Справа № 131/220/24
Провадження № 1-кс/131/238/2025
"25" серпня 2025 р. м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці за повного фіксування судового засідання за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів клопотання слідчого СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної в кримінальному провадженні № 42023022240000015 від 20 лютого 2023:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , одруженої, раніше не судимої
за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України,-
учасники провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
підозрювана ОСОБА_4
захисник ОСОБА_6
До слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Вінницького РУП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за погодженням з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідування встановлено, що на на початку грудня 2022 року ОСОБА_4 , будучи фізичною особою- підприємцем, перебуваючи у трудових відносинах на підставі договорів із найманими працівниками, які сприяють їй у здійсненні підприємницької діяльності, вчиняючи по відношенню до них організаційно-розпорядчі повноваження (право ставити перед ними певні завдання, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати дисциплінарні стягнення тощо), тобто являючись в силу ст. 18 КК України службовою особою, дізналася від раніше знайомого ОСОБА_7 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб про те, що відділом житлово- комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області заплановано проведення капітального ремонту дорожнього покриття частини вулиці Молодіжна у с. Якимівка Вінницького району Вінницької області на суму 1 млн. 490 тис. 478 грн.
При вказаному, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння бюджетних коштів у особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання ОСОБА_4 своїм службовим становищем в умовах воєнного стану, шляхом неякісного та не повного виконання робіт на вказаному об'єкті, а також уникнення особистого підписання будь-яких документів, які буде складено та підписано невстановленими в ході досудового розслідування особами від імені ФОП ОСОБА_4 .
Після чого, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_4 та іншим невстановленим в ході досудового розслідування особам вчинити зазначений злочин разом, за попередньою змовою, за планом, що він розробив, а саме ОСОБА_4 ,, як фізична особа-підприємець повинна була укласти договір підряду з відділом житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області про проведення капітального ремонту дорожнього покриття частини вулиці Молодіжна у с. Якимівка Вінницького району Вінницької області на суму 1 млн. 490 тис. 478 грн., на якому буде проставлено підпис іншою невстановленою в ході досудового розслідування особою та з подальшим зазначенням недостовірних відомостей щодо обсягу та повноти виконаних робіт у відповідних документах, що будуть видані ФОП ОСОБА_4 , які стануть підставою для перерахування бюджетних коштів, що належать Оратівській селищній раді Вінницької області на банківський рахунок ФОП ОСОБА_4 , після чого вони зможуть розпорядитись ними на власний розсуд.
Водночас задля прикриття злочинної діяльності ОСОБА_7 , у свою чергу, організує за допомогою спеціальної техніки та людської сили роботу на місці її проведення, таким чином, щоб створити візуальну видимість повного виконання умов договору, в тому числі передбачених умовами договору обсягів та якості.
В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння бюджетними коштами у особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, а саме неякісного та не повного виконання робіт на
вказаному об'єкті та остання надала свою добровільну згоду на участь у зазначених протиправних діях, таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а також невстановлені в ході досудового розслідування особи, вступили у попередню змову на вчинення вказаного злочину.
В подальшому, 26.12.2022 реалізовуючи спільний злочинний умисел, невстановлена в ході досудового розслідування особа, яка була обізнана про злочинні дії ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи з єдиним умислом з ними, в умовах воєнного стану, наслідуючи підпис останньої підписала договір підряду з відділом житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області № 101 щодо капітального ремонту дорожнього покриття частини вулиці Молодіжна у с. Якимівка Вінницького району Вінницької області на суму 1 млн. 490 тис. 478 грн. У подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел направлений на заволодіння бюджетними коштами, зловживаючи своїм службовим становищем фізичної особи-підприємця, заздалегідь знаючи, що умови зазначеного договору у повному обсязі виконані з її боку не будуть, передала, тобто видала у невстановлений спосіб зазначений вище договір до відділу житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області, де він був опрацьований та поданий на підпис заступнику голови громади.
В цей час ОСОБА_7 , виконуючи свою відведену роль, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 та невстановленими в ході досудового розслідування особами організував на місці проведення робіт за зазначеним вище договором, а саме дорожнього покриття частини вулиці Молодіжна у с. Якимівка Вінницького району Вінницької області роботу технічних засобів та людської сили задля створення уявного виконання робіт відповідно до умов договору.
У подальшому, ФОП ОСОБА_4 зловживаючи своїми службовим становищем, за попередньою змовою із ОСОБА_7 та невстановленими органом досудового розслідування особами, діючи з єдиним умислом на заволодіння чужим майном, а саме бюджетними коштами, виділеними на виконання робіт по вищевказаному об'єкту, достовірно розуміючи, що вчиняють вказані дії в умовах воєнного стану, який введено на території України на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався, та на момент події на підставі Указу Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 з 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, достовірно розуміючи, що посадові особи відділу житлово- комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області не володіють спеціальними знаннями у галузі будівництва та не здійснювали безпосереднього контролю за станом виконання будівельних робіт, у кінці грудня 2022 року, але не пізніше 26.12.2022, точної дати і часу органом досудового розслідування не встановлено, подали, тобто видали до Оратівської селищної ради акт приймання виконаних робіт № 101 за грудень 2022 року на суму 1 млн. 490 тис. 478 грн., який підписано від імені ОСОБА_4 невстановленою органом досудового розслідування особою, яка діяла з єдиним умислом з останніми та у якому відображено неправдиві відомості про фактично виконані роботи в повному обсязі, оскільки відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5937/23-21 від 06.02.2024 вартість неякісно виконаних будівельних робіт, які не підлягали прийманню зазначених в акті № 101 (форми КБ-2в) становить 1 млн. 70 тис. 801, 44 грн.
Далі, на підставі зазначеного акту № 101 (форми КБ-2в) казначейською службою Оратівської селищної ради на рахунок ФОП ОСОБА_4 за № НОМЕР_1 перераховано 1 млн. 490 тис. 478 грн., з яких 1 млн. 70 тис. 801,44 грн. необгрунтовано та не підтверджено якістю та обсягами робіт.
Таким чином ФОП ОСОБА_4 , зловживаючи своїми службовими становищем, діючи за попередньою змовою ОСОБА_7 та з іншими невстановленими органом досудового розслідування особами в умовах воєнного, стану заволоділи бюджетними коштами, що виділені на фінансування робіт по проведенню капітального ремонту дорожнього покриття частини вулиці Молодіжна за адресою: Україна, Вінницька область.
Вінницький район, с. Якимівка згідно договору про виконання робіт № 101 від 26.12.2022 на суму 1 млн. 70 тис. 801, 44 грн., тим самим завдавши матеріальної шкоди у особливо великих розмірах територіальній громаді в особі відділу житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області на вказану суму, яка є особливо великим розміром, тобто більше 600 НМДГ станом на 2022 рік.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.
Досудовим розслідування установлено, що у ФОП ОСОБА_4 разом з іншими неустановленими особами у невстановлений час, але не пізніше 26.12.2022 у невстановленому місці виник злочинний умисел на видачу завідомо неправдивого офіційного документу, що містив недостовірні відомості щодо якості та обсягу виконаних робіт з капітального ремонту дорожнього покриття на території Оратівської селищної ради.
Так, станом на 26.12.2022 року ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, будучи фізичною особою-підприємцем, перебуваючи у трудових відносинах на підставі договорів із найманими працівниками, які сприяють їй у здійсненні підприємницької діяльності, вчиняючи по відношенню до них організаційно-розпорядчі повноваження (право ставити перед ними певні завдання, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати дисциплінарні стягнення тощо), тобто являючись в силу ст. 18 КК України службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, з корисливою метою заволодіння бюджетними коштами, що вчинено нею за вказаних вище обставин, видала завідомо неправдивий офіційний документ - акт виконаних робіт № 101 (форми КБ-2в) за грудень 2022 року, який містив завідомо неправдиві відомості про обсяги та якість виконаних робіт та подала його до Оратівської селищної ради, на підставі чого на рахунок ФОП ОСОБА_4 за № НОМЕР_1 перераховано 1 млн. 490 тис. 478 грн., з яких 1 млн. 70 тис. 801.44 грн. необгрунтовано та не підтверджено якістю та обсягами робіт, що повинні були здійснені на виконання договору підряду укладеного з відділом житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради Вінницької області № 101 щодо капітального ремонту дорожнього покриття частини вулиці Молодіжна у с. Якимівка Вінницького району Вінницької області.
Далі, на підставі зазначеного акту № 101 (форми КБ-2в) казначейською службою Оратівської селищної ради на рахунок ФОП ОСОБА_4 за № НОМЕР_1 перераховано 1 млн. 490 тис. 478 грн., з яких 1 млн. 70 тис. 801.44 грн. необгрунтовано та не підтверджено якістю та обсягами робіт.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме - видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що ФОП ОСОБА_4 , приблизно наприкінці грудня 2022 року, діючи з метою легалізації незаконно отриманих доходів на суму 1 млн. 70 тис. 801, 44 грн. необгрунтовано та не підтверджено якістю та обсягами робіт, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який є особливо тяжким злочином, вчинила ряд фінансових операцій із злочинним шляхом отриманими бюджетними коштами, виділеними на фінансування робіт по проведенню капітального ремонту дорожнього покриття частини вулиці Молодіжна за адресою: Україна, Вінницька область, Вінницький район, с. Якимівка згідно договору про виконання робіт № 101 від 26.12.2022, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою із з єдиним умислом на заволодіння чужим майном, а саме бюджетними коштами, виділеними на фінансування робіт по вищевказаному об'єкту, з метою легалізації необгрунтовано та не підтверджено якістю та обсягами робіт доходу в розмірі 1 млн. 70 тис. 801, 44 грн., якими незаконно заволоділи, отримавши 28.12.2022 на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 за № НОМЕР_1 кошти в сумі 1 млн. 490 тис. 478 грн., упродовж двох днів особисто розпорядилася частиною незаконно одержаного майна шляхом здійснення 41 (сорока однієї) фінансової операції (транзакції) із коштами із бюджетними коштами, якими заволоділа шляхом вчинення зазначеного вище злочину за попередньою змовою групи осіб, до якої входила вона, ОСОБА_7 та невстановлені в ході досудового розслідування особи.
Таким чином, внаслідок вчинення вищевказаних 41 (сорока однієї) фінансових операцій ОСОБА_4 розпорядилася незаконно отриманими бюджетними коштами у розмірі 1 млн. 70 тис. 801, 44 грн. та щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, оскільки вони отримані у якості оплати за роботи, які фактично не проведені та не якісно виконані згідно договору про виконання робіт № 101 від 26.12.2022, що укладений між ФОП ОСОБА_4 ,
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а саме - розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у формі здійснення фінансової операції з майном, вчинені особою, яка знала, що таке майно частково одержано злочинним шляхом.
20.08.2025 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 209 КК України.
Допитана як підозрювана ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, свою вину не визнає .
Підозрювана ОСОБА_4 вчинила тяжкі злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років ,
З метою запобігання спробам ОСОБА_4 вчинити дії, визначені в п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно-останній обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, а також тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, особу підозрюваної, застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не спроможне забезпечити виконання ОСОБА_4 , її процесуальних обов'язків, визначених КПК України та запобігання ризиків, зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу.
Беручи до уваги викладене та те що підозрювана ОСОБА_4 , усвідомлює наслідки вчиненого нею кримінального правопорушення та свідомо розуміє важкість покарання за вчинене нею діяння, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити нове кримінальне правопорушення, а також неможливість запобігти даним ризикам шляхом застосування більш м'яких
Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_9 у судовому засіданні клопотання підтримали у повному обсязі, оскільки під час досудового слідства на їх думку встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 , в судовому засіданні заперечив щодо даного клопотання з огляду на те, що на думку сторони захисту повідомлення про підозру ОСОБА_4 необґрунтовано та не відповідає обставинам справи. Крім того, захисник зазначив, що прокурором не надано жодного доказу щодо наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала думку захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку підозрюваної та її захисника, прокурора, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
Відповідно п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У ч. 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із наданих суду матеріалів клопотання в рамках кримінального провадження, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 366 КК України.
При цьому слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При цьому слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного тощо. Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки. Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Республіка Польща (заява № 38797 від 03.11.2003р.).
Розглядаючи дане клопотання, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії», заява № 26772/95 від 10.04.1994 р. та у справі «Харченко проти України», заява№ 40107/02 від 10.02.2011 р.).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»): тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», заява № 38717/04 від 14.10.2004 р.).
Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
ЄСПЛ відповідно до усталеної практики зазначив, що особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком.
Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Курт проти Туреччини» (заява від 11.05.1994 р.) тримання під вартою не можна виправдати тільки тяжкістю злочину та у справі «Мамедова проти Росії» (заява № 7064/05 від 06.01.2005 р.), де вказано, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходу розслідування є недостатнім. Також даним рішенням зазначено, що ризик знищення доказів втрачає свою значимість після їх повного зібрання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При цьому, у ході розгляду слідчим суддею клопотання, прокурором та слідчим не було доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують всі одночасно ризики передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні та прокурор щодо необхідності та з метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , а також обставин, передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним в клопотанні, з урахуванням кримінального процесуального законодавства України, Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема, з урахуванням того, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 цієї Конвенції, і, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу з врахуванням правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України».
Слідчий суддя вважає, що посилання слідчого і прокурора на те, що підозрювана буде впливати на свідків та ухилятися від явки до органу досудового слідства та суду, є фактично не доведеними, а також, що ними не були наведені у судовому засіданні жодні належні обґрунтовані та переконливі доводи на підтвердження наявності всіх ризиків одночасно передбачених у п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Натомість, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, але при цьому посилання прокурора на усвідомлення ОСОБА_4 наслідків вчиненого нею кримінального правопорушення та важкість покарання за вчинене нею діяння слідчий суддя ставиться критично, оскільки такі обставини не є однозначно абсолютними і беззаперечними підставами для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя враховує пояснення підозрюваної щодо явок до органу досудового розслідування та відсутності неявок. Крім того, у ході досудового розслідування допитані свідки не повідомляли про будь який тиск з боку підозрюваної.
Також, слідчий суддя, враховує, що підозрювана постійно проживає за зареєстрованим місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 одружена, має міцні соціальні зв'язки, офіційно не працює, позитивно характеризується за місцем проживання.
Таким чином, підсумовуючи вище викладене слідчий суддя констатує недоведеність з боку прокурора визначеної пунктом 3 частини 1 статті 194 КПК України обставини, а саме недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_4 для запобігання вказаним ризикам.
Відповідно до частини 4 статті 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання
Таким чином, ураховуючи ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо неї альтернативний запобіжний захід, а саме: домашній арешт в нічний період доби і покладенням обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.
Такий запобіжний захід є співмірним із існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваної та здатен забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Керуючись частиною 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 195, 196, 197, 206, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволені клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, за адресою: АДРЕСА_1 , в проміжок часу з 00:00 години до 05:00 години, строком на 2 місяці.
Строк застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби починати обраховувати з 25.08.2025.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки, а саме:
- носити електронний засіб контролю;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із Жмеринського району Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування із свідками, підозрюваними, експертами та спеціалістами у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Направити ухвалу для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання ОСОБА_4 для негайної постановки на облік підозрюваної, про що повідомити слідчого і прокурора.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10