27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/6505/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1
про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О. від розгляду справи № 904/6505/23
за позовом ОСОБА_1
до Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_2
про припинення юридичної особи,
ОСОБА_1 29.07.2025 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 у справі №904/6505/23 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 для розгляду справи №904/6505/23 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Мамалуй О.О.
До Верховного Суду 19.08.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів, а саме суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О. від розгляду справи №904/6505/23. Підставою для відводу суддів заявником визначено пункт 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Мотиви заяви зводяться до посилань на постанову Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №904/2607/23 (за участю Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі"), тверджень про упередженість суддів через правові висновки у тій справі, припущень щодо формування складу колегії та аргументації стосовно того, що судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О. мають "звільнитись від бруду" "плодів отруйного дерева" та здійснити об'єктивну, неупереджену і незалежну поведінку стосовно фіксації юридичних фактів і фактичних обставин у вступній і описовій частинах Судового акту по справі №904/26505/23 про правовий статус і стан Юридичної особи Асоціація "Власників житлових будинків "Золоті ключі", яка була відповідачем у справі №904/2607/23. Заявник зазначає, що у справі №904/2607/23 колегія суддів за участю суддів Мамалуя О.О., Кролевець О.А., яким розподілена справа №904/6505/23 юридично зафіксувала факти, які свідчать про необ'єктивність, упередженість і залежність суддів Мамалуя О.О., Кролевець О.А., в своїх проявах волі у справі №904/2607/23 стосовно юридичної особи Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі", яка є відповідачем як у справі №904/2607/23, так і у справі №904/6505/23.
25.08.2025 у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги Краснораменського Андрія Ігоровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 у справі №904/6505/23, яким визначено склад: Кролевець О.А. (головуючий/доповідач), Баранець О.М., Студенець В.І.
Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2025 у справі № 904/6505/23 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О. визнано необґрунтованою; матеріали заяви про відвід суддів у справі № 904/6505/23 разом з матеріалами касаційної скарги Краснораменського Андрія Ігоровича передано на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 25.08.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О., у справі № 904/6505/23 передано на розгляд судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Картере В.І.
Розглянувши матеріали заяви про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О., Верховний Суд зазначає про таке.
Відповідно до приписів частин восьмої та одинадцятої статті 39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід колегії суддів.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Приписами частини першої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд виходить з того, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявник не надав жодних доказів, які б підтверджували, що судді: Кролевець О.А. та Мамалуй О.О. прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду касаційної скарги Краснораменського Андрія Ігоровича у справі №904/6505/23.
Незважаючи на те, що Краснораменський Андрій Ігорович і посилається на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України як на підставу про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О., проте, фактично заява зводиться до незгоди сторони із встановленими судом обставинами справи та позицією суддів, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №904/2607/23.
Верховний Суд звертає увагу, що частина четверта статті 35 ГПК України містить імперативний припис, відповідно до якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
А тому доводи заявника щодо необхідності відводу колегії суддів саме з підстав незгоди з процесуальними рішеннями суддів, ухваленими у справі №904/2607/23, прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.
Крім того, заявник посилається на те, що справа № 904/6505/23 була розподілена колегії суддів, зокрема : Кролевець О.А. - головуюча та суддя Мамалуй О.О., які входили до складу колегії суддів, що розглядала справу №904/2607/23. Вказаний розподіл відбувся відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 30.07.2025 і зазначений протокол містить детальні технічні підстави виключення інших суддів, що підтверджує дотримання приписів статті 32 ГПК (жодних доказів порушення розподілу заявник не навів).
Враховуючи викладене, розглянувши доводи в обґрунтування заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О. від розгляду справи № 904/6505/23, Верховний Суд дійшов висновку, що вказана заява не містить обґрунтованого посилання на дійсні обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 ГПК України.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що з огляду на повторний розподіл від 25.08.2025 суддя Мамалуй О.О. не бере участі у розгляді справи № 904/6505/23, тому вимога про його відвід від участі у вказаній справі втратила предмет.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви в частині відводу від участі у справі судді Кролевець О.А. слід відмовити, а в частині відводу від участі у справі судді Мамалуя О.О. - залишити без розгляду у зв'язку з відсутністю вказаного судді у складі суду, що розглядає справу № 904/6505/23.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині відводу судді Кролевець О.А. від розгляду справи № 904/6505/23.
2. Заяву ОСОБА_1 в частині відводу судді Мамалуя О.О. - залишити без розгляду як таку, що втратила предмет у зв'язку з неперебуванням судді Мамалуя О.О. у складі колегії суддів, яка розглядає справу № 904/6505/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Картере