Справа № 302/1064/25
Провадження № 2/302/436/25
26 серпня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Повідайчика О.І.
за участі:
секретаря судового засідання Куруц В.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір'я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подана в їх інтересах представником - адвокатом Кривка Павлом Павловичем, звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за ними право власності на спадкове майно за законом.
Позов обґрунтовували тим, що 2 лютого 1991 року бабка позивачів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , склала письмовий заповіт за яким належний її житловий будинок АДРЕСА_1 заповідала своїм дочкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частках по частині, які проживали разом з нею у цьому ж будинку. Цей житловий будинок АДРЕСА_1 був збудований ОСОБА_3 у встановленому порядку на підставі рішення Виконкому Міжгірської селищної ради № 64 від 26 травня 1983 року та виданого на підставі цього рішення будівельного паспорту на забудову наданої під будівництво земельної ділянки площею 0,07 га. (дозвільні документи на забудову житлового будинку додаються до цього позову ). Відхилень від виданої будівельно-технічної документації після завершення будівництва, районним відділом архітектури виявлено не було, що стверджено також довідкою районного архітектора № 54 від 22.08.1983 року. Але своє право власності на збудований нею будинок та на надану під будівництво земельну ділянку ОСОБА_3 у подальшому так і не зареєструвала.
ОСОБА_3 , невдовзі після складення нею вищевказаного заповіту, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданим Міжгірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області 2 березня 2018 року. Спадкоємці померлої ОСОБА_3 , вказані нею у заповіті - доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли спадщину по факту вступу ними в управління та володіння спадковим майном та проживання разом з спадкодавцем в одному будинку станом на момент смерті спадкодавця у порядку ст. 549, чинного на той час Цивільного кодексу України у редакції цього закону від 1963 року, але в нотаріальній конторі свої спадкові права, як спадкоємці по заповіту померлої матері не оформляли та з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до нотаріуса не зверталися.
Приміщення для проживання за погодженням між спадкоємцями були розподілені між ними у натурі рівних частках і спорів з приводу належності їм спадкового майна в 1/2 частці житлового будинку між спадкоємцями не виникало. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла громадянка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_2 , виданим Міжгірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області 15 березня 2018 року. Заповіту на належне їй майно ОСОБА_4 не складала і після її смерті спадщину, шляхом звернення до нотаріуса в установлений законом шестимісячний строк прийняла її донька - ОСОБА_2 . Інші спадкоємці у встановленому законом порядку спадщину не приймали.
Того ж року, ІНФОРМАЦІЯ_5 померла і ОСОБА_5 , що на день своєї смерті проживала у цьому ж будинку АДРЕСА_1 , займаючи іншу одну другу частину цього будинку. Заповіту на належне їй майно ОСОБА_5 також не складала, а спадщину у встановленому порядку, шляхом звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, прийняла тільки донька померлої - ОСОБА_1 . Спорів з приводу належності спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спадкового майна у вигляді по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , що в порядку спадкування після смерті бабки ОСОБА_3 перейшли до їх матерів, а після їх смерті, відповідно, до позивачів - не виникає.
Разом з тим, після звернення позивачів до нотаріуса з заявами про видачу їм свідоцтв про право на спадщину за майном померлих, приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєв Ю.М., останнім було винесено постанови про відмову вчинення матеріальної дії № 71/02-31 від 07 серпня 2023 року та № 72/02-31 від 07.08. 2023 року, якими кожному з позивачів було відмовлено у видачі їм свідоцтва про право на спадщину за законом за майном померлих матерів по 1/2 частці у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності на дане спадкове майно правоустановчих документів та відсутності інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного нерухомого майна.
05 серпня 2025 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.
Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явились.
Представник позивачів - адвокат Кривка П.П. подав суду заяву 26 серпня 2025 року, якою просив розглянути справу без участі позивачів та його як представника, позовні вимоги підтримав, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач - Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву від 15 серпня 2025 року якою просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд враховує при вирішенні спору визнання позову відповідачем.
За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 виданим Міжгірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області.
Померла була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що доводиться довідкою Міжгірської селищної ради №604 від 24.04.2024. Станом на день її смерті у вказаному будинку разом з нею проживали: ОСОБА_4 , 1961 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 - дочка померлої, ОСОБА_6 , 1961 р.н. - зять померлої, ОСОБА_5 , 1963 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 - дочка померлої, ОСОБА_1 , 1986 р.н. - онука померлої, ОСОБА_7 , 1987 р.н. - онук померлої, ОСОБА_2 , 1989 р.н. - онука померлої, ОСОБА_8 , 1990 р.н. - онук померлої, ОСОБА_9 , 1990 р.н - онука померлої, ніхто інший не проживав.
За життя ОСОБА_3 , склала заповіт, який посвідчений 02 лютого 1991 року, відповідно до якого на випадок своєї смерті житловий будинок який знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіла своїм дочкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожній по частині (а.с.13).
У зв'язку з смертю ОСОБА_3 за нею відкрилась спадщина за її останнім місцем проживання, спадкування здійснювалось за заповітом (ст. 524-526 ЦК УРСР 1963р.).
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли спадщину за заповітом за ОСОБА_3 , як особи, які не заявили про відмову від спадщини, натомість фактично вступили в управління і володіння спадковим майном внаслідок постійного проживання разом зі спадкодавицею та за відсутності підстав для їх усунення від спадкування (ст. 527, 528, 548, 549 , 553 ЦК УРСР 1963р.). Відповідно до положень заповіту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 успадкували кожна по 1/2 спадкового майна, спадщина була належна їм з моменту її відкриття (ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР 1963 р.).
ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Міжгір'я Хустського району Закарпатської області померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 (а.с.19). За життя ОСОБА_4 заповітів не складала.
Згідно довідки виконкому Міжгірської селищної ради від 24.04.2024 №598 померла ОСОБА_4 була постійною мешканкою АДРЕСА_1 та на день її смерті в будинку АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_5 , 1963 р.н. - сестра померлої, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , 1961 р.н. - чоловік сестри померлої, ОСОБА_1 , 1986 р.н. - племінниця померлої, ОСОБА_2 , 1989 р.н. - донька померлої, ОСОБА_8 , 1990 р.н. - племінник померлої, ОСОБА_10 , 2005 р.н. - дочка племінниці померлої, ОСОБА_11 , 2009 р.н. - син племінниці померлої, ОСОБА_12 , 2009 р.н. - онук померлої, ОСОБА_13 , 2016 р.н. - онук померлої, ніхто інший не проживав.
У зв'язку з смертю ОСОБА_4 за нею відкрилась спадщина, спадкування здійснювалось за законом (ст. 1216-1218, 1220-1223 ЦК України). Спадщину прийняла її донька ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги, яка постійно проживала зі спадкодавицею на момент її смерті, не відмовилась від прийняття спадщини та за відсутності підстав для усунення від спадкування (ст. 1258, 1261, 1268 і 1269 ЦК України). До складу спадщини увійшла 1/2 житового будинку садибного типу з надвірнимии спорудами і господарськими будівлями, розташовного за адресою: АДРЕСА_1 ).
ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт Міжгір'я Хустського району Закарпатської області померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 . За життя ОСОБА_5 заповітів не складала.
Згідно довідки виконкому Міжгірської селищної ради від 24.04.2024 №602 померла ОСОБА_5 була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , та на день її смерті в будинку АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_6 , 1961 р.н. - чоловік померлої, ОСОБА_1 , 1986 р.н. - донька померлої, ОСОБА_2 , 1989 р.н. - племінниця померлої, ОСОБА_8 , 1990 р.н. - син померлої, ОСОБА_10 , 2005 р.н. - онука померлої, ОСОБА_11 , 2009 р.н. - онук померлої, ОСОБА_12 , 2009 р.н. - синн племінниці померлої, ОСОБА_13 , 2016 р.н. - син племінниці померлої, ніхто інший не проживав.
У зв'язку з смертю ОСОБА_5 за нею відкрилась спадщина, спадкування здійснювалось за законом (ст. 1216-1218, 1220-1223 ЦК України). Протягом встановленого ст. 1270 ЦК України від прийняття спадщини за ОСОБА_5 відмовились шляхом подання відповідних заяв до нотаріуса ОСОБА_8 - син померлої, ОСОБА_6 - чоловік померлої та ОСОБА_7 - син померлої. Спадщину прийняла її донька ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги, яка постійно проживала зі спадкодавицею на момент її смерті, не відмовилась від прийняття спадщини та за відсутності підстав для усунення від спадкування (ст. 1258, 1261, 1268 і 1269 ЦК України). До складу спадщини увійшла 1/2 житового будинку садибного типу з надвірнимии спорудами і господарськими будівлями, розташовного за адресою: АДРЕСА_1 ).
Постановою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвим Ю.М. за вих. № 72/02-31 від 07.08.2023 відмовлено ОСОБА_1 , позивачці у цій справі, у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом за майном померлої ОСОБА_5 на (одну другу) частку у праві власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що відповідно до п.4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про право власності на майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, на вищевказаний житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна.
Також Постановою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвим Ю.М. за вих. № 71/02-31 від 07.08.2023 відмовлено ОСОБА_2 , позивачі у цій справі, у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом за майном померлої ОСОБА_4 на (одну другу) частку у праві власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що відповідно до п.4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про право власності на майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, на вищевказаний житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна.
Положеннями статті 1217 Цивільного кодексу Україна встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Частиною першою статті 1221 ЦК України встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п.11 ч.1 ст.346 ЦК України).
Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013).
В свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).
Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім'я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.
Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.
Згідно з п.п.1,2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у зв'язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право: призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК); без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до п.23 вказаної Постанови Пленуму, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року зазначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.
Відповідно до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Отже, оскільки позивачі спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли шляхом постійного спільного проживання разом із померлими на день їх смерті, проте не мають можливості оформити свої спадкові права на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів на нього, їх право підлягає захисту в передбачений пунктом першим частини 2 статті 16 ЦК України спосіб - визнання права.
Встановлені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини підтверджуються сукупністю вивчених судом фактичних даних за наданими документами, що дає суду підстави для ухвалення рішення на користь позивачів.
Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем та ті обставини, що прийняттям спадщини позивачами, з огляду на положення статей 1258 і 1265 ЦК України, права інших осіб не порушуються, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , право власності на 1/2 (одну другу) частину спадкового житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під реєстраційним номером АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , право власності на 1/2 (одну другу) частину спадкового житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під реєстраційним номером АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 26.08.2025.
Повне найменування учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП - НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04350910; місцезнаходження: вул. Шевченка, 97, селище Міжгір'я, Хустський район, Закарпатська область, 90000.
Головуючий суддя О. І. Повідайчик