Справа № 461/6538/25
Провадження № 1-кс/461/5224/25
26.08.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025142410000264 від 10.07.2025, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці залучив до протиправної діяльності старшого офіцера групи напрямків на об'єкти критичної інфраструктури відділу управління застосуванням МВГ військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 . Так, маючи злочинний умисел направлений на одержання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, 05.08.2025 приблизно о 20.00 год., під час телефонної розмови з ОСОБА_6 , розуміючи, що останній перебуває в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, висловив йому незаконну вимогу надання неправомірної вигоди - грошових коштів в сумі 4000 доларів США (згідно курсу НБУ становить 167 160,4 гривні), за здійснення впливу на прийняття рішення працівниками РТЦК та СП, які відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, що полягало у знятті з розшуку військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_6 , а також за вплив на медичних працівників, які відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з метою прийняття рішення військово-лікарською комісією, щодо визначення придатності за станом здоров'я ОСОБА_6 до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
При цьому, ОСОБА_4 в ході зазначеної розмови повідомив ОСОБА_6 , що забезпечить йому супровід третьої особи, маючи на увазі ОСОБА_5 , під час проходження всіх необхідних процедур в РТЦК та СП, з метою надання консультацій та позитивного вирішення питання, а також висловив вимогу про необхідність передачі неправомірної вигоди - грошових коштів 06.08.2025, з метою підготовки роботи щодо зняття з розшуку в РТЦК та СП вже з 11.08.2025.
Будучи поставленим у такі умови, ОСОБА_6 не бажаючи настання для себе негативних наслідків, погодився на умови ОСОБА_4 .
В подальшому, приблизно о 21.10 год 14.08.2025 в ході телефонної розмови, яка відбулася між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , останній повідомив, що до ОСОБА_6 під'їде його помічник ОСОБА_5 , якого ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 14.08.2025 залучив до протиправної діяльності та який був обізнаний в деталях вчинення кримінального правопорушення, виконував вказівки та діяв за попередньою змовою із ОСОБА_4 з єдиною спільною метою протиправного збагачення за рахунок одержання неправомірної вигоди.
Так, приблизно о 22.10 год 14.08.2025 ОСОБА_5 перебуваючи у змові із ОСОБА_4 з метою реалізації попередньо обумовленого плану приїхав на автомобільну стоянку ТЦ «Арсен», що за адресою: м. Львів, проспект В'ячеслава Чорновола, буд. 93, де надав ОСОБА_6 вказівку присісти у його автомобіль марки «Nissan» іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_2 ». Перебуваючи у вказаному автомобілі ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 , що зняття з розшуку в РТЦК та СП відбувається не швидко та про те, що усі інструкції дій останнього будуть відбуватися за допомогою мобільного зв'язку. Надалі, ОСОБА_5 маючи спільний з ОСОБА_4 намір отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_7 , з метою доведення єдиного із ОСОБА_4 злочинного умислу до кінця, подзвонив останньому на мобільний телефон, в присутності ОСОБА_8 з метою його переконання в спільному намірі із ОСОБА_4 , який полягав в допомозі ОСОБА_8 у позитивному вирішенні питанні зняття з розшуку в РТЦК та СП до жовтня 2025 року.
Після цього, ОСОБА_5 , діючи умисно за попередньою змовою із ОСОБА_4 та за вказівкою останнього отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду (несправжні імітаційні засоби, які імітують грошові кошти) в сумі 4000 доларів США за зняття з розшуку в РТЦК та СП, а також за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме за вплив на медичних працівників, з метою прийняття позитивного рішення військово-лікарською комісією.
Після цього, при спробі працівниками правоохоронних органів припинити протиправну діяльність ОСОБА_5 , останній із застосуванням свого автомобіля марки «Nissan» із номерним знаком « НОМЕР_2 » покинув місце події та попрямував в невідомому напрямку, а під час руху автомобіля предмет неправомірної вигоди у вигляді несправжніх імітаційних засобів, які імітують грошових кошти, в сумі 4000 доларів США передав ОСОБА_8 та здійснив висадку останнього із автомобіля.
14.08.2025 о 00.35 год. після отримання неправомірної вигоди, підозрюваного ОСОБА_4 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
14.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Слідчий зазначає, що згідно реєстраційної картки транспортного засобу у власності ОСОБА_4 перебуває транспортний засіб марки «Mercedes-Benz A 150» 2007 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 .
Слідчий вказує, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, існує необхідність у вжитті заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту належного підозрюваному транспортного засобу, у зв'язку з чим просить клопотання задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі та без участі підозрюваного з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Відповідно до санкції ч. 3 ст. 369-2 КК України, встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Тобто, у випадку визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді слідчий довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Дослідивши додані до клопотання документи, оцінивши доводи слідчого, слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням. Слідчий суддя також враховує, що обізнаність власника про ризик можливого обмеження його права власності, в тому числі майбутньої конфіскації майна, може спричинити негайне його відчуження.
Слідчий суддя при цьому зважає на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований відповідно до вимог ст. 174 КПК України, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Частиною 4 статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Накладення арешту на майно підозрюваного не є припиненням права власності/позбавленням права власності на це майно, а є лише тимчасовим обмеженням права власності на майно, яке полягає у тимчасовій забороні розпоряджатися та відчужувати таке майно, без встановлення заборони користування ним, що, враховуючи завдання кримінального провадження, у даному випадку є найменш обтяжливим способом арешту даного майна, який не призведе до суттєвих наслідків, що можуть позначитися на інтересах власника майна, третіх осіб.
Під час розгляду справи доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З огляду на викладене слідчий суддя погоджується з заявленою слідчим необхідністю накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт, що полягає у позбавлені права відчуження майна, яке на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz A 150» 2007 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1