Справа № 369/21198/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9343/2025
25 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Цибенка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду у складі судді Скрипник О.Г.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Андросов Євген Олександрович про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-
У грудні 2024 року ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Андросов Є.О. про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року матеріали цивільної справи направлено для розгляду за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.
В апеляційній скарзі адвокат Цибенко О.В. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного та направити справу для продовження розгляду до того ж суду.
Зазначено, що вартість земельної ділянки, яка входить до спадкового майна та розташована на території Бучанського району Київської області в декілька разів перевищує вартість іншого спадкового майна, а саме: частини квартири, яка розташована у Святошинському районному суді м. Києва.
За таких обставин скаржник вважає, що справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності у Києво-Святошинському районному суді Київської області.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
За частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені у пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам ухвала суду не відповідає з огляду на таке.
Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив із того, що предметом спору є нерухоме майно основна частина якого знаходиться в Святошинському районі м. Києва.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по наступних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд вказав, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення (п. 7.23, 7.25 постанови).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Таким чином, за наявності у позові вимог, що виникли з приводу нерухомого майна, визначальним для визначення підсудності справи на час розгляду цього питання є положення ч. 1 ст. 30 (виключна підсудність) ЦПК України, за якими позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Отже, у разі наявності у спорі декількох об'єктів нерухомості, суд, перш ніж направляти справу за виключною підсудністю щодо майна, спочатку має встановити таку вартість.
Водночас суд першої інстанції маючи в розпорядженні звіти про визначення ринкової вартості нерухомого майна, складених ФОП ОСОБА_3 , зокрема, частини квартири АДРЕСА_1 в сумі 402 267 грн та частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , в сумі 471 142 (а.с.44-47), не надав жодної правової оцінки тому, що місцезнаходженням 1/2 частини земельної ділянки, вартість якого є найвищою з поміж іншого спірного нерухомого майна, є Києво-Святошинський район Київської області.
Таким чином районний суд вказаного не врахував та дійшов передчасного висновку про непідсудність даної справи Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу потрібно скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну адвоката Цибенка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді: