27 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 204/10032/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Книш А.В.) в адміністративній справі №204/10032/24 за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - начальника мобілізаційного відділення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
В жовтні 2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - начальника мобілізаційного відділення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахування зміни підстав позову, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №18424 від 01.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та про закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про незгоду з оскарженою постановою, оскільки відсутні докази відмови в отриманні позивачем повістки на проходження ВЛК, а спірна постанова містить зазначення порушення позивачем норм законодавства, які не можуть бути до нього застосовані.
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача про те, що відсутні докази відмови в отриманні позивачем повістки на проходження ВЛК. Відповідачем не надані суду докази скоєння позивачем правопорушення, а саме - протокол, акт.
Учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом встановлено, що постановою N18424 від 01 жовтня 2024 винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 25500 грн за те, що позивач порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.13 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024. Так відповідно до вказаної постанови, 01 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 під супроводженням працівників Національної поліції доставлений громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно якого в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутні дані щодо перебування на військовому обліку як військовозобов'язаного. Позивач у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи попередженим про адміністративну та кримінальну відповідальність, при свідках відмовився від проходження військово-лікарської комісії (а.с.85).
Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова прийнята обґрунтовано.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження ВЛК, про що був складений акт.
Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту - Порядок N 560), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 N 560.
Порядок N560 визначає процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних зміну військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби (пункт 1).
Відповідно до п. 74 Порядку N560 резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як свідчать встановлені обставини справи, саме зі спірної постанови вбачається, що позивач порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.13 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.
Також відповідно до вказаної постанови, 01 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 під супроводженням працівників Національної поліції доставлений громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно якого в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутні дані щодо перебування на військовому обліку як військовозобов'язаного. Позивач у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи попередженим про адміністративну та кримінальну відповідальність, при свідках відмовився від проходження військово-лікарської комісії (а.с.85).
Проте матеріали справи не містять доказів оформлення на позивача направлення на проходження ВЛК, засвідчення відмови ОСОБА_1 у її отриманні, а також відсутній протокол про вчинення правопорушення позивачем.
Оскільки учасники справи не надали суду жодних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскарженої постанови, колегія суддів дійшла висновку, про помилковість висновків суду першої інстанції про правомірність у її прийнятті.
У зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позову - 605,60грн., за подання апеляційної скарги підлягав сплаті - 908,40грн, а всього 1514,00грн.
В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 286, 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року в адміністративній справі №204/10032/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 №18424 від 01.10.202 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП -скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1514,00грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення (27.08.2025) та не підлягає оскарженню.
Повне судове рішення складено 27 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак