ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2025Справа № 911/1390/25
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ІНТЕР-ЛІС" (39603, Полтавська обл., місто Кременчук, вулиця Профспілкова, будинок 9, ідентифікаційний код 40709221)
до Фізичної особи-підприємця Сенюкової Ренати Ігорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 654 161,00 грн,
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ІНТЕР-ЛІС" до Фізичної особи-підприємця Сенюкової Ренати Ігорівни про стягнення 654 161,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 16.03.2023 № 16/03/23 щодо повернення суми попередньої оплати за неповну поставку оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заявлену до стягнення суму.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2024 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ІНТЕР-ЛІС" передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ІНТЕР-ЛІС" (далі - позивач, покупець) та Фізичною особою-підприємцем Сенюковою Ренатою Ігорівною (далі - відповідач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу №16/03/23, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність товари перераховані у видаткових накладних які є невід'ємними частинами до даного договору, та оплатити за них на умовах цього договору (п.1.1. договору).
Згідно з п. 2.1. договору покупець зобов'язаний здійснити передоплату у розмірі 100% від вартості товару, зазначеного в рахунку.
Згідно з п. 3.4., 3.5 договору товар буде виготовлятись під замовлення до 35 робочих днів з моменту передоплати. Сторони погодили, що на період дії військового стану в Україні введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.04.2022 строки виготовлення Товару зазначені у л. 3.4. можуть бути змінені Продавцем у зв'язку з можливим обмеженням доступу до комплектуючих, блекаутом в енергетичній системі України, та іншими факторами, що можуть впливати на процес виготовлення товару, в такому випадку, продавець звільняється від відповідальності за порушення строків передачі товару покупцеві, якщо таке порушення тривало більш ніж 60 календарних днів. У випадку порушення строків передачі товару покупцеві більш ніж на 60 календарних днів, продавець зобов'язується нести відповідальність, встановлену Законами України.
Згідно з 3.6 договору сторони погодили, що у випадку недодержання продавцем строків виготовлення товару зазначеного в п.п. 3.4.; 3.5. цього договору, продавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи від дати, коли йому стало відомо про ускладнюючи обставини по виконанню договору, але не пізніше аніж 3 (три) робочі дні до крайнього строку поставки, повідомити покупця шляхом надсилання електронного листа на адресу: supply@inter- is.com, про наявність обставин, які унеможливлюють виготовлення замовлення протягом 35 робочих днів.
Відповідно до п 8.2 договору якщо-поставку товару буде затримано більше ніж на 10 (десять) робочих днів, з причин непов'язаних з дією п. 3.4; 3,5 цього договору, продавець зобов'язаний повернути покупцю попередню оплату у повному розмірі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання листа-вимоги про повернення коштів. У разі несвоєчасного повернення коштів продавець повинен сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до п.12.3 договору договір стає дійсним та набуває чинності з дати його підписання сторонами і залишається чинним протягом 1 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань, вказаних в цьому договорі.
На виконання умов договору позивач в період з квітня по травень 2023 здійснив передоплату за товар на загальну суму 1 556 124,50 грн згідно з виставленими рахунками, а саме:
1) рахунок на оплату №56 від 05.04.2023 на загальну суму 101 380,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 34646;
2) рахунок на оплату №68 від 14.04.2023 на суму 187 357,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №34967;
3) рахунок на оплату №86 від 16.05.2023 на загальну суму 253 477,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №35884;
4) рахунок на оплату №87 від 16.05.2023 на загальну суму 253 477,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №36026;
5) рахунок на оплату №88 від 16.05.2023 на загальну суму 253 477,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №36025;
6) рахунок на оплату №89 від 16.05.2023 на загальну суму 253 477,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №35958;
7) рахунок на оплату №90 від 16.05.2023 на загальну суму 253 477,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №35983.
Позивач у позовній заяві зазначає, що Фізична особа-підприємець Сенюкова Рената Ігорівна здійснила часткову поставку товару, зокрема:
- пульт керування дроном Radiomaster tx 16 2 шт. згідно видаткової накладної №44 від 04.05.2023 на суму 75 480,00 грн;
- пульт керування дроном Radiomaster tx 16 1 шт. згідно видаткової накладної №45 від 04.05.2023 на суму 37 740,00 гри.;
- окуляри Sky zone cobra х v2, 2 шт. згідно видаткової накладної №71 від 15.06.2023 на суму 25 900,00 грн;
- окуляри Sky zone cobra х v2, 3 шт. на суму 38 850,00 грн., пульт керування Radio master txl 6 2 шт., згідно видаткової накладної №86 від 28.06.2023 на загальну суму 114 330,00 грн;
- виносна антена REVENGE 3 шт., згідно видаткової накладної №106 від 14.07.2023 на суму 35 287,50 грн;
-дрон FPV учбовий 1 шт. згідно видаткової накладної№135 від 04.09.2023 на суму 7 560,00 грн;
- комплект керування дроном FPV відео-щолом для керування квадрокоптером REVENGE Skyzone Cobra X V2 1 шт. згідно видаткової накладної №200 від 02.01.2024 на суму 12 950,00 грн;
- комплект керування дроном (пульт керування) 1 шт. згідно видаткової накладної №201 від 02.01.2024 на суму 16 500,00 грн;
- комплект керування дроном FPV відео-щолом для керування квадрокоптером REVENGE Skyzone Cobra X V2 1 шт. на суму 12 950,00 грн; комплект керування дроном (пульт керування) 1 шт. на суму 16 500,00 грн.; додатковий комплект лопастей FPV дрон 7 дюймів 1 шт. на суму 415,80 грн.; додаткові АКБ 8500 м/а 3 шт. на суму 7200,00 грн, згідно видаткової накладної №202 від 02.01.2024 на загальну суму 37 065,80 грн;
- комплект керування дроном FPV відео-щолом для керування квадрокоптером REVENGE Skyzone Cobra X V2 1 шт. згідно видаткової накладної №203 від 02.01.2024 на суму 12 950,00 грн;
- квадрокоптер REVENGE вантажопідйомністю 0,72 кг. 1 шт. згідно видаткової накладної №204 від 19.03.2024 на суму 19 900,00 грн;
- дрон FPV учбовий 1 шт. згідно видаткової накладної №205 від 27.03.2024 на суму 7 560,00 грн;
- дрон FPV учбовий 1 шт. згідно видаткової накладної №206 від 27.03.2024 на суму 7 560,00 грн;
- дрон FPV учбовий 1 шт. згідно видаткової накладної №207 від 27.03.2024 на суму 7 560,00 грн;
- дрон FPV учбовий 1 шт. згідно видаткової накладної №208 від 27.03.2024 на суму 7 560,00 гри;
- комплект квадрокоптерів REVENGE вантажопідйомністю 0,72 кг. 2 шт., додатковий комплект лопастей FPV дрон 7 дюймів 3 шт., згідно видаткової накладної №209 від 29.03.2024 на загальну суму 41 047,40 грн;
- комплект квадрокоптерів REVENGE вантажопідйомністю 0,72 кг. 1 шт., додатковий комплект лопастей FPV дрон 7 дюймів 4 шт., згідно видаткової накладної №210 від 29.03.2024 на загальну суму 21 563,20 грн;
- додатковий комплект лопастей FPV дрон 7 дюймів 4 шт., згідно видаткової накладної №211 від 29.03.2024 на загальну суму 1663,20 грн;
- додатковий комплект лопастей FPV дрон 7 дюймів 4 шт., згідно видаткової накладної №212 від 29.03.2024 на загальну суму 1663,20 грн;
- додатковий комплект лопастей FPV дрон 7 дюймів 4 шт., згідно видаткової накладної №213 від 29.03.2024 на загальну суму 1663,20 грн;
- комплект квадрокоптерів REVENGE вантажопідйомністю 0,72 кг. 2 шт., згідно видаткової накладної №214 від 23.05.2024 на загальну суму 39 800,00 грн;
- комплект квадрокоптерів REVENGE вантажопідйомністю 0,72 кг. 2 шт., згідно видаткової накладної №215 від 23.05.2024 на загальну суму 39 800,00 грн;
- дрон з підвищеною вантажопідйомністю 10 дюймів REVENGE 1 шт.; додатковий комплект лопастей для дрону 10 дюймів 2 шт. згідно видаткової накладної №216 від 21.08.2024 на загальну суму 65 772,00 грн;
- дрон з підвищеною вантажопідйомністю 10 дюймів REVENGE 1 шт.; додатковий комплект лопастей для дрону 10 дюймів 2 шт. згідно видаткової накладної №217 від 21.08.2024 на загальну суму 65 772,00 грн;
- дрон з підвищеною вантажопідйомністю 10 дюймів REVENGE 1 шт.; додатковий комплект лопастей для дрону 10 дюймів 2 шт. згідно видаткової накладної №218 від 21.08.2024 на загальну суму 65 772,00 грн;
- дрон з підвищеною вантажопідйомністю 10 дюймів REVENGE 1 шт.; додатковий комплект лопастей для дрону 10 дюймів 2 шт. згідно видаткової накладної №219 від 21.08.2024 на загальну суму 65 772,00 грн;
- дрон з підвищеною вантажопідйомністю 10 дюймів REVENGE 1 шт.; додатковий комплект лопастей для дрону 10 дюймів 2 шт. згідно видаткової накладної №220 від 21.08.2024 на загальну суму 65 772,00 грн.
Отже, відповідачем на виконання умов договору передано покупцю товар на загальну суму 901 963,50 грн.
Водночас, як стверджує позивач, решта оплаченого товару на загальну суму 654 161,00 грн так і не була передана покупцю, що є порушенням договірних зобов'язань і підставою для повернення відповідачем суми попередньої оплати отриманої за товар.
06.01.2025 позивачем на адресу відповідача направлено лист вимогу про повернення попередньої плати у повному розмірі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання даної вимоги. Докази направлення містяться в матеріалах справи.
Проте, станом на дату звернення до суду з цим позовом, грошові кошти, сплачені позивачем в рамках договору №16/03/23, як оплата вартості товару в сумі 654 161,00 грн, відповідачем на рахунок позивача не повернені.
Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що відповідачем не поставлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ІНТЕР-ЛІС" оплаченого товару на суму 654 161,00 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла та рахується прострочена заборгованість в сумі 654 161,00 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.
Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Також, відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого товару на суму 654 161,00 грн, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, умовою застосування наведеної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А, у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
В даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред'явлення вимоги у встановленому законом порядку.
Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару.
Вказану правову позицію викладено в постанові від 13.09.2018 Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/22116/16 та постанові від 25.05.2018 Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/125/14.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).
Більше того, відповідно до п 8.2 договору якщо-поставку товару буде затримано більше ніж на 10 (десять) робочих днів, з причин непов'язаних з дією п. 3.4; 3,5 цього договору, продавець зобов'язаний повернути покупцю попередню оплату у повному розмірі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання листа-вимоги про повернення коштів. У разі несвоєчасного повернення коштів продавець повинен сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним погодженого сторонами товару, зокрема, на суму 654 161,00 грн згідно з умовами укладеного між ними договору купівлі-продажу та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює зобов'язальні відносини та доказів повернення грошових коштів на вказану суму.
В матеріалах справи відсутнє повідомлення щодо постачання вказаного товару та необхідності здійснення його приймання-передачі позивачем; відсутнє повідомлення/інформації про неможливість здійснити поставку товару на умовах договору №16/03/23 (в тому числі через виникнення обставин непереборної сили).
Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати в розмірі 654 161,00 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijа V. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99. п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сенюкової Ренати Ігорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ІНТЕР-ЛІС" (39603, Полтавська обл., місто Кременчук, вулиця Профспілкова, будинок 9, ідентифікаційний код 40709221) 654 161 (шістсот п'ятдесят чотири тисячі сто шістдесят одна) грн 00 коп. попередньої оплати та судовий збір у розмірі 9 812 (дев'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн 41 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.08.2025
Суддя І.О. Андреїшина