Іменем України
27 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/15552/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі - відповідач-1, ТУ ССО у м. Києві та Київській області), Служби судової охорони (далі - відповідач-2, ССО), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у м. Києві та Київській області щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність центрального органу управління ССО щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- стягнути додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 367303,00 грн в межах суми стягнення за один місяць.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він проходив службу в Службі судової охорони та перебував на посаді командира 5 взводу охорони 5 підрозділу охорони ТУ ССО у м. Києві та Київській області.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в редакції станом на 28 лютого 2022 року (далі - постанова № 168), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Вказана редакція пункту 1 постанови № 168 діяла до 01 липня 2022 року, з 01 липня 2022 року пункт 1 постанови № 168 має іншу редакцію.
Разом з тим, починаючи з 24 лютого 2022 року і по 20 січня 2023 року позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода відповідно до положень постанови № 168.
На звернення щодо виплати зазначеної додаткової ТУ ССО у м. Києві та Київській області повідомило позивача про те, що кошторисних призначень та фінансування на виплату додаткової винагороди для співробітників Управління від розпорядників вищого рівня не надходило. Таким чином, зазначена додаткова винагорода в період з 24 лютого 2022 року не виплачувалася жодному співробітнику Управління. Крім цього, наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченою постановою № 168, не видавались.
Позивач вважає, що бездіяльністю відповідачів порушується його право на отримання встановленого законом та підзаконним актом грошового забезпечення, внаслідок чого позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ТУ ССО у м. Києві та Київській області позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 29 листопада 2022 року, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити, вказуючи на відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
ССО надано до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити та які є аналогічними відзиву ТУ ССО у м. Києві та Київській області.
Користуючись правом на подання заяв по суті справи позивачем подані відповіді на відзиви, в якій з мотивів, наведених у позові, просить задовольнити позовні вимоги.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу № 640/13495/22 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року продовжено розгляд справи № 640/15552/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У задоволенні клопотання ТУ ССО у м. Києві та Київській області про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державну судову адміністрацію України, Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України відмовлено. Зобов'язано ТУ ССО у м. Києві та Київській області надати письмові докази.
ТУ ССО у м. Києві та Київській області надано відзиви на позовну заяву від 26 червня 2025 року і від 02 липня 2025 року, які є аналойними відзиву від 29 листопада 2022 року.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) у період з 02 березня 2020 року по 30 червня 2023 року проходив службу у ССО, з 02 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року на посаді командира взводу підрозділу охорони (Київська область) територіального управління ССО у м. Києві; з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року - командира взводу 5 взводу охорони 5 підрозділу охорони ТУ ССО у м. Києві та Київській області, про що свідчать довідка ТУ ССО у м. Києві та Київській області від 25 червня 2022 року № 219, витяг з наказу ТУ ССО у м. Києві та Київській області (по особовому складу) від 27 лютого 2020 року № 44 о/с, витяг з наказу ТУ ССО у м. Києві та Київській області від 26 червня 2023 року № 342 о/с «Про звільнення майора Служби судової охорони ОСОБА_1 ».
Згідно з довідками ТУ ССО у м. Києві та Київській області від 12 вересня 2022 року № 645, від 01 липня 2025 року № 84 та від 01 липня 2025 року № 84 під час проходження служби в ТУ ССО у м. Києві та Київській області ОСОБА_1 нараховано у період з 01 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року у загальній сумі 247879,79 грн, щомісячна додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, не нараховувалась та не виплачувалась.
ССО звернулась з листами до ДСА України з листами про збільшення асигнувань на утримання Служби судової охорони зазначивши розміри потреб ССО у виділенні коштів на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
ДСА України повідомила ССО про те, що за наслідками звернення Державної судової адміністрації України до Міністерства фінансів України щодо виділення додаткових бюджетних асигнувань для виплати винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 співробітникам Служби судової охорони, наразі на цей час Державна судова адміністрація України позбавлена можливості збільшити бюджетні асигнування для виплати винагороди співробітникам Служби судової охорони.
Також ССО з метою виділення коштів на виплату додаткової винагороди співробітникам ССО зверталася до Прем'єр-міністра України, Міністра фінансів України, ДСА України, голови Верховного Суду, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Вищої ради правосуддя, про що свідчать листи Служби судової охорони до зазначених органів та осіб.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, суд визнає дану адміністративну справу типовою до зразкової справи № 260/3564/22 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Частинами першою, другою статті 162-1 Закону № 1402-VIII визначено, що до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони. Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
Згідно з частиною першою статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У силу приписів частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком № 384.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу І «Загальні положення» Порядку № 384 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Служба). Цей Порядок розроблено на виконання статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 03 січня 2013 року № 2 «Про встановлення надбавок до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць» та інших нормативно-правових актів, що регулюють питання оплати праці.
Згідно з пунктом 4 розділу І «Загальні положення» Порядку № 384 грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 2 4) премія (пункти 5, 6 розділу І «Загальні положення» Порядку № 384).
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги (пункт 7 розділу І «Загальні положення» Порядку № 384).
Відповідно до пунктів 8, 10 розділу І «Загальні положення» Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 розділу І «Загальні положення» Порядку № 384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 розділу І «Загальні положення» Порядку № 384).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
У подальшому, законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні Укази Президента України та востаннє продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Частиною першою статті 12 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 (далі - постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 постанови № 168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 постанови № 168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесені, зокрема, такі зміни до постанови № 168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом Державної судової адміністрації України від 31 жовтня 2022 року № 396 «Про затвердження Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану» затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 396 ці Порядок і умови визначають механізм виплати додаткової винагороди на період воєнного стану (далі - додаткова винагорода) співробітникам Служби Судової охорони (далі - співробітникам). Порядок розроблено на виконання постанови № 168.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 396 додаткова винагорода не входить до складових грошового забезпечення, які враховуються під час призначення пенсії, нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, передбаченої статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», грошової компенсації за невикористані дні основної, а також додаткової відпустки, а також є таким доходом з якого не утримуються аліменти.
Згідно з абзацом першим пункту 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку № 396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби. Голові Служби (особі, яка виконує його обов'язки), його заступникам виплата додаткової винагороди здійснюється за письмовим погодженням з Головою Державної судової адміністрації України. Начальникам територіальних управлінь Служби (особам, які виконують їх обов'язки), виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів Служби. Підготовка проектів наказів про виплату додаткової винагороди покладається на підрозділи по роботі з персоналом центрального органу управління, територіальних управлінь Служби. Проєкти наказів складаються на підставі обліку співробітників з урахуванням періодів визначених в пункті 8 цього наказу. Накази про виплату додаткової винагороди співробітникам за минулий місяць видавати до 25 числа поточного місяця (пункти 4, 5 Порядку № 396).
Розрахунковий період для виплати додаткової винагороди визначається в календарному обчисленні з 24 лютого по 28 лютого 2022 року, а надалі щомісяця пропорційно часу дії воєнного стану (пункт 6 Порядку № 396).
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» та пункті 4 наказу Державної судової адміністрації України від 31 жовтня 2022 року № 396 «Про затвердження Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану» передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає виплаті їм в порядку та на умовах, визначених Державною судовою адміністрацією України.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 як співробітнику ТУ ССО у м. Києві та Київській області вказаної додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань та охоплюють період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
Згідно зі статтею 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок № 384 відносить, зокрема, винагороди.
Виходячи з цього, встановлена постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
У первинній редакції постанови № 168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Водночас, з урахуванням змін до постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07 липня 2022 року № 793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№ 168 і № 793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 змін до постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку № 384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому постановою № 168 у первинній редакції, тому постанова Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 також підлягає застосуванню при вирішенні цього спору.
Відтак, виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку № 396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» Державна судова адміністрація України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.
Так само пунктом 2-1 постанови № 168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793), на виконання якого прийнято Порядок № 396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить Державна судова адміністрація України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.
У зв'язку з цим визначення в пункті 7 Порядку № 396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих Державної судової адміністрації України повноважень.
Крім того, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку № 396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком № 384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому відмова ТУ ССО у м. Києві та Київській області у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява № 63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).
Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини є вимогою частини другої статті 6 КАС України.
За змістом пункту 9 частини першої статті 4, статті 5, частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
У позовній заяві позивач правильно визначив, що спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі виникли між ним і ТУ ССО у м. Києві та Київській області, яке в силу вимог пункту 10 Порядку № 384 виплачує позивачу грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
Отже, ТУ ССО у м. Києві та Київській області є належним відповідачем за пред'явленим позовом, оскільки саме цей суб'єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди.
У задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльності центрального органу управління ССО щодо невиконання вимог постанови № 168 треба відмовити.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, то Верховний Суд вказав, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX (набрав чинності з 19 липня 2022 року), частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності;
Відтак, до 19 липня 2022 року строк звернення до суду з цим позовом співробітника територіального управління служби судової охорони не був обмежений будь-яким строком, а у правовідносинах, що виникли після цієї дати, позивач не пропустив тримісячного строку.
Врахувавши наведені правові позиції, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності територіального управління Служби судової охорони щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, та зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу вказану додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), починаючи з 24 лютого 2022 року.
Саме такий спосіб захисту порушеного права був застосований Верховним Судом у вищевказаному рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, застосовуючи висновки Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22 про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати позивачу у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168;
- зобов'язати ТУ ССО у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою № 168, з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 30000,00 грн на місяць, з 19 липня 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі до 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.
- у задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає, що за змістом статті 381-1 КАС України правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач створюватиме перешкоди для виконання такого рішення.
Отже, клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення залишається судом без задоволення.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону № 3674-VI).
Станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2481,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення (додатковим видом грошового забезпечення), позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI звільнений від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Разом з цим, позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору від 15 вересня 2022 року № 44305069-1 у розмірі 992,40 грн.
Отже, позивач має право звернутися до суду із клопотанням про повернення судового збору у розмірі 992,40 грн, сплаченого при поданні позову за квитанцією від 15 вересня 2022 року № 44305069-1.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 291 КАС України, суд
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 43162533, місцезнаходження: вул. Білогородська, 13, м. Боярка, Фастівський район, Київська область, 08153), Служби судової охорони (ідентифікаційний код 42902258, місцезнаходження: Вознесенський узвіз, 10б, м. Київ, 04053) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 30000,00 грн на місяць, з 19 липня 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі до 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.
У задоволення інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль