_2 . Приміщення знаходиться на земельній ділянці, реєстрацію якої вони просять скасувати, оскільки вважають, що саме рішення, яким надано дозвіл на виготовлення проєкту відводу ОСОБА_1 , є законним.
В інвентарній справі 228 є лист ОСОБА_6 , в якому остання просить виготовити технічну документацію на майновий комплекс, який знаходився в АДРЕСА_2 . Виконавчий комітет надав згоду на оформлення права власності за визначеною адресою, однак 01.08.2005 реєстратор відмовив у реєстрації права власності, оскільки на вказаний об'єкт право власності вже зареєстровано за іншим власником. Тоді виконавчий комітет присвоїв нову адресу комплексу - АДРЕСА_1 , після чого було зареєстровано право власності на нього та визначено перелік будівель, які увійшли до нього. З метою перешкоджання ОСОБА_1 у реєстрації права власності "Рембудсервіс" та ОСОБА_6 створили нове товариство ТОВ "Долинарембудсервіс", яке є відповідачем, і зареєстрували належне їм майно як 100-відсотків капіталу. Згідно з рішенням суду від 06.10.2008, за ТОВ "Долинарембудсервіс" визнано право власності на майновий комплекс, який розташований в АДРЕСА_1 .
Оскільки ОСОБА_1 неодноразово було відмовлено у реєстрації права власності на нерухоме майно, він звертався до суду, за роз'ясненням рішення, яким за ним було визнано право власності на приміщення по АДРЕСА_2 . З ухвали суду від 29.09.2006 випливало, що на той час уже були проведені обміри приміщення. У 2013 році мали місце зміни в законодавстві. У 2019 році було інвентаризовано його майно, надалі присвоєно цим приміщенням адресу АДРЕСА_2 . Таким чином, приміщення, які орендував ОСОБА_1 і надалі набув на них право власності, були проінвентаризовані й їм присвоєно адресу. Даними інвентаризаційної справи встановлено місцезнаходження його майна, а відтак і місцезнаходження земельної ділянки, яку він намагається зареєструвати за собою для обслуговування цього майна.
У зв'язку з накладками, майно ОСОБА_1 знаходиться на сформованій відповідачем земельній ділянці, тому перший позбавлений можливості отримати земельну ділянку для обслуговування свого майна. Відновити його право можна шляхом скасування оскаржуваного рішення та державної реєстрації земельної ділянки, оскільки інші рішення з приводу них не приймалися. При цьому звернув увагу на постанови ВС від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, в яких суд зазначив, що особа, яка набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під таким будинком і спорудою після їх набуття.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію свого представника, просив позов задоволити.
Представники відповідача Долинської міської ради Креховецький З.М. та Григорський З.М. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов. Вважають, що позивач обрав неефективний спосіб захисту. Він оскаржує питання щодо земельної ділянки, яка не є у власності, тобто не є об'єктом цивільних прав. Сама ж відмова в її формуванні та реєстрації не свідчить про порушення прав. Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік документів, які повинні були бути подані для надання дозволу на виготовлення проєкту відводу, якщо вони подані, то приймається позитивне рішення. Суть надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою полягає в тому, щоб сформувати земельну ділянку. Тому на цій стадії визначити координати та конфігурацію земельної ділянки неможливо. При цьому поштова адреса не кореспондується із розміром земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будівель. Коли орган місцевого самоврядування розглядає питання надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, він може або надати такий дозвіл, або відмовити в його наданні, але тільки у випадках, передбачених ч. 3 ст. 123 ЗК України. Тобто орган місцевого самоврядування не може надати такий дозвіл на власний розсуд. Натомість позиції сторін зводяться до майнового спору між ними щодо нерухомого майна. Оскаржуване ж рішення є тільки дозвільним документом, яке вичерпало свою дію. Скасування реєстрації не відновить порушене право позивача. Посилання представника позивача на постанови ВС не є релевантними, оскільки спірні правовідносити є відмінними і в них має місце наявність речового права.
Представник відповідачів ТОВ "Долинабудсервіс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Малетин А.Я. у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що ОСОБА_1 та відповідачі володіють нерухомістю за різними адресами, а тому накладки не можуть мати місце. Майновий комплекс належить відповідачам і в ньому відсутня частка позивача. У жодному з документів не зазначено, що об'єкти, які належать ОСОБА_1 , є тими самими, що належать і відповідачам. Позивач оскаржує рішення про надання земельної ділянки відповідачам для обслуговування їхнього майна, хоча таке майно знаходиться за іншою адресою, ніж земельна ділянка для обслуговування будівель позивача, а відтак не доводить, яким чином спірне рішення порушує його права. Не доведено під час розгляду справи на підставі чого проектант сформував земельну ділянку ОСОБА_1 , оскільки будь-яких погоджень із сусідніми землекористувачами у проєкті нема. ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації з підстав неідентифікованості об'єкта нерухомості. Натомість земельна ділянка відповідачів ідентифікована та зареєстрована за ними.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позицію свого представника, просила відмовити в задоволенні позову. Також вказала, що вона є власником адміністративного приміщення в АДРЕСА_1 , і частки у ньому ОСОБА_1 не має. Без її згоди та відома у 2019 році не могли таке майно інвентаризувати за позивачем, вона нікому не відкривала приміщення та ніхто не приходив, щоб його встановити, обміряти чи ідентифікувати. Тим більше, не було підстав, щоб частині приміщення без виділення його в натурі, присвоювати іншу адресу.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився.
Представниця відповідача ТОВ "Долинабудсервіс" Сабадаш С.В. у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що у майновому комплексі не має частки ОСОБА_1 . Земельна ділянка для обслуговування майнового комплексу також не охоплює земельну ділянку для обслуговування приміщення позивача. За договором оренди йому було надано в користування господарське приміщення, а не частину адміністративного, на яке він в даний час претендує, а відповідно і безпідставними є його покликання, що земельні ділянки для обслуговування приміщень за адресою АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_1 , 1-Л майже повністю накладаються чи є однією і тією ж ділянкою.
Представниця відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області - Гаврилюк М.О. просила у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що позивач заявив вимогу про скасування рішення державного реєстратора, хоча така вимога не відновить прав позивача, оскільки, відповідно до ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", належним способом відновлення права може бути скасування державної реєстрації земельної ділянки. Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області може вчиняти дії щодо земельних ділянок тільки у межах Волинської області та не уповноважене скасовувати реєстрацію земельної діялнки в Івано-Франківській області, тому, навіть в разі задоволення позову, вони не зможуть виконати рішення суду.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області - в судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи за його відсутності та взяти до уваги подані ним письмові пояснення, у яких зазначено, що, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно із ч. 13 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або з'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Згідно із частиною 10 статті 24 Закону України "Про ДЗК", державна реєстрація
земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки
допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, допускається за умови визнання нечинним рішення про
затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Скасування державної реєстрації земельної ділянки з цієї підстави має на меті припинення існування земельної ділянки як об'єкту, речові права на який відсутні, і щодо якої не існує речових прав (Постанова ВС КАС від 31 січня 2023 року у справі № 1540/5027/18).
Спір між сторонами не вирішено.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
згідно з ухвалою від 23.11.2023, суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання.
05 грудня 2023 року представник відповідача Долинської міської ради подав відзив на позов, який попередньо направив іншим учасникам справи.
06 грудня 2023 року представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у систему "Електронний суд" сформував клопотання про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції, яке суд задоволив, про що 07.12.2023 постановив відповідну ухвалу.
12 грудня 2023 року представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області подав відзив на позовну заяву з підтвердженням його направлення іншим учасникам справи.
12 грудня 2023 року представник відповідачів ТОВ "Долинарембудсервіс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Малетин А.Я. у системі "Електронний суд" сформував відзив на позов та клопотання про долучення доказів, а 17.01.2024 - надав докази надсилання відзиву та доказів іншим учасникам справи.
19 січня 2024 року представники позивача та відповідачів заявили клопотання про витребування доказів.
Згідно з ухвалою від 19.01.202, суд клопотання про витребування доказів задоволив, витребував докази з ОКП "Івано-Франківське ОБТІ", Господарського суду Івано-Франківської області, ФОП ОСОБА_7 , відділу містобудування та архітектури Долинської міської ради, Узинської сльської ради, а також продовжив строк проведення підготовчого провадження.
01 лютого 2024 року витребовувані докази надійшли від Долинської міської ради, 05 лютого 2024 року - з Господарського суду Івано-Франківської області, 12 лютого 2024 року - від ФОП ОСОБА_7 , 16 лютого 2024 року - з ОКП "Івано-Франківське ОБТІ".
16 лютого 2024 року суд за клопотанням представниці відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області залучив до участі у розгляді даної справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в підготовчому судовому засіданні оголосив перерву.
25 лютого 2024 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про призначення експертизи.
29 лютого 2024 року представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у системі "Електронний суд" сформував додаткові письмові пояснення, які попередньо направив іншим учасникам справи. Цього ж дня від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, які попередньо направлені сторонам.
Суд неодноразово надсилав нагадування Узинській селищній раді про необхідність виконання ухвали суду в частині витребування доказів. Встановивши, що така увійшла до складу Івано-Франківської територіальної громади, суд скерував ухвалу про витребування доказів до Івано-Франківської міської ради.
20 березня 2024 року електронним повідомленням та 26 березня 2024 року поштовим відпраленням надійшла відповідь від виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
28 березня 2024 року суд призначив судову будівельно-технічну експертиз, провадження у справі зупинив.
На ухвалу суду про призначення експертизи представник відповідачів подав апеляційну скаргу, у зв'язку з чим 16.04.2024 було відкрито апеляційне провадження, матеріали справи 09.05.2024 скеровано до суду апеляційної інстанції.
Згідно з постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.06.2024, ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28.03.2024 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
17 червня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Долинського районного суду Івано-Франківської області.
24 червня 2024 року представники відповідачів подали клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
16 липня 2024 року суд відмовив в задоволенні клопотання про виклик свідків, про наявність інших доказів сторони не заявляли, строк проведення підготовчого провадження закінчився, тому підготовче провадження закрив, справу призначив до судового розгляду, про що постановив відповідну ухвалу.
08 жовтня 2024 року представник позивача подав клопотання про відкладення судового засідання, яке суд задоволив протокольною ухвалою від 09.10.2024, в судовому засіданні оголосив перерву.
05 листопада 2024 року представник відповідача Долинської міської ради у системі "Електронний суд" сформував клопотання про відкладення розгляду справи, яке попередньо направив іншим учасникам справи. В судовому засіданні 06.11.2024 суд оголосив перерву.
22 листопада, 03 грудня, 26 грудня 2024 року, 13 травня 2025 року представники відповідачів та позивача клопотали про відкладення розгляду справи.
11 червня 2025 року представник відповідачів - адвокат Малетин А.Я. у системі "Електронний суд" сформував клопотання про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції, яке суд задоволив, про що 11.06.2025 постановив відповідну ухвалу.
18 серпня 2025 року після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 28.08.2025 о 09:00.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
як слідує з матеріалів справи, Долинське РБТзОВ виготовило 25.03.2004 технічний паспорт на майновий комплекс, що розташований по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 250-253), адреса якого надалі була змінена на АДРЕСА_1 , на що вказують дані з оглянутого в судовому засіданні оригіналу інвентаризаційної справи № 228.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2009, видано наказ на виконання п. 2 резолютивної частини рішення постійно діючого третейського суду при "Коломийській міськрайонній асоціації виробників та підприємців" від 06.10.2008 по справі № 13/2008 щодо державної реєстрації в Обласному Комунальному підприємстві "Коломийське міжнародне бюро технічної інвентаризації" права власності ТОВ "Долинарембудсервіс" на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: "А" - адміністративної будівлі, загальною площею 380,8 кв.м, "Б" - вбиральні, загальною площею 4,6 кв.м, "В" - бетонного вузла, загальною площею 24 кв.м, "Г" - складу, загальною площею 156,8 кв.м, "Д" - столярного цеху, загальною площею 396 кв.м, "Д"" - під навісу, загальною площею 188 кв.м, "Е" - котельні, загальною площею 66,9 кв.м, "З" - залізобетонного цеху, загальною площею 297,2 кв.м, "Ж" - підсобної, загальною площею 50,6 кв.м, "Й" - циклону, загальною площею 39 кв.м, № 1 - воріт, загальною площею 13 кв.м, № 2 - огорожі, загальною площею 150,5 кв.м (т. 1 а.с. 231-232).
Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вказують на те, що майновий комплекс, який розташований по АДРЕСА_1 , належить на праві власності ТОВ "Долинарембудсервіс", ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у відповідних частках (т. 1 а.с. 133-134, 135-138, 176, 186, 187-188, 192-193).
Крім того, як установлено з рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2006 (т. 1 а.с. 6-7, 219-221, 238-240), яке залишено без змін, про що свідчать постанови Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 та Вищого господарського суду України від 25.07.2006 (т. 1 а.с. 8-10, 11-12, 222-226, 227-229, 241-245, 246-249), за підприємцем ОСОБА_1 визнано право власності на приміщення загальною площею 150 кв.м по АДРЕСА_2 , яке набуте ним на підставі договору оренди з правом викупу від 20.06.2002, укладеного між ним та Долинським ремонтно-будівельним товариством з обеженою відповідальністю (т. 1 а.с. 236-237).
Однак Обласне комунальне підприємство Івано-Франкіського обласного бюро технічної інвентаризації відмовило ОСОБА_1 у реєстрації права власності на приміщення загальною площею 150 кв.м по АДРЕСА_2 , оскільки право власності вже зареєстроване за іншим власником. Крім того зазначено, що в рішенні суду не вказано, яку саме частку становить приміщення, право власності на яке просить зареєструвати за собою Юрин Б.В., існує відмінність у адресах (т. 1 а.с. 86 звор., 87, 143, 144, 147, 148, 149, 177, 178, 179, 185).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2006 відмовлено у роз'ясненні згаданого вище рішення суду від 25.01.2006. Серед іншого у постанові зазначено, що в матеріалах справи були відсутні будь-які докази, які б підтверджували, на які саме приміщення по АДРЕСА_1 виникло у позивача право власності. Долучений до заяви про роз'яснення рішення суду технічний паспорт не був предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції, а відтак, не може бути прийнятий до уваги при роз'ясненні рішення суду (т. 1 а.с. 90-91).
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.08.2008 у частині вимог щодо визнання протиправною відмови суб'єкта власних повноважень - Обласного комунального підприємства Івано-Франкіського обласного бюро технічної інвентаризації в реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, площею 145,3 км.в за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2006, яке вступило в законну силу, та зобов'язання Обласного комунального підприємства Івано-Франкіського обласного бюро технічної інвентаризації зареєструвати за підприємцем ОСОБА_1 право власності на окремі приміщення в господарській споруді по АДРЕСА_1 , а саме на виробничі приміщення, які на плані першого поверху зазначені під літ. А - приміщення під № 4, площею 50,2 кв.м, приміщення під № 5, площею 21,3 кв.м; приміщення, які Долинському РБТзОВ визначались як адміністративні і котрі на плані другого поверху позначені під літ. А-1 - приміщення під № 15, площею 21,2 кв.м, під № 16, площею 15,7 кв.м, під № 17, площею 15,7 кв.м, приміщення під № 18, площею 10,5 кв.м та коридор від № 19, площею 10,7 кв.м, що становить загальну площу 145,3 кв.м і відповідно становить 38/100 площі цієї господарської спруди під літ А, та 9/100 від усієї площі Долинського РБТзОВ - відмовлено (т. 1 а.с. 92-93, 139-142, 194-195, 197-198).
Як зазначив представник відповідачів, ОСОБА_6 , як керівнику Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю, було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме в умисному перешкоджанні виконанню вказаного вище рішення суду від 25.01.2006, що набрало законної сили. Проте кримінальне провадження відноно останньої закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 9-1 ч. 7 КПК України, що підтверджується вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.11.2019 та ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.01.2020 (т. 1 а.с. 150-155, 156-159, 181-182, 189-191).
Згідно із наказом Долинської міської ради № 58 "Про присвоєння поштової адреси" від 25.09.2019, нежитловим приміщенням 4, 5, 15-18, 19а по АДРЕСА_2 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 16, 218, 254).
Станом на 09.10.2019 на ім'я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на групу нежитлових приміщень № 4, 5, 15-18, 19а по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 13-15).
Як установлено з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію № 184658035 від 15.10.2019, запис про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення А загальною площею 150 кв.м по АДРЕСА_2 , приміщення 4, 5, 15-18, АДРЕСА_4 , здійснено 10.10.2019. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49151093 від 15.10.2019 (т. 1 а.с. 17, т. 2 а.с. 66).
ОСОБА_1 звернувся до міського голови Диріва І.Я. із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування приміщення та виробничої діяльності по АДРЕСА_1 в оренду (т. 1 а.с. 18).
На підставі рішення Долинської міської ради № 2334-33/2023 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 с. Мала Тур'я" від 18.07.2023, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,2500 га для обслуговування виробничого приміщення по АДРЕСА_1 за рахунок земель міської ради в оренду. Зобов'язано ОСОБА_1 замовити в суб'єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою згідно із законом, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодити та подати його на затвердження у встановленому законом порядку (т. 1 а.с. 19).
За замовленням ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_4 виконано акт встановлення та погодження меж землекористування із суміжними землекористувачами, а також розроблено кадастровий план земельної ділянки (т. 1 а.с. 20, 21).
Проєкт землеустрою був переданий державному кадастровому реєстратору, який розглянув заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру та прийняв рішення № РВ-6100103652023 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 18.10.2023, оскільки електронний документ не відповідає встановленим вимогам, рекомендував усунути накладку з ділянкою 2622010100:01:012:0018 (площа співпадає на 99.6721) (т. 1 а.с. 22).
Як установлено з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9931046442023 від 02.11.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 2622010100:01:012:0018 розташована по АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки 1,8994 га. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки 03.08.2023 внесено на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (т. 1 а.с. 24-29).
Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 орієнтованою площею 1,9000 га розроблено за заявами ТОВ "Долинарембудсервіс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 30, 31, 32) на підставі наданого дозволу за рішенням Долинської міської ради № 2335-33/2023 "Про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 " від 18.07.2023 (т. 1 а.с. 23). Саме вказане рішення оскаржує позивач.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено представниками відповідача - Долинської міської ради, вищеописані рішення № 2334-33/2023 від 18.07.2023 та № 2335-33/2023 від 18.07.2023 (т. 1 а.с. 54, 55) були прийняті Долинською міською радою на підставі поданих ОСОБА_3 , ТОВ "Долинарембудсервіс", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заяв, копій документів, що посвідчували право власності на об'єкти нерухомого майна, графічних матеріалів та установчих документів (т. 1 а.с. 56-65, 66-72, 74-78, 79-84).
Між сторонами виник спір з приводу формування та реєстрації земельної ділянки, призначеної для обслуговування приміщень.
Оцінка суду та норми права, які застосував суд:
вислухавши сторін та їх представників, дослідивши докази, які надані на обґрунтування позовних вимог та на їх заперечення, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням указаного, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Завданням ж цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
Як передбачено ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Згідно із ч. 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто положеннями ст. 123 ЗК України визначено, що за результатами розгляду клопотання особи про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення орган місцевого самоврядування вправі прийняти одне правомірне рішення: про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за умови відсутності підстав для відмови в наданні дозволу або про відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за умови невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня 2012 року № 1051 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), згідно із п. 107 якого державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Згідно з абзацом першим пункту 109 цього Порядку, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
Частинами п'ятою, шостою статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" встановлено, що Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Згідно зі ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зазначено, що: "у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України "Про землеустрій"). Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Велика Палата Верховного Суду висновувала, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.
Отже, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу. Водночас слід наголосити, що розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проекту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат".
Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок у межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.
Розглядаючи спір, що виник за схожих правовідносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 (справа №815/1788/15) зазначила, що у разі оскарження рішення органів владних повноважень судам слід перевірити (встановити), чи є оскаржуване рішення таким, за наслідками виконання якого настають юридично значимі дії, зокрема видання свідоцтва про право власності, чи настає інший кінцевий результат, чи це рішення з урахуванням якого (на підставі якого) приймається остаточне рішення органу владних повноважень. Не підлягає оскарженню рішення органів владних повноважень, які не є кінцевими (остаточними) та не породжують правових наслідків і не можуть порушувати будь-які права. Захисту підлягає тільки реально порушене право.
При зверненні із позовом ОСОБА_1 указував, що він є власником приміщення по АДРЕСА_2 , проте він позбавлений можливості сформувати та отримати в користування земельну ділянку під цим об'єктом нерухомості, оскільки вона накладається на земельну ділянку щодо якої відповідачі ТОВ "Долинабудсервіс", ОСОБА_3 та ОСОБА_2 провели державну реєстрацію. Вважає, що саме через надання вказаним відповідачам дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:012:0018, що в АДРЕСА_1 , його розробку та реєстрацію земельної ділянки порушено його право на отримання та користування земельною ділянкою площею 0,25 га для обслуговування належного йому приміщення по АДРЕСА_2 .
Як установлено з матеріалів справи, дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо земельної діляни в АДРЕСА_1 надано на підставі оскаржуваного рішення Долинської міської ради № 2335-33/2023 від 18.07.2023. При цьому ОСОБА_1 також надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо земельної діляни в АДРЕСА_2 на підставі рішення Долинської міської ради № 2334-33/2023 від 18.07.2023.
Суд звертає увагу на те, що дозвіл і проєкт землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передання (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Водночас отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14.
Зміст статті 79-1 ЗК України свідчить, що метою надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Отримання такого дозволу не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс).
З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Долинської міської ради від 18.07.2023 № 2335-33/2023 "Про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 " вже було реалізоване та воно вичерпало свою дію, а відтак його скасування не призведе до поновлення прав позивача, а, отже, така вимога не є ефективним способом захисту прав останнього.
Крім того суд установив, що, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач - Долинська міська рада як суб'єкт владних повноважень діяв обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, яке є одним з підготовчих етапів і обов'язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом місцевого самоврядування питання щодо передачі землі зацікавленій особі, однак зовсім не гарантує їй подальше отримання, оскільки перевірка на відповідність проєкту землеустрою вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проєкту.
Підсумовуючи наведене, суд висновує, що оскаржуване рішення Долинської міської ради № 2335-33/2023 "Про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 " від 18.07.2023, яке прийнято згідно чинного законодавства України, є проміжною стадією набуття землі у власність чи користування, актом одноразової дії дозвільного характеру, що вичерпує себе фактом прийняття і само по собі не тягне порушення будь-яких прав, тому його скасування не призведе до юридичних наслідків, а відтак такий спосіб захисту буде неефективним.
Позивач також просив відновити порушення його прав шляхом скасування рішення державного кадастрового реєстратора від 03.08.2023 про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2622010100:01:012:0018.
Однак, державна реєстрація земельної ділянки не є підставою набуття права на неї конкретною особою, а є лише засвідченням державою того, що вона є об'єктом цивільних прав, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності (користування) з фактом державної реєстрації об'єкта такого права.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр", внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно із п. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Тобто вказана норма містить вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки. Відмова у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з інших, ніж зазначені вище, причин заборонена.
Під час розгляду справи установлено, що державний реєстратор, вносячи відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:012:0018, діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного земельного законодавства. Жодних доказів, які б вказували на порушення відповідачами при поданні документів державному реєстратору, або перевищення реєстратором своїх повноважень, суду не було надано, а відтак підстав для скасування такої реєстрації не встановлено.
При цьому суд звертає увагу на те, що між сторонами фактично тривалий час існує спір щодо належних їм об'єктів нерухомого майна, оскільки позивач вказує, що йому належить на праві власності приміщення, яке було частиною єдиного майнового комплексу, проти чого заперечують відповідачі ТОВ "Долинабудсервіс", ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зазначаючи, що до його складу не входить майно ОСОБА_1 . За твердженням сторони позивача, оскаржуваним рішенням та державною реєстрацією земельної ділянки порушуються права ОСОБА_1 на отримання та реєстрацію земельної ділянки для обслуговування належного йому виробничого приміщення, тому що така поглинається земельною ділянкою відповідачів, підставами чого є заперечення останніх про наявність та місцезнаходження нерухомого майна позивача. Вказане підтверджується рішенням № РВ-6100103652023 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 18.10.2023, яким рекомендовано усунути накладку з ділянкою 2622010100:01:012:0018, площа співпадає на 99.6721. Тому визначення місцезнаходження нерухомого майна, належного сторонам, для обслуговування якого вони оформляють земельні ділянки, дасть можливість усунути вищевказані співпадіння та накладки. Про неможливість встановлення вказаної обставини при розгляді даної справи свідчить і постанова Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.06.2024, якою скасовано ухвалу суду від 28.03.2024 про призначення експертизи та в якій серед іншого зазначено, що питання щодо приміщень не стосуються предмета доказування.
Таким чином, суд уважає, що при наявності спору між сторонами щодо місця знаходження, меж та площі нерухомого майна позивача, не вирішення його на час розгляду справи ні добровільно, ні в судовому порядку, виходячи з принципу пропорційності у цивільному судочинстві, засад цивільного законодавства, зокрема справедливості та добросовісності, зверненя до суду із вказаним позов є передчасним, а обраний ОСОБА_1 спосіб захисту неефективним.
А відтак, зважаючи на всі обставини, викладені вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
При цьому щодо посилання сторони захисту на позицію ВС, висловлену у постанові від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, суд не бере до уваги, оскільки встановлені у ній обставини не є релевантними до спірної ситуації та стосуються питання захисту речових прав.
Щодо інших аргументів сторони позивача, то такі не впливають на остаточне рішення. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 20-30 рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява №18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", заява № 49684/99). ЄСПЛ вказує також на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Питання судових витрат:
вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд ураховує положення ст. 141 ЦПК України. Тому, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати слід залишити за ним.
При цьому, представник відповідачів - адвокат Малетин А.Я. заявив про намір подати докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення, тому для вирішення питання про судові витрати суд визначає дату судового засідання та надає можливість останньому подати такі докази, які він одночасно має направити позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Долинської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинарембудсервіс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання протиправним і скасування рішення Долинської міської ради від 18.07.2023 № 2335-33/2023 "Про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 ", а також про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:012:0018 за адресою АДРЕСА_1 .
Стороні, яка зробила про це відповідну заяву, у строк до 01 вересня 2025 року подати докази щодо розміру понесених судових витрат, які одночасно направити іншим учасникам справи.
Для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання на 05 вересня 2025 року о 14.00 годин у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в м. Долина, вул. Обліски, 115 Калуського району Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Долинська міська рада Калуського району Івано-Франківської області, що знаходиться за адресою: м. Долина, просп. Незалежності, 5 Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054317.
Відповідач: ТОВ "Долинарембудсервіс", що знаходиться за адресою: с. Мала Тур'я, вул. Тур'янська, 1-Д Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ: 34535941.
Відповідач: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачка: ОСОБА_3 , жителька АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 67 Волинської області, код ЄДРПОУ 39767861.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 34, код ЄДРПОУ 39767437.
Суддя С.М. Монташевич