27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4637/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Казино «Прем'єр Палац»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 (в частині визнання грошових вимог Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей й Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025
у справі №910/4637/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Казино «Прем'єр Палац»
про банкрутство,-
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4637/24, зокрема, визнано кредиторами у справі № 910/4637/24 по відношенню до боржника:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопоставка» на суму 111 974 056,00 грн, з яких: 6 056,00 грн - перша черга; 111 968 000,00 грн - четверта черга;
- Приватне акціонерне товариство «Готель «Прем'єр Палац» на суму 6 236 020,87 грн, з яких: 6 056,00 грн - перша черга; 6 229 964,87 грн - четверта черга;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Україна» на суму 6 189 262,30 грн, з яких: 6 056,00 грн - перша черга; 6 183 206,30 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Гральний клуб «ЛОРД» на суму 1 011 966,27 грн, з яких: 6 056,00 грн - перша черга; 1 005 910,27 грн - четверта черга;
- Головне управління ДПС у м. Києві, які відокремлений підрозділ ДПС на суму 104 325 976,35 грн, з яких: 6 056,00 грн - перша черга; 31 536 471,92 грн - третя черга; 72 783 448,43 грн - шоста черга;
- Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей на суму 152 646 056,00 грн, з яких: 6 056,00 грн - перша черга; 152 640 000,00 грн - четверта черга.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ТОВ «Казино «Прем'єр Палац» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/4637/24 в частині визнання вимог кредитора ГУ ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні вимог кредитора ГУ ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС до ТОВ «Казино «Прем'єр Палац» у справі № 910/4637/24 повністю; ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4637/24 в частині визнання вимог кредитора Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні вимог кредитора Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до ТОВ «Казино «Прем'єр Палац» у справі №910/4637/24 повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 в частині визнання грошових вимог Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей й Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, у справі № 910/4637/24 залишено без змін.
До Верховного Суду від ТОВ «Казино «Прем'єр Палац» надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 (в частині визнання грошових вимог Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей й Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі №910/4637/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей й Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/4637/24 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
У касаційній скарзі, як на підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, скаржником не обґрунтовано пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України належним чином.
Скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці, якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
В контексті наведеного, скаржник повинен не просто перелічити норми матеріального права, які неправильно застосовані/не застосовані судами першої та/або апеляційної інстанцій або норми процесуального права, які порушені судами першої та/або апеляційної інстанцій, та постанови Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), а послідовно вказати в якій саме постанові Верховного Суду міститься висновок щодо застосування конкретної норми права (навести цю норму права), навести сам висновок, який, на думку скаржника, не врахований судами першої та/або апеляційної інстанцій у логічному взаємозв'язку із оскаржуваними судовими рішеннями.
При цьому, скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України, проте не обґрунтувує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Також скаржику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.
Отже ТОВ «Казино «Прем'єр Палац» не дотрималося вимог пункта 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Казино «Прем'єр Палац» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 (в частині визнання грошових вимог Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей й Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі №910/4637/24 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Казино «Прем'єр Палац» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Казино «Прем'єр Палац», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч. 2 ст. 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков