Справа № 131/220/24
Провадження № 1-кс/131/239/2025
"25" серпня 2025 р. м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці за повного фіксування судового засідання за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів клопотання слідчого СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного в кримінальному провадженні № 42023022240000015 від 20 лютого 2023:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого
за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України,-
учасники провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
підозрюваний ОСОБА_4
захисник ОСОБА_6
До слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Вінницького РУП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за погодженням з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідування встановлено, що на початку грудня 2024 року ОСОБА_4 дізнався від невстановлених в ході досудового розслідування осіб про те, що відділом житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області заплановано проведення капітального ремонту дорожнього покриття частини вулиці Молодіжна у с. Якимівка Вінницького району Вінницької області на суму 1 млн. 490 тис. 478 грн.
В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння бюджетних коштів у особливо великих розмірах шляхом неякісного та не повного виконання робіт на вказаному об'єкті, а також уникнення особистого підписання будь-яких документів.
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 звернувся із пропозицією до раніше знайомої ОСОБА_7 , яка зареєстрована як фізична особа підприємець вчинити зазначений за попередньою змовою групою осіб.
Таким чином ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_7 укласти договір підряду з відділом житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області заплановано проведення капітального ремонту дорожнього покриття частини вулиці Молодіжна у с. Якимівка Вінницького району Вінницької області на суму 1 млн. 490 тис. 478 грн., на якому буде проставлено підпис іншою невстановленою в ході досудового розслідування особою та з подальшим зазначенням недостовірних відомостей щодо обсягу та повноти виконаних робіт, які стануть підставою для перерахування бюджетних коштів, що належать Оратівській селищній раді Вінницької області на банківський рахунок ФОП ОСОБА_8 , після чого вони зможуть розпорядитись ними на власний розсуд.
Водночас задля прикриття злочинної діяльності ОСОБА_4 , у свою чергу, організує за допомогою спеціальної техніки та людської сили роботу на місця її проведення, таким чином щоб створити візуальну видимість повного виконання умов договору, в тому числі її обсягів.
На вказані пропозиції ОСОБА_7 надала свою добровільну згоду таким чином остання та ОСОБА_4 вступили у попередню змову на вчинення злочину.
В подальшому, 26.12.2024 року реалізовуючи спільний злочинний умисел, невстановлена в ході досудового розслідування особа, яка була обізнана про злочинні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_7 діючи з єдиним умислом з ними, наслідуючи підпис останньої підписала договір підряду з відділом житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області № 101 щодо капітального ремонту дорожнього покриття частини вулиці Молодіжна у с. Якимівка Вінницького.району Вінницької області на суму 1 млн. 490 тис. 478 грн.
У подальшому ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_7 та невстановленими органом досудового розслідування особами, діючи з єдиним умислом на заволодіння чужим майном, а саме бюджетними коштами, виділеними на фінансування робіт по вищевказаному об'єкту, достовірно розуміючи, що вчиняють вказані дії в умовах воєнного стану, який введено на території України на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався, та на момент події на підставі Указу Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 з 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, достовірно розуміючи, що посадові особи відділу житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області не володіють спеціальними знаннями у галузі будівництва та не здійснювали безпосереднього контролю за станом виконання будівельних робіт, у кінці грудня 2022 року, але не пізніше 26.12.2022, точної дати і часу органом досудового розслідування не встановлено, подали до Оратівської селищної ради акт приймання виконаних робіт № 101 за грудень 2022 року на суму 1 млн. 490 тис. 478 грн., який підписано від імені ОСОБА_7 невстановленою органом досудового розслідування особою, яка діяла з єдиним умислом з останніми та у якому відображено неправдиві дані про фактично виконані роботи в повному обсязі, оскільки відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи .Va 5937/23-21 від 06.02.2024 вартість неякісно виконаних будівельних робіт, які не піхзягали прийманню зазначених в акті № 101 (форми КБ-2в) становить 1 млн. 70 тис. 801. 44 грн.
У подальшому, на підставі зазначеного акту №101 (форми КБ-2в) казначейською службою Оратівської селищної ради на рахунок ФОП ОСОБА_7 , перераховано 1 млн. 490 тис. 478 грн., з яких 1 млн. 70тис. 801,44 грн. необгрунтовано та не підтверджено якістю та обсягами робіт.
Таким чином ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та іншими невстановленими органом досудового розслідування особами в умовах воєнного стану заволоділи бюджетними коштами, виділених на фінансування робіт по проведенню капітального ремонту дорожнього покриття частини вулиці Молодіжна за адресою: Україна, Вінницька область, Вінницький район, с. Якимівка згідно договору про виконання робіт № 101 від 26.12.2022 на суму 1 млн. 70 тис. 801, 44 грн., тим самим завдавши матеріальної шкоди у особливо великих розмірах територіальній громаді в особі відділу житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області на вказану суму, яка є особливо великим розміром станом, тобто більше 600 НМДГ' станом на 2022 рік.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - заволодіння чутким майном в особливо великому розмірі, шляхом зловживання ОСОБА_9 своїм службовим становищем вчинене за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.
20.08.2025 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Допитаний як підозрюваний ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, свою вину не визнає.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 , покладається необхідність запобігання спробам: і) переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж провадженні;
З метою запобігання спробам ОСОБА_4 вчинити дії, визначені в п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Беручи до уваги викладене та те, що підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлює наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення та свідомо розуміє важкість покарання за вчинене ним діяння, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити нове кримінальне правопорушення, а також неможливість запобігти даним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_10 у судовому засіданні клопотання підтримали у повному обсязі, оскільки під час досудового слідства на їх думку встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 , в судовому засіданні заперечив щодо даного клопотання з огляду на те, що на думку сторони захисту повідомлення про підозру ОСОБА_4 необґрунтовано та не відповідає обставинам справи. Крім того, захисник зазначив, що прокурором не надано жодного доказу щодо наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку підозрюваного та його захисника, прокурора, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
Відповідно п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У ч. 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із наданих суду матеріалів клопотання в рамках кримінального провадження, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 366 КК України.
При цьому слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При цьому слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного тощо. Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки. Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Республіка Польща (заява № 38797 від 03.11.2003р.).
Розглядаючи дане клопотання, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії», заява № 26772/95 від 10.04.1994 р. та у справі «Харченко проти України», заява№ 40107/02 від 10.02.2011 р.).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»): тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», заява № 38717/04 від 14.10.2004 р.).
Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
ЄСПЛ відповідно до усталеної практики зазначив, що особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком.
Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Курт проти Туреччини» (заява від 11.05.1994 р.) тримання під вартою не можна виправдати тільки тяжкістю злочину та у справі «Мамедова проти Росії» (заява № 7064/05 від 06.01.2005 р.), де вказано, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходу розслідування є недостатнім. Також даним рішенням зазначено, що ризик знищення доказів втрачає свою значимість після їх повного зібрання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При цьому, у ході розгляду слідчим суддею клопотання, прокурором та слідчим не було доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують всі одночасно ризики передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні та прокурор щодо необхідності та з метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , а також обставин, передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним в клопотанні, з урахуванням кримінального процесуального законодавства України, Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема, з урахуванням того, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 цієї Конвенції, і, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу з врахуванням правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України».
Слідчий суддя вважає, що посилання слідчого і прокурора на те, що підозрюваний буде впливати на свідків та ухилятися від явки до органу досудового слідства та суду, є фактично не доведеними, а також, що ними не були наведені у судовому засіданні жодні належні обґрунтовані та переконливі доводи на підтвердження наявності всіх ризиків одночасно передбачених у п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Натомість, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, але при цьому посилання прокурора на усвідомлення ОСОБА_4 наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення та важкість покарання за вчинене ним діяння слідчий суддя ставиться критично, оскільки такі обставини не є однозначно абсолютними і беззаперечними підставами для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя враховує пояснення підозрюваного щодо його явок до органу досудового розслідування та відсутності неявок. Крім того, у ході досудового розслідування допитані свідки не повідомляли про будь який тиск з боку підозрюваного.
Також, слідчий суддя, враховує, що підозрюваний постійно проживає за зареєстрованим місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, офіційно працює, позитивно характеризується за місцем проживання.
Таким чином, підсумовуючи вище викладене слідчий суддя констатує недоведеність з боку прокурора визначеної пунктом 3 частини 1 статті 194 КПК України обставини, а саме недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_4 для запобігання вказаним ризикам.
Відповідно до частини 4 статті 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання
Таким чином, ураховуючи ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, а саме: домашній арешт в нічний період доби і покладенням обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.
Такий запобіжний захід є співмірним із існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Керуючись частиною 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 195, 196, 197, 206, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволені клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, за адресою: АДРЕСА_1 , в проміжок часу з 00:00 години до 05:00 години, строком на 2 місяці.
Строк застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби починати обраховувати з 25.08.2025.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки, а саме:
- носити електронний засіб контролю;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із Жмеринського району Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування із свідками, підозрюваними, експертами та спеціалістами у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Направити ухвалу для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання ОСОБА_4 для негайної постановки на облік підозрюваного, про що повідомити слідчого і прокурора.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_11