27 серпня 2025 року
Справа № 642/3876/25
Провадження № 2/642/1420/25
Іменем України
27.08.25 м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Гримайло А.М.
за участю секретаря Антонян А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 21.11.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №2416.
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 28 вересня 2012 року по справі № 2024/5780/12 шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачкою та повністю перебуває на її утриманні. Донька навчається в 10-А класі Харківського ліцею № 51 Харківської міської ради.
Зараз позивачка тимчасово не працює. Роботу втратила 01 березня 2025 року, у зв'язку з тим, що за місцем розташування роботи потрапив снаряд та розтрощив магазин, в якому ОСОБА_1 працювала менеджером з продажу міжкімнатних та вхідних дверей. Зараз позивачка займається пошуком роботи. Відповідач офіційно ніде не працює. Матеріальну допомогу на утримання своєї дитини починаючи з вересня 2012 року не надає, хоча у відповідності зі ст. 180 Сімейного кодексу України зобов'язаний приймати участь у утриманні своєї дитини.
Аліменти ОСОБА_2 нікому не сплачує, інших неповнолітніх дітей не має.
Оскільки доньці повинен бути забезпечений належний рівень життя, який позивачка сама не може забезпечити, тому батько, який є здоровим та працездатним, на утриманні інших осіб не має зможе сплачувати аліменти на рівні 1/4 частини з усіх видів заробітку.
У зв'язку з викладеним позивачка бажає на утримання дитини стягнути з відповідача аліменти, розмір яких має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 01.07.2025 розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просить слухання справи проводити без її участі. Позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками на адресу зареєстрованого місця проживання, які відповідно до відмітки в рекомендованому повідомленні остання не отримав. Поштова кореспонденція повернулася до суду за закінченням терміну зберігання. Відзив на позов не надав. Заяв, клопотань до суду не надходило.
Крім того, про розгляд справи було розміщено оголошення на веб-сайті судової влади. Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 5 статті 279 ЦПК України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи проводився за відсутності його учасників.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взявши до уваги позицію позивача викладену у позові, за відсутності відзиву, оскільки відповідач своїм правом про заперечення проти позову не скористався, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Судом встановлено, що 21.11.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №2416.
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 28 вересня 2012 року, яке набрало законної сили, по справі № 2024/5780/12 шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.05.2010.
Як вбачається зі свідоцтва про народження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України (далі за текстом СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Судом встановлено, що між сторонами не має домовленості відносно розміру сплати аліментів відповідачем на утримання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. ст. 180, 181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 Сімейного кодексу України.
За п. 3, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За приписами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно зі ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Положеннями статті 27 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року закріплено що, держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість потребує спеціального захисту та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Обов'язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплена в ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов'язку, за рішенням суду аліменти на утримання дитини присуджуються в частині від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Оскільки відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву та доказів у підтвердження свого стану здоров'я, матеріального становища, наявності інших обставин, які треба врахувати при визначенні розміру аліментів, суд доходить висновку, що доводи позивача з цих питань не спростовані й підлягають урахуванню при ухваленні рішення.
З огляду на стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, відсутності інформації про наявність у відповідача інших утриманців, окрім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд доходить висновку, що позов про стягнення аліментів підлягає задоволенню і вважає встановлення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є справедливим та обґрунтованим, таким що відповідає засадам розумності та виваженості, є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку та потреб дитини та не призведе до надмірного матеріального тягаря для відповідача.
Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 179 СК України, неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до ст. 186 СК України, за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачення аліментів. У разі нецільового витрачення аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділення Державного ощадного банку України.
Також, потрібно врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, аліменти потрібно стягнути з дня пред'явлення позову, тобто з 30 червня 2025 року.
Суд, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі п. 3ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Частиною 6ст. 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 179, 180, 181, 182, 186, 191 Сімейного кодексу України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року, ст. 51 Конституції України, ст.ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 30 червня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави, судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення виготовлений 27.08.2025.
Суддя А.М. Гримайло