Справа №-613/1382/25 Провадження №-2-а/613/126/25
27 серпня 2025 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Сеник О.С.,
за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,
представника позивача - Гаранжи М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові в режимі відеоконференції адміністративну справу № 613/1382/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник позивача - адвокатГаранжа М.О., звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить скасувати постанову №264/841-п від 13.05.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 , у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного првопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , свої дані ОСОБА_1 оновив вчасно 12 червня 2024 року.
Позивач має право на відстрочку від призову під час мобілізації як науковий працівник (кандидат економічних наук), яке реалізував, оформивши відстрочку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (за місцем перебування на військовому обліку).
01.05.2025 громадянину ОСОБА_1 надійшов телефонний дзвінок від працівника поліції, який повідомив, що позивач перебуває в розшуку. У зв'язку з цим ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 02.05.2025, де стосовно нього було складено протокол № 264 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Як зазначено у протоколі, не з'явившись без поважних на те причин та не ставши на військовий облік за задекларованим місцем проживання у визначений строк, ОСОБА_1 своєю протиправною бездіяльністю порушив вимоги абз.2 пп.1 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, ч. 3 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП.
У протоколі вказані дата і час розгляду справи про адміністративне правопорушення - 07 травня 2025 року об 11:15 год, однак, цього дня розгляду справи не відбулося. В подальшому ОСОБА_1 прибував до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується повістками № 996 від 02.05.2025, 05.05.2025, 08.05.2025, 26.05.2025, однак, його не було повідомлено ані про розгляд справи, ані про результати розгляду справи про адміністративне правопорушення. Станом на 08.05.2025 постанову по справі про притягнення до адміністративної відповідальності не було винесено.
Про винесення оскаржуваної постанови громадянину ОСОБА_1 стало відомо лише з моменту отримання відповіді на адвокатський запит 07.07.2025. Постанову № 264/841-п винесено лише 13.05.2025, а не 07.05.2025, як зазначалося в протоколі № 264. Тобто, ОСОБА_1 не знав та не міг знати про винесену постанову № 264/841-п від 13.05.2025 та про її результат, оскільки не був належним чином оповіщений про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Вказує, що в порушення вимог ст. 280 КУпАП відповідачем в оскаржуваній постанові не зазначено доказів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та не надано доказів неможливості взяття персональних даних ОСОБА_1 з інших інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів, баз (банків) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
При цьому, за приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статтей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних держателями (розпорядниками, адміністраторами), яких є державні органи.
Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 оформив довідку внутрішньо переміщеної особи № 6317-7501797131 24 вересня 2024 року, тобто днем порушення правил військового обліку є дата вчинення - 8- й день, тобто 02 жовтня 2024 року (день, коли ОСОБА_1 мав стати на облік). Отже, враховуючи, що у відповідача є доступ до реєстрів з відомостями про місце проживання, які підтягуються до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності з порушенням тримісячного строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП.
Протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП складено офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_6 молодшим лейтенантом ОСОБА_3 , щодо якого не відомо, чи є він уповноваженою особою на складання протоколу.
Також, зі змісту постанови № 264/841-п від 13.05.2025, в порушення вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 08.10.2024, не вбачаються відомості про направлення засобами поштового зв'язку «Укрпошта» поштового відправлення рекомендованим листом з позначкою «повістка ТЦК» громадянину ОСОБА_1 ..
Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем за відсутності належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, не у спосіб, який передбачено нормами КУпАП, необґрунтовано, без урахування всіх обставин яки мали значення для прийняття рішення, з порушенням передбаченої законом процедури, а відтак, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Ухвалою суду від 30.07.2025 за клопотанням представника позивача поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови, поновлено строк на подання позову до ІНФОРМАЦІЯ_7 про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 13.05.2025 № 264/841-п, прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
04.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_7 подано письмовий відзив на позов та матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Як зазначено у відзиві, 26.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 відносно ОСОБА_1 було подано звернення щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративне правопорушення за ст.210, 210-1 КУпАП до сектору поліцейської діяльності №1 (смт Краснокутськ) Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області за неповідомлення про зміну місця проживання та в семиденний строк ТЦК та СП щодо взяття на в/о (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу").
02.05.2025 ОСОБА_1 був супроводжений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де стосовно нього офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_9 лейтенантом ОСОБА_3 , повноваження якого на складення протоколів про адміністративні правопорушення на військовозобов'язаних підтверджено витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.04.2025 №109, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №264 за порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами), ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за те, що він 17.04.2025, зареєструвавшись як внутрішньо переміщена особа на території села Пархомівка, Богодухівського району Харківської області, не став на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складався 02.05.2025 року в присутності позивача. Позивачу під час складання протоколу були роз'яснені його права та обов'язки, визначені ст. 268 КУпАП, доведено зміст ст. 63 Конституції України, а також дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач при складенні протоколу надав пояснення, другий примірник протоколу отримав під особистий підпис.
Вказано, що в порушення пп.7 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (зі змінами) та п. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 не став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_9 як внутрішньо переміщена особа, чим порушив правила військового обліку і вчинив адміністративне правопорушення.
13 травня 2025 року ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не прибув, про причини неявки не повідомив, клопотань та заяв стосовно перенесення розгляду справи не заявляв, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи під час складення протоколу, зокрема, отримавши під підпис другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення №264, в якому зазначені дата і час розгляду справи. Враховуючи викладене, начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 за наявними матеріалами було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та винесено постанову №264/841-п, у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок.
Постанова про адміністративне правопорушення була направлена засобами поштового зв'язку за адресою місця проживання позивача, яка була зазначена в протоколі.
Вважає, що постанова №264/841-п від 13.05.2025 року винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 у спосіб, передбачений нормами КУпАП, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак, підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
27.08.2025 представником позивача було подано додаткові пояснення, в яких представник позивача просить задовольнити позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, відмітила, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача складено за ч.3 ст.210 КУпАП (порушення правил військового обліку), а оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), що порушує права позивача та принцип правової визначеності.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у поданому до суду письмовому відзиві просив розглянути справу за його відсутності.
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 02.05.2025 офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_9 складено протокол про адміністративне правопорушення № 264 стосовно ОСОБА_1 ..
Як зазначено у протоколі, 02.05.2025 о 13 год. 00 хв. у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 (зі змінами), у порядку, визначеному п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» при перевірці документів у ІНФОРМАЦІЯ_10 у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , було встановлено факт порушення правил військового обліку, а саме : ОСОБА_1 без поважних на те причнин не з'явився та не став на військовий облік за задекларованим місцем проживання у визначений строк.
Враховуючи викладені обставини, на ОСОБА_1 було подано звернення ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за ст.210 КУпАП.
02.05.2025 о 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 був супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Своєю протиправною бездіяльністю ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 пп.1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами), ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
У графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу…» ОСОБА_1 зазначив : «Не прибув, оскільки система (застосунок «Дія») не передбачала постановки на облік та система (застосунок «Резерв+») не повідомляла в онлайн-спосіб про обов'язок стати на облік».
13.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_4 винесено постанову № 264/841-п, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП за порушення абз. 2 пп.1 п.1 Праивл військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами), ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в частині порушення правил військового обліку.
Як зазначено у постанові, ОСОБА_1 без поважних на те причнин не з'явився та не став на військовий облік за задекларованим місцем проживання у визначений законодавством строк.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пп.1 п.1 Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту.
Згідно з даними військового квитка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває з 01.10.2020 на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_13 (наразі - ІНФОРМАЦІЯ_14 ).
Відповідно до електронного військово-облікового документу (витягу) у застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 уточнив свої персональні дані 12.06.2024, зазначивши, у т.ч., телефон та електронну адресу. У вказаному витязі від 01.05.2025 зазначено місце проживання позивача - АДРЕСА_2 .
Як вбачається з довідки ІНФОРМАЦІЯ_15 від 22.05.2025 № 1189, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 31 серпня 2025 року.
Відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно позивача 02.05.2025 була зареєстрована справа про адміністративне правопорушення № 264 за ст.210-1 КУпАП.
Згідно з наказом Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.. О.Н. Соколовського» від 16.07.12024 № 101/к/тр та довідкою ННЦ «ІГА ім.. О.Н. Соколовського» № 06-21/31 від 02.05.2025 ОСОБА_1 з 17 липня 2024 року прийнятий на посаду старшого наукового співробітника лабораторії польових досліджень за основним місцем роботи, його посада відноситься до наукових посад, а Інститут є науковою установою; згідно з Законом України «Про внесення змін до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації деяких категорій громадян» від 14.04.2022 № 2196-ІХ ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу.
Відповідно до довідки від 24.09.2024 № 6317-750179731 ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою : АДРЕСА_2 .
Разом з тим, за приписами примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
При цьому, суд звертає увагу на те, що приміткою до ст. 210 КУпАП не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по тексту Закон № 1951-VIII).
Відповідно до положень частини першої статі 5 Закону № 1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Відповідно до положень частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від, зокрема:
1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, - відомості, зазначені у пунктах 1-5, 8, 8-1, 10, 11 частини першої статті 7 цього Закону;
2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 21, 26 частини першої статті 7 цього Закону;
10) Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 частини першої статті 7 цього Закону;
15) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, - відомості, зазначені у пунктах 7, 7-1, 8, 8-1, 11, 17, 33 частини першої статті 7 цього Закону;
17) централізованої системи державних установ, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття, - відомості, зазначені у пунктах 1-4, 7, 13, 16-2, 25 частини першої статті 7 цього Закону.
З аналізу наведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного, у т.ч. щодо його місця проживання як ВПО, можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
В той же час, відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо отримання персональних даних позивача у вигляді його місця проживання як ВПО шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону № 1951-VIII, а також доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Разом з тим, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача в частині місця проживання у спосіб, встановлений у примітці до ст.210 КУпАП, відповідачем суду не надано. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення такі докази відсутні.
Таким чином, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст.210 КУпАП, та положення ч.3 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", відповідачем суду не надано.
Крім того, суд відмічає, що статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а статтею 210-1 КУпАП - за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Слід відмітити, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено за ч.3 ст.210 КУпАП (порушення правил військового обліку в особливий період), а оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення містить як посилання на порушення позивачем ч.3 ст.210 КУпАП, так і ч.3 ст.210-1 КУпАП (іншого складу адміністративного правопорушення).
Вказана обставина свідчить про порушення відповідачем вимог ст.283 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови в частині зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Також слід вказати, що відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа».
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а, від 31.03.2021 року у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а.
У протоколі про адміністративне правопорушення, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис, зазначена дата і час розгляду справи про адміністративне правопорушення - 07 травня 2025 року об 11 год. 15 хв.
Разом з тим, оскаржувана постанова була винесена лише 13 травня 2025 року.
Доказів сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення на 13 травня 2025 року відповідачем не надано, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення такі докази відсутні.
Отже, відповідачем не надано до суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, зокрема, права на захист, оскільки не дотримався порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, приписів ст.278 КУпАП щодо встановлення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Разом з тим, оскаржувана постанова прийнята необґрунтовано, тобто, без урахування всіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення, а також з порушенням процедури, встановленої КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП - закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частини сьома статті 139 КАС України).
Враховуючи висновок суду про задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1211,20 грн.
Щодо вимог про відшкодування позивачу витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Таким чином, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона довести неспівмірність розміру таких витрат.
Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи, подано копію договору про надання правової допомоги від 16.05.2025, акт від 16.05.2025 приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання правничої допомоги (визначений у фіксованому розмірі) - 3500,00 грн; договір про надання правничої допомоги від 16.07.2025, акт від 16.07.2025 приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання правничої допомоги (визначений у фіксованому розмірі) - 5900,00 грн; копії платіжних інструкцій від 16.05.2025 на суму 4100,00 грн та від 17.07.2025 на суму 5900,00 грн про оплату за юридичні послуги від ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_5 .
Разом з тим, суд зауважує, що ані договором від 16.05.2025, ані договором від 16.07.2025 не встановлено фіксованого розміру гонорару адвоката, як це передбачено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також не встановлено, що розмір гонорару сплачується у відповідності до актів приймання-передачі наданих послуг.
Крім того, загальна сума вартості наданих послуг за актами приймання-передачі (9400,00 грн) є меншою, ніж заявлена позивачем до відшкодування (10000,00 грн).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено складу та факту понесення судових витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн відповідно до договорів про надання правничої допомоги від 16.05.2025 та від 16.07.2025, а відтак, у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 6-9, 72-77, 132, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025 № 264/841-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
У задоволенні вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований як ВПО за адресою : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_16 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя О.С. Сеник