Провадження № 33/803/2180/25 Справа № 175/5976/25 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
21 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Примак Н.М.,
захисника
особи, яка притягається Максимчука С.П.,
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Максимчука С.П., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області 02 червня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн., -
постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області встановлено, що ОСОБА_1 22 лютого 2025 року о 21-39 год. в м. Краматорськ по вул. Пантелеймона Куліша біля буд. 138 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На зазначену постанову захисник адвокат Максимчук С.П., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що ним було надіслано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, та здійснені телефонні дзвінки до приймальні судді, однак суд першої інстанції ухвалив оскаржувану постанову без участі захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим грубо порушив право на захист, яке передбачено ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Зауважує, що ігнорування судом першої інстанції клопотання захисника про участь у справі у режимі відео конференції, та ігнорування заяви Божедая Д.В. про розгляд справи за участі захисника свідчить про порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист.
Зауважує, що судом першої інстанції не було здійснено всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, так, суд обмежився лише тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, при цьому обставин керування транспортним засобом суд не досліджував.
Звертає увагу, що основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом. Така обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Вказує, що зазначені у протоколі та рапорті обставини не узгоджуються з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи. Як вбачається із відеозапису інспектори поліції не зупиняли транспортний засіб MITSUBISHI. Із відеозапису вбачається спілкування ОСОБА_1 з інспекторами поліції при цьому на відеозаписі не зафіксовано ні керування ОСОБА_1 , ні зупинка транспортного засобами працівниками поліції. ОСОБА_1 перебуває на вулиці поряд з транспортним засобом та не перебуває за кермом.
Стверджує, що із долучених матеріалів слідує, що на час прибуття працівників патрульної поліції за адресою: по вул. Пантелеймона Куліша буд. 138 ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Інших доказів, які б підтверджували факт керування автомобілем ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав, а лише обмежився тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Зауважує, до протоколу не долучено будь-яких доказів направлення ОСОБА_1 , на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я, що ставить під сумнів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Звертає увагу, що суд першої інстанції взагалі не досліджував докази долучені до клопотання про закриття провадження та пояснення ОСОБА_1 , зокрема судом не досліджено та не вказано в оскаржуваному рішенні, щодо офіційного місця роботи ОСОБА_1 .
Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав оцінки поясненням ОСОБА_1 та не вказує, що такі пояснення було надано до суду.
Вказує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки та взагалі не розглянув клопотання про закриття провадження у справі, а лише обмежився констатуванням факту про лише наявність такого клопотання. Наведене підтверджує, що суд першої інстанції взагалі не досліджував матеріали справи, чим допустив формальний підхід розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисту, викладених ним у апеляційній скарзі; захисника адвоката Максимчука С.П. та ОСОБА_1 , які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, суд апеляційної інстанції прийшов до наступних висновків.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано.
Суд першої інстанції, як на доведеність вини ОСОБА_1 послався на протокол про адміністративне правопорушення серії АБА № 010867 від 22 лютого 2025 року, рапорт та відеозапис.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, за ознакою відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом досліджуючи наданий відеозапис правопорушення, що є додатком до протоколу, встановлено, що автомобіль патрульної поліції під'їхав до автомобіля, який стояв біля двору, та неподалік від нього стояв ОСОБА_1 . Під час спілкування із останнім поліцейський зазначив, що ОСОБА_1 має ознаки сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, та запропонував пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер або у закладі хорони здоров'я. На що ОСОБА_1 відповів відмовою та зазначив, що випив пива, після цього поліцейський роз'яснив, що за відмову від проходження огляду передбачена адміністративна відповідальність та ще раз запропонував ОСОБА_1 пройти огляд, на що останній відповів відмовою.
Апеляційний суд наголошує, що під час розмови із поліцейським ОСОБА_1 жодним чином не зазначав, що керував транспортним засобом, а лише відповідав на питання та пропозиції працівника поліції, при цьому працівником поліції також не наведено, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та саме в цей період у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, що стало підставою для вимоги пройти відповідний огляд. В свою чергу, на відеозаписі поліцейських, не містяться жодних фактичних даних, які б вказували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, в той період, коли до місця його знаходження під'їхав автомобіль патрульної поліції.
Апеляційний суд наголошує, що керування транспортним засобом є однією з обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Більш того, відсутні відомості щодо підстав зупинки патрульної поліції біля автомобіля ОСОБА_1 . Факт слідування автомобіля не зафіксований та не підтверджений іншими відомостями, як і підстави запинки транспортного засобу, в разі його руху. На підтвердження обставин викладених в протоколі надано лише рапорт та відеозапис, які в свою чергу не підтверджують в повній мірі, всіх наведених обставин, зокрема факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Отже, апеляційний суд, наголошує, що у справі відсутні достатні докази щоб поза розумним сумнівом стверджувати про факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, оскільки сам факт керування транспортним засобом, який би передував зупинці поліцейськими та виявленню ознак сп'яніння, жодним чином не доведений. Також не зазначені та не доведені підстави спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , в результаті якого виявлені ознаки сп'яніння у останнього, що в свою чергу надавало б право працівникам поліції вимагати проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки така вимога може бути висунута лише водію транспортного засобу.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП).
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом задля подальшої можливості висувати вимогу поліцейськими проходити огляд на стан сп'яніння.
Відсутність у справі доказів факту керування транспортним засобом особою - виключає можливість притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом.
Враховуючи, що саме факт керування транспортним засобом є обов'язковою складовою об'єктивної сторони вказаного правопорушення, який не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу. Разом з цим, апеляційним судом не встановлено порушення процесуального порядку розгляду справи судом першої інстанції, як про це зазначає захисник.
За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
апеляційну скаргу захисника адвоката Максимчука С.П., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА