справа № 462/6477/25
26 серпня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши матеріали заяви ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги,
встановила:
25.08.2025 року до Залізничного районного суду м. Львов надійшла заява ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищевказана заява не може бути прийнята до розгляду Залізничним районним судом м. Львова та підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Нормою ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред'являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Так, у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Водночас, поняття позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1 ст. 30 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно. Отже, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Заявлені заявником вимоги стосуються стягнення заборгованості за надану комунальну послугу з вивезення побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 , що не належить до територіальної підсудності Залізничного районного суду м. Львова та є територією Личаківського району м. Львова.
Відповідно до ч. 8 ст.165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Таким чином, оскільки заява про видачу судового наказу подана з приводу нерухомого майна, що знаходиться на території Личаківського району м. Львова, а отже таку слід розглядати за правилами виключної підсудності, тому заяву про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами слід передати за підсудністю на розгляд Личаківського районного суду м. Львова.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 160-162, 165 ЦПК України, суддя -
постановила:
Заяву ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги передати за підсудністю на розгляд до Личаківського районного суду м. Львова (місцезнаходження: м. Львів, вул. Лепкого, 16).
Роз'яснити учасникам справи, що передача справи, з підстав зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала, набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя Іванюк І.Д.