Справа № 754/1338/22
Провадження № 11-кп/824/5147/2025 Суддя-доповідач ОСОБА_1
21 серпня 2025року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю:
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року,
В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває об'єднане кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 186 КК України, кожного, ОСОБА_11 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 186 КК України.
Ухвалою суду від 31 липня 2025 року, продовжено строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 на 60 днів, до 28 вересня 2025 року включно; застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_9 .
Не погоджуючись з ухвалою суду адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обгрунтовуючи такі вимоги захисник зазначає, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення грунтуються на припущеннях та не підтверджуються доказами, а застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу є необгрнутованим.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 просить скасувати ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 .
Вказує, що судом залишено поза увагою безпідставність та необгрнутованість заявлених стороною обвинувачення ризиків, а також не перевірено можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисників на підтримку апеляційних вимог, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду суд врахував, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, не має постійного джерела доходу, та дійшов висновку про обгрунтованість даних, які вказують на те, що обвинувачений може ухилятись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а інший більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , судом надано оцінку тому, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, не має постійного джерела доходу, крім того факт зміни ОСОБА_13 своїх анкетних даних, а саме, прізвища з ОСОБА_14 на ОСОБА_15 та свідоме неповідомлення про дані обставини прокурора та суд, в сукупності вказує на наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а тому для запобігання вказаних ризиків, інший більш м'який запобіжний захід буде недостатнім.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони грунтуються на повно, всебічно та об'єктивно досліджених фактичних обставинах провадження.
Доводи в апеляційних скаргах про необгрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, спростовуються належно вмотивованими висновками суду про існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Всупереч доводів захисників, судом ретельно перевірено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених та зроблено вмотивований висновок про те, що на даний час немає достатніх підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який не пов'язаний із триманням під вартою.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, за наслідками їх розгляду, вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, як законну, обгрунтовану та вмотивовану - без змін.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів до 28 вересня 2025 року включно,- без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено 21 серпня 2025 року о 16:00.
Головуючий:
Судді: