Справа № 536/1079/25
21 серпня 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчуці клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури у кримінальному провадженні №12013180220001599 від 09 грудня 2013 року про закриття кримінального провадження у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, -
Встановив:
До Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшли матеріали кримінального провадження №12013180220001599 від 09 грудня 2013 року з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
З клопотання вбачається, що у провадженні СВ відділення поліції № 2 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування №12013180220001599 від 09 грудня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.03.1996 року на відстані 25 метрів від проїжджої частини дороги Кременчук - Дніпропетровськ на відстані 1,5 кілометра від с.Кам'яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області на полі радгоспу ім. Щорса був виявлений труп невстановленого чоловіка, віком приблизно 35-40 років з ознаками насильницької смерті. В ході огляду трупу були виявлені тілесні ушкодження в області голови, тулубу з переломами ребер. Під час проведення досудового слідства 11.03.1996 року встановлено особу трупа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт вчинення кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: постановою про порушення кримінальної справи від 19.03.1996 року; протоколом огляду місця події від 18.03.1996 року, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_5 , протоколом пред'явлення трупу до впізнання, протоколами оглядів, висновками судово-медичної експертизи № 197 від 19.03.1996, протоколами обшуків, протоколами допиту свідків, висновками судових експертиз, матеріалами виконання доручень в порядку ст. 40 КПК України, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Досудовим розслідуванням кримінального провадження №12013180220001599 від 09 грудня 2013 року встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не представилося за можливе, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення вже закінчився, у зв'язку з чим на думку прокурора, на даний час наявні підстави для закриття кримінального провадження судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання з вищевикладених підстав та просив його задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи належним чином, надала заяву про проведення судового засідання за її відсутності, не заперечує проти закриття кримінального провадження.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження №12013180220001599 від 09 грудня 2013 року, суд вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відомості про кримінальне правопорушення 09 грудня 2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013180220001599 за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.2 ст. 121 КК України.
Особа, яка скоїла кримінальне правопорушення не встановлена.
Відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Частиною 4 ст. 284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України, віднесене до тяжких злочинів.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину минуло десять років.
Водночас суд враховує, що закриття кримінального провадження є однією з форм закінчення досудового розслідування.
В той же час, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких у тому числі відносяться: законність, публічність.
Законність, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, зокрема, полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, відповідно до ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Внесення змін до КПК України і, зокрема, доповнення ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 3-1 не звільняє слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов'язків, визначених загальними засадами КПК України ст.ст. 9, 25 КПК України.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі «Євген Петренко проти України» (заява № 55749/08 від 29.01.2015 року, п. 65) для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості.
У п. 40 рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Іларіонович Щокін проти України» від 03.10.2013 року, зазначено, що державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності.
Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 № 953/8874/23 закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, не звільняє суд від обов'язку перевірити, чи дотримався орган досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин справи. Прийняття рішення про закриття провадження з цієї підстави можливе лише після констатації того, що орган досудового розслідування провів повне, всебічне та неупереджене розслідування і вжив усіх можливих заходів, проте не встановив особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що в ході досудового розслідування вказаних обов'язків органи досудового розслідування не виконали, не вчинили усі дії, направлені на розкриття вчиненого кримінального правопорушення, виходячи з наступного.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 18.03.1996 року на відстані 25 метрів від проїжджої частини дороги Кременчук - Дніпропетровськ на відстані 1,5 кілометра від с.Кам'яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області на полі радгоспу ім. Щорса був виявлений труп невстановленого чоловіка, віком приблизно 35-40 років з ознаками насильницької смерті. В ході огляду трупу були виявлені тілесні ушкодження в області голови, тулубу з переломами ребер. Під час проведення досудового слідства 11.03.1996 року встановлено особу трупа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас суд доходить висновку, що органом досудового розслідування після отримання інформації про факт насильницької смерті не проведено чіткого розмежування правової кваліфікації між умисним заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого та умисним вбивством, виходячи з наступного.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
Верховний Суд у своїй постанові від 22 травня 2025 року у справі № 617/1927/21 зазначив, що умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до злочинів із похідними наслідками. Особливістю необхідного причинного зв'язку в злочині, передбаченому частиною 2 статті 121 КК України, є його послідовний розвиток від суспільно небезпечного діяння до прямого (проміжного) наслідку у виді тяжкого тілесного ушкодження і далі до кінцевого наслідку у виді смерті потерпілого (похідного), тобто він має опосередкований характер. У кримінальних правопорушеннях із похідними наслідками діяння безпосередньо породжує лише проміжний наслідок, який, у свою чергу, викликає наслідки похідні. Реальну можливість настання похідних наслідків створює не діяння само по собі, а викликані ним проміжні наслідки з урахуванням супутніх обставин. Отже смерть, як похідний наслідок і кінцевий результат злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, не може виступати прямим наслідком вчиненого особою діяння.
З висновку експерта №197 від 19 березня 1996 року вбачається, що враховуючи характер пошкоджень, їх розташування, а також причину смерті слід вважати, що між ушкодженнями та настанням смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок. Причиною смерті ОСОБА_4 була тупа травма голови, тіла з численними переломами ребер, а також пошкодженням внутрішніх органів, що викликало травматичний шок.
Окрім того, органом досудового розслідування не вжито всіх вичерпних дії, направлених на встановлення всіх обставин вчинення даного кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Так, під час досудового розслідування у 1996-1997 році було проведено ряд слідчих (розшукових) дій, що підтверджується протоколами допиту свідків, обшуку, огляду місця події, висновками експертиз, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_5 , протоколом пред'явлення трупу до впізнання. Водночас, з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що в подальшому після 1997 року слідчих дій на встановлення особи та обставин справи, які б свідчили б про повне, всебічне та неупереджене розслідування, фактично не проводилося (за виключенням допиту кількох свідків у 2007 та 2023 році, які вказали, що померлого не знали та раніше не бачили).
Таким чином, під час розгляду клопотання судом встановлено, що органом досудового розслідування не були дотримані вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, зокрема не проведено чіткого розмежування правової кваліфікації між умисним заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого та умисним вбивством. Без з'ясування цих обставин неможливо належним чином визначитися з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за фактом смерті ОСОБА_4 , оскільки наразі неможливо виключити наявність особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи, що унеможливлює вирішення питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання прокурора є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 25, 284 КПК України, -
Ухвалив:
У задоволенні клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури у кримінальному провадженні №12013180220001599 від 09 грудня 2013 року про закриття кримінального провадження, у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 26 серпня 2025 року.
СуддяОСОБА_1