про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
без проведення судового засідання
25 серпня 2025 року м. Київ справа №320/35132/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та частково нечинним наказ, визнання протиправною бездіяльності,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просить суд:
- визнати протиправним та нечинним абзац третій «ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів;» підпункту 3 пункту 11 Розділу IV «Правила заповнення розділів декларації» Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.11.2023 № 252/23 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за №1965/41021;
- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 40381452, місцезнаходження: місто Київ, бульвар Миколи Міхновського, 28) щодо невжиття заходів для обмеження публічного доступу до даних про ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів (публічних адрес), зазначених у щорічних деклараціях позивача за 2023 рік, поданій 24.03.2024, і за 2024 рік, поданій 23.02.2025, а також у деклараціях дружини позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2023 рік, поданій 17.03.2024, та за 2024 рік, поданій 23.02.2025, що включені до публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції вчинити дії: обмежити третім особам доступ до даних про ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів (публічних адрес) у вказаних щорічних деклараціях, із збереженням таких даних у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для службового використання, у такий спосіб: видати наказ про обмеження доступу до вказаних даних у зазначених деклараціях, що забезпечить ефективний захист порушених прав позивача.
Ухвалою суду подану позовну заяву залишено без руху, позивачеві визначено строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій він просить поновити строк звернення до суду та зазначає про те, що до подання щорічної декларації за 2023 рік, а також під час подання вказаної щорічної декларації і до 23.02.2025, тобто до дати подання щорічної декларації вже за 2024 рік, позивач не мав жодних підстав навіть підозрювати, що дані про ідентифікатор у системі обігу віртуальних активів, зазначені у вказаних деклараціях, включених до публічної частини Реєстру, у поєднанні з іншими, зазначеними в ній відомостями, які надають можливість ідентифікувати позивача або членів його сім'ї, можуть загрожувати, зокрема безпеці його життя, здоров'я, майна чи особистих даних. Позивач беззаперечно вважав, що такі дані можуть використовуватися виключно для стандартної перевірки НАЗК. на момент подання декларації за 2023 рік і до 24.02.2025 позивач добросовісно вважав, що Порядок НАЗК, прийнятий, погоджений і затверджений у встановленому законом порядку та уповноваженими органами, забезпечує безпеку і законність декларування, що виключало необхідність самостійного аналізу можливих ризиків. Також варто звернути увагу суду, що позивач із 2016 року регулярно подавав декларації до Реєстру (додаток № 2), сприймаючи цей процес як буденний і звичний, оскільки за весь цей час у нього не виникало жодних негативних наслідків через зазначення відомостей у деклараціях, це додатково виключало необхідність замислюватися над можливими ризиками. Даний факт також підтверджує добросовісність позивача, оскільки він не мав підстав очікувати, що вимоги Порядку НАЗК можуть створювати загрози його правам, передбаченим, зокрема статтею 32 Конституції України та ст. 8 ЄКПЛ. Позивач замислився і усвідомив можливе порушення лише 24.02.2025 під час заповнення декларації за 2024 рік, коли, з огляду на збільшення обсягу інвестицій у криптоактиви (додаток № 3), вперше звернув увагу на потенційні загрози їх безпеці. Провівши аналіз доступної інформації з розрізнених джерел в Інтернеті, він виявив, що відомості про такі ризики, через їх унікальну і неочевидну природу, в офіційних джерелах відсутні. Слід зазначити, що дана ситуація вимагала глибоких знань у сфері блокчейн технологій, якими позивач, як звичайний суб'єкт декларування, до 24.02.2025 не володів у достатній мірі, що і унеможливлювало усвідомлення ним ризиків, пов'язаних із поєднанням даних про ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів з іншими публічними даними декларації. При цьому, позивач також не мав жодних переваг у доступі до інформації чи ресурсів, порівняно з іншими суб'єктами декларування. Усвідомлення позивачем 24.02.2025 можливого порушення було раптовим, через те, що виявлена ним проблема щодо декларування криптоактивів полягала не стільки в самому факті прийняття Порядку НАЗК, скільки в складності самого усвідомлення наслідків поєднання зазначених даних про ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів з іншими відомостями з декларації, оскільки самі публічні адреси криптогаманців в блокчейн-технологіях за своєю природою є анонімними, тоді як дані в декларації, такі як ПІБ тощо, навпаки мають ідентифікуючий характер. Тому у разі оприлюднення зазначених даних без одночасного забезпечення їх конфіденційності і виникає неочевидна суперечність, що призводить до втрати анонімності і створює значні безпекові ризики. Навіть після першого звернення позивача 24.02.2025, де він зазначав, що: «Розкриття публічних адрес у публічній частині декларації створює значні ризики для безпеки активів декларанта» (додаток № 5), НАЗК у відповіді від 25.03.2025 № 40- 11/25537-25 (додаток № 6) заявило, що: «Національне агентство, після набрання чинності Законом України «Про віртуальні активи», розгляне можливість ініціювання змін до абз. 4 ч. 1 ст. 47 Закону під час підготовки законодавчих змін з питань удосконалення законодавства в частині декларування на виконання Державної антикорупційної програми на 2021-2025 роки». Така позиція НАЗК свідчить, що навіть станом на 25.03.2025 воно не повною мірою усвідомило серйозність викладеної позивачем проблеми, і не визнало її такою, що потребує невідкладної уваги, що додатково підтверджує об'єктивну складність для позивача усвідомити порушення раніше, оскільки навіть профільний орган не продемонстрував належного розуміння виниклих ризиків. Ця позиція додатково підтверджена відповіддю НАЗК від 01.05.2025 № 180-10/37559-25 (додаток № 7), де зазначено: «Національне агентство погоджується із наведеними у листі доводами, що специфіка (властивості) цифрових активів (їх різноманітність, технологічні особливості та особливості правового регулювання) потребує спеціальних знань та навичок», а також: «потреба у таких спеціальних знаннях (навичках) стосується виключно працівників Національного агентства, які забезпечують реалізацію повноважень, визначених п.п. 7-1, 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції»». Водночас у даній відповіді НАЗК зазначає: «Національним агентством постійно вживаються заходи щодо створення умов для отримання працівниками профільних підрозділів глибоких спеціальних знань (навичок) з питань, пов'язаних з обігом цифрових активів через їх систематичну участь у профільних навчальних курсах, семінарах, обміні досвідом тощо».
Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає, що причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.
Відповідно до положень статей 257, 261 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження).
Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.
Відкрити провадження в адміністративній справі.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа буде розглядатися (формуватися та зберігатися) в електронній формі.
Роз'яснити сторонами, що всі документи необхідно подавати в електронній формі за допомогою підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», за допомогою яких також можливо ознайомитися з матеріалами електронної справи.
Установити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Роз'яснити відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що він має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж через двадцять днів з моменту отримання даної ухвали.
Роз'яснити сторонам, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, а також у випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, підсистема «Електронний суд» в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.
Відповідач у строк установлений для подання відзиву, а позивач не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву мають право подати до суду клопотання, про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням інших учасників справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, в мережі Інтернет за адресою: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лисенко В.І.