Провадження № 11-сс/821/399/25 Справа № 705/4309/25 Категорія: ст. 303 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
27 серпня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2025 року за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
У липня 2025 року ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність прокурора, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Скарга мотивована тим, що 14.07.2025 ним, як потерпілим, було подано до Уманської окружної прокуратури заяву про вчинення злочину групою службових осіб, керованою прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_7 та за безпосередньої участі судді Маньківського районного суду ОСОБА_8 , що кваліфікується за ст. 372 КК України - притягнення завідомо невинного ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину. Дана заява прийнята прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9
17.07.2025 на електронну адресу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав заяву з проханням надіслати на його електронну адресу копію прийнятого прокурором рішення, повідомлення про відмову або вчинену іншу дію чи бездіяльність.
Не отримавши протягом тижня жодної інформації і не змігши зв?язатися з прокуратурою по телефону: 04744-3-02-20, 18.07.2025 ОСОБА_6 зателефонував на гарячу лінію Черкаської окружної прокуратури, де його повідомили про те, ??що його заява зареєстрована ОСОБА_9 в системі документообігу № 6123-25 та йому надано і, скоріш за все, надіслано роз?яснення поштою.
Вказував, що прокурор Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 не вніс відомості з заяви ОСОБА_6 до ЄРДР, не розпочав розслідування і не надав Витяг з ЄРДР, як це передбачено статтею 214 КПК України.
На підставі описаного й доданих доказів на підтвердження зазначених обставин, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 303 та п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, просив суд зобов'язати прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 чи іншу уповноважену службову особу Уманської окружної прокуратури виконати норму ч. 1 ст. 214 КПК України та внести до ЄРДР відомості з заяви ОСОБА_6 від 14.07.2025 про вчинення злочину групою службових осіб, керованою прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_7 та за безпосередньої участі судді Маньківського районного суду ОСОБА_8 , що кваліфікується за ст. 372 КК України - притягнення завідомо невинного ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину; зобов?язати прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 виконати інші процесуальні дії відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України й розпочати розслідування кримінального провадження за його заявою від 14.07.2025, витяг з ЄРДР надіслати на його електронну адресу.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.07.2025 в задоволенні зазначеної скарги відмовлено.
На думку слідчого судді, скарга ОСОБА_6 не містила обставин, що могли свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того, на переконання слідчого судді, твердження скаржника про вчинення кримінальних правопорушень має занадто узагальнений, абстрактний характер, а наведені відомості не дають змоги попередньо кваліфікувати такі діяння саме як кримінальні правопорушення.
Так, покликання скаржника на те, що групою осіб у складі дізнавача ОСОБА_10 , слідчої Петренко/ ОСОБА_11 , прокурора ОСОБА_7 та судді ОСОБА_8 шляхом фабрикування провадження, приховування злочину, неналежного виконання обов'язків, фальсифікації та знищення доказів, було вчинено злочин щодо притягнення завідомо невинуватого скаржника ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, на думку слідчого судді, є лише його припущеннями, на підтвердження чого не наведено жодних обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчинення кримінальних правопорушень.
Так, доводи заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінальних правопорушень, на переконання слідчого судді, є необґрунтованими припущеннями, не заснованими на фактичних даних і фактично зводяться до незгоди ОСОБА_6 з процесуальними рішеннями під час розгляду справи Маньківським районним судом Черкаської області та ухваленим за результатами розгляду обвинувального акту вироком цього суду.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя не зазначив встановлені під час розгляду скарги обставини та докази, а також мотиви їх неврахування, просить задовольнити його вимоги викладені в скарзі на бездіяльність прокурора, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Скаржник зазначає, що під час розгляду його скарги замість прокурора ОСОБА_9 брав участь зацікавлений у приховуванні злочину начальник Маньківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_12 , який є безпосереднім начальником прокурора ОСОБА_7 .
Вказує, що дану обставину слідчий суддя не взяв до уваги і не відобразив це у тексті оскаржуваної ухвали, що вплинуло на кінцеве судове рішення.
Зазначає, що слідчий суддя також до тексту ухвали не вніс встановлених під час розгляду скарги фактів про те, що його заява про злочин містила чотирнадцять ознак вчинення злочину службовими особами прокуратури та суду.
Слідчий суддя не зосередив своєї уваги на предметі поданої ним скарги, на злочинній діяльності прокуратури, службова особа котрої не виконала обов'язок, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України.
Натомість, на думку скаржника, слідчий суддя вніс в текст ухвали неправдиві відомості, зокрема, що скарга ОСОБА_6 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, що твердження скаржника про вчинення кримінальних правопорушень має занадто узагальнений, абстрактний характер, а наведені відомості не дають змоги попередньо кваліфікувати такі діяння саме як кримінальні правопорушення.
Вказує, що слідчий суддя після аналізу його заяви про злочин, зробив висновок без посилання на норму закону і стверджує, що обставини, викладені в заяві, не потребують перевірки засобами кримінального процесу. І це тоді, коли в його заяві описано чотирнадцять ознак вчинення злочину, вказано осіб, які вчинили злочини, спосіб та кваліфікацію.
Прокурор в судове засідання не з'явився.
ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просив здійснити її розгляд без його участі.
Участь учасників процесу в рамках апеляційного перегляду оскаржуваної скаржником ухвали слідчого судді в контексті вимог процесуального закону не є обов'язковою, у зв'язку із чим колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги за відсутності прокурора та ОСОБА_6 .
Вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2025 ОСОБА_6 звернувся до Уманської окружної прокуратури з заявою про вчинення злочину групою службових осіб, керованою прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_7 та за безпосередньої участі судді Маньківського районного суду ОСОБА_8 , що кваліфікується за ст. 372 КК України - притягнення завідомо невинного ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.
У заяві викладені обставини, що відбулися 02.08.2023 з 12 год. 23 хв. по 13. год. 15 хв., а саме, згідно тверджень скаржника, коли юрисконсульт Маньківського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_13 , діючи в позаюридичний і позадоговірний спосіб, у змові і за усним наказом свого керівництва, використовуючи впливове становище, перебуваючи незаконно на володінні родини ОСОБА_6 , примушував членів його сім'ї/родини до виконання цивільно-правових дій у спосіб вчинення реальної погрози, зокрема завдання йому смерті шляхом відрубування голови косою.
За цією подією відкрито два кримінальних проваджень: № 12023255370000213 за заявою ОСОБА_6 , де він являється потерпілим від діянь ОСОБА_13 та № 12023255370000170 за заявою ОСОБА_13 , де ОСОБА_6 за вироком суду від 17.06.2025 у справі № 701/1167/23 визнано винним у скоєні тяжкого злочину.
В заяві про злочин ОСОБА_6 вказував, що в кримінальному провадженні № 1202325537000017 з самого початку розслідування у формі дізнання, потім у формі розслідування злочину та під час судового провадження проявилося бажання прокурора вигородити, приховати вчинення злочину юридичною особою по постачанню електроенергії та її службовою особою, натомість з ОСОБА_6 зробили злочинця, що проявилося наступним чином:
- т.в.о. начальника СД відділу поліції № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_10 03.08.2023 було доручено дізнавачам ОСОБА_14 та ОСОБА_15 провести досудове розслідування за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, однак в матеріалах провадження відсутній будь-який доказ вчинення будь-яких процесуальних дій чи прийняття рішень зазначеними дізнавачами, що свідчить про одноосібне фабрикування справи під керівництвом прокурора ОСОБА_7 ;
- в матеріалах провадження міститься повідомлення від 18.07.2023 про початок досудового розслідування, в якому йдеться про інший номер кримінального провадження, а тому постає питання - на підставі яких матеріалів прийнято постанову від 03.08.2023 про призначення групи прокурорів, що свідчить про цілеспрямовану фальсифікацію звинувачення проти ОСОБА_6 ;
- протокол від 02.08.2023 про прийняття заяви від ОСОБА_13 про кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_6 , складений слідчим ОСОБА_16 , де з восьми граф щодо події заповнено лише першу, без зазначення часу. У всіх решта проставлено «Z», що свідчить про відсутність нанесення шкоди, ушкоджень, застосування насильства тощо;
- в матеріалах провадження міститься рапорт, у якому зазначено, що 02.08.2023 о 18:09 год. надійшла заява від ОСОБА_13 , зареєстрована в ЄО № 2492 про те, що йому нанесено тілесні ушкодження 02.08.2023 о 15:00 год., що виключає причетність ОСОБА_6 до нанесення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, саме о 15:00 год.;
- постановою від 06.09.2023 про зміну кваліфікації в кримінальному провадженні, у якій йдеться про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 близько 13 год. 02.08.2023, дізнавачем ОСОБА_17 змінено кваліфікацію з ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 4 ст. 296 КК України, чим порушено субординацію, адже питання перекваліфікації відноситься до повноважень прокурора відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 301 КПК України. Без допиту ОСОБА_6 дізначавем встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_13 нанесено близько 13 год., а не о 15:00 як зазначено в рапорті, що свідчить про фальсифікацію провадження;
- на стадії дізнання ОСОБА_6 не було повідомлено, не було допитано, не було повідомлено про підозру, що передбачено ч. 2 ст. 301 КПК України, що свідчить про фабрикування справи;
- на стадії дізнання без належного процесуально-документального супроводу до процесуальних дій була залучена слідча ОСОБА_18 / ОСОБА_11 , яка ще 04.09.2023 вчиняла процесуальні дії, що свідчить про виконання нею усних вказівок прокурора ОСОБА_7 з метою фабрикування справи;
- процесуальні документи створені ОСОБА_17 під час дізнання стали основою звинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, обґрунтуванням обвинувального акту, затвердженого прокурором ОСОБА_7 і судового вироку судді ОСОБА_8 , без окремої ухвали слідчого судді, як того вимагає ст. 298-1 КПК України, що свідчить про фабрикування справи ще на стадії дізнання;
- постанова від 06.09.2023 про визначення підслідності містить у своєму тексті згадку про номер іншого кримінального правопорушення й приймалася прокурором ОСОБА_12 , а підписувалася прокурором ОСОБА_7 , що свідчить про фабрикування справи;
- 13.09.2023 слідчою Петренко/ ОСОБА_11 на підставі ухвали слідчого судді, яка ще не вступила в законну силу, проведено без результативні обшуки та з порушенням прав ОСОБА_6 і на підставі штучно створених процесуальних документів, повідомлено останньому про підозру, що свідчить про виконання слідчою усної вказівки прокурора;
- 09.11.2023 слідчою ОСОБА_11 під час проведення процесуальних дій і розгляду клопотань ОСОБА_6 , без жодних змін фабули підозри на підставі показів ОСОБА_6 у статусі підозрюваного, ще до відкриття останньому матеріалів в порядку ст. 290 КПК України, що відбулося в день завершення законних строків досудового розслідування, 13.11.2023 складено текст обвинувального акту, що свідчить про виконання слідчою усної вказівки прокурора;
- 20.11.2023 прокурором ОСОБА_7 , без жодних змін фабули підозри на підставі показів ОСОБА_6 у статусі підозрюваного, без врахування переконливих доказів невинуватості останнього, відповідно до поліцейського рапорту і наданого ОСОБА_6 під час надання пояснень і показань відеозапису, без врахування відкритого кримінального провадження № 12023255370000213 за заявою ОСОБА_6 , затверджено обвинувальний акт, у якому анкетні дані ОСОБА_6 невірні, що свідчить про умисне й сплановане прокурором ОСОБА_7 притягнення останнього до кримінальної відповідальності на підставі сфабрикованого провадження під безпосереднім його керівництвом;
- під час судового провадження прокурором ОСОБА_7 , під прикриттям судді ОСОБА_8 , з метою приховання злочину вчиненого юридичною особою по постачанню електроенергії і її посадовою особою ОСОБА_13 , з метою знищення доказів невинуватості ОСОБА_6 , з метою притягнення його до кримінальної відповідальності, було знищено матеріали досудового розслідування шляхом розшивання прокурором матеріалів досудового розслідування і вибіркового надання суду процесуальних документів у якості доказів, що свідчить про змову між прокурором і суддею для досягнення поставленої прокурором мети;
- в тексті судового вироку від 17.06.2025 у справі № 701/1167/23 суддя ОСОБА_8 проігнорував і не врахував досліджені беззаперечні докази невинуватості ОСОБА_6 : факт знищення працівниками поліції доказу, яким є палиця зі слідами від ударів коси та відбитками пальців ОСОБА_13 ; показання ОСОБА_6 ; поліцейський рапорт та відеозапис з місця події. Також не вніс в текст вироку показання потерпілого ОСОБА_13 , які містять відомості та доказують винуватість у скоєнні злочину його, а не ОСОБА_6 .
Зазначені в заяві обставини, на думку ОСОБА_6 , свідчать про вчинення групою осіб дізнавачем ОСОБА_10 , слідчою ОСОБА_18 / ОСОБА_11 , прокурором ОСОБА_7 , суддею ОСОБА_8 злочину по притягненню ОСОБА_6 , як завідомо невинуватого, до кримінальної відповідальності, шляхом фабрикування провадження, приховування злочину, неналежного виконання обов'язків, фальсифікації та знищення доказів, що кваліфікується за ч. 2 ст. 372 КК України у сукупності з іншими статтями КК України, зокрема, ст. ст. 26, 28, 364, 366, 396.
На підставі викладеного ОСОБА_6 просив прокурора в порядку ст. 214 КПК України прийняти та зареєструвати заяву, внести відомості до ЄРДР, надати йому витяг з ЄРДР та пам'ятку потерпілого, розпочати досудове розслідування кримінального провадження.
Дана заява прийнята прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9
17.07.2025 на електронну адресу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав заяву з проханням надіслати на його електронну адресу копію прийнятого прокурором рішення, повідомлення про відмову або вчинену іншу дію чи бездіяльність.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_6 від 14.07.2025, Уманська окружна прокуратура листом від 15.07.2025 № 2-165-3013-17 повідомила, що притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності здійснено у порядку, визначеному КПК України, на підставі наявних доказів, зібраних стороною обвинувачення та наданих у встановленому порядку до суду.
Також зазначено, що розгляд справи судом відбувся з дотриманням засад змагальності сторін та забезпечення права на захист. Вирішення питання щодо винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення належить виключно до компетенції суду, який ухвалює рішення на підставі доказів, досліджених у ході судового розгляду.
Роз'яснено, що відповідно до ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, в тому числі і вироки.
Підстав для внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_6 , прокуратурою Уманської окружної прокуратури не вбачалося.
Такими є встановлені обставини справи, а зазначене питання щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальні правопорушення має наступне правове регулювання.
Частина 1 ст. 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
З вимог ч. 1 ст. 214 КПК України слідує, що бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до вказаного реєстру впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Системний аналіз положень ст. ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Положеннями ст. 25 КПК України (яка регламентує засаду публічності у кримінальному судочинстві) встановлено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Ця норма пов'язана з ч. 5 ст. 214 КПК України згідно якої до ЄРДР вноситься, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може мати місце лише у разі надходження до компетентного суб'єкта заяви, яка містить інформацію про вчинення саме кримінального правопорушення, та невнесення відповідного запису до ЄРДР протягом 24 годин з моменту надходження такої заяви.
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Тобто слідчий, прокурор зобов'язані проаналізувати викладені в повідомленні про злочин фактичні обставини діяння та визначити попередньо, під ознаки якого злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК України, таке діяння підпадає.
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що твердження скаржника про вчинення кримінальних правопорушень має занадто узагальнений, абстрактний характер, а наведені відомості не дають змоги попередньо кваліфікувати такі діяння саме як кримінальні правопорушення. Доводи заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінальних правопорушень фактично зводяться до незгоди ОСОБА_6 з процесуальними рішеннями під час розгляд справи Маньківським районним судом Черкаської області та ухваленим за результатами розгляду обвинувального акту вироком цього суду.
Так, заява ОСОБА_6 про вчинення злочину від 14.07.2025 стосується прокурора, працівників правоохоронних органів та судді, що підтверджується змістом прохальної частини заяви, так її мотивами, зокрема, вказував про притягнення його, як завідомо невинуватого, до кримінальної відповідальності, шляхом фабрикування провадження, приховування злочину, неналежного виконання обов'язків, фальсифікації та знищення доказів, що кваліфікується за ч. 2 ст. 372 КК України.
Зміст заяви переважно зводиться до твердження заявника про фабрикування кримінальної справи проти нього та виконання уповноваженими особами правоохоронних органів усних вказівок прокурора ОСОБА_7 з метою притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, що свідчить про незгоду скаржника із діями дізнавача, слідчого та прокурора, які здійснювали досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12023255370000170, що є нічим іншим як незгодою заявника з діями працівників поліції та прокуратури під час проведення досудового розслідування кримінального провадження стосовно нього та пред'явленим обвинуваченням.
Також ОСОБА_6 у своїй заяві про вчинення злочину фактично не погоджується із змістом та самим вироком від 17.06.2025, ухваленим суддею Маньківського районного суду Черкаської області ОСОБА_8 у справі № 701/1167/23, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
В заяві про вчинення злочину сам ОСОБА_6 вказує про події, процесуальні документи та дії службових осіб датовані переважно ще 2023 роком.
Водночас ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. 303 КПК України був наділений правом під час досудового розслідування оскаржити, передбачені ч. 1 даної статті рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, а скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які не віднесені до переліку частини 1 приведеної статті, могли бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 315 цього Кодексу.
Натомість ОСОБА_6 звертається із заявою про вчинення злочину лише 14.07.2025, що на переконання колегії суддів, є нічим іншим як незгода заявника з ухваленням вироку стосовно нього.
Колегія суддів зауважує, що у разі незгоди із вище вказаним вироком, відповідно до ст. ст. 392, 393 КПК України, він може бути оскаржений ОСОБА_6 , як обвинуваченим, стосовно якого ухвалено обвинувачений вирок, в апеляційному порядку.
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.
Крім того, слід зазначити, що ст. 124 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються, як і оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі.
Згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі № 21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Відповідно до Рішення Ради суддів України від 21.06.2013 № Л 2 27, незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення. Рада суддів України переконана, що ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 N6-рп процесуальні акти і дії суддів, які стосуються, зокрема, порушення і відкриття справ, підготовки до їх розгляду, судового розгляду справ та прийняття по ним судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Колегія суддів приходить до висновку, що доводів, наведених ОСОБА_19 у заяві про вчинення злочину групою осіб та у скарзі на бездіяльність прокурора, недостатньо для того, щоб розпочати кримінальне провадження, адже досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Відомості викладені заявником у заяві не можуть свідчити про те, що існує кримінальне правопорушення і що описані фактичні дані потребують перевірки засобами кримінального процесу.
Положення ст. 214 КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, колегія суддів також враховує висновок Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 30.09.2021 у справі № 556/450/18, відповідно до якого підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Відтак, не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та заява, яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення саме кримінального правопорушення. Всі інші заяви після їх надходження підлягають розгляду згідно із Законом, яким не є Закон про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Апеляційна скарга в даній справі не містить посилань на обставини, які б вказували на помилку у вирішенні слідчим суддею скарги ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та зводиться до незгоди скаржника з прийнятим слідчим суддею рішенням.
Колегія суддів, за відсутності конкретних даних про ознаки кримінального правопорушення, приходить до висновку, що зазначена заява не підлягає внесенню до ЄРДР, що не позбавляє заявника права, у разі встановлення вищевказаних ознак, повторно звернутися із належним чином оформленою заявою до відповідного правоохоронного органу, до компетенції якого відноситься розслідування виявленого злочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції, зокрема, має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4