27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3002/23 (904/6872/23)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025
у справі № 904/3002/23 (904/6872/23)
за заявою Приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича в інтересах позивача ОСОБА_1
до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика";
2) ОСОБА_2 ;
3) ОСОБА_3 ;
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Терміус";
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бігкомерц",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" - арбітражна керуюча Венська Оксана Олександрівна,
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації прав
в межах справи №904/3002/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривер Бриз 2017"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика"
про визнання банкрутом,-
У грудні 2023 року приватний виконавець Сивокозов Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації прав, в якому просив суд:
- витребувати земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:196:0029; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1397780612101) від ТОВ "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" (ідентифікаційний код юридичної особи 32745951) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
- визнати недійсним правочин про передану права власності на об'єкти нерухомого майна: житлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1709364612101 та земельної ділянк за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1397780612101 від ОСОБА_2 до ТОВ "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика", що документально оформлений рішенням №08/12/-2 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" від 08.12.2022 року, підпис на якому нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В., зареєстровано в реєстрі за №1332 та актом приймання-передавання нерухомого майна від ОСОБА_2 до ТОВ "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" від 08.12.2022 року, підписи на якому нотаріально посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В. , зареєстровано в реєстрі за №1334, 1335.;
- скасувати державну реєстрацію права власності (номер відомостей про речове право: 48672636) на об'єкт нерухомого майна - житлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1709364612101) за ТОВ "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" (ідентифікаційний код юридичної особи 32745951);
- визнати недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного, що укладений 15.11.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б., реєстровано в реєстрі за №1046.;
- скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 44909476) на об'єкт нерухомого майна - житлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1709364612101) за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );
- скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 29212882) на об'єкт нерухомого майна - житлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1709364612101) за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/3002/23 (904/6872/23) відмовлено у задоволенні позовної заяви приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича в інтересах позивача ОСОБА_1 .
Не погодившись з вказаним рішенням, приватний виконавець Сивокозов Олександр Миколайович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі № 904/3002/23 (904/6872/23) повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі № 904/3002/23 (904/6872/23) скасовано. Позовну заяву приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації прав - залишено без розгляду.
До Верховного Суду від приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича надійшла касаційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №904/3002/23 (904/6872/23), у якій скаржник просить Суд скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3002/23 (904/6872/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
У касаційній скарзі, як на підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, скаржником не обґрунтовано пункти 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України належним чином.
У касаційній скарзі зазначено, що скаржник посилається на практику ВС, яка була сформована при розгляді цивільних справ. Оскільки норми ЦПК і ГПК що, регулюють спірні правовідносини, є абсолютно ідентичними, то на думку заявника, висновки ВС зроблені при розгляді цивільної справи можуть бути розповсюджені на даний поточний спір, що розглядається за правилами господарського судочинства. Крім того, вочевидь обставини справ, за якими сформована практика ВС, на яку посилається заявник, не є абсолютно ідентичними (тотожними) до поточного спору, проте загальна направленість та зміст правових позицій/висновків, викладених Верховним Судом, у широкому розумінні є дотичними, та дозволяють застосувати їх до спірних правовідносин. Однак, у випадку, якщо при розгляді даної скарги суд дійде висновку, що наведені скаржником позиції ВС не є релевантними до обставин цієї справи, це буде свідчити про фактичну відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що у свою чергу є окремою підставою касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.
А тому, скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Отже приватний виконавець Сивокозов О.М. не дотримався вимог пункта 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №904/3002/23 (904/6872/23) залишити без руху.
2. Надати приватному виконавцю Сивокозова Олександра Миколайовича строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков