Справа № 554/7651/25 Номер провадження 11-сс/814/614/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 серпня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 18 липня 2025 року,-
встановила:
Цією ухвалою клопотання старшого слідчого-криміналіста СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 задоволено та продовжено строк тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а саме по 22.08.2025 відносно підозрюваного:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтава, Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1,2,3,4, ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились;тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам і наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому, пославшись на вимоги ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку не визначати розмір застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 18 липня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою замінити запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_7 на цілодобовий домашній арешт.
Свої вимоги мотивує тим, що підозра є недоведеною, тому суд не вправі обирати найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітню дитину, має тісні соціальні зв'язки та своє житло, тому не має наміру переховуватись від слідства, що свідчить про можливість застосування відносно останнього запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Цих вимог слідчим суддею повною мірою дотримано.
За змістом ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені п.п.1-12 ч.1 ст.178 КПК України.
Слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен врахувати, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що СУ ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2025 за №12025170440000431 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
23.05.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
23.05.2025 слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Полтави відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 20.07.2025.
17.07.2025 постановою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_11 продовжено строки досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 3 місяців, тобто до 22.08.2025.
11 липня 2025 року слідчий ОСОБА_10 , за погодженням прокурора ОСОБА_12 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави з клопотанням про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, мотивуючи подане клопотання наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, неможливістю інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам і наявністю обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 18.07.2025 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22.08.2025 без визначення розміру застави.
Слідчий суддя вказав, що зазначені у клопотанні обставини щодо необхідності застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мають місце, підтверджуються достатніми, на цьому етапі розслідування доказами, й у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Як видно з матеріалів провадження, необхідність застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 у апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, розглядаючи клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, спотворити речі й документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого й свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам з огляду на всі обставини провадження в їх сукупності.
Обґрунтованість же підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного вище злочину підтверджується зібраними в кримінальному провадженні вагомими доказами. При цьому, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Ураховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження в цьому кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. За практикою Європейського суду з прав людини, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в досліджуваній ситуації.
У свою чергу, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині доведеності в цьому кримінальному провадженні встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, наявні у справі факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні й доведені прокурором у судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, спотворити речі й документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого й свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що, в свою чергу, дає підстави для застосування до нього одного із запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.
Доводи захисника про наявність у підозрюваного на утриманні осіб та свого житла є непереконливими.
Колегія суддів ураховує те, що підозрюваний раніше не судимий, має певні соціальні зв'язки з родиною, однак ці дані з урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності не спростовують висновки слідчого судді про неможливість запобігти ряду ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, в разі незастосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та необхідність його продовження.
Так, відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому особливо тяжкого злочину- убивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, що має високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу підозрюваного та його поведінку в їх сукупності, вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .
З викладеного вище вбачається, що слідчий суддя, при прийнятті рішення про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею.
На цьому етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, що виключає можливість обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й цілодобового домашнього арешту, про що йдеться в апеляційній скарзі захисника.
Водночас, застосувавши підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя на підставі ч.4 ст.183 КПК України не визначив заставу, і колегія суддів з цим рішенням погоджується, оскільки ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 не підлягаює до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави 18 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4