ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2025Справа № 910/7419/25
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Фізичної особи-підприємця Шмаюна Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Галочка Оксани Михайлівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 116 788,94 грн
Фізична особа-підприємець Шмаюн Костянтин Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Галочка Оксани Михайлівни про стягнення заборгованості за договором суборенди № 24/04/23 від 24.04.2023 у розмірі 116 788,94 грн, з яких: 58 394,47 грн основного боргу та 58 394,47 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.
Відповідачем відзив на позовну заяву до суду не подано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.04.2023 між Фізичною особою-підприємцем Шмаюном Костянтином Миколайовичем (далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Галочка Оксаною Михайлівною (далі - відповідач) було укладено договір суборенди №24/04/23 від 24.04.2023 року (далі - договір).
Згідно з п.1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення у будівлі, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17а.
Відповідно до п.1.2. договору приміщення надається суборендарю для розміщення магазину з продажу овочів та фруктів.
Відповідно до п.2.1. договору вступ суборендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі приміщення.
Відповідно до п.2.2. договору строк оренди становить 1 календарний рік з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення.
Відповідно до п.3.1. договору орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 5 000,00 грн без ПДВ на місяць.
Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря. Оплата здійснюється в готівковій та безготівковій формах. При оплаті у безготівковому порядку сума орендної плати збільшується на 5 % (п'ять відсотків) від суми орендної плати яка повинна бути сплачена за відповідних місяць з урахуванням усіх видів нарахувань (донарахувань), санкцій передбачених цим договором.
Згідно з п.3.2. договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць.
В момент підписання договору суборендар сплачує орендну плату за перший та останній місяць оренди.
Відповідно до п.3.3. договору для забезпечення виконання суборендарем зобов'язань по оплаті платежів, передбачених договором, або відшкодування можливих збитків та шкоди, завданих ним приміщенню чи орендарю, суборендар сплачує суму рівну розміру орендної плати за один календарний місяць (гарантійний платіж), яка буде зарахована за один останній місяць оренди. Протягом строку дії договору орендна плата за останній місяць оренди індексації не підлягає та проценти на неї не нараховуються
Позивач зазначає, що з моменту підписання договору та акту приймання-передачі суборендарю надається 7 календарних днів безоплатного користування приміщенням, тобто, з 24.04.2023 по 30.04.2023. Починаючи з 01.05.2023 розпочинається нарахування орендної плати.
Так, позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору згодом почав порушувати умови останнього та неналежним чином сплачувати кошти за оренду та спожиті комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість за оренду приміщення (без комунальних) в розмірі 58 394,47 грн. . Позивачем розраховано платежі з урахуванням інфляції та п. 3.2. договору.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання по договору не виконує належним чином, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором оренди в період з квітня 2024 року по червень 2025 року в розмірі 58 934,47 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 58 394,47 грн за прострочення сплати орендної плати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктом 2.1 договору визначено, що вступ суборендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі приміщення.
Матеріалами справи підтверджено, що з 24.04.2023 відповідач користується нежитловими приміщення за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17а, загальною площею 4,4 кв.м., переданого в оренду за договорами суборенди та Акту приймання-передачі орендованого майна від 24.04.2023.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 5 000,00 грн без ПДВ на місяць. Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря. Оплата здійснюється в готівковій та безготівковій формах. При оплаті у безготівковому порядку сума орендної плати збільшується на 5 % (п'ять відсотків) від суми орендної плати яка повинна бути сплачена за відповідних місяць з урахуванням усіх видів нарахувань (донарахувань), санкцій передбачених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 3.2 договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць.
В момент підписання договору суборендар сплачує орендну плату за перший та останній місяць оренди.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За розрахунком позивача за період з квітня 2024 року по червень 2025 у відповідача виникла заборгованість зі сплати за користування орендованим майном у сумі 58 394,47 грн.
Водночас, судом встановлено, що платіж за останній місяць оренди (гарантійний) не входить до сум обрахунку, оскільки згідно з п.3.4 позивач має право його використати для погашення боргу. Однак позивач не використовує своє право заявляючи вимоги згідно даного позову.
Більше того, судом враховано, що позивач, керуючись черговістю погашення заборгованостей п.3.6 договору, в першу чергу погасив із сплачених відповідачем сум, - заборгованості по комунальним платежам. Як наслідок загальна сума боргу, що становить 58 394,47 грн, є заборгованістю саме з орендних платежів.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у сумі становить 58 394,47грн за період з квітня 2024 року по червень 2025. Доказів оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Відповідач власного контррозрахунку та доказів в спростування підстав для нарахування заборгованості не надав.
З огляду на вище встановлені судом обставини, оскільки невиконане зобов'язання за договором оренди в загальному розмірі 58 394,47 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 58 394,47грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 58 394,47 грн.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що в разі прострочення суборендарем, сплати орендної плати та інших платежів, передбачених положеннями цього договору, останній сплачує орендарю штраф у розмірі 100% від суми невиконаних фінансових зобов'язань, а також пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаних зобов'язань та крім того, відповідно до ст.536 ЦК України та ст.198 ГК України, сплачує проценти за користування чужими коштами у розмірі трьох облікових ставок НБУ.
Позивачем нараховано відповідачу 100 % штрафу від суми невиконаних зобов'язань за період строку оренди у сумі 58 394,47 грн.
Розрахунок штрафу в сумі 58 394,47 грн є арифметично правильним, у зв'язку із чим вимоги в цій частині суд задовольняє.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, дослідивши подані в матеріали справи докази у їх сукупності та взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шмаюна Костянтина Миколайовича є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Водночас, у позовній заяві заявлено також про покладення на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В той же час, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 10 від 01.05.2025, акт надання послуг №1 від 10.05.2025, ордер серії АА №1574760 від 10.06.2025.
Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги № 10 від 01.05.2025, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах та в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується надати правову допомогу, в частині представництва інтересів клієнта (в тому числі але невиключно) по стягненню грошової заборгованості з Фізичної особи-підприємця Галочки Оксани Михайлівни, яка виникла по суборенди №24/04/23 від 24.04.2023 в тому числі але не виключно.
Згідно з п. 2.1. договору про надання правової допомоги № 10 від 01.05.2025, вартість послуг по даному договору складається із гонорару, який становить фіксовану суму в розмірі: за ведення справи в суді 1 інстанції та на усіх етапах її виконання - 25 000,00 грн.
Послуги оплачуються клієнтом незалежно від результатів розгляду справи в судовому органі. Оплата гонорару здійснюється адвокатському об'єднанню клієнтом після подання позовної до суду, але не пізніше ніж через 5 днів після проголошення рішення по справі у суді 1 інстанції.
Загальна вартість цього договору не обмежується гонораром і може складатися крім того з сум актів наданих послуг.
Відповідно до п. 2.7. договору про надання правової допомоги № 10 від 01.05.2025, по завершенні виконання окремих робіт за цим договором, адвокатське об'єднання надає клієнту акт про надання послуг. Клієнт в триденний термін розглядає та повертає адвокатському об'єднанню підписаний акт про надання послуг та зобов'язаний оплатити останні в день підписання, але не пізніше ніж через 3 дні після проголошення рішення по справі у суді 1 інстанції.
При цьому, суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.
Судом встановлено, що згідно з актлм надання послуг №1 від 10.06.2025 виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): зустріч із клієнтом, надання правової консультації, укладення договору про надання правової допомоги, збір, підготовка доказів для написання позовної заяви (опрацювання чинного з-ства, опрацювання договору оренди, додатків, усіх бухгалтерських документів за весь період стягнення, здійснення обрахунків заборгованостей, перевірка оплат, оформлення та написання інших додатків до позовної заяви, тощо), підготовка пакету документів (додатків) до позову та надіслання в суд і відповідачу поштовим відправленням.
Загальна вартість робіт (послуг) склала 25 000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Враховуючи викладене, дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу стосуються розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/7419/25, позивачем та адвокатським об'єднанням визначено фіксований розмір адвокатського гонорару у розмірі 25 000,00 грн, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого на надання послуг адвокатським об'єднанням.
Зважаючи на вищенаведені обставини, з огляду на предмет і підстави позовних вимог, кількості доказів наданих до матеріалі справи, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів справи та з огляду на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Галочка Оксани Михайлівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Шмаюна Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 58 394 (п'ятдесят вісім тисяч триста дев'яносто чотири) грн 47 коп., штраф у розмірі 58 394 (п'ятдесят вісім тисяч триста дев'яносто чотири) грн 47 коп., судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.08.2025
Суддя І.О. Андреїшина