Справа № 420/9001/25
26 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м.Києва, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України м.Києва (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-3), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області № 262740010505 від 03.12.2024 р. та відповідно Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262740010505 від 31.01.2025 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати подання заяви, а саме з 01.09.2024 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4). 27.11.2024 р. позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення Чорнобильської пенсії та надав довідку № 593 від 29.01.2021 р., однак рішенням відповідача-2 від 03.12.2024 р. № 262740010505 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, у зв'язку з тим, що позивач на момент звернення за призначенням пенсії не досяг 59 років. Аналогічне рішення прийнято відповідачем-3 від 31.01.2025 р. № 262740010505 за заявою позивача від 24.01.2025 р. Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки позивач відносяться до громадян, які постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю 4 категорії, що не оспорювалось відповідачами. Наявність у позивача зазначеного посвідчення підтверджує проживання станом на 01.01.1993 р. не менше чотирьох років. Позивач вважає свої права порушеними, а рішення відповідачів протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 28.03.2025 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.
У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 09.04.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
25.04.2025 р. від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що згідно п.2 ст.55 Закону № 796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи є особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Після перевірки наданих позивачем документів, Головним управлінням встановлено, що вік позивача - 58 років, а страховий стаж позивача становить 42 роки 08 місяців 16 днів. Відповідно до наданих документів до страхового стажу зараховані всі періоди. Відповідно до наданих документів підтверджено період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю - 5 років 7 місяців 23 дні, в тому числі станом на 1 січня 1993 року - 5 років 7 місяців 23 дні. До періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю зараховані всі періоди. Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 1 рік. За наданими документами право на призначення пенсії за віком із застосуванням норм ст.55 Закону № 796-ХІІ заявник матиме при досягненні 59 років, тобто з 02.09.2025 р. Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживання, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту ст.55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Таким чином, Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України. Враховуючи це, дії Головного управління не можуть вважатися протиправними, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Станом на 25.08.2025 р. відповідач-1 та відповідач-2 відзиви на позовну заяву не надали.
Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням від 14.04.1994 р. серії НОМЕР_1 .
27.11.2024 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України м.Києва із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
До заяви додано довідку Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 29.01.2021 р. № 593, згідно якої позивач дійсно постійно проживав і був зареєстрований з народження по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 . З 18.11.1986 р. по 10.07.1992 р. проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, рішенням якого від 03.12.2024 р. № 262740010505 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з тим, що позивач на момент звернення за призначенням пенсії не досягнув 59 років. Відповідно до наданих документів до страхового стажу зараховані всі періоди. Відповідно до наданих документів підтверджено період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю - 5 років 7 місяців 23 дні, в тому числі станом на 1 січня 1993 року - 5 років 7 місяців 23 дні. До періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю зараховані всі періоди. Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 1 рік. За наданими документами право на призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХІІ заявник матиме при досягненні 59 років, тобто з 02.09.2025 р.
24.01.2025 р. повторно звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
До заяви додатково додано довідку Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 21.01.2025 р. № 08.2-07/223, за якою позивач уродженець с.Діброво-Ленінське, Бороднянського району Київської області постійно проживав і був зареєстрований з народження по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 (підстава будинкова книга). З 18.11.1986 р. по 10.07.1992 р. проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (підстава будинкова книга).
Також додано довідку Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 21.01.2025 р. № 7, за якою позивач дійсно постійно проживав і був зареєстрований з народження по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 . З 18.11.1986 р. по 10.07.1992 р. проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (підстава: лист Відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 21.01.2025 р. № 08.2-07/223). Згідно Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 р. № 106 с.Діброва було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок чорнобильської катастрофи (4 категорія).
За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого від 31.01.2025 р. № 262740010505 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з тим, що позивач на момент звернення за призначенням пенсії не досягнув 59 років. Відповідно до наданих документів до страхового стажу зараховані всі періоди. Відповідно до наданих документів підтверджено період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю - 5 років 7 місяців 23 дні, в тому числі станом на 1 січня 1993 року - 5 років 7 місяців 23 дні. До періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю зараховані всі періоди. Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 1 рік. За наданими документами право на призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХІІ заявник матиме при досягненні 59 років, тобто з 02.09.2025 р.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 років (абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV).
Сторонами не заперечуються ті обставини, що позивач на час звернення до відповідача-1 досягнув віку 58 років та мав страховий стаж 42 роки 08 місяців 16 днів.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 р. № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).
Згідно з ч.1 ст.55 Закону № 796-XII особам, які проживали або працювали на радіоактивно забруднених територіях, пенсії призначаються із зниженням пенсійного віку, визначеного ст.26 Закону, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період (абз.6 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII).
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що законодавець розділяє дві величини зниження пенсійного віку, а саме: початкову (для осіб, які з 26.04.1986 р. по 31.07.1986 р. постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю) та наступну (для осіб, які з 01.08.1986 р. постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю)
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 має статус має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням від 14.04.1994 р. серії НОМЕР_1 .
Поряд з цим, згідно довідок, які надані Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області від 29.01.2021 р. № 593, від 21.01.2025 р. № 08.2-07/223 та від 21.01.2025 р. № 7, позивач на території зони посиленого радіоекологічного контролю проживав вже опісля Чорнобильської катастрофи, а саме з 18.11.1986 р. по 10.07.1992 р. та в цілому 5 років 7 місяців 23 дні.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком із застосуванням норм ст.55 Закону № 796-ХІІ слід використовувати саме наступну величину зниження пенсійного віку - 1 рік, оскільки в період з 26.04.1986 р. по 31.07.1986 р. позивач постійно не проживав та постійно не працював у зоні посиленого радіологічного контролю.
Отже, у спірних рішеннях відповідач-2 та відповідач-3, якими відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" враховано усі обставини, що мають значення для призначення даного виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач-2 та відповідач-3 належно розглянули подані позивачем заяви і документи та, відповідно, прийняли обґрунтовані рішення про відмову.
Тому, за встановлених у справі обставин, суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність рішень відповідача-2 та відповідача-3 критеріям, визначеним у ст.2 КАС України, у зв'язку із чим дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог через відсутність порушеного права позивача в межах спірних відносин.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України м.Києва (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Степана Бандери, буд.43, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко