Справа № 183/8682/25
№ 1-кс/183/1577/25
27 серпня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 жовтня 2024 року за № 62024050020000226, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Біла Церква Київської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, старшого стрільця 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 10 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави, стосовно підозрюваного ОСОБА_5 з утримуванням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлення досудовим розслідуванням, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді старшого стрільця 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 10 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 27 липня 2024 року самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , розташованого поблизу АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, поза межами тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служб, доки 25 серпня 2025 року не був затриманий в порядку ст. 208 КПК України в приміщенні тимчасової дислокації ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську (м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
25 серпня 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та у відповідності до вимог до ч. 1 ст. 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КПК України.
Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків, документами та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності. Вказує, що встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчий покликається на необхідність запобігання спробам підозрюваного:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність, на даний час, спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний,розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний, вчиняючи самовільне залишення військової частини або місця служби, а також не з'являючись вчасно на службу без поважних причин, в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці бажає уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, що безумовно свідчить про можливість повторної втечі підозрюваного.
Слідчий посилається на ч. 7 ст. 176 КПК України та вказує, що застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам. Зазначає, що у випадку застосування судом запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді застави підозрюваний, будучі військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , перебуває в зоні проведення бойових дій на території Луганської та Харківської області, та бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, отримує грошового забезпечення та додаткові винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зазначає, що враховуючи сукупність викладених обставин, у разі незастосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 , існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків,для запобігання вищевказаним ризикам, до підозрюваного доцільно застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо можливості визначення альтернативного запобіжного заходу, із вказівкою ч. 7 ст. 176 КПК України наголошує, що в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав, наведених слідчим.
Захисник ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу своєму підзахисному у вигляді тримання під вартою. Вказав, що ризики, наведені слідчим та підтримані прокурором не доведені, не підтверджені доказами. Звернув увагу на утримання підозрюваним малолітньої дитини, піклування про неї. Просив застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні погодився з захисником. Пояснив, що отримав дзвінок телефоном від співробітників Служби безпеки України для дачі показань, на що погодився. Зустрівшись, поїхав до міста Дніпро Дніпропетровської області, де він і був затриманий. Пояснив, що військову частину залишив через ставлення командирів до підлеглих, відсутність порядку в бригаді.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши обґрунтування сторони обвинувачення та сторони захисту, слідчий суддя висновує таке.
Як убачається з матеріалів клопотання, 10 жовтня 2024 року до ЄРДР за № 62024050020000226 внесені відомості за матеріалами правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України з коротким викладом обставин: 27 липня 2024 року… солдат ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та до теперішнього часу його місцезнаходження невідоме.
25 серпня 2025 року о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_5 затримано в порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України, 26 серпня 2025 року слідчим подано клопотання та 27 серпня 2025 року підозрюваного доставлено до слідчого судді.
Посилання підозрюваного на його фактичне затримання раніше від указаної дати є нічим, об'єктивно, не доведеним. Крім того, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, а тому зобов'язаний підкорятися законним наказам командирів, начальників.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На цьому етапі судового провадження слідчий суддя не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя висновує про наявність у провадженні сторони обвинувачення доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 17 вересня 2024 року № 1772/13916, копія матеріалів службового розслідування відносно військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , Акт службового розслідування від 16 серпня 2024 року, витяг з наказу Командира в/ч НОМЕР_1 від 28 липня 2024 року № 1861/НАГД, рапорт від 27 липня 2024 року, наказ Командира в/ч НОМЕР_1 від 17 серпня 2024 року № 1994/код, покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
25 серпня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке вручено підозрюваному 25 серпня 2025 року.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованою підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про те, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п'яти до дванадцяти років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Про вказане свідчить і тривалий проміжок часу між датою вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , та датою фактичного затримання підозрюваного.
Також слідчий суддя погоджується з позицією слідчого щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний, будучи військовослужбовцем, може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків. При оцінці ймовірності цього ризику, слідчий суддя враховує його наявність у сукупності з існуванням ризику летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї, як дійсного військовослужбовця та вчинення кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється в умовах воєнного стану.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Саме за цих обставин слідчий суддя відхиляє доводи захисника про непідтвердженість підозри.
Водночас, ризики, передбачені п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на обставини підозри та відсутності судимості у ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає недоведеними, через те, що з затриманням підозрюваного та врученням йому підозри припинено ризик продовження вчинення ним кримінального правопорушення, а обставини, покладені слідчим в обґрунтування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином частково абстрактні, а частково - враховані слідчим суддею при висновку про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Саме з цих підстав суд відхиляє посилання сторони захисту на можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту через наявність у нього сталих соціальних зв'язків, працевлаштування.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваного, який є військовослужбовцем, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність ризиків. Крім того при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними. Так, застосування до ОСОБА_5 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинного діяння, у якому підозрюється останній, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м'якими запобіжними заходами, зокрема заставою.
Визначаючи строк дії запобіжного заходу слідчий суддя враховує дату та обставини затримання підозрюваного, а тому вважає доречним застосувати запобіжний захід на строк 60 днів, ураховуючи день фактичного затримання особи.
При цьому слідчий суддя зазначає, що нормами КПК України не віднесено до повноважень слідчого судді питання щодо визначення конкретного місця попереднього ув'язнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а положення п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачають, що саме прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
За ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
П. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Слідчий вказує про неможливість встановлення альтернативного запобіжного захисту підозрюваному у виді застави через те, що в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля. Вказує на дохід підозрюваного в розмірі 100 000 грн на місяць.
У той же час, перевіряючи можливість визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує відсутність судимостей підозрюваного, наявність у нього зареєстрованого постійного місця проживання, перебування на утриманні малолітньої особи, відсутність доказів розшуку підозрюваного органами досудового розслідування за місцем його реєстрації, повідомлені підозрюваним суми його доходу, відсутність доказу отримання підозрюваним доходу у розмірі, вказаному слідчим.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України у межах нижчої межі, передбаченої п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. Вказаний розмір застави, з урахуванням майнового стану підозрюваного, відсутності доказів отримання ним доходів у більшому розмірі, ніж указано ним, у цьому, конкретному випадку, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, не призведе до негативного впливу та забезпечить усунення ризиків, установлених слідчим суддею.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 жовтня 2025 року включно.
Визначити розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме в розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
У разі внесення підозрюваним ОСОБА_5 застави, покласти на останнього такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду на кожний виклик; не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу підозрюваний, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 жовтня 2024 року за № 62024050020000226; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити ОСОБА_5 , що в разі невиконання, покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а суд вирішує питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали надати підозрюваному, прокуророві, захисникові та уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала в повному обсязі складена та проголошена о 08:15 годині 28 серпня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1