Справа № 640/32132/21 Головуючий у І інстанції - Самойлюк Г.П.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
26 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Державної податкової служби України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрармпласт» про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрармпласт» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрармпласт» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про неврахування таблиці даних платнику податку від 03.11.2021 року № 3323591/43573715 Державної податкової служби України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16 липня 2024 року № 3863-IX, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX викладено в такій редакції, зокрема:
- «Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом» (абзац четвертий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»);
- «Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд» (абзац шостий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).
На виконання вимог Закону № 2825-IX, Одеському окружному адміністративному суду розподілено справи, не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, зокрема і справу № 640/32132/21.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року справу прийнято до розгляду, визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду від Державної податкової служби України надійшла заява про закриття провадження, у зв'язку з тим, що відповідно до даних ІКС «Податковий блок» ТОВ «Укрармпласт» було подано до ДПС таблицю даних від 14.12.2022 № 9770458283, яка була врахована та щодо якої прийнято рішення від 14.12.2022 № 7863223/43573715 про врахування таблиці даних. Таким чином відповідно до відомостей Єдиного реєстру податкових накладних реєстрація податкових накладних не зупиняється щодо постачання товарів/послуг згідно неврахованої таблиці даних № 9321967477 від 28.10.2021.
18.06.2025 року до суду першої інстанції від представника Позивача надійшла заява, в якій він просив суд закрити провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України та стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
В обґрунтування поданої заяви Позивачем зазначено, що Відповідач фактично задовольнив вимоги Позивача шляхом врахування таблиці даних з ідентичним змістом, що й оскаржена, предмет спору в адміністративній справі відсутній, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрармпласт» про закриття провадження у справі задоволено частково.
Закрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрармпласт» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрармпласт» витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 2 000,00 грн.
У задоволені решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення з Державної податкової служби України витрат зі сплати професійної правничої допомоги.
В апеляційній скарзі Державна податкова служба України посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що задоволені Позивачу до відшкодування з Державної податкової служби України витрати у сумі 2 000,00 грн не є співмірними складності справи та наданим послугам, а тому не підлягають до задоволення.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Державної податкової служби України до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Державна податкова служба України у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрармпласт» 2000,00 грн витрат на правничу допомогу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції Позивачем надано: договір щодо надання правничої допомоги від 03 листопада 2021 року № УА-03/11/21 на 1 арк.; Додаткову угоду від 14 червня 2022 року до договору щодо надання правничої допомоги від 03 листопада 2021 року № УА-03/11/21 на 1 арк.; Акт наданих правничих послуг від 12.06.2025 на 1 арк.; платіжне доручення від 15 червня 2022 року № 123 на 1 арк.
Відповідно до договору щодо надання правничої допомоги від 03 листопада 2021 року № УА-03/11/21, укладеного між Позивачем (Клієнт) та Адвокатом Пересунько Оксаною Віталіївною (Адвокат), Адвокат зобов'язується надавати Клієнту за його окремими усними чи письмовими дорученнями, в тому числі вказаними в додаткових правочинах до даного Договору, які є його невід'ємними частинами, наступні правничі послуги протягом строку цього Договору: брати участь у підготовці та укладенні різного роду правочинів за участю Клієнт у разі укладення мирових угод для захисту прав та інтересів Клієнта, подавати адвокатських запитів для захисту інтересів та прав Клієнта; організовувати та вести претензійно-позовну роботу щодо справ Клієнта; представляти у встановленому порядку інтереси Клієнта в судах відповідної інстанції; складати та подавати необхідні процесуальні документи в тому числі але не виключено: скарги, претензії, позовні та інші заяви, клопотання; здійснювати інші дії, направлені на виконання предмету даного Договору.
Відповідно до додаткової угоди від 14.06.2022 до договору про надання правничої допомоги від 03 листопада 2021 року № УА-03/11/21 вартість послуг складає 10 000 грн.
Як вбачається з Акта наданих правничих послуг від 12.06.2025, Адвокатом надано Позивачу в суді першої інстанції наступні правничі послуги:
- правовий аналіз дій ДПС України неправомірними та скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку від 03.11.2021 року № 3323591/43573715 - 1 500 грн;
- підготовка юридичного висновку щодо нормативно-правового врегулювання спірних правовідносин, щодо правової підстави для визначення правомірності позиції Клієнта - 2 500 грн;
- підготовка процесуальних документів - позовної заяви (адміністративного позову) щодо визнання дій ДПС України неправомірними та скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку від 03.11.2021 року № 3323591/43573715 та подання через Електронний Суд/канцелярію суду/поштовим відправленням, підготовка до розгляду справи - 5 000 грн;
- збір додаткових необхідних доказів для підтвердження позиції Клієнта - 500 грн;
- підготовка та подання необхідних процесуальних документів: заяв, клопотань - 500 грн;
- представництво в судовій інстанції інтересів Клієнта, особиста участь Адвоката (пропорційно витраченому часу в порядку відеоконференції) - 4 500 грн.
За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).
Колегія суддів зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Державна податкова служба України в апеляційній скарзі зазначає, що задоволені Позивачу до відшкодування витрати у сумі 2000,00 грн не є обґрунтованими у даній адміністративній справі.
Державна податкова служба України вказує на те, що дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» ( заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17.
Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Як зазначено Верховним судом в постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 420/1109/20 визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали в частині стягнення витрат на правничу допомогу дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Таким чином, суд першої інстанції вважав за потрібне присудити понесені Позивачем витрати на правничу допомогу, зокрема за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України в сумі 2000,00 грн, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Державної податкової служби України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Василенко
Повний текст складено 26.08.2025 року.