Справа № 128/700/25
провадження № 2/136/163/25
(заочне)
25 серпня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шпортун С.В.
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі - Банк, позивач) звернулось до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 08.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №78855377, відповідно до якого позикодавець перерахував на вказаний позичальником рахунок кошти в сумі 8 500,00 грн., виконавши належним чином узяті на себе договірні зобов'язання, натомість відповідач у встановлені умовами Договору строки суму позики не повернув, проценти не сплатив, у зв'язку із чим допустив заборгованість в розмірі 34 000,00 грн.
03.07.2023 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (Фактор) та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт), укладено Договір факторингу № 034-030723, за умовами якого Клієнт відступив Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, в тому числі право вимоги за Договором позики №78855377 від 08.04.2023 стосовно ОСОБА_1 .
Ураховуючи те, що відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 34 000,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 500,00 грн., заборгованість по процентам за користуванням кредитом 25 500,00 грн., які у добровільному порядку не сплачує як первісному так і новому кредитору, наведене стало підставою звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 03.03.2025 позовну заяву передано за підсудністю до Липовецького районного суду.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 25.03.2025 позовну заяву прийнято до провадження Липовецького районного суду, відкрито провадження, а розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 02.05.2025 зобов'язано ТОВ «Сіроко Фінанс» надати суду докази, на які він посилається у позові.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 11.07.2025 за клопотанням позивача витребувано в Акціонерного товариства «Акцент-Банк» докази перерахування відповідачеві кредитних коштів на виконання умов договору позики №78855377 від 08.04.2023.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не надав, також не надава зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився у позові просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував щодо заочного вирішення справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заяв з процесуальних питань чи по суті справи, в тому числі відзиву, суду не надано.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи, у відсутності сторін спору, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, про що було постановлено протокольну ухвалу 25.08.2025.
Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив, що 08.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 дистанційно, в електронній формі, з використання інформаційно телекомунікаційних систем, шляхом підписання накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладено Договір позики №78855377, за умовами якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 договору позики).
Згідно пункту 2 Договору позики, сторони узгодили суму позики, яка складає 8500,00 грн, строк надання позики - 30 днів, процентну ставку (базова) в день - 2,5 % (фіксована), дата надання позики - 08.04.2023, дата повернення позики (останній день) - 08.05.2023, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%, пеня в день (не застосовується в період карантину) - 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 90465,53 %, орієнтовна загальна вартість позики становить 14875,00 грн.
Як убачається з додатку № 1 до договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78855377 від 08.04.2023, сторони погодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит.
Договір та Додаток № 1 до договору позики підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
На виконання умов Договору позики позикодавець 08.04.2023 перерахував на вказаний позичальником рахунок грошову позику в сумі 8 500,00 грн. (а.с.4, 54).
Згідно розрахунку заборгованості за Договором позики № 78855377 від 08.04.2023 загальна заборгованість відповідача станом на 05.09.2023 становить 34 000,00 грн, з яких: 8500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25 500,00 грн - заборгованість за відсотками.
03.07.2023 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (Фактор) та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт), укладено Договір факторингу № 034-030723, за умовами якого Клієнт відступив Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги.
Згідно із Реєстром прав вимоги № 05/09/23 від 05.09.2023 р., клієнт відступив Факторові в тому числі право вимоги за Договором позики №78855377, укладеним 08.04.2023 між Позикодавцем ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало, і перейшло до ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги, що свідчить про заміну первісного кредитора (а.с.9-12).
Частинами першою та третьою статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору факторингу № 034-030723 від 05.09.2023 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право грошової вимоги за Договором позики № 78855377 від 08.04.2023, а надані на підтвердження вказаних обставин докази відповідають вимогам щодо належності та допустимості, договір є дійсним, а відповідачем вказаних обставин не спростовано та іншого не доведено, як і не надано доказів сплати грошових коштів за кредитним договором первісному кредитору, що не позбавляється його обов'язку погашення заборгованості за взятими на себе зобов'язаннями.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону (в редакції Закону на день укладення Договору № 103740103) встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав Договір позики № 78855377 від 08.04.2023, який є предметом цього судового розгляду електронними підписами одноразовим ідентифікатором з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак була дотримана презумпція правомірності договору, отож права, набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення такого договору, підлягають виконанню.
На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів.
Згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов'язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи, а тому право кредитора на повернення кредитних коштів та процентів за їх користування є порушеним.
Відповідно до розрахунків наданих позивачем на підтвердження розміру заборгованості за Договором позики № 78855377 від 08.04.2023, заборгованість відповідача станом на 05.09.2023 становить 34 000,00 грн, з яких: 8500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25 500,00 грн - заборгованість за відсотками.
Суд погоджується із відповідним розрахунком заборгованості.
Натомість, належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові, а також доказів погашення заборгованості у строки, визначені умовами договору позики № 78855377 від 08.04.2023, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Ураховуючи те, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України (за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав), беручи до уваги, що договір є дійсним, відповідач користувалася кредитними коштами, а також за обставин, що підтверджують набуття прав вимоги позивачем за вказаним кредитним договором до відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 11, 203, 207, 215, 512-517, 610- 612, 625-629, 639, 1048-1050, 1077-1080, 1082 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 273, 279, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРОКО ФІНАНС" заборгованість за Договором позики № 78855377 від 08.04.2023, станом на 05.09.2023 у розмірі 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі), з яких 8500,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 25500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРОКО ФІНАНС" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники цивільного процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (вул. митрополита Василя Липківського, буд. 45, оф. 510А, м. Київ, Київська обл., ЄДРПОУ 42827134);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Суддя Світлана ШПОРТУН