26 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3786/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Кощеєв І. М., Чус О. В.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання"
про стягнення заборгованості.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У серпні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" 6 250 136,66 грн основної заборгованості, 1 966 481,47 грн інфляційних втрат, 1079,65 грн штрафу, 47 307,28 грн пені, 464 916,13 грн 3% річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 23.12.2019 № 1437-02031/257 в частині оплати наданих послуг.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.10.2024. Протокольною ухвалою від 02.10.2024 в засіданні оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30.10.2024.
4. Протокольною ухвалою від 30.10.2024 (суддя Золотарьова Я. С.) залишено без задоволення клопотання відповідача про повернення позовної заяви.
5. Не погодившись із зазначеною ухвалою, відповідач через систему "Електронний суд" подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати протокольну ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 у справі № 904/3786/24 та ухвалити нову, якою повернути позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" про стягнення боргу позивачеві.
6. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 на підставі статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на протокольну ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 у справі № 904/3786/24.
7. Ухвалу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала про відмову у поверненні позовної заяви відповідно до частини 1 статті 255 ГПК України не відноситься до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення. Хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, яке помилково відкрите, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки в разі перегляду ухвали, яка не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі № 904/3786/24 та ухвалити нове рішення, яким повернути позовну заяву позивачеві.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Скаржник наголошує на тому, що стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження як помилково відкрите. Аналізуючи можливість оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції, скаржник вважає, що необхідно керуватися висновками Конституційного Суду України про невичерпність переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Узагальнені доводи інших учасників справи
10. Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Розгляд справи Верховним Судом
11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі № 904/3786/24 та призначено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
12. З урахуванням перебування судді-доповідача у відпустці з 04.08.2025 до 22.08.2025, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Позиція Верховного Суду
13. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.
14. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
15. Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
16. Отже, передбачений частиною 1 статті 255 ГПК України перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним.
17. Предметом апеляційного оскарження, як установлено в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, є протокольна ухвала місцевого господарського суду, якою залишено без задоволення клопотання відповідача про повернення позовної заяви позивачеві.
18. Закріплені у статтях 254, 255 ГПК України процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, натомість їх право на оскарження лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18).
19. Право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору (пункт 26 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі). Аналогічний висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
20. Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 28.04.2010 № 12-рп/2010, від 27.01.2010 № 3-рп/2010, від 08.07.2010 № 18-рп/2010, від 22.04.2014 № 4-рп/2014 та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в обґрунтування своїх доводів щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи і рівності усіх учасників судового процесу з огляду на таке.
21. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
22. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
23. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Гарсія Манібардо проти Іспанії").
24. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).
25. Крім того, відповідач у поданій касаційній скарзі не заперечує того, що вказаними вище рішеннями Конституційного Суду України надавалося тлумачення нормам Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України в редакціях, чинних до 15.12.2017, тоді як відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26. Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
27. Аналогічні положення закріплено у частині 1 статті 17 ГПК України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
28. Колегія суддів зазначає, що хоча положення статті 264 ГПК України прямо не передбачають закриття апеляційного провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, однак у разі здійснення апеляційного перегляду протокольної ухвали місцевого господарського суду, якою залишено без задоволення клопотання відповідача про повернення позовної заяви позивачеві, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
29. Верховний Суд також зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Так, у справі "Sunday Times v. United Kingdom" ЄСПЛ суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" означає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
30. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom"). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні (наведена правова позиція викладена в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
31. Отже, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про помилковість відкриття апеляційного провадження у справі з огляду на відсутність передбачених процесуальним законом підстав для здійснення апеляційного перегляду протокольної ухвали суду першої інстанції, якою залишено без задоволення клопотання відповідача про повернення позовної заяви позивачеві, оскільки така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
32. Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
34. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
36. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
37. Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
38. Враховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваної ухвали.
Розподіл судових витрат
39. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі № 904/3786/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай