27 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34244/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Луніна О.С.) в адміністративній справі №160/34244/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахування раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, є особою з інвалідністю другої групи, захворювання пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи норми ст. 49, 54, 55, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 року за № 2-р(ІІ)2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VІ зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої ст. 67 Закону України 796-12 від 28 лютого 1991 року зі змінами. Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов'язань держави, які випливають зі змісту статей 3,16,50 Конституції України в їх взаємозв'язку. Наведене свідчить про те, що приписи ст. 2 Закону № 3668-VІ, першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають, статтям 1, 3,16, ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 50 Конституції України. Позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(ІІ)/2024 та отримав рішення про відмову у виплаті пенсії без обмеження, із зазначенням, що зобов'язання покладені на територіальні управління ПФУ. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пенсійна виплата позивача обраховується та виплачується у визначеному нормами чинного законодавства України порядку, тому вимоги позивача, викладені в позовній заяві є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Наголошує, що перевищення максимального розміру пенсії позивача стало результатом її перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, а тому до регулювання цих правовідносин застосовуються положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності (в розмірі відшкодування збитків) II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
10.10.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії.
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08.11.2024 за №60377-43904/К-01/8-0400/24 позивачу фактично було відмовлено у перерахунку пенсії, що не заперечує відповідач у своєму відзиві.
Так, у рішення зазначено, що на момент звернення за перерахунком пенсії було з'ясовано, що перехід з інвалідності (в розмірі відшкодування збитків) на пенсію по ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи» не є доцільним, відсутнє рішення суду (відповідно до Конституційного суду України від 20.03.2024 № 2 (ІІ)/2024 (ЧАЕС)).
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що у відповідача не було правових підстав для обмеження максимального розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність у зв'язку з чим, зобов'язав останнього провести з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, з урахування раніше виплачених сум.
Колегія суддів переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Як свідчать встановлені обставини справи, виплата розміру пенсії позивача здійснюється з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії передбаченого нормами Закону №3668-VI.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 (в попередній редакції), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 3 статті 67 Закону №796-XII унормовано, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 796-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.09.2023 року у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 року у справі №120/6735/23, від 28.02.2024 року у справі №240/20830/21 та від 24.04.2024 року у справі №580/365/20.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) припис ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(II)/2024 припис ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У рішенні від 20.03.2024 року №2-р(II)/2024 Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов'язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв'язку.
Наведене свідчить про те, що приписи ст. 2 Закону №3668-VI, першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796-XII, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають статтям 1, 3, 16, ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 50 Конституції України.
Колегія суддів зазначає, що правова позиція КСУ щодо неконституційності приписів ст. 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення КСУ відповідного рішення, тобто з 21.03.2024.
Визнана Конституційним Судом України неконституційною норма закону втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення або пізніше (про що зазначається у рішенні Конституційного Суду України), зберігаючи при цьому свою дію до 24 години дня набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України, а «нова» норма» (яка змінює законодавче врегулювання за наслідками відповідного рішення КСУ) розпочинає діяти з 0 годин наступного дня, що повною мірою узгоджується з порядком оприлюднення рішень КСУ, який передбаченим Регламентом Конституційного Суду України від 22.02.2018 року № 1-пс/2018.
Верховний Суд в постанові від 04.07.2024 по справі №580/7744/23 враховуючи висновки КСУ викладені у рішенні №2-р(II)/2024, наголосив, що з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вищевказані правові висновки Верховного Суду враховуються судом при вирішення спору, що розглядається.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача щодо застосування обмежень перерахованої та виплачуваної позивачу пенсії максимальним розміром є протиправними і ними порушені права позивача.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром саме «з 20.03.2024» такими, що не підлягають задоволенню, оскільки як вже зазначалось, правова позиція КСУ щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення КСУ відповідного рішення, тобто з 21.03.2024.
Відтак, до 20.03.2024 положення ст.2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню відповідачем.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позову дійшов помилкових висновків в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром з 20.03.2024, а отже апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року в адміністративній справі №160/34244/24 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 .
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 21.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024, з урахування раніше виплачених сум.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 27 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак