Справа № 760/19289/22 Головуючий у І інстанції - Зуєвич Л.Л.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
27 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Кузьменка В.В., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 29 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову від 12 вересня 2022 року серії ЕГА № 782208.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 грудня 2023 року адміністративний позов повернуто Позивачці.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, та посилається на порушення останнім норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зокрема, ОСОБА_1 вказує на те, що судом першої інстанції були порушені норми права, а висновки не відповідають обставинам справи, і не були витребувані та вивчені докази її так званого «злочину».
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві від 20.03.2023, як і в первинно поданому позові Позивачкою не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів неможливості звернення до суду в установлені законом строки та доказів на підтвердження того, що пропуск строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Враховуючи вказані критерії у даній конкретній справі, зокрема, з урахуванням строку, що минув з дня обізнаності Позивачки про оскаржену постанову до дня звернення до суду (близько трьох місяців), за відсутності переконливих доводів, які б свідчили про наявність нездоланних перешкод для звернення з відповідним позовом в розумний строк, суд першої інстанції не вбачав достатніх правових підстав для задоволення клопотання про поновлення строку для звернення до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, і зазначає таке.
Частинами 3 та 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Отже, право звернення до суду є невід'ємним особистим правом особи, чи правом суб'єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними.
Так, відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Керуючись практикою ЄСПЛ, необхідно зауважити, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосудця та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі". У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У контексті забезпечення реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав та вирішення питання поновлення строків на таке звернення у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що предметом спору у даній адміністративній справі є визнання протиправною та скасування постанови Інспектора 2 полку 1 батальйону 1 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Прокопенка Миколи Сергійовича по справі про адміністративне правопорушення від 12 вересня 2022 року серії ЕГА № 782208 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Отже, строк для оскарження постанови від 12 вересня 2022 року серії ЕГА № 782208 розпочався 13 вересня 2022 року (наступний за днем винесення такої постанови) і закінчився 23 вересня 2022 року, а з позовом Позивачка звернулася лише 23 грудня 2022 тобто, з пропуском строку звернення до суду.
Разом із позовом Позивачкою подано до суду клопотання про поновлення строку, у якому вона зазначила, що їй стало відомо про притягнення до адміністративної відповідальності коли отримала поштове відправлення 21 вересня 2022 року, а пропуск строку оскарження постанови пропущений з поважних причин, оскільки військовий стан в Україні та обмеження постачання електричної енергії споживачам позбавило можливість своєчасного правового регулювання, та строк оскарження незаконної постанови серії ЕГА № 782208 від 12.09.2022 підлягає поновленню.
24 січня 2023 року суддею Солом'янського районного суду міста Києва прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без руху та зазначено, що позов та додані матеріали не містять переконливих пояснень та доказів неможливості звернення з відповідним позовом у період з 21.09.2022 (дата ознайомлення з оскаржуваною постановою + 10 днів) по 23.12.2022 (дата подання позову) та запропонував Позивачці вказати інші підстави для поновлення строку.
01 березня 2023 року до суду першої інстанції від Позивачки надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку враховуючи лікування та війну. При цьому, Позивачка вказувала, що довідку щодо стану здоров'я буде надано суду на ознайомлення під час засідання без додавання до справи, оскільки є особистою конфенденційною інформацією.
08 березня 2023 року суддею Солом'янського районного суду міста Києва прийнято ухвалу про продовження терміну для усунення недоліків адміністративного позову та зазначено, що з доводів наведених Позивачкою, суддя позбавлений можливості встановити те, чи могли і яким чином визначені нею фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
З метою недопущення порушення принципу доступу до правосуддя, суддя вважав за необхідне продовжити строк для усунення недоліків.
20 березня 2023 року до суду першої інстанції від Позивачки надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку враховуючи лікування та війну.
При цьому, Позивачка до вказаної заяви додала копію УЗД від 22 вересня 2022 року, копію обстеження у алергоцентрі 11 жовтня 2022 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 08 березня 2023 року Позивачці продовжено термін для усунення недоліків адміністративного позову; надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання такої ухвали; роз'яснено, що в разі невиконання в установлений строк вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута Позивачеві.
29 грудня 2023 року Солом'янським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про повернення позовної заяви, оскільки Позивачкою не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів неможливості звернення до суду в установлені законом строки та доказів на підтвердження того, що пропуск строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Колегія суддів звертає увагу, що самою Позивачкою в клопотанні про поновлення строку зазначено, що їй стало відомо про притягнення до адміністративної відповідальності коли вона отримала поштове відправлення 21 вересня 2022 року.
З огляду на викладене, оскільки Позивачка отримала копію оскаржуваної постанови 21.09.2022, то мала право звернутись до суду з позовом про її оскарження в строк до 03.10.2022 (понеділок), включно.
Даний адміністративний позов подано 23 грудня 2022 року, тобто з пропуском встановленого строку.
При цьому, вказаною особою заявлено клопотання про поновлення строку, де зазначено, що дану позовну заяву подано з пропуском строку, зокрема у зв'язку з введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану на усій території України, та, як наслідок, об'єктивної неможливості подати позовну заяву у визначені Кодексом адміністративного судочинства України строки.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Наведеними приписами чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду з позовною заявою.
Неналежна організація процесу з оскарження постанови Інспектора 2 полку 1 батальйону 1 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Прокопенка Миколи Сергійовича по справі про адміністративне правопорушення від 12 вересня 2022 року серії ЕГА № 782208 не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Верховний Суд в ухвалі від 19 вересня 2024 року у справі № 440/16664/23 звернув увагу, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання позовної заяви.
Щодо вказаних ОСОБА_1 причин пропуску строку на апеляційне оскарження та підстав для його поновлення, а саме військова агресія Російської Федерації проти України, слід зазначити, що вказані твердження є безпідставними та не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку, оскільки вказаною особою не надано обґрунтованих пояснень та не зазначено, які саме обставини, труднощі, що пов'язані з організацією роботи Солом'янського районного суду міста Києва в умовах воєнного стану, стали перешкодою, унеможливлювали подання позовної заяви у строк встановлений ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також не повідомлено про події, труднощі, тимчасові обмеження в період дії правового режиму воєнного стану та про спричинені наслідки на своєчасне оскарження постанови від 12 вересня 2022 року серії ЕГА № 782208, а також не надано доказів на підтвердження вказаного та, які б свідчили про неможливість подання позовної заяви саме у даній адміністративній справі у встановлені законодавством строки.
Крім того, неналежна організація процесу із оскарження постанови від 12 вересня 2022 року серії ЕГА № 782208 з боку Позивачки є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Також, ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку враховуючи її лікування.
При цьому, Позивачкою було додано копію УЗД від 22 вересня 2022 року, копію обстеження у алергоцентрі 11 жовтня 2022 року.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що ультразвукову діагностику Позивачка проходила 1 день 22 вересня 2022 року.
Також, колегія суддів зазначає, що згідно огляду алерголога від 11 жовтня 2022 року, початок захворювання вказано 02.09.2022, зі слів Позивачки, за останні 12 місяців на листку непрацездатності вона перебувала 2 рази загальною кількістю 9 днів.
З огляду на викладене, вважаючи, що Позивачка з 02.09.2022 по 11.10.2022 хворіла, та в цей період проходила ультразвукову діагностику (22.09.2022), вона мала право звернутись до суду з позовом про оскарження постанови від 12 вересня 2022 року серії ЕГА № 782208 в строк до 21.10.2022, включно.
Разом з тим, як вже було зазначено раніше, даний адміністративний позов подано 23.12.2022, тобто з пропуском встановленого строку.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, перевіривши його обґрунтованість, дослідивши матеріали апеляційної скарги в частині, що стосується порушеного питання, колегія суддів дійшла висновку про неповажність причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду, оскільки сукупність доводів і обставин, наведених вказаною особою не підтверджуються наявними і допустимими доказами на обґрунтування поважності причин пропуску строку.
Таким чином, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованим, а причини пропуску такого строку - неповажними.
Оскільки Позивачкою пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, а наведені нею причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - без змін.
Керуючись статтями 169, 241, 242, 243, 286, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 29 грудня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: В.В. Кузьменко
І.В. Штульман