вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1017/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Комунального підприємства «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області
про стягнення 2 080 290, 22 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: Пясецький Д.В.;
від відповідача: Загваздін С.М.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення 2 080 290, 22 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 3508-ПСО(ТКЕ)-17 від 14.09.2022 в частині оплати за поставлений природний газ. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 2 080 290, 22 грн основного боргу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2025 відкрито провадження у справі № 911/1017/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 30.04.2025.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.03.2025 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету Комунального підприємства «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області 31.03.2025 о 21:20.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГГПК України, та те, що ухвала суду від 31.03.2025 була надіслана до електронного кабінету пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 01.04.2025.
15.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову в частині оплати за поставлений природний газ в сумі 2 080 290, 22 грн, вважаючи позовні вимоги безпідставними та такими, що грубо порушують охоронювані законом права відповідача, які гарантовані державою йому як суб'єкту господарювання. Як зазначив відповідач, договір постачання природного газу № 3508-ПСО(ТКЕ)-17 від 14.09.2022 був укладений між сторонами в умовах заборони на підвищення тарифів відповідача на теплову енергію і послуги з постачання теплової енергії на постачання гарячої води, встановленої Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування (Закон № 2479-ІХ від 29.07.2022). Водночас, відповідач зауважив, що Законом України № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (у редакції Закону № 2479-ІХ) передбачено механізми реалізації гарантій держави щодо відшкодування теплогенеруючих та теплопостачальним організаціям заборгованості в різниці в тарифах за рахунок коштів Державного бюджету (зокрема приписи ст. 4, 5 Закону № 1730-VIII). Відповідач зазначив, що спірна заборгованість виникла виключно у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що затверджувалися органом місцевого самоврядування (різниця в тарифах). Тобто, за доводами відповідача, спірна заборгованість виникла у зв'язку з відсутністю компенсації Комунальному підприємству «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області державою цієї заборгованості з різниці в тарифах, яку фактично повинна компенсувати виключно держава в сумі позовних вимог в розмірі 2 080 290, 22 грн. На підтвердження невідшкодованої заборгованості держави перед Комунальним підприємством «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області з відшкодування різниці в тарифах відповідач послався на протоколи Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах № 1 від 24.03.2023, № 4 від 16.05.2023, копії яких долучив до відзиву на позовну заяву. Зазначені протокольні рішення, на думку відповідача, свідчать про створення передумов щодо виконання грошових зобов'язань, а також про те, що відповідач не ухиляється від виконання грошових зобов'язань та добросовісно виконує взяті не себе обов'язки. Відповідач вважав, що при ухваленні рішення у даній справі суд повинен взяти до уваги наступні твердження відповідача щодо причин виникнення заборгованості з огляду на наявну заборгованість держави з компенсації різниці в тарифах за теплову енергію, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка наразі склалася, що відображено зокрема в протоколах засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах при Київській обласній державній адміністрації № 1 від 24.03.2023 та № 4 від 16.05.2023, низький рівень розрахунків населення за надані послуги у період воєнного стану та наявну заборгованість за житлово-комунальні послуги, значне підвищення вартості енергоносіїв, матеріалів та інших необхідних для роботи ресурсів, відсутність обігових коштів в зв'язку із дією постанови Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022 «Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам», наявність мораторію на перегляд тарифів. Також відповідач зауважив, що позивач не звертався до відповіла з жодними претензійними документами на суму спірної заборгованості. З урахуванням зазначеного, відповідач стверджував про відсутність його вини у виникненні спірної заборгованості, у зв'язку із чим у задоволенні позову просив суд відмовити в повному обсязі.
15.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважав їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть братись судом до уваги. Позивач зазначив, що предметом спору у справі № 911/1017/25 є майнова вимога про стягнення основної заборгованості за поставлений газ, і така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону № 1730-VIII та реструктуризації залишків заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730-VIII. Позивач наголосив на тому, що сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом № 1730-VIII без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації) не можуть свідчити про відсутність заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі. На думку позивача, для врегулювання заборгованості за договором повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ або зміни зобов'язання за договором на інше зобов'язання, встановлене договором про проведення взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону № 1730-VIII та договором про реструктуризації заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730-VIII. Водна, позивач вважав, що саме лише затвердження суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості, і, як наслідок, до відсутності заборгованості за договором.
30.04.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Суд протокольно прийняв заяви сторін по суті спору до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.04.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1017/25 на 21.05.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 30.04.2025 та доставлено останню відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
21.05.2025 у підготовче засідання з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі. Представник відповідача усно клопотав про надання додаткового часу для подання до суду заперечень на відповідь на відзив. Суд протокольно встановив відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив протягом 10 днів від дати підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1017/25 на 25.06.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
02.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відзив відповідач, в яких відповідач не погодився з доводами позивача та просив суд відмовити у задоволенні позову.
25.06.2025 у підготовче засідання з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі. Суд протокольно прийняв до розгляду заперечення відповідача на відповідь на відзив та долучив їх до матеріалів справи з урахуванням того, що заперечення подані до суду у строк, встановлений протокольною ухвалою суду від 21.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1017/25 до судового розгляду по суті на 16.07.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
16.07.2025 в судове засідання з'явились представники сторін.
Суд оголосив про відкриття розгляд справи по суті та про його початок. Представники сторін виступили з вступними промовами. Також суд встановив обставини справи та здійснив перевірку їх доказами. Представники сторін надали пояснення щодо обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2025 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 911/1017/25 до 31.07.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
31.07.2025 в судове засідання з'явились представники сторін.
Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
У свою чергу відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях, та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що сторони скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 31.07.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Враховуючи, що суддя Сокуренко Л.В. з 11.08.2025 до 24.08.2025 включно перебувала у відпустці, повне судове рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
14.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 3508-ПСО(ТКЕ)-17 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до пп. 1.2, 1.3 вказаного правочину, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб і не може бути використаний для перепродажу. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Згідно з п. 1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 775, 492 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди): у вересні 2022 року - 0 тис. куб. м, у жовтні 2022 року - 18, 581 тис. куб. м, у листопаді 2022 року - 134, 844 тис. куб. м, у грудні 2022 року - 161, 883 тис. куб. м, у січні 2023 року - 175, 749 тис. куб. м, у лютому 2023 року - 150, 943 тис. куб. м, у березні 2023 року - 133,492 тис. куб. м.
У пункті 2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених п. 1.2 цього договору.
За змістом п. 2.3 договору, підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на офіційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Згідно з п. 2.5 договору, режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб.
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживачі несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на Інформаційній платформі оператора ГТС.
Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірника актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на осяг ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пп. 3.5.2. цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість (підп. 3.5.1 п. 3.5 договору).
Постачальник протягом 3-х робочих днів з дати одержання актів зобов'язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скоригованими (під. 3.5.4 п. 3.5 договору).
Розділом 4 договору визначено, що ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
4.1.1 Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ - 7 420, 00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1, 10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583, 89 грн.
4.1.2. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг II за 1000 куб. м газу без ПДВ - 31 937,92 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ - 38 325, 50 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1, 10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу ІІ за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 38 489, 39 грн.
4.1.3. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг IIІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ - 16 390,00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовуються при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн.
У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 4.3 договору, загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступного порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, а якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У пункті 5.2 договору сторони дійшли згоди, що для цілей виконання пункту 5.1 цього договору споживач зобов'язується у строк до початку дії цього договору в частині зобов'язань постачальника щодо передачі природного газу (п. 2.1 та 13.1 договору) укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (надалі - договір про договірне списання) з рахунків споживача, на який надходять кошти в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ. У разі порушення споживачем умов розрахунків за поставлений природний газ, оплата за природний таз за цим договором здійснюється шляхом щоденного договірного списання банками залишку грошових коштів з банківських рахунків споживача, на які надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, на банківський рахунок постачальника. Договірне списання (перерахування) з поточного рахунку споживача на поточний рахунок постачальника здійснюється з дати отримання банком повідомлення постачальника про порушення строків розрахунків за цим договором, на підставі відповідного договору про договірне списання до повного виконання зобов'язань споживача в частині розрахунків за поставлений природний газ за цим договором без застосування платіжних вимог від постачальника.
У пункті 5.3 договору сторони погодилися, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
За змістом п. 5.4 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
У пункті 6.2 договору визначено, що споживач зобов'язаний, зокрема: - укласти договір/договори на розподіл природного газу з оператором(ами) газорозподільних мереж на обсяги газу, що постачаються за чим договором (для споживачів, об'єкти яких приєднані до газорозподільних мереж); - самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу у визначених договором випадках; - прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та використовувати його відповідно до умов пп. 2.2.1 цього договору.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний, зокрема: - виконувати умови цього договору; - забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у Реєстрі при дотримання споживачем умов цього договору.
Відповідно до п. 13.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов'язань постачальника щодо передачі природного газу відповідно до п. 2.1 договору - після настання відкладальних обставин згідно з ст. 212 ЦК України, а саме: укладання споживачем договорів/додаткових угод (додаткових договорів) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, строком дії до повного виконання зобов'язань споживача за всіма договорами, укладеними з постачальником, або повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання п. 5.2 цього договору.
Договір діє до 31.03.2023 включно, а в частині розрахунків, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
У розділі 14 договору зазначені адреси та реквізити сторін. Відповідно до розділу 14 договору, код ЕІС постачальника - 56X930000010610Х, код ЕІС споживача - 56XQ0000WGZL700L.
21.10.2022, 27.12.2022, 16.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, додаткову угоду № 2 до договору та додаткову угоду № 3 до договору відповідно.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на виконання умов договору, у період з листопада 2022 року до березня 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 6 280 051, 39 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 643 684, 25 грн, від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 440 213, 71 грн, від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 44 812, 81 грн, від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 730 293, 30 грн, від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 787 886, 86 грн, від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 45 107, 65 грн, від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 391 828, 37 грн, від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 460 098, 73 грн, від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 615 628, 64 грн, від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 924 089, 08 грн, від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 768 794, 27 грн, від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 39 908, 11 грн, від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 387 705, 61 грн, копії яких долучені до матерів справи.
Суд встановив, що усі долучені позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі природного газу за спірний період підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Проте, як зазначає позивач, відповідач зобов'язання за договором в частині оплати поставленого природного газу виконав лише частково, сплативши за поставлений природний газ у спірному періоді грошові кошти в загальній сумі 4 199 761, 17 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи інформаційну довідку ПАТ АБ «Укргазбанк» № 15932/17373/2024 від 17.06.2024 про надходження на користь позивача від відповідача грошових коштів та банківську виписку за період з 14.09.2022 по 11.06.2024, сформовану АТ «Ощадбанк»,
Як зазначив позивач, враховуючи, що відповідач не здійснив оплату поставленого природного газу в повному обсязі, чим порушив вимоги п. 5.1 договору, станом на дату звернення позивачем до суду із позовом відповідач має основну заборгованість перед позивачем за договором в розмірі 2 080 290, 22 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині здійснення оплати в повному обсязі за поставлений природний газ за період з листопада 2022 року до березня 2023 року, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 2 080 290, 22 грн основного боргу.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір постачання природного газу № 3508-ПСО(ТКЕ)-17 від 14.09.2022 та усі додаткові угоди до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина 3 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд встановив, що позивач, на виконання договору, у період з листопада 2022 року до березня 2023 року поставив відповідачу природний газ обсягом 629, 12658 тис. куб. м (Обсяг І, ІІ, ІІІ) на загальну суму 6 280 051, 39 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2022 року від 30.11.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 84,87524 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 524 811, 62 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 11 591, 92 грн без ПДВ. Всього на суму 643 684, 25 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за грудень 2022 року від 31.12.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 96,29538 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 595 426, 11 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 13 151, 64 грн без ПДВ. Всього на суму 730 293, 30 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за грудень 2022 року від 31.12.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1,16429 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 37 185, 00 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 159, 01 грн без ПДВ. Всього на суму 44 812, 81 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за грудень 2022 року від 31.12.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 26,59277 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 363 212, 83 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 3 631, 93 грн без ПДВ. Всього на суму 440 213, 71 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за січень 2023 року від 31.01.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 103,88958 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 642 383, 56 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 14 188, 82 грн без ПДВ. Всього на суму 787 886, 86 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за січень 2023 року від 31.01.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1,17195 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 37 429, 65 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 160, 06 грн без ПДВ. Всього на суму 45 107, 65 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за січень 2023 року від 31.01.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 23,66987 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 323 290, 90 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 3 232, 74 грн без ПДВ. Всього на суму 391 828, 37 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за лютий 2023 року від 28.02.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 121,84900 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 753 074, 23 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 16 641, 65 грн без ПДВ. Всього на суму 924 089, 08 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за лютий 2023 року від 28.02.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 15,99476 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 510 839, 37 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 2 184, 50 грн без ПДВ. Всього на суму 615 628, 64 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за лютий 2023 року від 28.02.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 27,79400 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 379 619, 62 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 3 795, 99 грн без ПДВ. Всього на суму 460 098, 73 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за березень 2023 року від 31.03.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 101,37206 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 626 816, 90 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 13 844, 99 грн без ПДВ. Всього на суму 768 794, 27 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за березень 2023 року від 31.03.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1,03686 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 33 115, 15 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 141, 61 грн без ПДВ. Всього на суму 39 908,11 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за березень 2023 року від 31.03.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 23,42082 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 319 889, 29 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 3 198, 72 грн без ПДВ. Всього на суму 387 705, 61 грн з ПДВ.
Усі долучені позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі природного газу за спірний період підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень. Крім того, матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо якості та обсягу наданих послуг за долученими позивачем актами.
З урахуванням зазначеного вище, суд встановив, позивач належним чином виконав зобов'язання за договором.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступного порядку: - 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, а якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У пункті 5.2 договору сторони дійшли згоди, що для цілей виконання пункту 5.1 цього договору споживач зобов'язується у строк до початку дії цього договору в частині зобов'язань постачальника щодо передачі природного газу (п. 2.1 та 13.1 договору) укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (надалі - договір про договірне списання) з рахунків споживача, на який надходять кошти в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ. У разі порушення споживачем умов розрахунків за поставлений природний газ, оплата за природний таз за цим договором здійснюється шляхом щоденного договірного списання банками залишку грошових коштів з банківських рахунків споживача, на які надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, на банківський рахунок постачальника. Договірне списання (перерахування) з поточного рахунку споживача на поточний рахунок постачальника здійснюється з дати отримання банком повідомлення постачальника про порушення строків розрахунків за цим договором, на підставі відповідного договору про договірне списання до повного виконання зобов'язань споживача в частині розрахунків за поставлений природний газ за цим договором без застосування платіжних вимог від постачальника.
За змістом п. 5.4 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов п. 5.1 договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений природний газ за період листопад 2022 - березень 2023 є таким, що настав.
Суд встановив, що відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу виконав лише частково, сплативши на користь позивача (у тому числі шляхом договірного списання) грошові кошти на загальну суму 4 199 761, 17 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційною довідкою ПАТ АБ «Укргазбанк» № 15932/17373/2024 від 17.06.2024 про надходження на користь позивача від відповідача грошових коштів та банківською випискою за період з 14.09.2022 по 11.06.2024, сформованою АТ «Ощадбанк». Відповідач у відзиві на позовну заяву також підтвердив факт перерахування останнім, на виконання умов договору, грошових коштів на загальну суму 4 199 761, 17 грн за використаний природний газ за спірний період.
Проте, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов'язання в частині здійснення оплати за поставлений природний газ у спірний період на загальну суму 2 080 290, 22 грн, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 2 080 290, 22 грн.
При цьому, суд дослідив посилання відповідача на ту обставину, що спірна заборгованість виникла виключно у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що затверджувалися органом місцевого самоврядування (різниця в тарифах). Тобто, за доводами відповідача, спірна заборгованість виникла у зв'язку з відсутністю компенсації Комунальному підприємству «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області державою цієї заборгованості з різниці в тарифах, яку фактично повинна компенсувати виключно держава в сумі позовних вимог в розмірі 2 080 290, 22 грн. З приводу цього суд зазначає наступне.
Так, 29.07.2022 набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII (далі - Закон № 1730).
Закон № 1730 визначає процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно з ст. 1 Закону № 1730, взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1730 визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.
Згідно з абз. 9 ст. 4 Закону № 1730, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Згідно з абз. 13 ст. 4 Закону № 1730, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1730, реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 5 Закону № 1730).
Отже, в рамках Закону № 1730 процедура врегулювання заборгованості здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону № 1730) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону № 1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 № 1403 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформував наступну правову позицію: «Згідно з ст. 1 Закону України «Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина третя статті 4 вказаного Закону)».
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23.04.2024 у справі № 925/636/23, наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Крім того, Верховним Судом зроблено висновок про те, що Закон № 1730 не передбачає можливості проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно.
Отже, сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом № 1730, без фактичного врегулювання такої заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій, не може свідчити про відсутність заборгованості (припинення зобов'язання), стягнення якої є предметом позову.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, договору про організацію взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону №1730 або договору про реструктуризацію заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730 для погашення боргу за договором між сторонами укладено не було. Протилежного суду не доведено.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, при цьому, припинення зобов'язання є останньою стадією його існування.
Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання, тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформував правову позицію щодо припинення зобов'язань в рамках процедури врегулювання заборгованості за природний газ, згідно з якою, у випадку не укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками розрахунків, відсутні підстави припинення спірних правовідносин між сторонами договору постачання природного газу.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що станом на дату розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ у спірному періоду в розмірі 2 080 290, 22 грн за договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (тобто відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за договором).
Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення основної заборгованості за поставлений газ. При цьому, така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону № 1730 та реструктуризації залишків заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730.
Стосовно посилань відповідача на протоколи засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах при Київській обласній державній адміністрації № 1 від 24.03.2023 та № 4 від 16.05.2023, суд зазначає таке.
Як було зазначено вище, згідно з абз. 13 ст. 4 Закону № 1730, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Тобто, протоколи засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах при Київській обласній державній адміністрації № 1 від 24.03.2023 та № 4 від 16.05.2023, на які посилається відповідач, підтверджують обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Проте, такі протоколи не є ані договором про організацію взаєморозрахунків, ані договором про реструктуризацію заборгованості в розумінні Закону № 1730.
Суд зазначає, що вказані протоколи свідчать про те, що відповідач як учасник процедури врегулювання заборгованості частково виконав певні елементи процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості згідно з Законом № 1730, однак вказані протоколи не свідчать про те, що заборгованість вже врегульована (погашена), оскільки договору про організацію взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону № 1730, або договору про реструктуризацію заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730 за договором укладено не було. Протилежного суду не доведено.
З огляду на наведене вище, заборгованість відповідача не погашена, а лише підлягає погашенню (підлягає врегулюванню) за рахунок держави в межах видатків спеціального фонду державного бюджету.
Проте, сама по собі можливість Комунального підприємства «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області врегулювати заборгованість відповідно до Закону № 1730, не може свідчити про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у спірному періоді та не може бути підставою для відмови у задоволенні даного позову.
Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов'язання в частині здійснення оплати за поставлений природний газ у спірний період на загальну суму 2 080 290, 22 грн, як і відсутні докази врегулювання такої заборгованості у визначеному Законом № 1730 порядку, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в загальній сумі 2 080 290, 22 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати вказаної суми заборгованості до суду не надано.
Решта посилань відповідача, зокрема низький рівень розрахунків населення за надані послуги у період воєнного стану та наявну заборгованість за житлово-комунальні послуги, значне підвищення вартості енергоносіїв, матеріалів та інших необхідних для роботи ресурсів, відсутність обігових коштів в зв'язку із дією постанови Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022, наявність мораторію на перегляд тарифів, також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
З огляду на наведене, вимога про стягнення з відповідача 2 080 290, 22 грн основного боргу є обґрунтованою, нормативно та документально доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого газу, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 2 080 290, 22 грн.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 24 963, 48 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 53-Б, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08131; код ЄДРПОУ 32611763) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676) 2 080 290, 22 грн основного боргу та 24 963, 48 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 27.08.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко