29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"25" серпня 2025 р. Справа № 924/516/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Висоцької А.Ю. , розглянувши заяву про стягнення судових витрат у справі
за позовом Державного підприємства "Головний навчально - методичний центр держпраці" м. Київ
до Приватного підприємства "Сіад - Сервіс" м. Хмельницький
про стягнення 51798,32 грн
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.08.2025 у справі №924/516/25 було задоволено частково позов Державного підприємства "Головний навчально - методичний центр держпраці" до Приватного підприємства "Сіад - Сервіс" про стягнення 51798,32 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Сіад - Сервіс" на користь Державного підприємства "Головний навчально - методичний центр держпраці" 34680,00 грн основного боргу, 88,36 грн 3% річних, 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.
Позивач у позовній заяві повідомив, що попередня орієнтована сума витрат на правову допомогу становить 5000,00 грн, але ця сума може змінюватися в залежності від подальшого перебігу процесу.
Також у клопотанні від 12.06.2025 позивач заявив, що докази розміру судових витрат позивача буде надано до суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На адресу суду 07.08.2025 від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат із відповідними доказами, згідно з якою останній просить стягнути з Приватного підприємства "Сіад - Сервіс" судові витрати в розмірі 9250,00 грн витрат на правничу допомогу. В обґрунтування заяви позивач вказує, що відповідач відмовився сплатити борг добровільно, відмовився від оформлення рішення в наказному провадженні, внаслідок чого позивач був вимушений звернутися за правничою допомогою до адвоката. Позов виник з вини відповідача. Загальна вартість послуг адвоката становить 9250,00 грн і позивач просить стягнути цю суму з відповідача разом з іншими судовими витратами.
Ухвалою суду від 08.08.2025 клопотання Державного підприємства "Головний навчально - методичний центр держпраці" від 07.08.2025 про стягнення судових витрат у справі №924/516/25 прийнято до розгляду та встановлено відповідачу строк для подання до суду письмових пояснень з викладенням правової позиції щодо заявленого розміру судових витрат до 15 серпня 2025 року включно.
На адресу суду не надходила письмова позиція відповідача з приводу заяви позивача про стягнення судових витрат.
Оскільки в період з 13.08.2025 по 22.08.2025 суддя Субботіна Л.О. перебувала у відпустці, то розгляд заяви здійснюється після усунення обставин тимчасової неможливості виконання Субботіною Л.О. обов'язків судді.
При розгляді заяви Державного підприємства "Головний навчально - методичний центр держпраці" про стягнення судових витрат суд враховує наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідних нормах Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При поданні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат позивачем дотримано вимоги ч. 8 ст.129 ГПК України, оскільки заявлено про компенсацію судових витрат під час судового розгляду та подано докази понесення судових витрат в межах встановленого п'ятиденного строку після ухвалення рішення суду у справі №924/516/25.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, 19.01.2023 між Державним підприємством "Головний навчально - методичний центр держпраці" (далі - замовник або клієнт) та адвокатом Неволіним Юрієм Олеговичем (далі - адвокат, правник, виконавець) укладено договір №ПО-231 (далі - договір), згідно з п. 1 якого предметом договору є, зокрема:
- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта під час розгляду цивільних, адміністративних чи кримінальних проваджень з органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, закладами чи організаціями всіх форм власності, з їх співробітниками, з будь-якими іншими підприємствами, установами чи організаціями всіх форм власності, а також фізичними особами, з питань будь-яких правовідносин, в усіх процесуальних статусах всіх видів проваджень;
- надання правової допомоги та представництва клієнта в усіх його можливих статусах в органах, вповноважених вирішувати спори, включаючи, але не обмежуючись: третейські суди, ради кредиторів, судові органи всіх інстанцій та спеціалізації, в органах дізнання та слідства, в органах виконання судових рішень та вироків, а також в інших органах, підприємствах, установах організаціях всіх форм власності, перед фізичними, юридичними особами та громадськими об'єднаннями;
- складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до п. 2 договору надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації; розробка та правовий аналіз відносин та правочинів; розробка, складання, подання всіх видів документів, в тому числі і процесуальних, отримання документів, грошей, майна від імені клієнта; представництво в усіх державних органах, установах, організаціях, в будь-яких установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності, в громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; інші види послуг, які пов'язані з адвокатською діяльністю, наданням послуг в сфері права та виконанням договору.
У п. 7.1 договору передбачено, що гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
Гонорар складається з суми вартості послуг, що зазначається в додатках до цього договору та податків, зборів і обов'язкових платежів, базою для обчислення яких є дохід від надання такої послуги на день оплати (п. 7.2 договору).
Згідно з п. 7.3 договору розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.
Пунктом 7.5 договору визначено, що до гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Такі витрати компенсуються клієнтом окремо.
Факт надання послуг може підтверджуватися або актом приймання наданих послуг або іншими доказовими документами (п.7.6 договору).
Згідно з п. 7.7 договору гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвоката. У разі проведення розрахунку готівкою адвокат видає документ про це.
Сторонами складено акт - рахунок №23379396-36952814 приймання послуг від 05.08.2025, в якому підтверджено надання та отримання наступних послуг адвоката в наданні правової допомоги клієнту в правовій ситуації у відносинах з ПП "Сіад Сервіс" та в судовій справі №924/516/25, а саме:
- комплекс правових заходів щодо стягнення заборгованості з ПП "Сіад Сервіс", що включає допозовні аналіз та підготовку, складання та подання позову. Витрачено часу загалом 9 годин 15 хвилин. На суму (з урахуванням знижки) 5000,00 грн;
- аналіз заперечень відповідача, додатковий відкорегований аналіз профільних НПА та судової практики, пошук додаткових доказів. Складання процесуальних документів, подання відповідей на відзив та додаткових пояснень, участь в судових засіданнях. Витрачено часу 7 годин 10 хвилин. На суму (з урахуванням знижки) 4250,00 грн.
Загалом прийнято послуг адвоката на суму 9250,00 грн.
Матеріали справи містять свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000704 від 19.04.2019, видане Неволіну Ю.О., та ордер на надання правничої допомоги серія ВІ №1295948 від 16.04.2025, виданий ДП "Головний навчально - методичний центр Держпраці" адвокату Неволіну Ю.О.
Суд враховує, що в ході розгляду даної справи адвокат Неволін Ю.О. подав до суду позовну заяву від 23.05.2025, відповідь на відзив від 24.06.2025, додаткові пояснення у справі від 30.06.2025, додаткові роз'яснення від 21.07.2025 та клопотання від 12.06.2025, 26.06.2025.
Також адвокат Неволін Ю.О. приймав участь в режимі відеоконференції в судових засіданнях Господарського суду Хмельницької області, які відбулись 30.06.2025, 10.07.2025 та 04.08.2025.
Вищевказані обставини свідчать, що позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/516/25 у Господарському суді Хмельницької області.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.
Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Представник відповідача не надіслав до суду клопотання про зменшення заявлених позивачем судових витрат на правничу допомогу.
Проаналізувавши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9250,00 грн.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки, як встановлено у рішенні суду від 04.08.2025 у даній справі, спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманих послуг, то відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 9250,00 грн покладаються на відповідача в повному обсязі.
При прийнятті додаткового рішення суд також врахував позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 232, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву представника Державного підприємства "Головний навчально - методичний центр держпраці" про стягнення судових витрат у справі №924/516/25 задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Сіад - Сервіс" (м. Хмельницький, вул.Пилипчука. буд. 57, код 36952814) на користь Державного підприємства "Головний навчально - методичний центр держпраці" (м.Київ, вул.Вавілових, буд. 10-А, код 23379396) 9250,00 грн (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.
Суддя Л.О. Субботіна
Додаткове рішення надсилається сторонам до електронних кабінетів.