490/5634/25
нп 1-кс/490/3014/2025
26.08.2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5634/25
про обрання запобіжного заходу
26 серпня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Миколаєва, працюючої адміністратором в готелі, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої в АДРЕСА_2 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303, ч. 2 ст. 302 ч. 3 ст. 149 КК України,
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_5 .
Клопотання мотивує тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025150000000467 від 11.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303, ч. 2 ст. 302 ч. 3 ст. 149 КК України.
В клопотанні зазначають, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , на початку жовтня 2024, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, переслідуючи корисливі мотиви, нехтуючи нормами суспільної моралі та з метою незаконного збагачення, вирішили зайнятися протиправною діяльністю, пов'язаною із сутенерством, тобто забезпеченням зайняття проституцією особами жіночої статі на території міста Миколаєва, а також торгівлею людьми, вербуванням, вчиненим з метою експлуатації, з використанням примусу, обману, шантажу та матеріальної залежності потерпілого, його уразливого стану.
Розуміючи, що здійснювати протиправну діяльність, пов'язану із сутенерством, а також торгівлею людьми буде складно, оскільки вказаний процес є довготривалим, потребує підготовки та залучення значних людських ресурсів, ОСОБА_5 разом зі своєю знайомою ОСОБА_8 вирішили створити на території міста Миколаєва стійке об'єднання у формі організованої групи, залучивши до її складу осіб, об'єднаних єдиним злочинним умислом, спрямованим на протиправну діяльність, пов'язану із сутенерством, а також торгівлею людьми, які визнаватимуть їх авторитет як керівників, а також бездоганно виконувати відведені їм функції під час здійснення зазначеної протиправної діяльності.
Для реалізації вищевказаного злочинного умислу та прикриття своєї злочинної діяльності, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вирішили підшукати житлові квартири в одному з багатоквартирних будинків в центрі міста Миколаєва. З цією метою ОСОБА_5 підібрала квартиру АДРЕСА_3 та орендувала її.
З цією метою ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , здійснюючи дії щодо створення стійкої організованої групи, маючи в фактичному розпорядженні квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , та для забезпечення систематичної повсякденної діяльності даної квартири як місця надання платних сексуальних послуг, а також з метою здійснення своєї злочинної діяльності, пов'язаної із сутенерством, на початку червня 2024 року, більш точної дати в ході проведення досудового розслідування не встановлено, підшукали ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій шляхом переконань, заохочень та матеріальної зацікавленості запропонували взяти участь у злочинній діяльності, пов'язаній із сутенерством, тобто у забезпеченні зайняття проституцією особами жіночої статі у вищевказаних квартирах та отриманні прибутку від цієї незаконної діяльності, а також торгівлею людьми.
Оскільки ОСОБА_9 бажала систематично отримувати прибуток від запропонованої ОСОБА_5 та ОСОБА_8 незаконної діяльності, усвідомлюючи протиправність даної пропозиції, керуючись корисливим мотивом, добровільно і свідомо увійшла до складу організованої групи, давши свою згоду на спільну злочинну діяльність.
Добровільно зорганізувавшись таким чином у стійке об'єднання, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 довели ОСОБА_9 детальний план спільної злочинної діяльності та розподілили ролі та функції кожного співучасника, направлені на успішне його виконання та досягнення злочинної мети - отримання прибутку, а також загальні правила поведінки та обумовленої конспірації.
Функцію керівника організованої групи взяла на себе ОСОБА_5 яка, згідно з планом злочинної діяльності, відвела собі функції щодо:
- загального керівництва разом з ОСОБА_8 діями членів організованої групи;
-контролю за дотриманням членами організованої групи установлених загальних правил поведінки та конспірації незаконної діяльності;
- контролю щодо забезпечення надання особами жіночої статі платних сексуальних послуг клієнтам;
-пошуку і підбору осіб жіночої статі, які надаватимуть платні сексуальні послуги;
-розподілу грошових коштів між учасниками групи.
Крім того, на початку жовтня 2024, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи, повторно, знаючи про скрутне матеріальне становище потерпілої ОСОБА_10 використовуючи її уразливий стан, який полягає у матеріальній незабезпеченості та скрутному фінансовому становищі, а також тим, що остання являється інвалідом ІІІ групи, запропонували вигідні умови праці, високий заробіток на посаді оператора, що полягало у прийнятті телефонних дзвінків, на що остання погодилася. Перебуваючи безпосередньо на квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 діючи у складі організованої групи з ОСОБА_5 розпочали дії, спрямовані на вербування ОСОБА_10 з метою її сексуальної експлуатації, а саме переконували останню, що вона зможе заробляти значні суми грошових коштів за надання сексуальних послуг, у більшій частині, ніж це було обумовлено раніше, тим самим схилили останню до зайняття проституцією на території міста Миколаєва, чим здійснили вербування молодої жінки для її сексуальної експлуатації.
В подальшому перебуваючи у вищезазначеній квартирі і ввівши в оману потерпілу, з метою сексуальної експлуатації, застосували до ОСОБА_10 психологічний тиск, який виразився в залякуванні та погрозах застосування фізичного насильства, у випадку відмови від надання сексуальних послуг. Здолавши опір з боку потерпілої ОСОБА_10 , яка є інвалідом ІІІ групи, перебувала в матеріальній залежності, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи з ОСОБА_5 , відразу обмежили її у вільному пересуванні по місту, шляхом постійного контролю за нею для запобігання можливої втечі з квартири в якій надавалися сексуальні послуги та змусили ОСОБА_10 23.10.2024 надати платні сексуальні послуги ОСОБА_11 , 01.11.2024 надати платні сексуальні послуги ОСОБА_12 та 21.01.2025, у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , надати платні сексуальні послуги ОСОБА_12 .
Вказують, що 22.01.2025 підозрюваній ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
10.06.2025 підозрюваній ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303, ч. 2 ст. 302, ч. 3 ст. 149 КК України.
11.06.2025 постановою слідчого досудове розслідування у вказаному кримінальному проваджені зупинено, а підозрювану ОСОБА_5 оголошено в державний та міжнародний розшук.
Зазначають, що на даний час підозрювана ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності. При цьому ОСОБА_5 14.03.2022 року перетнула державний кордон України через пункт пропуску «Орлівка», у зв'язку з чим 11.06.2025 постановою слідчого її оголошено у державний та міжнародний розшук.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав. Додатково пояснив, що на сьогоднішній день існує обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваною інкримінованих їй кримінальних правопорушень, одне з яких належить до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачено покарання на строк від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення вол. Обґрунтованість підозри, на думку прокурора, стверджується зібраними по справі доказами та повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості» та «розумності». Вважає, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України для обрання вказаного виду запобіжного заходу.
Жоден інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Просив розглянути провадження за відсутності підозрюваної, на підставі ч.6 ст.193 КПК України.
Зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 22.01.2025 та 29.01.2025 вручено її матері ОСОБА_13 , а повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 10.06.2025 року надсилалося за місцем її реєстрації.
Слідчий в судовому засіданні зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 за місцем її проживання в республіці Болгарія не надсилали, оголошення також не розміщувалося та повістки не надсилалися, в тому числі за місцем реєстрації.
ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що вона від слідства не переховується, а виїхала за межі України в березні 2022 року разом із сином. Пояснила, що підозри не отримувала та про те, що вона в розшукі також не знала, і для вручення підозри її не викликали, підозри не надсилали. Також вказала, що повідомлення про підозру ніхто із членів сім'ї їй не передавав. Вказала, що протягом тривалого часу проживає в Болгарії, працює. Також заперечила стосовно відомостей викладених в повідомленні про підозру.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки це суперечить вимогам ч.6 ст.193 КПК України. Також зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 належним чином не було їй вручено, а отже вона не набула статусу підозрюваної в даному кримінальному провадженні.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного.
Згідно зі ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження, наряду із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, застосування до них лише належної правової процедури, а за ст.7 цього Кодексу, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність судового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватися на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Крім того, за відсутності обґрунтованої підозри особу за жодних обставин не може бути затримано або взято під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (п.175 рішення «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року).
За наведеною вище практикою Європейського суду з прав людини та приписами ст.94 КПК України, слідчий суддя в даному випадку має перевірити обґрунтованість підозри та оцінити кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Порядок повідомлення особі про підозру визначений у главі 22 КПК України.
Статтею 276 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав, при яких в обов'язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться слідчий чи прокурор. Згідно п. 3 ч. 1 даної статті повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи в учиненні кримінального правопорушення.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, та містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно до вимог ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з положеннями ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляв певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення здійснюються у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, тобто, викликом (ст. 133 КПК України), судовим викликом (ст. 134 КПК України). Порядок вручення повідомлення визначений ст. 135 КПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Відповідно до положень ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
З матеріалів провадження вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 22.01.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України, вручено матері ОСОБА_14 для передачі ОСОБА_5 .
Наступне повідомлення про нову підозру ОСОБА_5 від 22.01.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303, ч.3 ст.302 КК України, в матеріалах провадження вісутне. При цьому, зі слів прокурора вказана підозра також вручена матері ОСОБА_14 .
При цьому, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання, вказана позиція також висловлена в Постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.
Однак на виконання вимог ст. 135 КПК України, матеріали провадження не містять відомостей про те, що матір ОСОБА_14 , якій вручено повідомлення про підозру ОСОБА_5 для передачі, разом проживала з останньою, а відтак чи могла бути належною особою для передачі підозр.
В судовому засіданні ОСОБА_5 зазначила, що її батьки проживають за іншої адресою, вони не пов'язанні спільним побутом та не членами її сім'ї, які проживають разом.
Таким чином, підозра вручена неналежній особі, оскільки вона не відноситься до переліку осіб визначених ч.2 ст.135 КПК України, за участі яких здійснюється передача підозри.
З наявного в матеріалах справи поштового відправлення на ім'я ОСОБА_5 , відправленого за місцем її реєстрації (підозра від 10.06.2025 року), неможливо встановити, які саме процесуальні документи їй направлялись та чи містилось серед них повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_5 від 10.06.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303, ч. 2 ст. 302, ч. 3 ст. 149 КК України, оскільки вказане повідомлення не містить опису вкладень.
При цьому, в даному поштовому відправленні (відкритому конверті) наявне повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 10.06.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303, ч. 2 ст. 302, ч. 3 ст. 149 КК України.
Проте повідомлення про підозру, яке в ньому міститься не повне, оскільки в ній не вистачає двох аркушів, які вказують на обставини вчинення кримінальних правопорушень.
Такий документ не може бути визнаний належним повідомленням особі про підозру або її зміну, оскільки повідомлення про підозру має містити певні відомості, відсутність або невідповідність яких свідчить про порушення вимог ст. 277 КПК України.
Слід зазначити, що саме цей етап є точкою відправлення у подальшому розвитку розслідування, а отже на переконання слідчого судді, повинна бути безумовно обізнаною про основні підстави, які характеризують обґрунтованість підозри, порядок її вручення та можливість оскарження, з метою захисту своїх прав у кримінальному провадженні, що є складовою частиною принципу правової визначеності (чітке визначення моменту повідомлення про підозру та повідомлення всіх обставин встановлених органом досудового розслідування), а також забезпечення права на захист (п. 13 ч. 1 ст. 7, ст. 20 КПК) (констатація конкретного моменту виникнення права на захист, зміст пред'явленої підозри та роз'яснення прав підозрюваному). Дотримання зазначених засад є неможливим у разі здійснення слідчим (прокурором) повідомлення неповної підозри. Такий порядок, у такому разі, ставить під загрозу приватні інтереси особи, якій повідомляють про підозру.
Крім того, згідно ч.7 ст.135 КПК України, повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва
Разом з тим, стосовно ОСОБА_5 безпідставно було застосовано загальний порядок виклику особи, оскільки органу досудового розслідування достеменно було відомо, що ОСОБА_5 14.03.2022 перетнула державний кордон України через пункт пропуску «Орлівка», що підтверджується повідомленням Державної прикордонної служби від 04.09.2024 року, про осіб, які перетнули державний кордон в пунктах пропуску через державний кордон (а.п.21).
Крім того, захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 30.01.2025 року повідомляв слідчого про місце перебування ОСОБА_5 та адресуїї реєстрації.
За таких умов виклик ОСОБА_5 , у тому числі для вручення письмового повідомлення про підозру, необхідно було проводити за спеціальною процедурою, звернувшись з відповідним клопотанням про надання правової допомоги до республіки Болгарія, у відповідності до вимог частини 7 статті 135 КПК України щодо обов'язку вручення повістки про виклик особі, яка проживає за кордоном, згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Тобто в даному випадку належним способом врученням повідомлення про підозру ОСОБА_5 , є тільки результати виконання Конвенції про надання міжнародної правової допомоги.
Однак не зважаючи на те, що органу досудового розслідування було достеменно відомо про перебування ОСОБА_5 в республіці Болгарія та її адреса проживання, стороною обвинувачення не вжито заходів щодо належного повідомлення ОСОБА_5 про повідомлення її про підозру за місцем її перебування, у встановленому законом порядку.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження належного вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 , то вказане, з урахуванням вимог КПК України, не доводить про набуття вказаною особою належним чином статусу підозрюваної у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303, ч. 2 ст. 302, ч. 3 ст. 149 КК України, та обумовлює неможливість застосування до ОСОБА_5 будь-якого запобіжного заходу.
Оцінюючи наведені прокурором в судовому засіданні ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає припущеннями, які не необґрунтовано та не підтверджуються матеріалами провадження.
Ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: може переховуватися від органів досудового розслідування або суду є недоведеним, оскільки досліджені обставини справи вказують про передчасність його припущення, так як можливий фігурант зазначеного кримінального провадження правомірно перетнув державний кордон у пункті пропуску, у передбачений законодавством спосіб, відомостей, які б свідчили про його ухилення від слідства не надано.
Ризики, передбачені п. 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, також не обґрунтовані, оскільки свідки в даному кримінальному провадженні допитані, відомості про будь-які контакти або вплив на свідків саме ОСОБА_5 , не надані, при тому, що остання проживає вже довгий час за межами України разом з дитиною, має постійне місце проживання та працює адміністратором в готелі, тобто має міцні соціальні зв'язки.
Відповідно ч.2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки прокурором не доведено факту належного набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваної, а також недоведеності наявності ризиків, слідчий суддя доходить висновку, що подане клопотання є безпідставним, а тому в задоволені такого відмовляє.
Керуючись вимогами статей 183, 193, 395 КПК України, -
В задоволенні клопотання слідчого Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1