Справа № 333/7865/25
Провадження № 1-кс/333/2888/25
22 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025080100005827, відомості про яке внесені до ЄРДР 21.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Мар'ївка, Запорізького району, Запорізької області, громадянина України, не одруженого, перебуває на посаді стрільця 2 відділення 2 патрульного взводу 3 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, у військовому званні «солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого та додані до нього матеріали, -
22.08.2025 року старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .
Обґрунтовуючи вказане клопотання слідчий вказав, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100005827, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройові частині) від 05.06.2025 № 173 солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця 2 відділення 2 патрульного взводу 3 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат
ОСОБА_5 , згідно з вимогами ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст.ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,
ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Статтями 29, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїми військовими званнями начальниками є військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу.
В свою чергу, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
21 серпня 2025 року, приблизно о 07:40 год., т.в.о. командира 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ майор ОСОБА_8 , знаходячись в місці тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 НГУ на території АДРЕСА_1 , зачитав бойове розпорядження т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 НГУ полковника ОСОБА_9 , № 2419дск від 20.08.2025, щодо переміщення до району с. Райполе Синельниківського району Дніпропетровської області з подальшим виконанням поставлених бойових завдань, та надав наказ про його виконання.
Після цього солдат ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, з прямим умислом та з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених вище статутних вимог, відкрито відмовитися виконувати наказ начальника.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел солдат ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України ст.ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкрито, у присутності т.в.о. командира 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ майора ОСОБА_8 , який відповідно до вимог ст. ст. 29, 31, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України є для нього начальником за службовим становищем та військовим званням, та інших військовослужбовців зазначеної військової частини, відкрито відмовився виконувати бойовий наказ т.в.о. командира 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ майора ОСОБА_8 , направлений на виконання бойового розпорядження т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 НГУ полковника ОСОБА_9 , № 2419дск від 20.08.2025, щодо переміщення до району с. Райполе Синельниківського району Дніпропетровської області з подальшим виконанням поставлених бойових завдань, хоча об'єктивно міг та зобов'язаний був виконати цей наказ начальника.
Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокорі, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
21.08.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 .
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
За вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 402 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжких злочинів, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_5 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме непокору - тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану, яке по своїй суті являється ухиленням від виконання військового обов'язку.
Зазначене вище підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час, у зв'язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження, встановити всіх свідків не виявилося можливим, однак, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а відтак ОСОБА_5 , у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов'язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_5 кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.
Крім того, ОСОБА_5 на теперішній час являється військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим може покинути місце служби, чим фактично вчинить кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 407-409 КК України. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_5 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_5 неможливо, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 402 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 повністю підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання слідчого. ОСОБА_6 зазначив, що його підзахисний не заперечує проти факту самої події, яка вказана у клопотанні слідчого. Водночас, чи є ця подія складом кримінального правопорушення, це буде встановлюватися на стадії досудового розслідування. У матеріалах кримінального провадження є відеозапис з військової частини про подію, тому за таких обставин неможливо взагалі впливати на свідків - військовослужбовців. ОСОБА_5 не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце мешкання, тому взагалі відсутні будь-які ризики у даному випадку. За таких обставин захисник просив відмовити у задоволення клопотання слідчого, а у разі його задоволення - застосувати альтернативний запобіжний захід - заставу у мінімальному розмірі для такої категорії кримінальних правопорушень.
Вислухавши доводи прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадженні, додані до клопотання слідчого, в їх сукупності, суд дійшов до такого.
У судовому засіданні встановлено, що 21.08.2025 року до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України, за фактом відмови від виконання наказу начальника військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 в умовах воєнного стану (кримінальне провадження №62025080100005827).
21.08.2025 року постановою заступника керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_10 визначено групу слідчих для здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, у складі: ОСОБА_11 , ОСОБА_3 (старший групи), ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
21.08.2025 року постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Східного регіону ОСОБА_20 призначено групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженні №62025080100005827, у складі: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_4 , старший групи - ОСОБА_21
21.08.2025 року о 17 год. 20 хв. ОСОБА_5 був затриманий у порядку ст.208 КПК України.
21.08.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, погоджене із прокурором ОСОБА_21 та додані до нього матеріали, підозрюваний ОСОБА_5 отримав 21.08.2025 року о 17 год. 55 хв., тому встановлений законодавством час для ознайомлення з вказаними матеріалами, був дотриманий, враховуючи час початку судового засідання. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що з 06.08.2025 року у зв'язку з вибуттям командира батальйону у відпустку, він тимчасово виконує обов'язки командира 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. 20.08.2025 року військовою частиною було отримано бойове розпорядження, яким було наказано вибути стрільцю 2 відділення 2 патрульного взводу 3 патрульної роти 1 патрульного батальйону ОСОБА_5 з місця тимчасового пункту дислокації у АДРЕСА_1 до складу ротної групи в оперативному підпорядкуванні командира 3 броп в районі населеного пункту Райполе. Після цього, він виніс відповідний бойовий наказ стосовно ОСОБА_5 (вибуття 21.08.2025 року о 07 год. 40 хв.). Вказаний наказ він оголосив перед під час шикування особового складу військової частини під відеозапис. Содат ОСОБА_5 відмовився виконувати бойовий наказ, зазначивши, що не готовий його виконати через свій психічний стан: так як останній не може контролювати свої дії, а також повідомив, що у нього болить голова та спина. Після цього, ОСОБА_5 був оглянутий медиком військової частини, однак паталогій виявлено не було. Крім того, 12.08.2025 року ОСОБА_5 проходив військово-лікарську комісію, якою був визнаний придатним до військової служби;
- показаннями свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які надали показання, аналогічні з показаннями свідка ОСОБА_8 ;
- витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 НГУ про проходження ОСОБА_5 військової служби.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування клопотання слідчого під час судового засідання, на думку слідчого судді, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, зазначене у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу.
Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра відносно ОСОБА_5 є цілком обґрунтованою.
Твердження сторони захисти щодо відсутності у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України у подальшому будуть перевірятися на стадії досудового розслідування.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 77 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає слідчий, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років позбавлення волі, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Водночас, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому слідчий суддя вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_5 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, дійшов до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення
Під час судового засідання підозрюваний ОСОБА_5 не висловив бажання повернутися до військової частини та у подальшому перебувати на військовій службі, у т.ч. виконувати бойові розпорядження, які буде отримувати від керівництва військової частини.
Вказане свідчить про наявність ризику продовжити ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України.
Слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_5 має постійне місце мешкання та реєстрації, проживає з батьками, не одружений, не має на утриманні жодної особи, раніше не судимий, уцілому негативно характеризується з місяця проходження військової служби.
Отже, навіть наявність у підозрюваного нього певних соціальних зв'язків не спростовує висновки слідчого судді про можливе продовження підозрюваним кримінального правопорушення.
Щодо ризиків незаконного впливу на свідків
Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Водночас, жодних відомостей про те, що ОСОБА_5 намагався впливати на свідків, які були допитані під час досудового розслідування, а також та інших осіб, прокурор та слідчий у судовому засіданні не надали, тому вважаю, що вказаний ризик є недоведеним під час судового розгляду.
Отже, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість продовження вчинення кримінального правопорушення. Вказані ризики, на думку слідчого судді є досить вагомими у даному випадку, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього вказаний запобіжний захід.
Також, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.7 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Необхідність застосування такого запобіжного заходу до підозрюваного, що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст.5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом та рішенню Європейського суду з прав людини справа «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням майнового стану підозрюваногов даному випадку визначається можливість застосувати мінімальний розмір застави для такої категорії справ, передбачений ст. 182 КПК України, а саме 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням вимог ст.7 ЗУ «Про державний бюджет на 2025 рік», ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у сумі 90 840 грн.
У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_5 покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Керуючись, ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 206 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025080100005827, відомості про яке внесені до ЄРДР 21.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України стосовно ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 19.10.2025 року (включно).
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного його затримання - з 17 год. 20 хв. 21.08.2025 року.
ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу - тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
3) прибувати до слідчого, прокурора, судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаною посадовою особою.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику підозрюваного, а також надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Повний текст ухвали складено 25.08.2025 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1